Постанова

від 30.03.2009 по справі 6/234пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/234пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.03.2009 р.                                                                         справа №6/234пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гези  Т.Д.

суддів:при секретарі: Акулової  Н.В. , Скакуна  О.А. Денисенко К.С.

за участю представників сторін:

від позивача:Борняков І.О. – по довір. №35/01-д від 21.01.09р.,

від відповідача:Агеєва І.І. – по довір. б/н від 08.01.09р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватне підприємство "Дінікс-компані" м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від12.01.2009 року

по справі№6/234пд

за позовомПриватного  підприємства "Дінікс-компані" м. Горлівка Донецької області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Артіль" м. Донецьк

предмет спорувизнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.08р., укладеного між Приватним підприємством "Дінікс - компані" м. Горлівка  Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Артіль"

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Дінікс-компані»м. Горлівка Донецької області (далі по тексту –ПП «Дінікс-компані») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Артіль»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «Будівельна Артіль») про визнання недійсним умови господарського зобов'язання викладеної у п.6.2. договору №02/Л від 30.01.08р., укладеного між ПП «Дінікс-компані»та ТОВ «Будівельна Артіль», на підставі ст. 207 Господарського кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що, у розділі 3 «Порядок і умови постачання товару» даного договору не міститься вказівки на строк та дату поставки товару відповідачем, тому вважає, що в сполученні з розділом 6 укладеного договору на позивача не покладається зобов'язання у випадку несвоєчасної або поставки товару не в повному обсязі відповідальність у виді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. У зв'язку з чим позивач наполягає на тому, що вищезазначені пункти договору повністю виключають відповідальність позивача по несвоєчасній та в повному обсязі поставки товару, та фактично не встановлюють аналогійної санкції за вказані порушення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.09р. по справі №6/234пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги  ПП «Дінікс-компані»є безпідставними, оскільки умовами договору №02/Л від 30.01.08р.  передбачена відповідальність кожної із сторін за порушення своїх зобов'язань, та відповідальність позивача передбачена п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. ніяк не пов'язана із строком поставки товару, а визначається терміном оплати від дати одержання товару і складання акту приймання товару. Таким чином, суд дійшов до висновку, що між відповідальністю позивача і зобов'язанням відповідача не існує зв'язку, тому відмовив у задоволенні позову.

ПП «Дінікс-компані»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.01.09р. по справі №6/234пд скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заявник в апеляційній скарзі вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

ТОВ «Будівельна Артіль»у відзиві на апеляційну скаргу просить  рішення   господарського  суду  Донецької  області від  12.01.09р. по  справі №6/234пд залишити без змін, апеляційну скаргу  залишити  без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що  позивач не вказав правової підстави, відповідно до якої п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. є нікчемною умовою, у зв'язку з чим є неможливим визнати умову зазначену в цьому пункті договору недійсною.

Також, відповідач у відзиві вважає, що позивач вимагаючи визнання недійсним умови п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р., яка передбачає відповідальність позивача за несвоєчасну або неповну оплату товару, намагається уникнути відповідальності за невиконання ним зобов'язання по оплаті поставленого товару.

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №36/19 за позовом ТОВ «Будівельна Артіль»до ПП «Дінікс –Компані»про стягнення заборгованості  за договором №02/Л від 31.01.08р., у тому числі і пені згідно з п.6.2, який намагається визнати недійсним позивач.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України,  на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний  господарський суд  не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого  господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.08р. між сторонами був укладений договір №02/Л, згідно умов якого відповідач (Продавець) зобов'язався передати позивачу (Покупець) товар, а позивач зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити його вартість, кількість, ціна, найменування, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

У додатку №1 до договору №02/Л від 30.01.08р. сторони змінили п.п.4.1, 4.2 договору та виклали їх у наступній редакції: «Покупець оплачує поставлений продавцем товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною, передбаченою у кожній окремій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціни в кожній накладній до даного договору зазначаються з урахуванням ПДВ.»

Відповідно до п.3.2 договору №02/Л від 30.01.08р., відповідач відвантажує товар частинами, тобто партіями товару.   

Згідно п.5.1 укладеного договору позивач зобов'язаний оплачувати кожну партію товару протягом 40 календарних днів від дати складання акту приймання.

Пунктом 6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. сторони визначили, що у випадку несвоєчасної або не у повному обсязі оплати позивачем на рахунок відповідача грошової суми за поставлений товар, позивач повинен сплатити суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплачених обсягів товару за кожен день прострочки оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.08р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.10.1. договору).

Позивач, як в суді першої так і в апеляційній інстанції посилається на те що, у розділі 3 (Порядок і умови постачання товару) даного договору не містить вказівки на строк та дату поставки товару відповідачем. Тому, вважає, що в сполученні з розділом 6 укладеного договору на позивача не покладається зобов'язання у випадку несвоєчасної або поставки товару не в повному обсязі відповідальність у виді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з чим, скаржник наполягає на тому, що вищезазначені пункти договору повністю виключають відповідальність позивача по несвоєчасній та в повному обсязі поставки товару, та фактично не встановлюють аналогійної санкції за вказані порушення.

Виходячи з цього, позивач на підставі ч.2 ст. 207 Господарського кодексу України просить суд визнати недійсною умову господарського зобов'язання, яка викладена у п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р., укладеного між сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що умовами договору №02/Л від 30.01.08р. чітко визначений термін дії поставки продукції відповідачем, а саме згідно п.10.1 договору, з моменту підписання цього договору, тобто з 30 січня 2008р. до 31 грудня 2008р.

Відповідальність позивача передбачена п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. ніяк не пов'язана із строком поставки товару, а визначається терміном оплати від дати одержання товару і складання акту приймання товару.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що між відповідальністю позивача і зобов'язанням відповідача не існує зв'язку. Кожна із сторін за договором відповідає за порушення своїх зобов'язань.

Пунктом 2 ст. 207 Господарського кодексу України, на який посилається позивач, передбачено, що недійсною може бути визнано  нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Виходячи зі змісту даної норми вбачається, що навпаки, визнання умови п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. недійсною порушить права відповідача, як другої сторони.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем не вказано правової підстави, відповідно до якої п.6.2 договору №02/Л від 30.01.08р. є нікчемною умовою, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення  від 12.01.09р. по справі №6/234пд з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Донецької області від 12.01.09р. по справі №6/234пд підлягає залишенню без змін, за мотивами, викладеними у постанові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги –ПП «Дінікс-компані».            

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну  скаргу Приватного підприємства «Дінікс-компані»м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.01.09р. по справі №6/234пд залишити без змін.

Головуючий:          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Акулова

          О.А.  Скакун

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

          1. господарському суду