Рішення

від 15.11.2006 по справі 4/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "15" листопада 2006 р.Справа №  4/295

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/295

за позовом  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “Інсільгосппродукт” м.Запоріжжя

до приватного підприємства  “Агротехкомплект -1”  м.Кіровоград

про стягнення  55367  грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав. Відповідач  не  брав   участь  в  судовому засідання,  про час  та місце  розгляду  справи  належним   чином  повідомлений  у  відповідності  до  вимог Інструкції  з  діловодства в  господарських  судах  України (а.с.2). Вручення  відповідачу  поштового  повідомлення  про  час  та  місце  розгляду  справи   підтверджується   розпискою  про  отримання  поштового  повідомлення № 632039 01.09.2006  р.( а.с. 63). Відповідач  не  виявив  бажання  скористатись   своїм  процесуальним  правом  на  участь в  судовому  засіданні. Поштова  кореспонденція   відповідачу  направлялась  за  адресою  його  реєстрації (м.Кіровоград  вул. Луначарського  1-б (а.с. 26) та  за  вказаною  ним  при укладанні  договору  (м .Кіровоград  вул.  Олександрійська   87) та  за  адресою  його  можливого  місцеперебування  (м.Кіровоград  вул. 50  років  Жовтня  22).

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі 47080  грн.,  7062 грн.  матеріальних   збитків та  1225  грн.  пені  за  несвоєчасне  проведення  платежів  з  приватного підприємства  “Агротехкомплект -1”  м.Кіровоград за  поставлений  товар.

Представник позивача вимоги підтримав  частково,   в  судовому засіданні заявив  клопотання  про  зміну  позовних вимог та просить  стягнути  з  відповідача  суму  основного боргу  в  розмірі 47080  грн.,  від  стягнення   штрафних  санкцій та  матеріальних  збитків  відмовився.

Відповідач відзив на позов не   подав,  позовні  вимоги  не  заперечив, від  проведення  взаємозвірки  розрахунків  ухилився.

Доказів погашення заборгованості не представлено. В судовому засіданні  23.10.06 р  відкладено  розгляд  справи, оскільки  судом не  отримано  підтвердження   того, що  відповідачем  отримано   ухвали  суду   від  07.08.2006  року,  28.08.2006  року,  14.09.2006  року ,  які  раніше  направлялись  відповідача   та  повернуті  до суду  без  вручення.  Підстави для  відкладення  розгляду  справи  відсутні,  судом  вжиті   всі  можливі  заходи  для   встановлення  місця  знаходження  відповідача   та забезпечення  його  права  на  участь  в  судовому  засіданні.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення представника позивача ,  проаналізувавши     встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-  

                                               ВСТАНОВИВ:

У відповідності до  договору  поставки  товару  № 43/МС-06-06  від  27.06.2006 року ( в  подальшому - Договір)     згідно  видаткової накладної №РН-0000120 від  27.06.2006  року , та на підставі довіреності ЛАЕ №588603 відповідачем через   представника  Ткач  А.М.  отримано у  позивача 5,5 т масла  вершкового  “Селянське”  по  ціні  8 грн. 92  коп.  за  1  кг без  ПДВ  на  загальну  суму  58850  грн. з  ПДВ.

Відповідач   вказаний  товар прийняв  повністю,  що   посвідчується  підписом  та  печаткою на видатковій накладній (а.с.14).  На  виконання  умов  договору   відповідач  провів  оплату   20% товару по  факту  поставки в  розмірі  11770  грн.  Однак,  в  порушення  умов    п.5.1 Договору   відповідач  не  провів  оплату  за  отриманий  товар на  протязі 3-х   банківських днів з  моменту  отримання   товару,  тобто   до  04.07.2006 року.  Згідно з п. 3.1 Договору товар постачається партіями та на кожну окрему партію товару складається окрема специфікація. Керуючись умовами договору сторони визначили обсяг та умови постачання першої партії товару. Всі зобов'язання по   постачанню першої партії виконані позивачем  у повному обсязі. Для того щоб поставити наступну, окрему  партію   товару,   згідно   до   умов   договору,   сторони   повинні   укласти додатково  окрему  специфікацію, в який буде узгоджена ціна на товар.

Тому відповідач повинен був оплатити повністю вартість 5,5 тон товару протягом 3-х днів після його отримання .

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи   відповідач   прийняв  поставлений  позивачем  товар  згідно  акту приймання - передачі (а.с.16)  та  не вжив  заходів  для  повернення  товару  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно  повністю в кількості, передбаченій  умовами  договору,  а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату   отриманого від  позивача  та  використаного  на  власний  розсуд  товару. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  оплатити отриманий  товар.  Крім   того,  у відповідності до ч.5 ст. 692 Цивільного кодексу  України продавець має право відмовитись від передачі наступної партії, якщо покупець не оплатив попередню.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг  в  розмірі 47080  грн.   з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 47080 грн.   Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Аналізуючи  позовні  вимоги  щодо визнання  договору  постачання товару №43/МС-06-06 від  27.06.2006  року  у  частині  постачання  34,5 т масла  вершкового “Селянське”  неукладеним  господарський  суд  приходить до висновку, що   вимоги  в  цій  частині не  підлягають  до    задоволення, а  в   позові  слід  відмовити   виходячи  з  слідуючого.

