Постанова

від 05.12.2012 по справі 31/289-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2012 року Справа № 31/289-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.-доповідача

судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від відповідача: Попкова Г.В.,, посвідчення № 1945 від 08.02.11, адвокат;

представники позивача та третіх осіб-1,2 не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010р. у справі № 31/289-10

за позовом Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ

до фізичної особи-підприємця Чаюна Віктора Федосійовича, м. Дніпродзержинськ

третя особа-1: Обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпродзержинськ

третя особа-2: Управління комунального господарства Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ

про втрату права власності .

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі № 31/289-10 (суддя Єременко А.В.) в задоволенні позовних вимог Дніпродзержинській міській раді про втрату права власності -відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем обставини здійснення будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил з боку відповідача (фізичною особою -підприємцем Чаюн Віктором Федосійовичем), неможливість перебудови або відмова відповідача від її проведення належними доказами по справі не доведені, що виключає підстави для знесення майна з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України та позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно, передбачені главою 25 ЦК України.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Після проведення експертизи, провадження по справі було поновлено та призначено на 05.12.2012р.

Представники позивача та третіх осіб про час та місце судового засідання повідомлені, однак процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористалися.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2007 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 2-2535/07 позов Чаюн В. Ф. задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу торгового комплексу, площею 441,8 кв. м., розташованого по вул. Мурахтова, 1а в м. Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, укладеного 23.05.07 між Палій Ганною Павлівною та Чаюн Віктором Федосійовичем; визнано право власності на торговельний комплекс, площею 441,8 кв. м., розташованого по вул. Мурахтова, 1а в м. Дніпродзержинську, Дніпропетровської області за Чаюн Віктором Федосійовичем; зобов'язано обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське БТІ" провести реєстрацію право власності торговельного комплексу площею 441,8 кв. м., розташованого по вул. Муратова, 1-а, м. Дніпродзержинську за Чаюн Віктором Федосійовичем.

Право власності на торговельний комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, буд. 1а за зареєстровано за Чаюн Віктором Федосійовичем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14992044 від 21.06.07р., виданим Обласним комунальним підприємством "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації."

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р. у справі № 19/32-08 року за позовом Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ) до відповідача 1: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Чаюн Віктора Феодосійовича (м. Дніпродзержинськ), відповідача 2: Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" (м. Дніпродзержинськ) за участю третьої особи - Приватного підприємства "Світлана-2000" (м. Дніпродзержинськ) про звільнення земельної ділянки, прийнято нове рішення, яким в позові про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Чаюн Віктора Федосійовича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, 1-а та привести її у придатний до використання стан відмовлено; в решті частини позову провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2010р. у справі №19/32-08 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2009 року у справі № 19/32-08 залишено без змін.

Вказаною постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р. вирішено спір щодо самовільного зайняття Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Чаюном Віктором Феодосійовичем земельної ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, 1-а та встановлені, в тому числі, наступні обставини.

Торгівельний комплекс по вул. Мурахтова, 1 а в м. Дніпродзержинську, розташований на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні Приватного підприємства "Світлана-2000"на підставі державного акту на право постійного користування землею від 27.08.1997 року № 02385 відповідно до рішення Дніпродзержинського міськвиконкому від 04.08.1997 року №232. Внаслідок пожежі, що сталося 30.12.2007 року пошкоджено торгівельний павільйон площею 254,4 м 2 , власником якого є відповідач, інша будівля полум'ям пошкоджена не була. Згідно з технічним висновком Державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивілпроект" "металлические стойки каркаса по всему периметру павильона от пожара не пострадали... Состояние металлических стоек каркаса - удовлетворительное, состояние арочных облегченных ферм - удовлетворительное. Металлические стойки каркаса и арочные форми возможно использовать при восстановлении торгового павильона". Оскільки частина торгівельного комплексу, власником якого є відповідач, не була пошкоджена взагалі, а пошкоджену частину можливо, згідно з технічним висновком, використовувати при відновленні, відсутні підстави вважати знищеним торгівельний комплекс.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив зобов'язати позивача знести самочинно збудоване відповідачем нерухоме майно з приведенням земельної ділянки придатний для використання стан; припинити право власності на торгівельний комплекс, який належить відповідачу, у зв'язку із його знищенням шляхом переробки в інше нерухоме майно.

Підставою для звернення Дніпродзержинської міської ради до суду є порушення ФОП Чаюном В.Ф. норм Цивільного кодексу України, Законів України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", "Про пожежну безпеку", "Про автомобільні дороги", "Про благоустрій населених пунктів".

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач є власником нерухомого майна, який придбаний ним за договором купівлі продажу, право власності на яке зареєстровано у встановленому порядку. Натомість позивач , звернувшись з позовом, не обґрунтував його, й не визначив яке ж право чи інтерес, що належить йому як позивачу, порушено відповідачем, та у зв'язку з чим вимагається його захист.

Судом правильно надана оцінка підставам, з якими позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, ніби то порушених відповідачем, які вже були предметом дослідження іншої справи, а відтак не доводяться знову,не потребують доказування -тобто є встановленими.

Правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визначені також ст. 376 ЦК України.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК ).

З аналізу частини третьої вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Наявність самочинно збудованих відповідачем будівель не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб, будівлі побудовані з дотриманням будівельних норм і правил, що підтверджується висновком експерта №3259-12 від 23.11.2012р., тому згідно з вимогами ст. 376 ЦК України місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні позову про втрату права власності на комплекс.

У мотивувальній частині висновку експерта від 23.11.2012р. з посиланням на норми ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" зазначено, що внутрішнє планування приміщень не суперечить положенням будівельних норм. Невідповідного технічного стану аварійності споруд не виявлено, об'єкт може експлуатуватись відповідно до функціонального призначення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного, оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, то останнім фактично не доведено підставність своїх вимог, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010р. у справі № 31/289-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик