Рішення

від 17.12.2012 по справі 50/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 50/14 17.12.12

За заявоюЕрсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №50/14 за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до 1. Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-брок» провизнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Калюк М.В., Лаптієв А.М. від відповідача 1:Собкович В.В. від відповідача 2:не з'явився від прокуратури:Стретович М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 частково задоволено позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до Ерсте Банк Дер Остеррайхішен Шпаркассен АГ та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК -брок», визнано недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 15.08.2008 р. між відповідачами, визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 12.07.2010 р. між відповідачами, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 р. у справі №50/14 вказане рішення господарського суду міста Києва залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. у справі №50/14 рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 р. залишені без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2012 р. відмовлено Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ у допуску справи №50/14 до провадження Верховного Суду України.

25.10.2012 р. до канцелярії суду від представника відповідача 1 надійшла заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 за нововиявленими обставинами.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. розгляд заяви призначено на 15.11.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці справу №50/14 передано для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. заяву прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд заяви призначено на 06.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. розгляд заяви відкладено до 17.12.2012 р. у зв'язку із неявкою відповідача 2.

В судове засідання представники позивача та прокуратури з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, проти задоволення заяви відповідача 1 заперечували з огляду на те, що обставини, наведені у такій заяві, не є нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України та ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду цієї справи.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав пояснення стосовно суті спору, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав та просив скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 в частині задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява та позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача 1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з огляду на наступне.

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»№17 від 26.12.2011 р. до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їхіснування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

В даному випадку, заявник як на нововиявлену обставину заявник посилається на відомості, які стали йому відомі з листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, відповідно до якого межі земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 79-97 в м. Києві, яка була виділена Президії Верховної Ради УРСР на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15.05.1986 р. №424/3, в натурі (на місцевості) не встановлювалися.

Крім того, як зазначає заявник, факт відсутності у позивача права користування спірною земельною ділянкою, оскільки Верховна Рада України не є правонаступником Президії Верховної Ради УРСР в сфері земельних правовідносин, що підтверджується висновком науково-правової експертизи при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 23.08.2012 р.

Наведені докази, на думку заявника, свідчать про відсутність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, проте суд відзначає наступне.

По-перше, мотивуючи рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14, судом зазначено, що на час укладання оспорюваних договорів право користування земельною ділянкою належало Верховній Раді України, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 р. у справі № 32/454-6/51 . Матеріалами справи та рішеннями господарського суду міста Києва у справі №32/454-6/51 від 09.07.2009 р. та у справі № 6/140 від 29.04.2010 р. встановлено, що право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою не було припинено у передбаченому законом порядку.

Заявник зазначає, що, оскільки він не брав участі у справі у справі господарського суду міста Києва від 09.07.2009 р. у справі №32/454-6/51, а тому факти, встановлені рішенням у цій справі повинні бути доведені знову.

В той же час, суд відзначає, що рішенням господарського суду міста Києва від

09.07.2009 р. у справі №32/454-6/51, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р., визнано право користування земельною ділянкою по вул. Глибочицькій, 79-97 за Верховною Радою України згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів №424/3 від 15.05.1986 р. «Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі».

За змістом ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Таким чином, право користування земельною ділянкою по вул. Глибочицькій, 79-97 за Верховною Радою України визнано рішенням господарського суду міста Києва від

09.07.2009 р. у справі №32/454-6/51, яке згідно норм чинного законодавства є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

По-друге, відповідно до ч. 3 п. 2 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»№17 від 26.12.2011 р. не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що під час перегляду оскаржуваного рішення у апеляційному та касаційному порядку, підставам, на які посилається заявник як на нововиявлені обставини, була надана оцінка.

Зокрема, скаржниками як на підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 вказувалось на: відсутність підстав для застосування судом положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України до рішень господарського суду міста Києва у справі №32/454-6/51 від 09.07.2009 р. та у справі № 6/140 від 29.04.2010 р., а також на те, що Верховна Рада України не є правонаступником Президії Верховної Ради УРСР в сфері земельних правовідносин.

В той же час, доводи апеляційних та касаційних скарг Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-брок»досліджені та визнані судами апеляційної та касаційної інстанції як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Таким чином, вказані обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

По-третє, посилання заявника на лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації №03-334/28628 від 17.10.2012 р. як на такий, що спростовує факти, встановлені під час винесення рішення господарського суду міста Києва від

09.11.2011 р. у справі №50/14, судом відхиляються з огляду на наступне.

Мотивуючи рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14, судом зазначено, що, на час укладання оспорюваних договорів право користування земельною ділянкою належало Верховній Раді України, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 р. у справі № 32/454-6/51. Матеріалами справи та рішеннями господарського суду міста Києва у справі 32/454-6/51 від 09.07.2009 р. та у справі № 6/140 від 29.04.2010 р. встановлено, що право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою не було припинено у передбаченому законом порядку. Також в рішенні господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14, встановлено, що листом за № 15/21-249 від 05.02.2007 р. Голова Верховної Ради України застерігав Київського міського голову, що в матеріалах, які готуються на сесію, допущено суттєву помилку щодо адреси ділянки по вул. Глибочицькій, 73-77, тому що вона своїми межами охоплює ділянку по вул. Глибочицькій, 79-97. У результаті розподілу землі, яка повинна була забезпечувати діяльність парламенту, адреси виявилися підміненими, а саме 73-77 це фактично 73-89, 79-97 -89-97.

На підставі встановлених обставин справи, з урахуванням положень ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 216, 236, 316, 396 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82, 95, 141, 210 Земельного кодексу України, та судових рішень у справах №№ 32/454-6/51 і 6/140, посилаючись на те, що в момент переходу (12.07.2010 р.) до Іпотекодержателя - Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ права власності на земельну ділянку площею 1,074 га, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, за адресою: вул. Глибочицька, 73-77, у Шевченківському районі міста Києва, рішенням господарського суду від 09.07.2009 р. у справі № 32/454-6/51 було визнано недійсним рішення Київської міської ради, яким Іпотекодавцю - ТОВ «ВК-Брок»було передано вказану спірну земельну ділянку, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, укладений між ТОВ «ВК-Брок»і Київською міською радою, а також визнано саме за Верховно. Радою України право користування спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині визнання недійсними договору іпотеки та поруки земельної ділянки, укладеного 15.08.2008 р. між Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ і ТОВ «ВК-Брок», та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 12.07.2010 р. між Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ і ТОВ «ВК-Брок», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, за адресою: вул. Глибочицька, 73-77, у Шевченківському районі міста Києва.

З огляду на викладене, посилання заявника -Ерсте Банк Дер Остеррайхішен Шпаркассен АГ, на обставини викладені в листі Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №03-334/28628 від 17.10.2012 р. та долучені до заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 документи, на котрі посилається заявник, не містять в собі істотності обставин для розгляду справи №50/14, а також не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення у справі №50/14.

Таким чином, наведені відповідачем 1 в поданій заяві обставини в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 2 та 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»№17 від 26.12.2011 р. не можуть вважатися нововиявленими та бути підставами для скасування рішення у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача 1 про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 за нововиявленими обставинами, в зв'язку з її безпідставністю та недоведеністю відповідачем існування нововиявлених обставин.

Згідно із ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються: рішення - у разі зміни або скасування рішення; постанова - у разі зміни або скасування постанови; ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Ерсте Банк Остеррайхішен Шпаркассен АГ про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі №50/14 -без змін.

Суддя В.П. Босий