Постанова

від 23.02.2012 по справі 5010/540/2011-16/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 Справа № 5010/540/2011-16/22

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»№ 2107-юд від 10.01.2012 року

та Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську № 05-50вих.12 від 19.01.2012 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2011 року

у справі № 5010/540/2011-16/22

за позовом: Приватного підприємства «Правова основа», м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд», м. Монастириська Тернопільської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ПАТ «Універсал Банк», м. Київ

2. ДПІ в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ

за участю Заступника прокурора Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

про визнання права власності на майно

за участю представників:

від позивача : Крамаренко К.С. -представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: Сімонова Є.О. -представник

від третьої особи-2: не з'явились

від прокурора: Рогожнікова Н.В. -старший прокурор відділу

Права та обов'язки сторін, прокурора та третіх осіб, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2011 року (суддя Калашник В.О.) задоволено позов ПП «Правова основа»до ТзОВ «Енерго Шлях Буд»: визнано за ПП «Правова основа»право власності на майно, а саме: кран баштовий Лібхер 130-ЕС-В6, заводський номер №LE84955, реєстраційний номер 1548, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ; стаціонарний бетононасос Е LBA ЕВР 4516 D, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ; автобетононасос ТНР 125/37 R4 543, марка Mercedes-Benz Actros, реєстраційний номер АТ8133АМ, свідоцтво про реєстрацію АТС040627, шасі №WDB9301631L277413, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ; транспортний засіб - самоскид-С, модель МАЗ555102-223, реєстраційний номер АТ5069АН, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію РСА №682070, шасі № Y3M55510260009978, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ; кран баштовий SAEZ, модель-4524Т, серійний №6623/07, 2007 року випуску, реєстраційний номер 1548, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладаючи між первісним кредитором Сметанюком Т.Б. та новим кредитором ПП «Правова основа»договір про відступлення права вимоги № 30/11 від 30.11.2010 року, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги, яке виникло у першого на підставі рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Енергобуд»(Протокол №26 від 25.01.2010р. та Протокол №28 від 05.10.2010р.), а у нового кредитора, відповідно, виникло право вимагати від боржника - ТзОВ «Енергобуд»належного виконання зобов'язань щодо сплати 19 308 600,00 грн., в тому числі право вимагати видачі майна товариства, як частки учасника товариства Сметанюка Т.Б. в статутному капіталі товариства. Оскільки, ТзОВ «Енергобуд»добровільно не виконало зобов'язання за договором про відступлення права вимоги, зокрема не сплатило заборгованість, а також не передало відповідне майно в рахунок виконання зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання права власності на майно, що підлягало виплаті первісному кредитору при виході з товариства, та право власності на яке перейшло до позивача (нового кредитора) на підставі договору, відповідно до статей 328, 392 ЦК України підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, ПАТ «Універсал Банк»подано апеляційну скаргу № 2107-юд від 10.01.2012 року до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 31.05.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі, ПАТ «Універсал Банк»зазначає, що між ПАТ «Універсал Банк»та ТзОВ «Енерго Шлях Буд»було укладено договори застави № Д-547 від 05.10.2006 року, № 10/016/1-кз від 18.07.2007 року та № 10/001/1-кз від 23.11.2006 року, відповідно до умов яких відповідач, з метою забезпечення своїх зобов'язань по кредитному договору № 10/016/1 від 18.07.2007 року, укладеному між ТзОВ «Енерго Шлях Буд»та ПАТ «Універсал Банк», передав в заставу банку майно, а саме: баштовий кран Либхерр 130-ЕС-В6 (заводський номер №LЕ84955), стаціонарний бетононасос ЕLВА ЕВР 4516 D (дизельний) та транспортний засіб -МАЗ 555102-223 (номер об'єкта: УЗМ55510260009978, номер державної реєстрації АТ5069АН), яке є предметом позову у даній справі.

Крім цього, апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про перехід права власності на майно на підставі договору відступлення права вимоги, оскільки договір передбачає право вимоги щодо грошових коштів та не встановлює право власності на спірне майно; невиконання обов'язку з виплати грошових коштів не є підставою для визнання права власності на майно.

Також до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську, в якій останній просить рішення господарського суду Тернопільської області від 31.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки як зазначає в апеляційній скарзі, що на майно ТзОВ «Енерго Шлях Буд», в тому числі транспортні засоби, які є предметом позову у даній справі, накладено арешт за постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області Диблюка С.З. від 04.03.2011 року по кримінальній справі №326302 по обвинуваченню директора ТзОВ «Енергобуд»(правонаступником якого є ТзОВ «Енерго Шлях Буд») Корпанюка Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої вказаним злочином, яка полягає у ненадходженні до державного бюджету податкових платежів в сумі 2 080 960,00 грн., про стягнення яких прокуратурою області у кримінальній справі пред'явлено цивільний позов в інтересах ДПІ в м. Івано-Франківську на суму 2 080 960,00 грн.

