Рішення

від 07.12.2012 по справі 46/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/104 07.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київенерго" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Морозиво" Простягнення 5 093,39 грн. Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаІваненко І.П. -представник за довіреністю від 13.02.2012 р. від відповідача не з'явився

07.12.2012 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київенерго", що у подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київенерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Магазин "Морозиво" 4 059,65 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 28.12.1998 р. № 1540977, 446,05 грн. пені, 478,76 грн. інфляційної складової боргу та 108,93 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/104 від 31.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 08.02.2010 р.

Ухвалою від 19.02.2009 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Перлина" до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 р. №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 р. № 1780, 1780/1, від 30.12.2008 р. № 1792, від 16.01.2009 р. № 33 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

28.11.2012 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 07.12.2012 р.

У судове засідання, призначене на 07.12.2012 р., відповідач не з'явився, уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.11.2012 р. не виконав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача надав суду додаткові документи по справі, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо припинення Закритого акціонерного товариства "Магазин "Морозиво" та реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Морозиво", місцезнаходження: 03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 3-а, ідентифікаційний код 19499746.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання за договором від 28.12.1998 р. № 1540977 за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р.

Згідно з наявним в матеріалах справи відзивом на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на невірне застосування позивачем тарифів на теплову енергію у спірному періоді.

Представник позивача заперечив відзив відповідача, вказавши на відсутність судових рішень, якими б були скасовані розпорядження Київської міської державної адміністрації, що були застосовані при проведенні розрахунку вартості теплової енергії, поставленої відповідачеві у грудні 2008 та січні 2009 років.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.1998 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 1540977, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення і вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 5.1 № 1540977 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії.

У п. 4 додатку № 4 до договору встановлено обов'язок відповідача не пізніше 15 числа поточного місяця вносити плату за спожиту теплову енергію.

За твердженнями позивача, у період з 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 10 302,16 грн., тоді як оплачено ним було лише 6 100,00 грн. станом на час звернення до суду у грудні 2009 року, у зв'язку з чим борг відповідача склав 4 059,65 грн., на суму якого відповідачу було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пеню.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, згідно з якими у грудні 2008 року відповідачем було спожито теплової енергії вартістю 3 996,34 грн., у січні 2008 року -3 569,08 грн., у лютому 2009 року -1 628,48 грн., у березні 2009 року -1 033,85 грн., у квітні 2009 року -74,14 грн. У травні -грудні 2009 року нарахування вартості теплової енергії не відбувалося у зав'язку з закінченням опалювального сезону.

Поряд з цим, при вирішенні спору у даній справі слід зазначити, що у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року позивачем застосовано до відносин з відповідачем тарифи на теплову енергію, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р., № 127, 128 від 05.02.2009 р., які в подальшому були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24.12.2008 р., 65/2009 від 03.02.2009 р., 76/2009 від 09.02.2009 р. Таким чином, застосування таких тарифів видається безпідставним, тому в даному разі слід виходити з чинних на той час тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Отже, варіть теплової енергії за договором від 28.12.1998 р., що була поставлена відповідачем позивачеві у грудні 2008 року за коректними тарифами, має становити 1 283,48 грн., а не 3 996,34 грн., як стверджує позивач, у січні 2009 року -1 204,64 грн., а не 3 569,08 грн., та 978,88 грн., а не 1628,48 грн. у лютому 2009 року.

Тобто, внаслідок дослідження наявних у справі доказів та проведеного перерахунку вартості теплової енергії, судом встановлено, що у період з 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р. позивач поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 4 575,26 грн., тоді як останній оплатив її повністю, що підтверджується даними позивача та наданими відповідачем платіжними дорученнями, з яких також слідує факт порушення строків оплати за договором у грудні 2008 року.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію підлягають відхиленню відповідно до розрахунку суду, проведеного із застосуванням чинних тарифів.

Крім того, решта позовних вимог, які стосуються стягнення з відповідача 478,76 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення відповідача, 108,93 грн. 3 % річних та 446,05 грн. пені також підлягають перерахуванню з огляду на те, що прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем мало місце лише у грудні 2008 року.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 01.02.2004 р. сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організації нараховує споживачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем у грудні 2008 року, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, але згідно з уточненим розрахунком, проведеним судом, з відповідача на корить позивача підлягають до стягнення 11,36 грн. інфляційної складової боргу та 1,38 грн. 3 % річних (пеня за прострочення у грудні 2008 року має від'ємне значення, тому не нараховується).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові вити покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Морозиво" (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 3-а, ідентифікаційний код 194997496) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 11 (одинадцять) грн. 36 коп. інфляційної складової боргу,1 (одну) грн. 38 коп. 3 % річних, 26 коп. державного мита та 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інші частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 10.12.2012 р.