Рішення

від 14.01.2009 по справі 15/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.01.09 р.                                                                                                       Справа № 15/230                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Київ (код ЄДРПОУ 32036829)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Квалитет” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 34776232)

про стягнення заборгованості в розмірі 25999,87 грн., інфляції в сумі 572,00 грн., 3% річних в розмірі 344,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Білик М.Ю. за довіреністю № 15 від 15.04.2008 р.

від відповідача: Пастушенко О.В. – директор згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ від 15.12.2006 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Квалитет” м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 25999,87 грн., інфляції в сумі 572,00 грн., 3% річних в розмірі 344,05 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/230, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2007 р. сторони уклали договір поставки товару № 45/07, згідно якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити металопродукцію на умовах, передбачених даним договором. Сума даного договору визначається як сума по всім специфікаціям, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість, асортимент та номенклатура товару вказуються в специфікаціях до даного договору. Кожна зі специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.1 договору ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, вказується у специфікаціях.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Згідно п. 5.3 договору покупець здійснює попередній платіж в розмірі 100% вартості продукції за специфікацією протягом 5 банківських днів з дня підписання відповідної специфікації на підставі виставленого рахунку.

Згідно п. 5.5 даного договору за взаємною згодою сторін постачальник має право здійснити відвантаження продукції без попередньої оплати, при цьому покупець гарантує здійснити оплату за поставлену продукцію протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

До договору № 45/07 від 29.03.2007 р. були прийняті наступні специфікації: № 45/07-1 від 29.03.2007 р., № 45/07-2 від 29.05.2007 р. Вказані специфікації визначають номенклатуру, кількість, ціну, та строк поставки товару за даним договором, та є невід'ємними частинами даного договору поставки. Завірені копії договору та специфікацій до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 247730,01 грн. за видатковими накладними: № ДНг-000559 від 05.04.2007 р. на суму 103092,50 грн., № ДНг-000972 від 25.05.2007 р. на суму 69965,00 грн., № ДФ-0000026 від 02.10.2007 р. на суму 51467,51 грн., № ДНг-004434 від 14.03.2008 р. на суму 23205,00 грн. (завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару на суму 247730,01 грн. підтверджується крім вказаних видаткових накладних податковими накладними: № 873/3 від 05.04.2007 р., № 1459/3 від 25.05.2007 р., № 3034/3 від 02.10.2007 р., № 1467/3 від 14.03.2008 р., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ЯНЗ № 654207 від 05.04.2007 р., серії ЯНЗ № 654230 від 25.05.2007 р., серії ЯНЗ № 654270 від 02.10.2007 р., серії ЯНЗ № 654296 від 13.03.2008 р.; рахунками-фактурами: № ДНг-001850 від 29.03.2007 р.; № ДФ-0000059 від 02.10.2007 р., № ДНг-006176 від 12.03.2008 р. (завірені копії вказаних податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур додані до позову).

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 45/07 від 29.03.2007 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. Також, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури містять посилання на договір № 45/07 від 29.03.2007 р., підписані уповноваженими особами сторін.

Відповідачем отримана за договором продукція була оплачена частково в розмірі 221730,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 69 від 11.05.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 80 від 21.05.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 84 від 22.05.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 86 від 23.05.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 88 від 24.05.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 94 від 24.05.2007 р. на суму 20000,00 грн., № 122 від 20.06.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 123 від 20.06.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 190 від 22.08.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 217 від 19.09.2007 р. на суму 5000,00 грн., № 219 від 21.06.2007 р. на суму 5000,00 грн., № 223 від 28.09.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 225 від 28.09.2007 р. на суму 43057,58 грн., № 87 від 28.12.2007 р. на суму 31467,56 грн., № 66 від 31.03.2008 р. на суму 23205,00 грн., № 67 від 31.03.2008 р. на суму 4000,00 грн.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого згідно договору товару в сумі 25999,87 грн. (247730,01 грн. – 221730,14 грн. = 25999,87 грн.).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 5.5 договору № 45/07 від 29.03.2007 р. п'ятиденний строк оплати за товар починає витікати з моменту виставлення рахунку на оплату. Позивач не надав до суду доказів виставлення рахунку. Тому до строку виконання відповідачем грошового зобов'язання необхідно застосовувати норму, передбачену ст. 530 ЦК України. Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 141/06 від 05.06.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 25999,87 грн., яка виникла за договором поставки № 45/07 від 29.03.2007 р. Відповідач 11.06.2008 р. вказану претензію отримав, про що свідчить відмітка відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія повідомлення додана до матеріалів справи). Але відповідач суму заборгованості за вказаним договором не сплатив. Моментом пред'явлення вимоги в даному випадку необхідно вважати 11.06.2008 р. Відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену продукцію протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги в період з 11.06.2008 р. по 18.06.2008 р. включно, а вже з 19.06.2008 р. почалося прострочення оплати вказаного товару.

Таким чином, встановлений договором строк оплати за отриманий товар по спірному договору для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 1 від 14.01.2009 р. У вказаному відзиві на позовну заяву відповідач визнає суму позову у розмірі 26915,92 грн. (а саме: основний борг в сумі 25999,87 грн., інфляцію в сумі 572,00 грн., 3% річних в розмірі 344,05 грн.). Як передбачено ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині основного боргу в сумі 25999,87 грн., інфляції в сумі 572,00 грн., 3% річних в розмірі 344,05 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 25999,87 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з липня 2008 р. по жовтень 2008 р. в розмірі 572,00 грн. та 3% річних в розмірі 344,05 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача та/або грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на його банківських рахунках, в розмірі суми позову та судових витрат, тому що сума заборгованості є значною, а відповідач постійно ухиляється в добровільному порядку погасити заборгованість.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Квалитет” (юридична адреса: 86124, Донецька область, м. Макіївка, вул. Далекосхідна, 9/2; код ЄДРПОУ 34776232; поточний рахунок 2600112925 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2; код ЄДРПОУ 32036829; поточний рахунок 26004962482211 в філії ПУМБ м. Києва, МФО 322755) суму 26915,92 грн. (а саме: основний борг у сумі 25999,87 грн., 3% річних у сумі 344,05 грн., інфляційні нарахування у сумі 572,00 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 269,16 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У судовому засіданні 14.01.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 16.01.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя