Постанова

від 11.12.2012 по справі 30/5005/9985/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 30/5005/9985/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М. -доповідач, суддів:Алєєвої І.В., Акулової Н.В. перевіривши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Агропак" на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 р. та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі№ 30/5005/9985/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомСелянського (фермерського) господарства "Мисливське" до 1. Приватного підприємства "Агропак", 2. Синельниківського бюро технічної інвентаризації за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5 провизнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача-1: від відповідача-2:Тихомирова Є.В. -дов. б/н від 02.11.2012 р.; не з'явився; від третіх осіб:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 р. (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. (головуючий суддя -Лотоцька Л.О., судді -Бахмат Р.М ., Стрелець Т.Г.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано за СФГ "Мисливське" право власності на об'єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1, та витребувано вказаний об'єкт від ПП "Агропак" на користь СФГ "Мисливське". Припинено провадження у справі в частині вимог позивача про спонукання КП Синельниківське БТІ зареєструвати право власності на спірний об'єкт, оскільки відповідач-2 є суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спір з ним є публічно-правовим, який за визначенням ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішується у межах справи адміністративної юрисдикції.

Не погодившись з вказаними судовими актами, приватне підприємство "Агропак" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р., постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми ст.ст. 330, 331, 388 Цивільного кодексу України. Скаржник зауважує на тому, що належних і допустимих доказів права власності КСП "Росія" на свиновідгодівельний комплекс позивачем до суду надано не було. Крім того, заявник вказує, що ПП "Агропак" являється добросовісним набувачем, оскільки набув майно на підставі цивільно-правової угоди, яка не визнавалась недійсною та не скасовувалась.

До Вищого господарського суду від арбітражного керуючого Талана Р.Г. надійшло клопотання про припинення касаційного провадження у зв'язку з ліквідацією юридичної особи СФГ "Мисливське" ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 р. Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшла висновку про відхилення такого у зв'язку з тим, що на момент прийняття оскаржуваного судового рішення від 18.10.2011 р. СФГ "Мисливське" не було ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 07.12.2012 року № 03.07-05/958 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Запорощенко М.Д., судді -Алєєва І.В., Акулова Н.В.

В призначене судове засідання представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до положень п.2.2. Статуту СФГ "Мисливське" (із змінами від 31.03.2000 р., зареєстрованими головою Синельниківської райдержадміністрації), у зв'язку з приєднанням колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" Синельниківського району до СФГ "Мисливське", останнє є правонаступником КСП "Росія". Внаслідок цього, 01.07.2000 року за актом приймання-передачі КСП "Росія" було передано основні засоби СФГ "Мисливське", в т.ч. свиновідгодівельний комплекс.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2007 року у справі № Б24/2/05 за заявою СФГ "Мисливське" про визнання його банкрутом включено до ліквідаційної маси боржника свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано КП "Синельниківське МБТІ" видати ліквідатору СФГ "Мисливське" Талану Р.Г. свідоцтво на право власності на вказаний об'єкт та витяг з реєстру прав власності.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 р. у справі №2-1519/2007 усну угоду ОСОБА_4 та СФГ "Мисливське" щодо купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 визнано дійсною та визнано право власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_4 На підставі вказаного рішення, КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на свиновідгодівельний комплекс за ОСОБА_4 за №113 від 26.07.2007 року, в реєстровій книзі за №6.

За договором купівлі-продажу нежитлової будівлі свиновідгодівельного комплексу від 02.09.2008 р. ОСОБА_4 відчужено спірний об'єкт ТОВ "Лігерес". Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.09.2008 року № 20133277 право власності на спірний об'єкт зареєстровано за ТОВ "Лігерес".

Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі свиновідгодівельного комплексу від 18.02.2009 р. ТОВ "Лігерес" відчужило спірний об'єкт ПП "Агропак".

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року у справі №2-1519/2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до СФГ "Мисливське" про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності відмовлено. Позовні вимоги СФГ "Мисливське" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП "Агропак" та ТОВ "Лігерес" про визнання договору недійсним, визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено частково. Скасовано рішення про реєстрацію права власності на об'єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_4 В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 до СФГ "Мисливське" та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задоволено частково. Скасовано рішення про реєстрацію права власності від 26.07.2007 року №19412457 на об'єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_4 В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вибуття спірного майна з володіння позивача не з його волі підтверджується рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 14.10.2010 р. у справі № 2-76/10, яке має преюдиційне значення відповідно до ст. 35 ГПК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано за селянського СФГ "Мисливське" право власності на об'єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1, та витребувано вказаний об'єкт від ПП "Агропак" на користь СФГ "Мисливське". Припинено провадження у справі в частині вимог позивача про спонукання КП Синельниківське БТІ зареєструвати право власності на спірний об'єкт.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на положення ст.ст. 328, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами п.3. ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати майно від добросовісного набувача, зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що право власності на свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1, перейшло на законних підставах до позивача -СФГ "Мисливське".

Матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_4 та СФГ "Мисливське" не укладалася угода купівлі-продажу спірного об'єкту, підставою для оформлення ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно стало неправомірне рішення суду від 11.07.2007 року у справі № 2-1519/2007, яке в подальшому скасовано.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, судова колегія вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що вибуття спірного майна з володіння позивача відбувалось за відсутності його волі, відтак вимога позивача про визнання за ним права власності на свиновідгодівельний комплекс є обгрунтованою з огляду на положення ст. 388 Цивільного кодексу України, а тому право власності на це майно залишилось за позивачем.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі № 30/5005/9985/2011 є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агропак" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі № 30/5005/9985/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя:М.Д. Запорощенко Судді: І.В.Алєєва Н.В. Акулова