Окрім цього, заступник прокурора в апеляційній скарзі зазначив, що постановами ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 26.03.2009р., 06.07.2010р., 01.10.2010р., 19.10.2010р. та 07.12.2010р. накладено арешт на майно ТзОВ «Енергобуд», а тому на день прийняття рішень загальних зборів засновників ТзОВ «Енерго Шлях Буд»від 25.01.2010 року та 05.10.2010 року і укладення договору про відступлення права вимоги від 30.11.2010 року, спірне майно перебувало під арештом. Крім наведеного, апелянт вважає, що місцевий господарський суд неправильно визначив момент набуття права власності на майно у спірних правовідносинах, і як наслідок безпідставно застосував норму ст. 392 ЦК України, згідно якої саме власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності; рішенням загальних зборів учасників товариства було визначено порядок виплати заборгованості товариства перед учасником, а тому Сметанюк Т.В. не набув права власності на майно, а лише мав вимогу до товариства про виплату йому частки.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» (м. Київ) та апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято до розгляду та ухвалою від 09.02.2012 року ПАТ «Універсал Банк» (м. Київ) та ДПІ в м. Івано-Франківську залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» (м. Київ) без задоволення, оскільки вважає, що ПАТ «Універсал Банк» (м. Київ) при поданні апеляційної скарги не надав відповідних та допустимих доказів щодо перебування спірного майна під обтяженням. Крім цього, на момент укладення договору про відступлення права вимоги, сторонам договору не було відомо про встановлені обтяження щодо рухомого майна, а тому ПП «Правова основа»являється добросовісним набувачем спірного майна на підставі договору, який в судовому порядку недійсним не визнавався.

Щодо вимог апеляційної скарги заступника прокурора Івано-Франківської області, представник позивача відзиву не подав та зазначив, що апеляційної скарги прокурора не отримував. Однак, усно проти вимог апеляційної скарги прокурора заперечив, просить у її задоволенні відмовити та рішення залишити без змін.

Відповідач та третя особа-2 участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (долучені до матеріалів справи).

При розгляді матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Енергобуд»(правонаступником якого є ТзОВ «Енерго Шлях Буд», про що свідчить п. 1.3 Статуту (а.с. 23-31) ), оформленого протоколом №26 від 25.01.2010 року (а.с. 14) , учаснику товариства Сметанюку Тарасу Богдановичу у зв'язку із виходом з товариства належало виплатити його частку в майні товариства у розмірі 19 308 600,00 грн. грошовими коштами або шляхом передачі частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, що становить 90%.

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Енергобуд», оформленого протоколом № 28 від 05.10.2010 року (а.с. 16) учасники товариства визначили порядок виплати заборгованості товариства перед учасником товариства Сметанюком Т.Б. на таких умовах, зокрема зобов'язання товариства в першу чергу здійснюється грошовими коштами, а у випадку неможливості такої виплати, таким майном товариства: кран баштовий Лібхер 130-ЕС-В6, заводський номер №LE84955; стаціонарний бетононасос ЕLBA ЕВРT 4516 D; автобетононасос ТНР 125/37 R4 543; транспортний засіб -самоскид-С, модель МАЗ 555102-223, реєстраційний номер АТ5069Н, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію РСА №682070; кран баштовий SAEZ, модель-4524Т, серійний №6623/07, 2007 року випуску. Зобов'язання товариства здійснюється протягом одного місяця з дати проведення загальних зборів учасників. Товариство зобов'язане протягом одного місяця з дати проведення загальних зборів учасників вжити заходів щодо припинення прав третіх осіб на перелічене майно.

30.09.2010 року Сметанюк Т.Б. звернувся до товариства з претензією, в якій поставив вимогу про виплату йому належної частки в статутному капіталі товариства (а.с. 33) . Однак, відповідач у листі № 52 від 15.11.2010 року (а.с. 34) , повідомив учасника товариства -Сметанюка Т.Б., що у зв'язку з важким фінансовим становищем, ТзОВ «Енерго Шлях Буд»на даний час не може виплатити суму заборгованості, яка виникла на підставі рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Енергобуд»(Протокол №26 від 25.01.2010 року та Протокол №28 від 05.10.2010 року) та зобов'язується виконати зобов'язання, щодо виплати частки у статутному капіталі учасника в повному обсязі до кінця 2011 року.

