Рішення

від 12.01.2009 по справі 6/234пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/234пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.01.09 р.                                                                                                       Справа № 6/234пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна Артіль” м.Донецьк

третьої особи

про визнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.2008р., укладеного між Приватним підприємством “Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль”  м.Донецьк

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Борняков І.О. – представник по довіреності №35 від 12.01.2009р.

від відповідача – Агеєва І.І.  - представник по довіреності від 08.01.2009р.                             

від третьої особи –

СУТЬ СПОРУ:

        Позивач, Приватне підприємство „Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль” м.Донецьк про визнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.2008р., укладеного між Приватним підприємством “Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль“ м.Донецьк.

        Відповідач у засідання суду з”явився, але відзив на позовну заяву з витягами з чинного законодавства суду не представив. У судовому засіданні  заперечив проти позовних вимог та пояснив, що вимагаючи визнання недійсним умови п.6.2 договору №02/Л від 30.01.2008р., яка передбачає відповідальність позивача за несвоєчасну або неповну оплату товару, позивач намагається уникнути відповідальності за невиконані ним зобов”язання по оплаті поставленого товару. Також, наполягає на тому, що відповідальність позивача передбачена п.6.2 договору поставки ніяк не пов”язана із строком поставки товару, а визначається терміном оплати від дати одержання товару і складання акту приймання товару. Тому вважає, що між відповідальністю позивача і зобов”язанням відповідача не існує зв”язку.

        Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

30 січня 2008р. між Приватним підприємством „Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль” м.Донецьк був укладений договір №02/Л, згідно умов вказаного договору відповідач (далі по тексту-продавець) зобов”язався передати позивачу (далі по тексту-покупець) товар, а позивач зобов”язався прийняти та своєчасно сплатити його вартість, кількість, ціна, найменування, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікаціях, які є невід”ємною частиною даного договору.

       У додатку №1 до договору №02/Л від 30.01.2008р. сторони змінили п.п.4.1,4.2 договору та виклали у наступній редакції: „Покупець оплачує поставлений продавцем товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною, передбаченою у кожній окремій накладній, яка є невід”ємною частиною даного договору. Ціни в кожній накладній до даного договору зазначаються з урахуванням ПДВ.”

       Поставка товару здійснюється на умовах DDU в редакції „Інкотермс-2000”, місце призначення ПП „Дінікс-компані”, що знаходиться за адресою: м.Горлівка, Донецької області, вул.Мініна та Пожарського,1ж/1. Відповідач відвантажує товар частинами, тобто партіями товару (п.3.1,п.3.2 договору №02/Л від 30.01.2008р.)   

Згідно п.5.1 укладеного договору позивач зобов”язаний оплачувати кожну партію товару протягом 40 календарних днів від дати складання акту приймання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення (п.10.1. договору).

Договір №02/Л від 30.01.2008р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Суд вважає договір №02/Л від 30.01.2008р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те що, у розділі 3 (Порядок і умови постачання товару) даного договору не містить вказівки на строк та дату поставки товару відповідачем. Тому, вважає, що в сполученні з розділом 6 укладеного договору на позивача не покладається зобов”язання у випадку несвоєчасної або поставки товару не в повному об”ємі відповідальность у виді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. У зв”язку з чим, наполягає на тому, що вищезазначені пункти договору повністю виключають відповідальність позивача по несвоєчасній та в повному об'ємі поставки товару, та фактично не встановлюють аналогійної санкції за вказані порушення. При цьому позивач посилається на норму ст. 207 ГК України.

На підставі цього, позивач просить суд визнати недійсним умову господарського зобов'язання, яка викладена у п.6.2 договору №02/Л від 30.01.2008р., укладеного між Приватним підприємством “Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль “ м.Донецьк.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

       За приписами ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

       Судом встановлено, що п.1.1 договору №02/Л від 30.01.2008р. ПП „Дінікс-компані”  (Покупець) зобов”язався приймати та сплачувати товар протягом дії договору. Термін дії договору №02/Л від 30.01.2008р. визначений п.10.1, а саме: з моменту підписання цього договору, тобто з 30 січня 2008р. до 31 грудня 2008р. Тому, суд вважає, що термін дії поставки продукції чітко визначений у договорі.

        Відповідальність позивача передбачена п.6.2 договору №02/Л від 30.01.2008р. ніяк не пов”язана із строком поставки товару, а визначається терміном оплати від дати одержання товару і складання акту приймання товару. Таким чином, суд вважає, що між відповідальністю позивача і зобов”язанням відповідача не існує зв”язку. Кожна із сторін за договором відповідає за порушення своїх зобов”язань.

        Відповідно ч.2. ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У даному випадку господарський кодекс України передбачає відповідальність боржника за правопорушення у сфері господарювання, про що свідчать глави 24, 25, 26 даного кодексу.  

        Пунктом 2 ст.207 ГК України передбачено, що недійсною може бути визнано  нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Зміст цієї норми вказує на те, що навпаки визнання умови п.6.2 договору №02/Л від 30.01.2008р. порушить права відповідача, як другої сторони.

        Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.2008р., укладеного між Приватним підприємством “Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль“  м.Донецьк є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

        У позовних вимогах Приватного підприємства „Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль” м.Донецьк про визнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.2008р., укладеного між Приватним підприємством “Дінікс-компані” м.Горлівка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна Артіль”  м.Донецьк, відмовити.

       Рішення   було оголошено  у судовому засіданні   12.01.2009р.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя