Ухвала

від 18.12.2012 по справі 14/400

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Київ К-33874/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 року по справі № 14/400 за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у Київській області про ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 18346,77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2009 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову апеляційного суду було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після проведеної перевірки даних платника податків - відповідача позивачем складено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 18346,77 грн., яка співпала із сумою податку самостійно визначеною до сплати відповідачем.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення форми «Ф»від 15.08.2007 року №0003001702/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 18346,77 грн., яке направлялось на адресу відповідача, однак повернулось до відправника через закінчення терміну зберігання на поштовому відділенні зв'язку.

Керуючись п. 6.2.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказане податкове повідомлення форми було розміщено на дошці податкових оголошень (повідомлень), про що складено відповідний акт.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 названого Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі норми вбачається, що відчуження відповідачем майнового паю у статутному фонді КП «Київський миловарний завод»є за своєю правовою сутністю операцією з продажу інвестиційного активу, дохід від якого підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу.

Водночас в силу вимог підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Отже, при обчисленні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами у вигляді корпоративних прав у статутному фонді підприємства підставою для невключення до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум доходу внаслідок відчуження таких активів є використання у приватизації підприємства приватизаційного сертифікату фізичної особи продавця цих активів.

В даному разі, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, приватизаційний майновий сертифікат відповідача під час приватизації КП «Київський миловарний завод»дає право на застосування зазначеної пільги.

Відтак слід зазначити, що до річного оподатковуваного доходу відповідача не включається дохід, одержаний від продажу названого майнового паю.

Підстав для визначення відповідачу податкового зобов'язання по податку доходів з фізичних осіб у розмірі, зазначеному в податковому повідомленні, не вбачається.

Аналіз вищезазначених норм законодавства та матеріалів справи дає колегії суддів підстави для висновку, що названу пільгу помилково не було враховано податковим органом при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оскільки відповідачем здійснювалось відчуження корпоративних прав - майнового паю, який одержаний ним в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані відповідно до закону, сума доходу від такого продажу в цілому не включається до оподатковуваного доходу в силу положень п. б пп. 9.6.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2010 року по справі № 14/400 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.