Постанова

від 12.12.2012 по справі 5020-307/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5020-307/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 та рішеннягосподарського суду міста Севастополя від 05.07.2012 у справі№ 5020-307/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" до 1. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 2. Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 провизнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників

позивачане з'явилися, відповідачів-1, 2не з'явилися, відповідача-3ОСОБА_6, третьої особине з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-307/2012 від 05.07.2012 (суддя Головко В.О.) позов ТОВ "Алькор" задоволено повністю; визнано недійсним наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 21.12.2010 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна"; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна -будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м 2 , з ганками, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за № 3267226; визнано право власності ТОВ "Алькор" на будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 м 2 , з ганками, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на користь ТОВ "Алькор" судовий збір у сумі 536,50 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 (головуючий суддя Заплава Л.М., судді Євдокімов І.В., Проценко О.І.) рішення господарського суду міста Севастополя від 05.07.2012 у справі № 5020-307/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 та рішення господарського суду міста Севастополя від 05.07.2012, постановити нове рішення, яким провадження у справі припинити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги вважає, що він виконав усі зобов'язання та відповідно до укладеного договору набув право власності на спірний об'єкт.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2008 між ТОВ "Алькор" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 05, відповідно до якого ТОВ "Алькор" зобов'язалось виконати будівельні роботи власними силами чи підшукати будівельну компанію та укласти з нею від свого імені договір підряду на будівництво об'єкта, а ОСОБА_4 зобов'язався забезпечити товариство коштами, необхідними для будівництва торговельного комплексу, самостійно виконати та завершити роботи по внутрішньому оздобленню приміщення площею 430 кв.м.

Сторони визначили орієнтовний строк завершення будівництва 01.02.2010. Після завершення будівництва за умовами договору (пункт 4.1) до ФОП ОСОБА_4 мало перейти право власності на приміщення торговельного комплексу внутрішньою площею 90,9 кв.м., але виключно за умови виконання ним взятих на себе зобов'язань в повному обсязі.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором № 05 від 14.12.2008, а отже, не набув право власності на спірне майно.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що будівництво спірного об'єкта здійснювалось на земельній ділянці, наданій в оренду ТОВ "Алькор" за договором оренди землі № 040666100104 від 03.11.2006. Доказів укладення ФОП ОСОБА_4 договору суборенди чи інших договорів, які б підтверджували його право на земельну ділянку під збудованим об'єктом нерухомості, третім відповідачем не надано.

Статтею 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

За висновком місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, право власності ОСОБА_4 на будівлю магазину літ. "З" з прибудовою літ. "з", загальною площею 90,9 кв.м., з ґанками, загальною площею за зовнішніми обмірами 118,4 кв.м., оформлено Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради без документів, що підтверджують набуття ФОП ОСОБА_4 у власність саме цієї будівлі та документа, який посвідчує право ФОП ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що внесені до Державного реєстру прав записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що в силу невиконання ОСОБА_4 умов договору власником спірного нерухомого майна є землекористувач та замовник будівництва ТОВ "Алькор". Відтак, господарські суди правомірно задовольнили вимоги позивача про визнання недійсним вищевказаного наказу, так само, як і вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4

Таким чином, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанови та рішення не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 та рішення господарського суду міста Севастополя від 05.07.2012 у справі № 5020-307/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун