Рішення

від 24.09.2012 по справі 5023/2945/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5023/2945/12 вх. № 2945/12

Господарський суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Френдій Н.А.

судді: Аюпова Р.М. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", вул. Рибалко, 37, к.10, м. Харків, 61099

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС,ЛТД",

вул. Муранова, 13, м. Харків, 61000,

відповідача 2 - публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь",

м.Краматорськ, Донецька область, 84306

про визнання недійсними пунктів договору

за участю:

позивача - Кривошеєнко О.Ю. (довіреність б/н від 20.08.2012 р.); відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Чумаков Д.В. (довіреність №17/640 від 29.04.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (позивач по справі), звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків та публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, про визнання недійсними п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4., договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 р., що укладений між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення (з врахування заяви про зміну предмету позову за вх.№14085 від 23.08.2012 р.).

В судових засіданнях представнику відповідача 2 та представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2012 р. за клопотанням позивача для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., судді Аюпова Р.М., Шатерніков М.І.

В судовому засіданні 10.09.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі - продажу № 15/1018, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик»та ВАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" 18 червня 2008 року, другий відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 1120000,00 грн., тобто 80% вартості за договором, а позивач передав у власність другого відповідача на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300x2000мм, 4 фрезерних головки, бувший у застосуванні, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків, умовами спірних пунктів договору передбачено відповідальність сторін, а саме: згідно п. 13.1. договору купівлі-продажу у разі несвоєчасної поставки Товару або здійснення послуг, продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості, не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожень день прострочки, но не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, згідно п. 13.3. договору - у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, Продавець у 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує Покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних, згідно п. 13.4. договору у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми; разом з цим згідно п. 13.2. договору у разі здачі станку після виконання послуг не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару; а в силу п. 7.3 договору у разі затримання усунення недоліків продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.3. строки. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 серпня 2012 року по справі № 5023/3763/11 за позовом ПАТ «Енергомашспецсталь»до ТОВ «Інтертранслогістик»про стягнення 2271015,89грн. та за зустрічним позовом ТОВ «Інтертранслогістик»до ПАТ «Енергомашспецсталь»про зобов'язання підписати акти виконаних робіт та стягнення 280000,00 грн. задоволено первісний позов ПАТ «Енергомашспецсталь»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 1 120 000,00 грн. попередньої оплати за Договором № 15/1018 від 18.06.2008р., 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1 080 000 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційний, 22710,16 грн. витрат з державного мита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. Позивач зазначає, що штрафні санкції, зокрема у розмірі 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт та 1 080 000 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати є значно завищеними, оскільки виконання вимог договору купівлі- продажу від 18 червня 2008 року № 15/1018 не призвело до понесення відповідачем - ПАТ «Енергомашспецсталь»жодних збитків, зокрема з урахуванням тієї істотної обставини, що продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300x2000мм, 4 фрезерних головки, увесь цей час все ще знаходиться в користуванні відповідача. Фактично на користь ПАТ «Енергомашспецсталь»стягнуто 1.120.000 грн. попередньої оплати та майже 1.151.015,35 грн. штрафних санкції за договором, який при цьому, виконано з боку боржника, що не призвело до жодних збитків кредитора, при цьому кредитор взагалі не виконав нічого: утримував та утримує станок вартістю 1.100.000грн., стягнув на свою користь його вартість у сумі 1.120.000 грн. попередньої оплати та повнад цю вартість 1.151.015,35 грн. штрафних санкції за договором, не вклавши у його виконання жодної копійки. При цьому, як вбачається з судових актів, прийнятих по справі № 5023/3763/11 саме кредитор, тобто другий відповідач - ПАТ «Енергомашспецсталь»не підписував акти виконаних робіт з боржником, що свідчить про заінтересованість у порушенні зобов'язання ТОВ "Інтертранслогістик»та як наслідок збільшення розміру штрафних санкцій. Крім того, 19 червня 2008 року між позивачем та першим відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю фірма „КОНЕКС, ЛТД" був укладений договір поруки б/н відповідно до умов якого Поручитель, тобто перший відповідач зобов'язується перед Кредитором, тобто позивачем відповідати за виконання Відкритим акціонерним товариством "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" будь-яких зобов'язань, що випливають з договору, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик»та ВАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" № 15/1018 від 18.06.2008 року з урахуванням змін та доповнень до нього, які будуть (були) прийняті після укладення цього договору у повному обсязі, солідарно. Таким чином, оскільки штрафні санкції виникли з правовідносин сторін, які забезпечені порукою, даний позов пред'являється також до поручителя. В доповненні до позовної заяви, які прийнято до розгляду в судовому засіданні 20.08.2012р., позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу № 15/1018 є для підприємства позивача заздалегідь збитковим, не таким, що направлений на отримання прибутку, а лише та виключно на спричинення істотних збитків, що тягне за собою визнання його недійсним, оскільки останній укладено всупереч вимог ст. ст. 655, 691, 692 ЦК України, а аналіз пункту 13.4. договору свідчить про його цілковиту та повну невідповідність вимогам ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань543/96-ВР, в силу статті 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також зазначив, що принцип свободи договору має свої межі та реалізується з урахуванням положень Цивільного кодексу України та інших актів законодавства, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, проте такі умови не повинні суперечити чинному законодавству України, при цьому п. 13.4. вимогам Закону не відповідає та призвів до фактичної повної неплатоспроможності підприємства позивача з моменту застосування таких санкцій у 2011 році. Також, в обґрунтування позову зазначає, що наприкінці 2011 року з позивача на користь 2-го відповідача за незначні недоліки якості виконаних робіт рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 стягнуто на підставі загальних положень оскаржуваного за даним позовом договору значні суми грошових коштів, внаслідок чого виявилося, що вигода (прибутковість) договору відсутня повністю, що є прямою підставою недійсності його пункту 13.4. за яким стягнуто пені, розмір якої навіть перевищує розмір попередньої оплати за договором та вартості станку, при цьому за договором, і зокрема основним незаконним пунктом 13.4. - 2-й відповідач стягнув загалом загальну суму 2.271.015,89 грн., а позивач не отримав нічого. Таким чином пункт 13.4. договору є для підприємства позивача заздалегідь збитковим, вочевидь не таким, що направлений на отримання прибутку, а лише та виключно спричинення істотних збитків, факт його включення до договору призвів до цілковитої неплатоспроможності позивача, який не мав таких показників фінансово- господарської діяльності, яка за змістом договору взагалі направлена на отримання збитків. При цьому позивач посилається на науково-правовий експертний висновок Національного Університету «Юридична Академія України імені Ярослава Мудрого».

Відповідач 2 у відзиві на змінену позовну заяву по справі за вх.№3043 від 31.08.2012 р. та його повноважний представник у судовому засіданні 10.09.2012 р. проти позову заперечує, з наступних підстав: по-перше, санкції, передбачені відповідними пунктами договору 13.1., 13.2., 13.3., 13.4, застосовуються до контрагенту лише в разі невиконання та/або неналежного виконання ним своїх обов'язків за договором та можливість їх нарахування передбачена положеннями ст. ст. 6, 549, 536 Цивільного кодексу України та ст.. 231 Господарського кодексу України; по-друге, відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача щодо укладення заздалегідь збиткового договору, оскільки відповідно до ст.. 627 Цивільного кодексу України сторони вільні у укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з врахуванням вимог даного Кодексу та згідно ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у встановленому законом порядку досягнуто згоди по всім його істотним умовам. Так договір №15/1018 від 18.06.2008 р. було підписано директором ТОВ "Інтертранслогістик" без будь-яких зауважень. Враховуючи викладене, відповідач робить висновок, що неотримання прибутку позивачем від реалізації спірного договору, було викликане не заздалегідь відомою збитковістю, а лише неналежним виконанням ним своїх обов'язків за договором, а рішення суду по справі № 5023/3763/11, на думку відповідача 2, підтверджує лише факт наявності таких порушень та не може свідчити про збитковість договору на момент його укладання. При цьому щодо наявності незначних, на думку позивача, недоліків якості виконаних робіт, відповідач вказує, що станом на момент одностороннього припинення позивачем робіт по договору, останнім фактично не було виконано жодного з пунктів переліку робіт на станку, встановленого п. 1.1. договору та специфікацією №1 до нього; по-третє, відповідач 2 стверджує, що не зважаючи на те, що питання про визнання недійсним договору №15/1018 судами по справах №5023/3763/11, №5023/8975/11 не розглядалося, даний договір, на думку відповідача 2, є таким, що був укладений сторонами належним чином, оскільки суди при розгляді вищевказаних справ вказали на повну відповідність умов спірного договору нормам чинного законодавства; по-четверте, відповідач 2 вважає науково-експертне заключення Національної Юридичної Академії України імені Ярослава Мудрого від 24.02.2012 р., яке використовується позивачем в якості доказу по справі, таким, що не може бути прийнято судом при розгляді справи, виходячи з того, що позивачем при підготовці даного Включення не були надані експерту всі документи, які регламентують правовідношення сторін по договору, крім того, вищевказане заключення в якості доказу вже надавалось позивачем суду апеляційної інстанції під час розгляду справи № 5023/8975/11 та не було прийнято судом в якості доказу по справі; по - п'яте, відповідач 2 вказує на сплив строку позовної давності по визнанню недійсними положень договору, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України в три роки, оскільки договір №15/1018 було укладено сторонами 18.06.2008 р., а провадження у справі №5023/2945/12 було порушено господарським судом Харківської області 02.07.2012 р.

Позивач в доповненнях правових підстав позовної заяви (а.с.36-41 том ІІ), які прийнятті судом до розгляду та підтримані його повноважним представником в судовому засіданні 10.09.2012р. підтримує позовні вимоги про визнання недійсними п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4., договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 р., що укладений між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення та додатково вказує на те, що питання визнання договору недійсним з підстав позастатутності договору та не відповідності п. п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. приписам Статуту ТОВ "Інтертранслогістик" та імперативним вимогам ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про господарські товариства не ставилося та Судом не розглядалося; на його думку категорія цивільно-правових договорів купівлі-продажу - є відплатною і за змістом цих норм матеріального права такі договори повинні бути направлені виключно на отримання прибутку, тим більш, що сторона договору - позивач - є суб'єктом господарювання, натомість зазначеним вимогам оскаржувані положення договору не відповідають, а факт підписання договору, як такого, що в цілому не відповідає вимогам наведених вище та надалі за текстом позову, норм матеріального права - призвів до збитковості позивача, який не мав таких показників фінансово-господарської діяльності, яка за змістом договору призвела до повного збитку та навіть банкрутства; позивач зазначає, що фактично документально підтверджено, що договір купівлі-продажу №15/1018 у частині оскаржуваних пунктів - є для підприємства позивача збитковим, не таким, що направлений на отримання прибутку, а лише та виключно спричинення істотних збитків; позивач посилається на п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду №02-5111 де вказано, що правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи, угода, укладена юридичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутною, позастатутною є угода, укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документах юридичної особи. Окремо в обґрунтування позову позивач вважає за необхідне зазначити, що наприкінці 2011 року з позивача на користь 2-го відповідача за незначні, на думку позивача, недоліки якості виконаних робіт рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі №5023/3763/11 стягнуто на підставі загальних положень оскаржуваного за даним позовом договору значні суми грошових коштів внаслідок чого виявилося, що вигода (прибутковість) договору відсутня повністю, у зв'язку з чим, сам текст договору в оскаржуваній частині позивач вважає для підприємства позивача заздалегідь збитковим, вочевидь не таким, що направлений на отримання прибутку. Позивач також в якості доказу суперечності оскаржуваного договору Статуту ТОВ "Інтертранслогістик", ст. 79 Господарського кодексу України та ст.. 1 Закону України "Про господарські товариства" надає суду науково-правовий експертний висновок Національного Університету "Юридична Академія України імені Ярослава Мудрого". Таким чином позивач робить висновок, що договір купівлі-продажу №15/1018, укладений між сторонами укладено з порушенням імперативних вимог статті 79 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про господарські товариства" тому він підлягає визнанню недійсним, на думку позивача, на підставі частини першої ст. 203, частини першої ст.215 Цивільного кодексу України та частини першої статті 207 Господарського кодексу України.

Позивач у запереченнях на відзив та його повноважний представник в судовому засіданні 17.09.2012р. зазначив, що доводи відзиву 2-го відповідача фактично зводяться до не підтверджених міркувань про понесення 2-м відповідачем за договором певних (без зазначення яких саме та у якому розмірі) витрат, неможливість розгляду спору у зв'язку з дослідженням договору у іншій справі, відсутність протиречності договору вимогам ст. 6 ЦК України, однак такі доводи 2-го відповідача не підтверджені жодним належним доказом у господарській справі, спростовуються матеріалами справи, суперечать її дійсним обставинам та вимогам норм матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, оскільки згідно вимог п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, аз матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Харківської області по іншій справі № 5023/3763/11 не стосується предмету спору у даній справі, у справі № 5023/3763/11 позовних вимог про недійсність правочину не заявлялося і про це не було окремого клопотання сторони, а недійсність оскаржуваного договору з підстав його позастатутності, відсутності будь-якого економічного сенсу та доцільності, фактичного доведення підприємства до банкрутства, - з підстав невідповідності Статуту, ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про господарські товариства", - жодного разу не була предметом позовних вимог чи вирішення Судами, а до банкрутства підприємство були згідно доданих судових актів доведено лише у квітні 2012 року, при цьому, саме з моменту проголошення вище визначеного рішення підприємство почало втрачати платоспроможність і як наслідок було доведено до стану банкрутства, що є окремою підставою недійсності правочину, як позастатутного та такого, що не відповідає вимогам ст. 1 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 79 ГК України. Також послався на рішення Конституційного суду України по справі N 15-рп/2011 від 10.11.11, в якому суд зазначив, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті З ЦК України, разом з тим зазначена свобода є обмеженою і Держава забезпечує фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. Разом з тим, позивач звернувся з заявою про поновлення строків позовної давності (вх.№15459 від 17.09.2012 р.).

Відповідач 1 відзиву не надав, його повноважний представник в судовому засіданні 17.09.2012р. причини ненадання відзиву не повідомив, позов визнав.

Відповідач 2 за вх.№15262 від 13.09.2012 р. надав пояснення на заперечення на відзив на змінену позовну заяву, яке було підтримано його повноважним представником у судовому засіданні 17.09.2012 р. та згідно яким відповідач 2 по -перше, на заперечення позивача про те, що п. 13.4. договору №15/1018 протирічить ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказує, у відповідності зі ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами щодо захисту прав і відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом і іншими законами, за узгодженням сторін сторони можуть застосовувати передбачені законом або не суперечні йому види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обороті. До відносин по забезпеченню виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, так, згідно ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань. Таким видом забезпечення виконання зобов'язання сторони в п.13.3 договору передбачили повернення попередньої оплати у випадку не поставки позивачем станку або не виконання ним робіт по ньому. Згідно ж з п. 13.4. договору сторони передбачили відповідальність продавця за невиконання вищевказаного виду забезпечення виконання зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5 % від своєчасно не поверненої суми. Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" даний Закон регулює договірні правовідношення між платниками та отримувачами грошових коштів відносно відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Таким чином, відповідач 2 робить висновок, що обов'язок позивача по поверненню попередньої оплати, передбачене п.13.3 договору, є забезпечувальною мірою, а не грошовим зобов'язанням а, отже, положення вищевказаного Закону, у тому числі й обмеження відповідальності, передбачене ст. З даного Закону, у цьому випадку, на його думку, не застосовуються. Крім того відповідач 2 зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. у справі №5023/3763/11, залишеному без зміни судами апеляційної й касаційної інстанції, з ТОВ «Інтертранслогістик»за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором на користь ПАТ «Енергомашспецсталь»були стягнені кошти, передбачені пунктами 13.1,13.3,13.4 договору, таким чином, факт відповідності пункту 13.4 договору вимогам чинного законодавства вже раніше був установлений господарськими судами й додатковому доведенню не підлягає. По -друге, на заперечення про те, що сплив строку позовної давності по спору про визнання недійсним договору №15/1018 повинне початися з дати набрання чинності рішення господарського суду Харківської області в справі №5023/3763/11, відповідач 2 вказує, що у відповідності зі ст.257 Цивільного кодексу України до вимог про визнання недійсним угоди, укладеної з порушенням норм Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а також інтересів держави й суспільства, його моральних принципів, застосовується позовна давність тривалістю в три роки, згідно ст.261 Цивільного кодексу України сплив позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, відповідач 2 робить висновок, що у випадку умов договору №15/1018 нормам чинного законодавства позивач повинен був довідатися безпосередньо в день укладення такого договору, а не з дати набуття законної сили рішення господарського суду Харківської області в справі №5023/3763/11, і, отже, на дату звернення до суду в справі №5023/2945/12 строки позовної давності по визнанню недійсними окремих положень вищевказаного договору минули. Від подач 2 посилається при цьому на те, що дана правова позиція також підтверджується вищевказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду в справі №5023/8975/11, що при розгляді апеляційної скарги ПАТ «Енергомашспецсталь»на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 р. у справі №5023/8975/11 чітко встановила початок і закінчення перебігу терміну позовної давності по спору про визнання недійсним окремих положень договору (стор. 6-7 постанови). В-третє, на заперечення позивача про те, що при розгляді справ №5023/3763/11, №5023/8975/11 судами питання про невідповідність чинному законодавству п.п.13.1-13.4 договору №15/1018 по підставах їх не відповідності мети й предмету діяльності позивача, зазначеним у його уставі, не розглядався й клопотання про вихід за межі позовних вимог сторонами не заявлялися, відповідача вказує, що дійсно, ч.2 ст. ст.83 Господарського процесуального кодексу України право суду на вихід за межі позовних вимог поставлено в залежність від наявності на це відповідного клопотання сторін, однак ч.1 вищевказаної статті Кодексу на відміну від її ч.2 дає можливість суду виходити за межі позовних вимог без наявності на це вищевказаного клопотання у випадку, якщо при розгляді господарської справи господарський суд установить не відповідність повністю або частково законодавству умов договору, пов'язаного із предметом спору, у цьому випадку такий договір або його частина, що не відповідає законодавству, підлягають визнанню недійсними незалежно від предмета спору. Відповідач 2, також вказує, що дана норма Кодексу також знайшла своє відбиттям у Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/11, згідно п.2 яких, якщо розглядаючи господарську справу господарський суд установить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або в певній частині. Таким чином, відповідач 2 робить висновок, що незважаючи на те, що питання про визнання недійсним договору №15/1018 з підстав, зазначених у зміненій позовній заяві, судами по справах №5023/3763/11, №5023/8975/11 не розглядалось, даний договір після його розгляду судами по зазначених справах і не виявленні при цьому його не відповідності чинному законодавству, є таким, котрий був укладений сторонами належним чином, а факти, установлені даними судовими рішеннями є у відповідності зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України для суду, що розглядає спір в справі №5023/2945/12, установленими й не потребуючого додаткового доведення.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.09.2012р. до 24.09.2012р. з метою вивчення поданих позивачем заперечень та клопотання та поданих відповідачем пояснень на заперечення, а також для надання можливості відповідачу 1 надати суду відзив на позов.

Після перерви представник позивача в судовому засіданні 24.09.2012 р. позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач 1 відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання 24.09.2012 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи неодноразово відкладався, про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Також надав суду пояснення (вх.№15691 від 19.09.2012 р.) на заперечення на відзив, в яких відповідач 2, по -перше на заперечення позивача на те, що спір про визнання недійсними пунктів спірного договору з підстав, зазначених у зміненій позовній заяві, судами, що розглядають справи №5023/3763/11, №5023/8975/11, не розглядався, клопотання, що дають право судам вийти за межі позовних вимог сторонами не заявлялися, і, отже, факти, встановлені судовими актами по вищевказаних справах, не мають доказової сили в справі №5023/2945/12, відповідач 2 вказує, що незважаючи на те, що питання про визнання недійсним договору №15/1018 з підстав, зазначених у зміненій позовній заяві, судами по справах №5023/3763/11, №5023/8975/11 не розглядалось, даний договір після його розгляду судами по зазначених справах і не виявлення при цьому його не відповідності чинному законодавству, є таким, котрий був укладений сторонами належним чином, а факти, установлені даними судовими рішеннями є у відповідності зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України для суду, що розглядає спір в справі №5023/2945/12, установленими й не потребуючими додаткового доведення, згідно зі ч.2 ст. ст.83 Господарського процесуального кодексу України та згідно до Роз'ясненнь Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/11; по -друге, відповідач 2 зазначає, що посилання позивача на доведення підприємства у квітні 2012р. до стану банкрутства саме на підставі рішення суду Харківської області в справі №5023/3763/11, яким з останнього були стягнуті санкції, встановлені спірними пунктами договору, є необґрунтованими, оскільки неплатоспроможність позивача ніяк не могла бути викликана стягненням з його на користь ПАТ «Енергомашспецсталь»вищевказаних коштів, а виникла значно раніше; по -третє, відповідач 2 вважає безпідставними посилання позивача в обґрунтування своїх доводів на науково-правовий експертний висновок Національного університету «Юридична Академія України ім. Ярослава Мудрого»від 24.02.2012р.; по -четверте, на заперечення позивача, що ПАТ «Енергомашспецсталь»не надано доказів понесення підприємством витрат на виконання спірного договору, а також не зазначений їхній розмір, відповідач 2 зазначає, що відповідно до довідки №17/814 від 01.06.2011р., що перебуває в матеріалах справи №5023/3763/11 і підписаної головним бухгалтером ПАТ «Енергомашспецсталь», вищевказані витрати підприємства по доведенню повздошно-фрезерного верстата моделі 6620 до робочого стану в 2010р. склали 153 303,96 грн.; по -п'яте, на заперечення позивача про те, що відповідачем не надані суду доказу відсутності збитковості спірного договору, відповідач 2 вказує, що у відповідності зі ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Таким чином, відповідач 2 робить висновок, що оскільки доводи про збитковість договору висловлені саме позивачем як підстави для визнання його недійсним, то за загальним правилом дані доводи повинні доводитися саме ТОВ «Интертранслогіст», а не ПАТ «Енергомашспецсталь».

Крім того, відповідач 2 за вх.№15683 від 19.09.2012 р. надав заперечення на клопотання про відновлення строку по справі, які були підтримані його повноважним представником у судовому засіданні 24.09.2012 р. та згідно яким, відповідач 2 вказує про відсутність наявності поважних обставин, які б були підставою для відновлення строку відповідно до ст.267 ЦК України, що позивач на дату укладання договору повинен був розуміти міру своєї відповідальності у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по ньому, а також наслідки, які спричинить для підприємства надалі таке невиконання, тобто доводи про те, що він довідався про порушення свого права тільки наприкінці 2011р. не відповідають дійсності, вважаючи початком перебігу строку позовної давності дату укладення спірного договору.

Справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України , є господарський договір.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 у справі №5023/3763/11(64/246-10) первісний позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 1120000 грн. попередньої оплати за договором, 27000 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080000 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої плати, 43419, 18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,18 грн. -3% річних, 240 грн. інфляційних, 22710,16 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 та Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі №5023/3763/11(64/246-10).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 18.06.2008 між ВАТ "Енергомашспецсталь" (правонаступником якого є ПАТ «Енергомашспецсталь») (покупець) та ТОВ "Інтертранслогістик" (продавець) укладено договір № 15/1018 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 продавець зобов'язався передати у власність покупця на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000 ) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, які були у застосуванні, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків 1 шт., за ціною, що вказана у Специфікації № 1.

Крім того, відповідно до умов договору та специфікації № 1 до нього ппокупець взяв на себе обов'язок з виконання робіт, а саме: дефекації станка; специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинами станка, узгодженої зі спеціалістами покупця; монтаж та пуско - наладку станка; перевірку станка на технологічну точність, здачу за силовими показниками; ревізію вузлів та агрегатів станка; поновлення вузлів та агрегатів станка до їх робочого стану.

Продавець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.2. договору, доданої до договору специфікації № 1 сторони врегулювали загальну суму договору 1400000,00грн., у тому рахунку ПДВ 233333,33 грн., відповідно вартість продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків, бувшого у застосуванні 1100000,00 грн. з ПДВ, 916666,67 грн. без ПДВ, вартість послуг 250000,00грн. без ПДВ, 300000,00 грн. з ПДВ. Згідно умов п.п.2.3., 2.4. договору сторони домовилися, що зміни ціни можливі виключно за згодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди, після перерахування попередньої оплати ціна зміні не підлягає. Оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України наступним чином 80% вартості за договором попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку фактури; 20% вартості за договором на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт (п.п. 12.1, 12.2 договору).

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "Енергомашспецсталь" перерахував на банківський рахунок ТОВ "Інтертранслогістик" 1120000,00 грн., що складає 80% вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 44171 від 08.07.2008 та № 19091 від 10.07.2008.

Після отримання попередньої оплати продавець 17.07.2008р. по видатковій накладній № РН-0000016 здійснив на адресу покупця поставку обумовленого договором товару.

Розділом 8 сторони договору обумовили строки поставки та виконання робіт.

19.12.2008 уповноваженими представниками ПАТ "Енергомашспецсталь" оформлений акт готовності фундаменту до установки обладнання за № 34/18, який листом № 28/143 від 23.12.2008 був направлений відповідачу за первісним позовом.

Судами встановлено, що 26.01.2009 ТОВ "Інтертранслогістик" направив своїх спеціалістів на територію позивача для виконання обумовлених договором робіт, що підтверджується довідкою електронного обліку осіб, які потрапляють на територію підприємства № 17/804 від 21.08.2010, які без будь-яких зауважень приступили до виконання робіт на фундаменті.

Згідно з пунктом 8.4. договору, роботи повинні були виконані відповідачем на протязі 80 днів з дня надання покупцем готового фундаменту для виконання продавцем робіт.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши листування сторін за договором, дійшов висновку, що ТОВ "Інтертранслогістик", розпочавши виконання робіт, в порушення пункту 8.4. договору, у встановлений термін - до 16.04.2009 ці роботи не виконав.

Так, листом № 21/24 від 13.01.2010 ПАТ "Енергомашспецсталь" повідомив ТОВ "Інтертранслогістик" про те, що станок не був доведений до робочого стану, як це передбачено умовами договору, зазначивши про наявність кола недоліків, які ТОВ "Інтертранслогістик" повинно усунути, в зв'язку з чим позивачу запропоновано прибути на територію ПАТ "Енергомашспецсталь" 19.01.2010 -20.01.2010 для обговорення недоробок та прийняття по ним конкретних рішень.

22.01.2010 між сторонами договору складено "протокол технічної наради по питанню доведення до робочого стану продольнофрезерного станка мод. 6620, придбаного по контракту № 15/1018 від 18.06.2008.

Згідно даного протоколу для доведення станка до робочого стану ТОВ "Інтертранслогістик" зобовязався виконати наступні роботи:

- виконати демонтаж станка, провести перепровірку установки станіни и колон згідно паспортних даних, у разі необхідності провести повторну установку.

- провести перевірку прилеглості столу до станини на контактну пляму, здати по акту;

- провести перевірку електромеханічного механізму зажиму інструмента, у разі необхідності виконати доробку його механічної частини, здати по акту;

- усунути втрати гідросистеми станка, здати по акту;

- виконати заміну спаленої котушки реле управління на 127В пускателя ПМЕ 211, забезпечити стабільну роботу кінцевого виключателя зажиму поперечини;

- провести демонтаж і монтаж поперечини після перешліфовки, зборку станка;

- сумісно із представниками позивача провести перевірку станка на технологічну точність із складенням протоколу та визначенням можливостей станка.

Крім того, на виконання даного протоколу сторони затвердили графік ремонту продольно-фрезерного станка, згідно якого встановлено строк виконання робіт та підписання акту виконаних робіт 27.03.2010.

Даний протокол підписано ТОВ "Інтертранслогістик" без зауважень, за виключенням пункту 6 протоколу.

Факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором було зафіксовано актами/протоколами від 22.01.2010, від 03.02.2010, від 17.02.2010, від 01.03.2010, у відповідності до змісту яких дефекти та доопрацювання, які описані в них, не дають можливості експлуатувати вищевказаних станок згідно вимогам нормативно-технологічної та конструкторської документації на нього.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства щодо своєчасного та належного виконання зобов'язань, ТОВ "Інтертранслогістик" обумовлені договором роботи не виконав, в порушення вимог ст. 33 ГПК України , жодних доказів на підтвердження виконання умов договору не надав.

Пунктом 3.4.2 договору до прав позивача, як покупця, віднесено право відмови від договору із відшкодуванням понесених в звязку з цим збитків у разі відмови продавця виконати роботи.

Згідно з пунктом 16.4 договору у разі розірвання договору сторона повинна попередити про це іншу сторону не пізніше, ніж за 1 місяць.

Користуючись наданим ст. 849 ЦК України та договором правом ПАТ "Енергомашспецсталь" 19.03.2010 направив на адресу ТОВ "Інтертранслогістик" лист № 17/355/1365 від 18.03.2010р., яким повідомив останнього про відмову від спірного договору на підставі ст. 849 ЦК України , вимагав протягом 3-денного терміну повернення суму попередньої оплати та сплатити санкції, передбачені договором № 15/1018 від 18.06.2008.

Оскільки дана вимога залишена без реагування, це стало підставою для звернення ПАТ "Енергомашспецсталь" з позовом про стягнення суми попередньої оплати та відповідних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно зі ст.ст. 610 , 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити відсотки, розмір яких встановлюється в договорі.

Як вбачається із умов договору сторони встановили їх відповідальність в розділі 13 договору.

Дослідивши аргументацію поданого позову та матеріали, додані до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково з наведених нижче підстав.

Як то підтверджено текстом оскаржуваного договору, його розділ 1 регламентує предмет договору, яким є обсяг зазначених вище зобов'язань позивача та 2-го відповідача у справі.

У розділі 2 договору сторони узгодили ціну та загальну суму договору. Згідно розділів 3 -12 спірного договору сторони визначили обсяг прав та обов'язків, кількість, асортимент, якість, умови відправки, транспортування, передачі товару та послуг, вимоги упаковки, приймання передачі товару та робіт, умови оплати тощо. Згідно розділів 14-16 договору міститься перелік форс-мажорних обставин, порядок вирішення спорів тощо.

Системний аналіз розділу 13 (п.п. 13.1. - 13.4.) договору у контексті положень Статуту підприємства позивача та вимог ст. 79 ГК України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»дає підстави дійти суду до висновку про недійсність цієї частини правочину.

Так згідно пункту 7.2. договору продавець зобов'язаний усунути недоліки постановленого товару та послуг на протязі 40 днів після отримання акту, складеного у встановленого порядку.

За п. 7.3 договору купівлі-продажу у разі затримання усунення недоліків продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.3. строки.

Згідно пункту 13.1. договору у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості, не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Змістом пункту 13.2. договору встановлено, що в разі здачі станку після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

Згідно пункту 13.3. договору у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних.

Згідно з пунктом 13.4. договору у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

Згідно вимог статті 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Колегія суддів констатує, що підставою для визнання оспорюваного договору у частині пунктів 13.1.-13.4. недійсними - є підписання цих умов в порушення ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»і з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача, оскільки вони не відповідають його статутним цілям діяльності.

Згідно ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Стаття 1 Закону України «Про господарські товариства»встановлює, що господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Оскільки позивач діє в організаційно-правовій формі господарського товариства, то згідно ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»названі товариства, у тому числі й позивач, можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що акціонерні товариства створюються і діють на підставі статуту.

З матеріалів справи вбачається, що статут товариства позивача кореспондується з вищезазначеними вимогам Закону, метою діяльності, створення Товариства є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку.

Відповідачами не надано жодних доказів того, що умови п.п. 13.1.-13.4 договору не призвели до збитковості та цілковитої, повної неплатоспроможності підприємства позивача, та що у контексті названих пунктів договору, останній не був позбавлений для позивача в цілому економічного сенсу і підприємницької доцільності.

При цьому колегвя суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 34 ГПК України 2-м відповідачем конкретно не зазначено та не надано до справи доказів понесення хоча б будь-яких витрат за оскаржуваним договором.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 за яким ТОВ «Інтертранслогістик»на користь ПАТ «Енергомашспецсталь»за договором № 15/1018 стягнуто 1120000,00 грн. попередньої оплати, 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080000 грн. пені, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційних.

Правовою підставою стягнення у справі № 5023/3763/11 визначено договір купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року.

Натомість, системний аналіз доказів отриманого позивачем за договором № 15/1018 свідчить про відсутність жодної економічної доцільності.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень 2-го відповідача про обов'язок господарського суду з власної ініціативи визнати договір недійсним в рамках розгляду справи № 5023/3763/11 та відповідно неможливість вирішення цього питання в окремій господарській справі у рамках заявлених стороною позовних вимог, оскільки такі доводить суперечили б вимогам п. 2 ст. 83 ГПК України.

Крім цього суд не приймає твердження 2-го відповідача з посиланням на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 по справі № 5023/8975/11, оскільки як вбачається з її мотивувальної частини невідповідність господарського договору вимогам ст. 79 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»та обсягу статутної дієздатності позивача не була предметом розгляду і вирішення судом.

Стосовно доводів ПАТ «Енергомашспецсталь»про не підтвердження збитковості спірного договору, його не суперечності з вимогами зазначених норм матеріального права, суд зазначає, що така позиція 2-го відповідача спростовується матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять ухвали господарського суду Харківської області від 05.04. 2012 р. та від 24.05.2012 року по справі № 5023/1625/12, згідно яких за заявою ПАТ «Енергомашспецсталь»у відношенні ТОВ «Інтертранслогістик»порушувалося провадження у справі про банкрутство внаслідок неможливості виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 про стягнення саме за спірним договором № 15/1018, вводилася процедура мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедура розпорядження майном боржника тощо.

Як вбачається із зазначених судових актів у справі № 5023/1625/12 господарська діяльність позивача внаслідок підписання положень оскаржуваного договору призвела не лише до збитковості, а й до цілковитої неплатоспроможності ТОВ «Інтертранслогістик».

Колегією суддів також встановлено, що між позивачем та 2-м відповідачем не було укладено жодних угод, спрямованих на компенсацію невигод, що випливають із нерозривно пов'язаних положень п.п. 13.1.-13.4 договору.

Сукупність зазначених доказів дозволяє колегії суддів дійти висновку про позбавленість підприємницького сенсу та економічну недоцільність договору № 15/1018 внаслідок вміщення до його положень пунктів 13.1.-13.4., що є позастатутними та не відповідають вимогам ст. 79 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства».

Укладення оспорюваного договору в цій частині розцінюється судом як дія, що суперечить статутним цілям діяльності позивача, угода у вище визначеній частині підлягає визнанню недійсною, як така, що укладена з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача та не відповідає його статутним цілям діяльності.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6), і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту. При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Пункти розділу 13 щільно пов'язані між собою, містять перехресні положення про потрійну відповідальність за одне й те ж саме правопорушення, дублювання відповідальності, суперечливе договірне регулювання, наслідком якого є такі негативні наслідки для ТОВ «Інтертранслогістик», як нашаровування обсягу відповідальності зі штучним використанням різної термінології, аби вона сприймалася як різні її підстави та види. Комплексне сприйняття такого договірного регулювання, співставлення обсягу зобов'язань продавця і покупця, підстав відповідальності свідчить про диспаритетність та непропорційність, що є прямим порушенням засад розумності та справедливості (ст.ст. 3, 627 ЦК), таке договірне регулювання є несправедливим. В договорі встановлено численні триваючі, періодично зараховувані положення, що призводить до порушення балансу інтересів учасників договірних відносин.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а ч.ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, враховуючи таку основну засаду судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом, визначену статтею 129 Конституції України, виходячи із загальних засад і змісту цивільного законодавства, таких як судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України, з урахуванням припису ст. 217 цього кодексу за яким недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4 договору купівлі-продажу № 15/1018 укладено з порушеннями ст.ст. 92, 203, 207, 238 ЦК України, ст.1 Закону України "Про господарські товариства", ст.79 ГК України, то згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є підстави для визнання їх недійсними.

Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ в Постановах від 12.10.2011р. у справі №5023/1772/11, від 21.01.2011р. у справі №19/109-10, від 28.12.2010р. у справі №19/87-10.

Досліджуючи правову аргументацію поданого позову та наявні у справі докази на її обґрунтування, суд не визнає належним та допустимим доказом у справі науково-правовий експертний висновок Національного Університету «Юридична Академія України імені Ярослава Мудрого»з питання наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки останній не є судовою експертизою в розумінні ст. 41 ГПК УКраїни, а оцінка договору та встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору та/чи його частин здійснюється виключно судом відповідно до чинного законодавства України.

Оцінюючи зміст тверджень 2-го відповідача про пропуск строку позовної давності та розглянувши клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає, що оскаржуваний договір підписано 18.06.2008 року. Разом з цим матеріалами справи встановлено, що рішення суду про стягнення з ТОВ «Інтертранслогістик»сум за договором № 15/1018 проголошене 08.08.2011 року, ухвали у справі про банкрутство підприємства проголошені 05.04.2012 року та 24.04.2012 року. Факт відсутності економічної доцільності та підприємницького сенсу договору, внаслідок вміщення в його положення оскаржуваних пунктів був встановлений лише у 2012 році, під час вирішення питання про банкрутство підприємства позивача внаслідок виконання саме оскаржуваних пунктів 13.1.-13.4. договору.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність) статтею 257 ЦК України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму ВСУ від 05.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст.. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегією суддів враховано, що факт відсутності економічної доцільності та підприємницького сенсу договору, внаслідок вміщення в його положення оскаржуваних пунктів був встановлений лише у 2012р.р., під час вирішення питання про банкрутство підприємства позивача, що свідчить про звернення до суду з даним позовом в межах строку позовної давності та безпідставність подання заяви позивачем про поновлення пропущеного на його думку строку позовної давності.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ст. 16 ЦК України визнання недійсним правочину є одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів цивільних правовідносин, таким чином, шляхом ухвалення судового рішення усувається порушення прав позивача з боку відповідача, його суб'єктивне право поновлюється до первісного стану, який існував до моменту порушення.

Суд критично ставиться до позиції 2-го відповідача, що ґрунтується з посиланням на витрати 2-го відповідача з доведення станку до робочого стану. Такі доводи заперечення на позов у частині часу понесення витрат, підтвердження їх розміру тощо не підтверджені документально, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги.

Разом з тим, даний позов заявлено до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД", та відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", при цьому відповідач 1 не є стороною договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик»та ПАТ «Енергомашспецсталь», а є поручителем за договором поруки б/н від 19.06.2008р., який укладено ним з позивачем, відповідно до умов якого поручився перед ТОВ "Інтертранслогістик»за виконання ВАТ «Енергомашспецсталь»(правонаступником якого є ПАТ «Енергомашспецсталь) будь-яких зобов'язань, що випливають із вказаного договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що відповідач 1 є неналежним відповідачем у даній справі, що є наслідком відмови в позові щодо нього.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 2.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем при поданні позовної заяви позов заявлено по немайновим вимогам, що зумовлює сплату судового збору відповідно до ст.2 ЗУ «Про судовий збір»в розмірі 1073,00 грн., тоді як згідно квитанції №ПН100000 від 26.06.2012р., що знаходиться у матеріалах справи, сплачено 1653,00грн. судового збору.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ , який набрав чинності з 01.11.2011, сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, зайве сплачений за квитанцією №ПН100000 від 26.06.2012р судовий збір у розмірі 580,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик» та ПАТ «Енергомашспецсталь», з моменту укладення.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область, 84306 (код ЄДРПОУ 00210602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик», вул. Рибалко, 37, к.10, м. Харків, 61099 (код ЄДРПОУ 31827404) суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1073,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик», вул. Рибалко, 37, к.10, м. Харків, 61099 (код ЄДРПОУ 31827404) судовий збір у розмірі 580,00грн., сплачений за квитанцією №ПН100000 від 26.06.2012р., яка знаходиться в матеріалах справи.

6. В позові щодо товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД", вул. Муранова, 13, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 21177990 - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Френдій Н.А. Аюпова Р.М. Шатерніков М.І.