Постанова

від 08.01.2013 по справі 5023/2945/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5023/2945/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О., суддівСамусенко С.С., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі№ 5023/2945/12 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД", 2) публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" провизнання недійсним пунктів договору за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: Чумак Д.В., дов. від 29.04.2011

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД" та публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", в якому з урахуванням змін та доповнень до позову, просило визнати недійсними п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь", з моменту його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані умови договору суперечать вимогам статей 655, 691, 692 ЦК України, положенням Статуту ТОВ "Інтертранслогістік", статті 79 ГК України та ст.1 Закону України "Про господарські товариства", оскільки виконання договору не приносить підприємству позивача прибутку, суперечить меті та предмету його діяльності - отримання прибутку та є для підприємства позивача збитковим.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. (судді: Френдій Н.А. -головуючий, Аюпова Р.М., Шатреніков М.І.) позов задоволено частково

Визнано недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь", з моменту укладення.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1073,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" судовий збір у розмірі 580,00грн., сплачений за квитанцією №ПН100000 від 26.06.2012р.

В позові до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД" відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підставою для визнання оспорюваного договору у частині пунктів 13.1.-13.4. недійсними - є підписання цих умов в порушення ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" та з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача, оскільки вони не відповідають його статутним цілям діяльності, зокрема - отримання прибутку. Крім того, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів прийшов до висновку, що умови п.п. 13.1.-13.4 договору призвели до збитковості та повної неплатоспроможності підприємства позивача, а відтак, у контексті спірних пунктів договору останній не мав для позивача в цілому економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. (судді: Барбашова С.В. -головуючий, О.В. Білецька А.М., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" задоволено частково.

Рішення господарського суду Харківської області 24.09.2012р. в частині визнання недійсними пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь", з моменту укладення скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області 24.09.2012р. залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" на користь публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав для задоволення позову. При цьому, суд, керуючись ст.ст. 6, 11, 627 ЦК України положеннями Статуту позивача, прийшов до висновку, що підписавши договір купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р. без зауважень і заперечень, позивач погодився з його умовами, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання. Відтак, за висновком суду - не отримання прибутку позивачем у даній справі від укладення договору № 15/1018 від 18.06.2008р. було викликано не явною його збитковістю у зв'язку з включенням до умов договору спірних пунктів 13.1-13.4, а лише неналежним виконанням ним своїх зобов'язань за договором.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у справі №5023/8975/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012р., встановлено, що спірні підпункти договору № 15/1018 від 18.06.2008р. не суперечать вимогам ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України у зв'язку з чим, правові підстави для визнання спірних пунктів договору недійсними -відсутні.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", (покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (продавець, позивач) укладено договір купівлі -продажу №15/1018, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно-фрезерний верстат моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, які були у застосуванні, виробництва Ульянівський завод важких та унікальних верстатів 1 шт., за ціною, що вказана у Специфікації № 1 , а також виконати наступні роботи: дефектація верстату та складання Специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинами верстату, узгодженої зі спеціалістами покупця; монтаж та пуско - наладку верстату; перевірку верстату на технологічну точність, здачу за силовими показниками; ревізію вузлів та агрегатів верстату; поновлення вузлів та агрегатів верстату до їх робочого стану.

Відповідно до п.2.1. продавець зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору та доданої до договору специфікації № 1, сторони врегулювали загальну суму договору 1 400 000, 00грн., у тому числі ПДВ 233 333, 33грн.

Також п.п. 2.3., 2.4. договору, сторони встановили, що зміна ціни можлива виключно за згодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди, після перерахування попередньої оплати ціна зміні не підлягає. Оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України наступним чином: 80% вартості за договором попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку фактури; 20% вартості за договором на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт (п.п. 12.1, 12.2 договору).

Розділом 7 договору №15/1018 від 18.06.2008р. сторони погодили гарантії та у п.7.1. передбачили, що продавець (позивач у справі) гарантує, що товар, який передається, знаходиться у робочому стані.

Згідно пункту 7.2. договору продавець зобов'язаний усунути недоліки постановленого товару та послуг на протязі 40 днів після отримання акту, складеного у встановленого порядку.

За п. 7.3 договору купівлі-продажу у разі затримання усунення недоліків продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.3. строки.

Відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором №15/1018 від 18.06.2008р. передбачена у розділі 13 договору.

Зокрема, згідно пункту 13.1. договору у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що в разі здачі верстату після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатності верстату, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

Згідно пункту 13.3. договору у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних.

Згідно з п. 13.4. договору у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом у даній справі, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістік", з урахуванням змін та доповнень до позову, зазначало, що пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь", суперечать вимогам статей 655, 691, 692 ЦК України, положенням Статуту ТОВ "Інтертранслогістік", статті 79 ГК України та ст.1 Закону України "Про господарські товариства", оскільки категорія цивільно-правових договорів купівлі-продажу є відплатною і за змістом зазначених норм матеріального права такі договори повинні бути направлені виключно на отримання прибутку. Спірний договір у частині оскаржуваних пунктів є для підприємства позивача збитковим, виконання договору не приносить підприємству позивача прибутку, не відповідає, суперечить меті та предмету його діяльності - отримання прибутку, тобто договір в цілому не має для позивача економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України (ст. 215 ЦК України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" підставою недійсності договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р. є те, що його умови, зокрема пункти 13.1, 13.2., 13.3., 13.4. не відповідають вимогам статей 655, 691, 692 ЦК України, статті 79 ГК України, ст.1 Закону України "Про господарські товариства" та положенням Статуту ТОВ "Інтертранслогістік", оскільки вони не відповідають статутним цілям позивача, позбавлені економічного сенсу та економічної доцільності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2008р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №15/1018 купівлі-продажу обладнання, визначеного у п. 1.1 договору, який підписано сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно з ч. ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містить також і частина 2 статті 180 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні положення містить також і частина 4 статті 179 Господарського кодексу України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у п. 4.4 Статуту ТОВ "Інтертранслогістик" закріплено, що стосунки товариства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарчої діяльності будується на підставі угод. Товариство є вільним у виборі предмету угоди, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарчих взаємостосунків, що не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., продавець зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору та доданою до договору специфікацією № 1, сторони визначили ціну договору та погодили загальну суму договору - 1400000,00грн., у тому числі ПДВ 233 333, 33грн.

У пунктах 16.2, 16.3 сторони визначили, що строк дії договору - до 31.06.2009р., а у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань договір вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у договорі купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р. сторони узгодили відповідальність за порушення умов договору, а саме:

-у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості, не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення (п. 13.1 договору);

- в разі здачі станку після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару (п.13.2. договору);

- у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних (п. 13.3. договору);

- у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми(п. 13.4. договору).

Крім того, у п. 13.5 договору визначено відповідальність покупця та вказано, що у разі прострочення оплати покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,05%

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, проаналізувавши умови спірного договору, прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р. мав на меті отримання прибутку від продажу обладнання. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, отримання прибутку від реалізації господарського договору його стороною також залежить і від наявності певних ризиків (в даному випадку -від належного виконання стороною взятих на себе обов'язків), а санкції, передбачені спірними пунктами договору застосовуються до контрагента тільки лише у разі невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за Договором і право учасників господарських відносин встановлювати такі штрафні санкції прямо передбачена положеннями ст.ст. 6, 549, 536 ЦК України, ст. 231 ГК України, що узгоджується з положеннями ст. 627 ЦК України щодо свободи договору.

Крім того, встановивши факт підписання позивачем, як продавцем, договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., без зауважень та заперечень суд апеляційної інстанції цілком вірно зазначив, що позивач тим самим погодився з умовами договору, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання.

У зв'язку з викладеним, судом апеляційної інстанції також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі №5023/3763/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2012р., позов ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ "Інтертранслогістик" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" 1120000,00 грн. попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008р., 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080 000,00 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційних.

Разом з цим, рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/3763/11 встановлено, що ТОВ "Інтертранслогістик" (позивач у даній справі) неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 15/1018 від 18.06.2008г., у зв'язку з чим, ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з ТОВ "Інтертранслогістик" попередньої оплати, штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не отримання прибутку позивачем у даній справі від укладення договору № 15/1018 від 18.06.2008р. було викликано не явною його збитковістю у зв'язку з включенням до умов договору спірних пунктів 13.1-13.4, а лише неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу скаржника та те, що відповідність пунктів 13.1, 13.2,.13.3, 13.4 договору № 15/1018 від 18.06.2008р. вимогам чинного законодавства вже було предметом дослідження господарським судом. Зазначена обставина була також встановлена апеляційним господарським судом при розгляді даної справи.

Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. по справі №5023/8975/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012р., встановлено, що підпункти 13.1, 13.2,.13.3, 13.4 договору № 15/1018 від 18.06.2008р. не суперечать положенням ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України у зв'язку з чим, правові підстави для визнання спірних пунктів договору недійсними -відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі про визнання недійсними пунктів 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору № 15/1018 від 18.06.2008р., як таких, що укладені в супереч закону, та правомірно відмовив у їх задоволенні, скасувавши рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсними зазначених пунктів договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі № 5023/2945/12 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: С.Самусенко

О. Попікова