30.11.2010 року між первісним кредитором Сметанюком Т.Б. та новим кредитором ПП «Правова основа»укладено Договір про відступлення права вимоги № 30/11 (а.с. 11-12) , відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 Договору, які виникли на підставі рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Енергобуд»(Протокол №26 від 25.01.2010р. та Протокол №28 від 05.10.2010р.), а новий кредитор (ПП «Правова основа») стає кредитором за даним Договором. Право вимоги, що передається, складає право нового кредитора вимагати від боржника (ТзОВ «Енерго Шлях Буд») належного виконання зобов'язань, щодо сплати 19 308 600,00 грн.

Відповідно до п. 5 договору, від первісного кредитора до нового кредитора переходять всі вимоги виплати, які виникли на підставі вказаних вище рішень загальних зборів ТзОВ «Енергобуд», в тому числі право вимагати видачу таким майном товариства, як: кран баштовий Лібхер 130-ЕС-В6, стаціонарний бетононасос ЕLBA ЕВРT 4516 D; автобетононасос ТНР 125/37 R4 543; транспортний засіб -самоскид-С, модель МАЗ 555102-223, реєстраційний номер АТ5069Н, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію РСА №682070; кран баштовий SAEZ, модель-4524Т, серійний №6623/07, 2007 року випуску. Місцезнаходження вказаного майна є м. Івано-Франківськ, що підтверджується копіями реєстраційних документів.

На виконання вимог договору про відступлення права вимоги, ПП «Правова основа», 01.12.2010 року повідомило ТзОВ «Енерго Шлях Буд»про відступлення Сметанюком Т.Б. свого права вимоги та зазначило, що зобов'язання щодо сплати 19 308 600,00 грн. повинно бути виконано боржником (ТзОВ «Енерго Шлях Буд») в термін до 06.12.2010 року.

Оскільки, ТзОВ «Енерго Шлях Буд»вимоги нового кредитора -ПП «Правова основа»не виконало, останній звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на майно ТзОВ «Енерго Шлях Буд».

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи і заперечення представника позивача, заступника прокурора та третьої особи-1, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задоволити, виходячи з наступного:

Предметом заявленого ПП «Правова основа»позову є визнання права власності на рухоме майно.

Підставою заявленого позову позивач вказує те, що відповідач добровільно не виконав свого зобов'язання за договором про відступлення права вимоги № 30/11 від 30.11.2010 року, зокрема не сплатив заборгованості, а також не передав майно, в рахунок зобов'язання, а тому позивач вважає, що він набув право власності на майно на підставі договору, що не заборонено законом.

Підстави набуття права власності встановлені ст.ст. 328 -345 ЦК України. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Із вимог Закону України «Про господарські товариства», а саме ст. 54 та ст. 148 ЦК України, випливає, що виплата товариством частки у статутному капіталі, її розмір і строки виплати здійснюються лише учаснику товариства при його виході за заявою самого учасника, тобто право на одержання вартості частки майна, нерозривно пов'язано з особою учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю і не може бути передана іншій особі, оскільки ні норми Закону України «Про господарські товариства», ні Цивільного кодексу України, не передбачають право учасника передавати свої майнові права третім особам, зокрема, право на отримання грошової компенсації частки від зазначеної вартості майна. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого господарського суду України (постанова № 2-740/06 від 11.12.2007р.).

Враховуючи наведене, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю Сметанюка Тараса Богдановича, яка визначена в розмірі 19 308 600,00 грн. рішенням загальних зборів учасників товариства від 25.01.2010 року, грошовими коштами або шляхом видачі частини майна товариства не може бути передача іншій особі, оскільки такі зобов'язання нерозривно пов'язані з особою учасника. Крім того, договір відступлення права вимоги не передбачає набуття позивачем права власності на спірне майно. Якщо боржник не виконує зобов'язання по виплаті коштів за договором відступлення права вимоги, кредитор в праві вимагати від нього такого виконання в судовому порядку.

Доводи позивача та висновок місцевого господарського суду про підставність набуття позивачем права власності на майно за договором про відступлення права вимоги № 30/11 від 30.11.2010 року зроблено при невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до прийняття судом незаконного рішення.

Однак, враховуючи висновки, які містяться в постанові Верховного Суду України у постанові від 19.11.2002 року у справі за позовом Cпільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ «МП ЕКСІМ»до ТзОВ «Сантанна», за участю третіх осіб на боці відповідача: Міністерства оборони України, МПП «Антар», про визнання недійсним договору та стягнення 6 270 331,00 грн., про те, що визнання судами з власної ініціативи договорів недійсними поза межами заявлених позовних вимог, суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу, та враховуючи, що ч. 1 ст. 83 ГПК України, надає таке право суду, а не обов'язок, апеляційна інстанція вважає, що заінтересована сторона має право звернутись до суду в порядку ст. 1 ГПК України про визнання недійсним договору уступки вимоги.

Відповідно до ст. 91 ГПК України, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»(із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 12), за змістом частини першої статті 91 ГПК апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК щодо відновлення строку подання скарги.

Ухвалою суду від 26.01.2012 року відновлено строк подання апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ) та Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську.

Апеляційна скарга банку мотивована тим, що спірне майно, на яке рішенням місцевого господарського суду за позивачем визнано право власності, передано в заставу ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ), а тому зазначеним рішенням зачіпаються інтереси банку.

Апеляційна інстанція вважає доводи банку обґрунтованими виходячи з наступного. Як вбачається із доказів долучених банком до апеляційної скарги, а саме договору застави № 10/016/1-кз від 18.07.2007 року, відповідач передав банку в заставу баштовий кран Лібхер 130-ЕС-В6, заводський номер № LE84955, реєстраційний номер 1548.

23.01.2007 року відповідач згідно договору застави № 10/001/1-кз передав банку в заставу стаціонарний бетононасос ЕLBA ЕВРT 4516 D (дизельний) та 05.10.2006 року відповідач згідно договору застави передав банку в заставу транспортний засіб -самоскид-С, модель МАЗ555102-223, реєстраційний номер АТ5069АН, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію РСА №682070, № шасі Y3M55510260009978.

Оскільки у ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ), існують з відповідачем правові відносини, апеляційний господарський суд залучив банк третьою особою на стороні відповідача.

Таким чином, майно, право власності на яке рішенням місцевого господарського суду визнано за ПП «Правова основа»знаходилось в заставі ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ), а тому вказаним рішенням зачіпаються права банку, як заставодержателя.

Апеляційна інстанція вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ) є підставні, а тому апеляційна скарга банку підлягає до задоволення

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську є підставні з огляду на наступне.

Постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області від 04.03.2011 року по кримінальній справі № 326302 по обвинуваченню директора ТзОВ «Енергобуд»Корпанюка Ю.В. у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, накладено арешт на майно ТзОВ «Енерго Шлях Буд»(код ЄДРПОУ 32360878), де б воно не знаходилось. Арешт накладено у відповідності до вимог ст.ст. 125,126 КПК України з метою забезпечення відшкодування шкоди, яка полягає у ненадходженні до бюджету податкових платежів в сумі 2 080 960,00 грн.. Про наявність податкового боргу свідчить корінець податкової вимоги від 02.02.2011 року за № 327/248710/24-150/908 та прийняте 08.02.2011 року рішення ДПІ у м. Івано-Франківську про опис майна ТзОВ «Енерго Шлях Буд»у податкову заставу.

Визнання місцевим господарським судом права власності на спірне майно, на яке постановою слідчого відділу податкової міліції ДПА накладено арешт і яке перебуває в податковій заставі порушує інтереси держави в особі ДПІ у м. Івано-Франківську, оскільки перешкоджає реалізації права податкового органу на стягнення податкового боргу за рахунок майна ТзОВ «Енерго Шлях Буд».

Набуття позивачем права власності на майно за рішенням суду, надає право останньому використовувати цілий комплекс правових можливостей, що надаються власникові, а саме володіти майном, тобто мати фізичний доступ до речі, користуватись майном -можливість користуватись властивістю речі для своїх потреб, присвоювати доходи, які приносить річ, та розпоряджатись річчю -можливість укладення щодо майна будь-яких правочинів, в межах визначених законодавством. Тому, апеляційна інстанція вважає, що рішення місцевого господарського суду порушує матеріальні права банку як заставодержателя рухомого майна, якому ст. 572 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу», надано право одержати задоволення вимог за рахунок заставного майна перед іншими кредиторами, якщо боржник не виконує зобов'язання, забезпечене заставою та матеріальні права Державної податкової інспекції, які визначенні Податковим кодексом України, шляхом стягнення заборгованості до Державного бюджету за рахунок майна ТзОВ «Енерго Шлях Буд».

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську підлягає до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2011 року скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням всіх обстави справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк»(м. Київ) та апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

3. В позові ПП «Правова основа»до ТзОВ «Енерго Шлях Буд»відмовити.

4. Стягнути з ПП «Правова основа» (вул. Івана Кудрі, 38б, офіс 22, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37101022) на користь ПАТ «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код 21133352) -536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.