Ухвала

від 20.02.2012 по справі 52/95

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2012 р. № 52/95

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Панова І.Ю., судді:Владимиренко С.В., Козир Т.П., Кот О.В., Малетич М.М., розглянувши заяву Ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.11.2011 у справі№ 52/95 за позовом Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області до 1. Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" 2. Національного банку України про визнання кредитором,

В С Т А Н О В И В:

Лютізька сільська рада Вишгородського району Київської області звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" та Національного банку України про визнання вимог позивача, як кредитора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", у зв'язку із тим, що відповідач є боржником на суму 965 521,00 грн., згідно з договором банківського вкладу, та відсотків у сумі 52 058,75 грн. (з урахуванням заяви про уточнення та зміну позовних вимог від 23.03.2011).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 52/95 позов задоволено: визнано вимоги Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області як кредитора до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" у сумі 101 7579,75 грн.; зобов'язано ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" внести Лютізьку сільську раду Вишгородського району Київської області до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" на загальну суму в розмірі 101 7579,75 грн. для подальшого затвердження таких вимог Національним банком України; провадження у справі в частині позовних вимог до Національного банку України припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 у справі № 52/95 рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 у справі № 52/95 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011 залишено без змін.

Ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2011 у справі № 52/95, в якій заявник просить скасувати названу постанову та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень частини десятої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2011 у справі № 5023/1692/11, від 13.10.2011 у справі № 4/34 та від 09.06.2011 у справі № 5023/517/11.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи № 52/95 до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.11.2011 у справі № 52/95, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання вимог позивача на суму 965 521,00 грн., як кредитора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк". При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що приписами чинного законодавства, зокрема, пунктом 9.4. постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", передбачено, що ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком України змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили та не оскаржено ліквідатором у встановленому законом порядку. У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день прийняття рішення про ліквідацію, ці зобов'язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу.

Водночас у постановах від 03.11.2011 у справі № 5023/1692/11, від 13.10.2011 у справі № 4/34 та від 09.06.2011 у справі № 5023/517/11, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволені позовів про визнання позивачів кредиторами Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" та включення їх вимог до реєстру кредиторських вимог, враховуючи приписи частини десятої статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якою передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

При цьому, при ухваленні постанови від 24.11.2011 у справі № 52/95, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції не керувався положеннями статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції у зазначених справах ґрунтуються на різному матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин, у зв'язку з чим відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 52/95 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" у допуску справи № 52/95 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.Ю. Панова

Судді С.В. Владимиренко

Т.П. Козир

О.В. Кот

М.М. Малетич

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)