Рішення

від 04.12.2012 по справі 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12) 04.12.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гід-сервіс Харків» Простягнення заборгованості 85 790,14 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Фінагіна В.Б. -за дов.

Від відповідача Грищенко О.М. -за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Сервіс Харків", про стягнення заборгованості в розмірі 62244,99 грн., 9281,08 грн. - очікуваного валютного коригування, 7352,33 грн. - пені, 6382,24 грн. - 3% річних, 529,50 грн. - інфляційних втрат, а всього 85790,14 грн. заборгованості за генеральним договором фінансового лізингу № 283 від 18.02.2008р.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву від 06.11.2012р. в якому заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду, і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД-СЕРВІС ХАРКІВ»був укладений Генеральний договір фінансового лізингу № 283 та Лізингова угода до нього від 18.02.2008р., що є Додатком № 01-283 до Генерального договору , відповідно до якої Відповідачеві були передані у фінансовий лізинг нові автомобілі ИЖ 27175-036, 2008 року випуску у кількості 9 одиниць, загальною вартістю 354 240,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 18.03.2008р.

Порядок розрахунків та здійснення лізингових платежів визначені розділами «3»Генерального договору та Лізингової угоди.

Пунктом 3.1. Генерального договору визначає, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначені в лізинговій угоді.

Згідно п.3.3. Лізингової угоди сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно з наведеним у лізинговій угоді графіком сплати лізингових платежів та коригування курсу гривні до долара США.

Згідно з п. 3.2. Генерального договору всі лізингові платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця, який буде зазначений в Лізинговій угоді в залежності від Банку-Кредитора.

Згідно з п. 3.4. Генерального договору в разі, якщо на момент нарахування Чергового лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане майно в лізинг у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за Договором, розраховану від загальної кількості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди" (комісії) Лізингодавцю за отримане в Лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

Згідно з п. 3.4. Лізингової угоди сплата Лізингоодержувачем Чергових лізингових платежів за отримане в лізинг майно відбувається з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США. розрахованій по формулі :

Sn = So*Kn/Ko, де:

Sn - сума чергового лізингового платежу, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу згідно графіку сплати лізингових платежів та з урахуванням зміни курсу гривні до долару США,

So - сума чергового лізингового платежу, яка вказана у Графіку сплати лізингових платежів,

Кп - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання чергового лізингового платежу,

Ко - курс гривні до долару США, за яким банк-кредитор по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) доларів США, які є валютним кредитом отриманим Лізингодавцем з метою придбання майна та передачі його у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 3.5. Договору сторони погодили, що у випадку існування прострочених Лізингових платежів, всі платежі, що надходять до Лізингодавця, зараховуються в такій послідовності:

в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції, в другу чергу погашаються прострочені Лізингові платежі, в третю чергу погашаються поточні Лізингові платежі.

Суду доведено, що всупереч вказаним нормам чинного законодавства, умовам Генерального договору, Лізингової угоди зобов'язання щодо здійснення оплати Лізингоодержувачем не виконані: у період з 13.03.09 по 13.10.09 року лізингові платежі почали надходити з порушенням визначених Лізинговою угодою умов, а починаючи з 20.10.2010р. Відповідач взагалі припинив здійснення Лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що кошти, що надходили від Відповідача, зараховувались відповідно до п. 3.5. Генерального договору, а доводи Відповідача щодо існування переплати є необґрунтованими, оскільки жодної переплати по винагороді не існує.

Відповідно до п. 1.2 Генерального договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. Строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 Генерального договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД-СЕРВІС ХАРКІВ»був укладений Генеральний договір фінансового лізингу № 283 та Лізингова угода до нього від 18.02.2008р., що є Додатком № 01-283 до Генерального договору , відповідно до якої Відповідачеві були передані у фінансовий лізинг нові автомобілі.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними і умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. п. 3.1 Договору, встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач (Відповідач) не виконав умов Договору та не сплатив лізингові платежі у розмірі 62 244,99 грн. по простроченим лізинговим платежам, 9 281,08грн. очікуваного валютного коригування.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідачем в судовому засіданні наданий відзив на позов, в якому заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду, і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

Так, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 14.02.2009р. по 31.12.2009р., що на думку суду дійсно зі спливом строку позовної давності за період з 14.02.2009р. по 15.08.2009р.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, Тобто, вимога позивача щодо стягнення з Відповідача 47 772,09грн. за період з 14.02.2009р. по 15.08.2009р. заборгованості по сплаті лізингових платежів, знаходиться за межами строку загальної позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД-Сервіс Харків" заборгованості, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 14 472,90 грн. заборгованості по лізингових платежах та 9 281,08 грн. суму очікуваного валютного коригування, за період з 16.08.2009р. по 31.12.2009р.

Суд не приймає заперечення Відповідача щодо невірного визначення Позивачем валютного коригування, викладені у відзиві, оскільки Відповідачем було неправильного тлумачено зміст положень Генерального договору фінансового лізингу № 283 від 18.02.2012р в частині валютного коригування, оскільки ніякого зменшення (падіння) курсу гривні, встановленого курсом НБУ, не було і не могло мати місце.

Валютне коригування було обумовлено сторонами при укладенні договору.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що за своєю правовою природою дане положення договору є відкладальною обставиною (ст. 212 ЦК України), тобто обставиною, про яку невідомо настане вона чи ні, настання якої не залежить від волі сторін, та при настанні якої змінюється розмір плати за обслуговування кредиту.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 8.4.1 договору, за порушення обов'язку зі своєчасної сплати чергових Лізингових платежів та інших платежів згідно даного договору та/або Лізингової угоди Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної плати облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за сплату лізингових платежів передбачений розділом 3 Лізингової угоди від 18.02.2008р. до Генерального договору фінансового лізингу № 283, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Однак вимога про стягнення з Відповідача пені не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). З матеріалів позовної заяви (відповідно до поштового штемпелю на конверті) вбачається, що Позивач звертається до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів за період з 14.02.2009 року по 31.12.2009 року тільки 15.08.2012р.

Тобто Позивач фактично тільки через 2,5 роки звертається до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату лізингового платежу.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але, з відповідача підлягає 216,17 грн. індекс інфляції та 1 957,92грн. - 3% річних, відповідно за період з 14.09.2009р. по 13.12.2009р. В решті частині вимоги про стягнення індексу інфляції, 3% річних суд відмовляє з підстав подання Відповідачем заяви про сплив позовної давності до цих вимог.

У відповідності до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині 14 432,90 грн. основного боргу, 9281,08 грн. суму очікуваного валютного корегування, 1 957,92грн. - 3% річних, 216,17 грн. індексу інфляції. Заперечення Відповідача зазначені в Відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частково, в сумі 14 432,90 грн. основного боргу, 9281,08 грн. суму очікуваного валютного корегування, 1 957,92грн. - 3% річних, 216,17 грн. індексу інфляції. В решті частини позову суд відмовляє, з вищезазначених підстав.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД-Сервіс Харків»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 35586468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277) 14 432,90 грн. основного боргу, 9281,08 грн. суму очікуваного валютного корегування, 1 957,92грн. - 3% річних, 216,17 грн. індексу інфляції, 485,81 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 11.12.2012р.