Відповідач   свої  заперечення    в  частині  вимог  про  визнання  договору  неукладеним  суду не  надав,  тому  суд  позбавлений  можливості    дати  оцінку    позиції  відповідача в  частині  наявності  підстав для визнання  договору  неукладеним. Позивач  в  позові  не  конкретно  виклав   свої  вимоги, оскільки як  Господарський  кодекс  України  так  і  Цивільний  кодекс  України   передбачають  порядок та  підстави для  зміни або  розірвання  договору, а  не   визнання  договору  неукладеним. Але  враховуючи, що  позовні вимоги   фактично   є  вимогами  про  розірвання  договору  на  майбутнє, господарський  суд  приймає  рішення  про  відмову  в  задоволенні  позовних  вимог  виходячи  з   наступного. При  цьому  суд   виконує  вимоги  ст.16 Цивільного  кодексу  України, що  суд може  захистити цивільне  право або  інтерес іншим  способом, що  встановлений  договором   або  законом.

За приписом   ч.2 ст. 651  Цивільного  кодексу  України договір  може  бути змінено  або розірвано за  рішенням  суду  на  вимогу  однієї із  сторін у  разі  істотного  порушення   договору  другою  стороною  та  в  інших  випадках,  встановлених  договором  або законом. Істотним  є таке порушення  стороною  договору,  коли внаслідок   завданої цим  шкоди  друга  сторона  значною  мірою  позбавляється  того, на  що   вона  розраховувала при  укладенні  договору.  Позивачем  не  надано  суду  доказів   завдання   шкоди  та  позбавлення його  того, на  що він  розраховував  при  укладанні  договору. Допущена  заборгованість буде  стягнута  за   рішенням  суду.  Крім  того,  згідно  до  ст.188 Господарського  кодексу  України зміна  та  розірвання  господарських  договорів  в  односторонньому  порядку   не   допускається,  якщо  інше  не  передбачено   законом  або  договором. Сторона  договору, яка вважає  за  необхідне  змінити або  розірвати  договір,  повинна  надіслати  пропозиції  про  це другій  стороні  за  договором. Сторона  договору, яка  одержала  пропозицію  про  зміну  чи  розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після  одержання  пропозиції  повідомляє  другу  сторону  про  результати  її  розгляду.  У  разі якщо  сторони не  досягли згоди  щодо зміни (розірвання)  договору або  у  разі  неодержання  відповіді у  встановлений строк з  урахуванням часу  поштового  обігу, заінтересована  сторона  має  право  передати  спір на  вирішення  суду.

Судом  також  враховано, що   умовами  укладеного  між  сторонами  договору  не   передбачено  можливості   звернення  до суду  для  розірвання  договору  на  інших умовах,  ніж  передбачені   чинним  законодавством.                                  Господарським  судом оцінюється  як    описка  в   специфікації №1  до  договору  поставки  товару   визначення в  п.4 (а.с.12)  ціни   першої партії  товару  в  розмірі  по  1070  грн. за  одну   тонну, оскільки   згідно  договору  товарного  кредиту  №72  від  27.06.2006  року (а.с.22) вказаний  товар  -5,5 т  масла  вершкового  “Селянське”  придбано по  ціні  10500 грн. за  тонну та  було   реалізовано   відповідачу  по  видатковій  накладній  №РН-0000120  від  27.06.2006    року   по  ціні   10  грн.70  коп  за  1 кг (а.с. 14). Крім  того,  відповідач ,  на  виконання  умов  п.5.1  Договору   перерахував  позивачу  20% оплати  за  поставлений  товар в  розмірі   11770  грн., що  засвідчує  про  прийняття  ним   умов  договору   про  поставку   товару  по  ціні  10700 грн. за  1 тонну.

Поряд  з цим, господарським  судом   відмовляється  в  задоволенні  клопотання   позивача   про накладення  арешту на  майно  відповідача, у  тому  числі  на його  розрахунковий  рахунок  в  якості  забезпечення  позову. Відповідно  до  ст.66 Господарського  процесуального  кодексу України господарський  суд  за  заявою  сторони   має  право вжити  заходів до  забезпечення  позову.  Забезпечення  позову допускається  в будь-якій  стадії  провадження у  справі, якщо  невжиття  таких  заходів може  утруднити чи  зробити  неможливим  виконання рішення  господарського  суду. Предметом  позову є  стягнення коштів, а  позивач  просить  накласти арешт  на  майно. Будь-яких  доказів  про   відсутність  чи  наявність коштів  у  відповідача,  позивачем  до  суду  не  подано.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  пропорційно  до  задоволених  вимог, оскільки  через  порушення   прав  позивача  з  вини відповідача,   позивач  був  змушений  звернутись  до  суду  за  захистом своїх  прав і  поніс  додаткові  витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                                      В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства  “Агротехкомплект -1” юридична   адреса  м.Кіровоград  вул.Луначарського  1Б ( поштова адреса -  м.Кіровоград вул.50  років  Жовтня  22  та  м.Кіровоград  вул. Олександрійська   87)  р/р  26000000194001 в АТ "Індекс - банк", в м. Кіровограді, МФО 323765 код 24713325  на  користь   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “Інсільгосппродукт” м.Запоріжжя   пр. Леніна 63/309(поштова  адреса  м.Запоріжжя  вул. Грязнова  50) р/р 26007753601 в АБ "Металург", м. Запоріжжя, МФО 313582, код 30054956   заборгованість  за  отриманий  товар  в  розмірі   47080  грн.,   суму  сплаченого  державного  мита в  розмірі 470  грн. 80  коп. та   100 грн. 30  коп.  витрат  за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В задоволенні   решти  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько