Постанова

від 12.03.2013 по справі 21/127-11/2-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 21/127-11/2-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е. , суддівЧернова Є.В, Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" на постановувід 03 .12.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№21/127-11/2-12 господарського суду Київської області за позовомФастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держкомзему у Київській області; 2. Київської обласної ради; до 1. Томашівської сільської ради; 2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" провизнання недійсним рішення та державних актів, зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивачів: не з'явилися;

відповідачів: 1) - не з'явився; 2) - Кулинича І.Т., дов. від 14.09.2011, б/н;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Сайтарли І.М., посв. №014719, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2012 (судді В. Овечкін, Є. Чернов, В. Цвігун) справа направлялася на новий розгляд. Суди зобов'язані були встановити, які цивільні права позивачів порушені; чи є у Головного управління Держкомзему у Київській області право подавати до суду позови про повернення землі; до якої категорії земель - державної чи комунальної власності - належать спірні земельні ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2012 (суддя О. Конюх), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 (судді А. Майданевич, П. Авдеєв, О. Гаврилюк) в позові Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради відмовлено. Позов Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області задоволено. Визнано недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008 року № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації». Визнано недійсними Державні акти про право власності на земельні ділянки, видані сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Арістей» 12.11.2009 року, а саме:

- ЯИ № 422324 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с.Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 площею 0,1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004;

- ЯИ № 422325 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с. Томашівка, вул. Леніна 1, площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00003;

- ЯИ № 422326 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00002.

Зобов'язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8818 га, а саме: земельну ділянку за адресою Київська область, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 площею 0.1817 га, кадастровий номер 3224986201:01:005:0013; земельну ділянку за адресою Київська область, с. Томашівка, вул. Леніна 1 площею 0,1673 га кадастровий номер 3224986201:01:005:0014 та земельну ділянку за адресою Київська область, с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 площею 1,5328 га кадастровий номер 3224986202:01:001:0171 до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей».

Стягнуто з СТОВ «Арістей» в доход державного бюджету України 536,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області в доход державного бюджету України 536,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей" - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що позов заявлено в інтересах неналежного позивача. Судами не дотримано вимог ст. 21 ГПК України, порушено ст. 5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.п. 37,38 Положення про Головне Управління Держкомзему, затвердженого наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 17.06.2008 №123. Неправильно застосовано ст.ст. 80,83 ЗК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням 24 сесії V скликання Томашівської сільської ради від 18.12.2008 року № 4/9 затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок СТОВ «Арістей» в с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 (комора) в межах Томашівської сільської ради площею - 1,5328 га, в с.Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 (адміністративний будинок) в межах Томашівської сільської ради площею - 0,1817 га, в с.Томашівка, вул. Леніна, 1 (будівля олійниці та млина) в межах Томашівської сільської ради площею - 0,1673 га, загальна площа ділянок - 1,8818 га.

Цим же рішенням від 18.12.2008 року передано безкоштовно у приватну власність СТОВ «Арістей» земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) площею 1,8818 га.

На підставі зазначеного рішення від 18.12.2008 року № 4/9, 12.11.2009 року СТОВ «Арістей» видано державні акти на право власності на вищезазначені ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, поданого в інтересах Київської обласної ради, суди зазначили, що так як спірні земельні ділянки до їх надання у власність відповідачу-2 належали до земель державної власності в межах населених пунктів сіл Ярошівка та Томашівка, і повноваження щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками (але не право власності, яке належить державі) належали Томашівській сільській раді, то Київська обласна рада не є органом державної влади, який вправі розпоряджатися земельними ділянками державної власності.

В той же час, суди, з посиланням на п.п. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держкомзему в області, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 року №123 і зареєстрованого в Мін'юсті 10.07.2008 року за № 623/15314 (чинного станом на час звернення прокурора з позовом у справі 12/127-11) дійшли висновку, що на момент звернення прокурора до господарського суду Київської області з даним позовом ГУ Держкомзему в Київській області було належним позивачем у справі , оскільки він наділений правом порушувати у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності; здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів.

При прийнятті оскаржуваних рішень, судами встановлено факт невідповідності спірного рішення положенням статей 116, 127, 134 ЗК України, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008 року та про зобов'язання СТОВ «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судами визнано недійними державні акти на право власності на земельні ділянки ЯИ №422326, ЯИ №422324, ЯИ №422325, виданих 12.11.2009 року СТОВ «Арістей».

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, встановлення факту хто є власником спірної земельної ділянки є необхідним для вирішення питання хто має бути позивачем у справі.

Визначаючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, суди, в порушення приписів ст. 34 ГПК України, не посилаються на належні та допустимі докази.

В оскаржуваних судових рішеннях ними вказано, що спірні земельні ділянки до їх надання у власність відповідачу-2 належали до земель державної власності в межах населених пунктів сіл Ярошівка та Томашівка, і повноваження щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками (але не право власності, яке належить державі) належали Томашівській сільській раді. Однак, в оскаржуваних рішеннях відсутні посилання на докази, які б підтверджували цей факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Водночас, за відсутності у особи документів, що посвідчують право на землю, визначених ст. 126 ЗК України, для вирішення питання про те, до яких земель відноситься спірна земельна ділянки - державної чи комунальної власності, суд не позбавлений права, в порядку ст. 65 ГПК України, звернутися із відповідним запитом до органів, що ведуть облік земель.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; за статтями 167 та 170 цього Кодексу держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з учасниками цих відносин, набуваючи і здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи державної влади.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача (позивачів) у справі.

Вирішуючи даний спір, суди не вирішили питання про те, чи наділений позивач - Головне Управління держкомзему України у Київській області - правами щодо спірної земельної ділянки, чи порушує оскаржуване рішення сільської ради право чи інтерес держави в особі Державного комітету України по земельним ресурсам в розумінні статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Не з'ясували, яким чином оскаржуване рішення сільської ради порушує права та охоронювані інтереси Головного Управління держкомзему України у Київській області.

Суди лише встановили, що на Головне Управління держкомзему України у Київській області покладено обов'язки щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів.

Водночас, за загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного органу з відповідним позовом необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законом , а не підзаконним нормативно-правовим актом, повноваження саме на подання до суду такого позову , тобто чи наділене Головне Управління держкомзему України у Київській області правом звертатися до суду із позовом про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державних актів на землю та повернення земельної ділянки державі.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суди перш за все мають встановити:

чи наділений позивач - Головне Управління держкомзему України у Київській області - цивільними правами щодо спірної земельної ділянки;

чи порушує оскаржуване рішення сільської ради право чи інтерес держави або Головного Управління Держкомзему у Київській області;

яким чином оскаржуване рішення сільської ради порушує права та охоронювані інтереси Головного Управління держкомзему України у Київській області.

У випадку, якщо Головне Управління держкомзему України у Київській області не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, суди мають з'ясувати чи наділене Головне Управління держкомзему України у Київській області правом звертатися до суду із позовом про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державних актів на землю та повернення земельної ділянки державі.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що судами не дотримано вимог ст. 21 ГПК України. Судами порушено ст. 5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.п. 37,38 Положення про Головне Управління Держкомзему.

Приписами ст. 111 12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Колегія суддів констатує, що судами не виконано вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012. Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012. Касаційний суд на підставі ст.111 9 ГПК України направляє справу на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення. Встановити, до якої категорії земель - державної чи комунальної власності належали спірні земельні ділянки на момент винесення оскаржуваного рішення, хто мав право розпоряджатися ними - сільська рада чи райдержадміністрація. Кому належала нерухомість на спірних земельних ділянках до придбання її СТОВ "Арістей". Яким чином нерухомість була придбана (можлива приватизація), чи були підстави для придбання землі відповідачем у власність (ст.ст. 116,120,122-126 ЗК України). Кому належала спірна земельна ділянка до передачі її СТОВ "Арістей" і кому з позивачів прокурор просить її повернути.

Дослідити документи, що є в матеріалах справи (т. 1, арк. 41-44 та інші) щодо погодження землевпорядною організацією відведення у власність СТОВ "Арістей" земель колишнього КСП імені Буйка. Визначити порядок реорганізації КСП та з'ясувати яким чином ця земля набула статусу державної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судами встановлено, що земля надавалася СТОВ "Арістей" для обслуговування існуючих будівель та споруд, а саме: комори в с. Ярошівка, адмінбудинку, олійниці та млина в с. Томашівка, які належать СТОВ "Арістей" на праві власності відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 21.02.2007 року ЯЯЯ № 419231 (комора 180,9 кв.м. в с. Ярошівка), від 04.12.2006 року ЯЯЯ № 419140 (адмінбудинок 370,7 кв.м. в с. Томашівка) та від 05.12.2006 року ЯЯЯ № 419141 (олійниця 193,2 кв.м. та млин 192,2 кв.м. в селі Томашівка), копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначене дає підстави вважати, що СТОВ "Арістей" має право на земельні ділянки для обслуговування своєї нерухомості з обов'язковим оформлення цього права відповідно до вимог діючого земельного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 у справі №21/127-11/2-12 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун