Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін: від позивача - Ковалик В.В.(представник за довіреністю);

від відповідача - Грищенко О.М. (представник за довіреністю); Семерак Н.С. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-сервіс Харків»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року

по справі № 5011-4/12762-2012 (5023/3782-12) (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-сервіс Харків»

про стягнення 85 790,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД-Сервіс Харків» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» 14 432,90 грн. основного боргу, 9281,08 грн. суму очікуваного валютного корегування, 1 957,92грн. - 3% річних, 216,17 грн. індексу інфляції, 485,81 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-сервіс Харків» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року по справі № 5011-4/12762-2012 (5023/3782-12) та прийняти нове, згідно з яким відмовити у позові повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд-сервіс Харків» зазначає, що при прийняті оспорюваного рішення судом не додержано повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, що мають значення.

Апелянт стверджує, що заборгованості перед позивачем не існує.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-сервіс Харків» прийнято до провадження.

13.02.2013 року у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД-СЕРВІС ХАРКІВ» був укладений Генеральний договір фінансового лізингу № 283 та Лізингова угода до нього від 18.02.2008 р., що є Додатком № 01-283 до Генерального договору, відповідно до якої Відповідачеві були передані у фінансовий лізинг нові автомобілі ИЖ 27175-036, 2008 року випуску у кількості 9 одиниць, загальною вартістю 354 240,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 18.03.2008р.

Відповідно до п. 1.2 Генерального договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. Строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 Генерального договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Пункт 3.1. Генерального договору визначає, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначені в лізинговій угоді.

Згідно п. 3.3. Лізингової угоди сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно з наведеним у лізинговій угоді графіком сплати лізингових платежів та коригування курсу гривні до долара США.

Згідно з п. 3.2. Генерального договору всі лізингові платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця, який буде зазначений в Лізинговій угоді в залежності від Банку-Кредитора.

Згідно з п. 3.4. Генерального договору в разі, якщо на момент нарахування Чергового лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане майно в лізинг у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за Договором, розраховану від загальної кількості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди» (комісії) Лізингодавцю за отримане в Лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

Згідно з п. 3.4. Лізингової угоди сплата Лізингоодержувачем Чергових лізингових платежів за отримане в лізинг майно відбувається з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США, розрахованій по формулі: Sn = So*Kn/Ko, де: Sn - сума чергового лізингового платежу, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу згідно графіку сплати лізингових платежів та з урахуванням зміни курсу гривні до долару США, So - сума чергового лізингового платежу, яка вказана у Графіку сплати лізингових платежів, Кп - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання чергового лізингового платежу, Ко - курс гривні до долару США, за яким банк -кредитор по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) доларів США, які є валютним кредитом отриманим Лізингодавцем з метою придбання майна та передачі його у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 3.5. Договору сторони погодили, що у випадку існування прострочених Лізингових платежів, всі платежі, що надходять до Лізингодавця, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції, в другу чергу погашаються прострочені Лізингові платежі, в третю чергу погашаються поточні Лізингові платежі.

Згідно 8.4.1 договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати чергових Лізингових платежів та інших платежів згідно даного договору та/або Лізингової угоди Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної плати облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. п. 3.1 Договору, встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Однак, всупереч зазначеному зобов'язання відповідач несвоєчасно вносив лізингові платежі, а починаючи з 20.10.2010р. Відповідач взагалі припинив здійснення Лізингових платежів.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 14.02.2009р. по 31.12.2009р., що на думку суду дійсно зі спливом строку позовної давності за період з 14.02.2009р. по 15.08.2009р.

Колегія суддів прожується із висновком суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає 14 472,90 грн. заборгованості по лізингових платежах та 9 281,08 грн. суму очікуваного валютного коригування, за період з 16.08.2009 р. по 31.12.2009 р., в межах строку позовної давності.

В решті суми слід в позові відмовити, оскільки відповідно до ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Разом з цим, статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

А тому вимога про стягнення пені за порушення зобов'язання, за період з 14.02.2009 року по 31.12.2009 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

У відповідності до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, стягнення 216,17 грн. індексу інфляції та 1 957,92грн. - 3% річних, відповідно за період з 14.09.2009 р. по 13.12.2009 р. відповідає вимогам чинного законодавства.

Доказів погашення заборгованості на задоволену суму матеріали справи не містять.

Щодо заперечень апелянта, то нарахування валютного коригування відповідає умовам Лізингової угоди (п. 3.4.), а щодо оплати, то послідовність погашення заборгованості встановлена п. 3.5. Лізингової угоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року у справі № 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року у справі № 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 5011-4/12762-2012 (5023/3782/12) повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.