Рішення

від 20.12.2012 по справі 5011-18/15418-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/15418-2012 20.12.12

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Медіа»;

про внесення змін до договору.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Загоровська Н. В., представник, довіреність № 5-Н від 03.01.2012 р.;

Від відповідача: Маленко О. М., представник, довіреність № 77/2 від 27.09.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/15418-2012; розгляд справи призначено на 22.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року відкладено розгляд справи до 11.12.2012 року.

В судовому засіданні 11.12.2012 року було оголошено перерву до 20.12.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить внести зміни до договору від 06.06.2003 року №80-Упр(ДП)-03, а саме: п. 3.1. договору викласти в такій редакції: «3.1. Вартість права за здійснення рекламно-інформаційної діяльності на місцях розташування інформаційних носіїв всередині вагону становить 42,00 грн. в т. ч. ПДВ 7,00 грн. за одиницю в місяць відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві». Платежі перераховуються у безготівковому порядку, виходячи із фактичної кількості встановлених засобів візуального зображення на поточний рахунок позивача, не пізніше п'ятого числа кожного місяця наступного за звітним в період дії договору. Щомісячні платежі здійснюватимуться незалежно від кількості рекламно-інформаційних матеріалів, розміщених відповідачем на інформаційних носіях», а також стягнути з відповідача 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Медіа», у своєму відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- додаткова угода №11, яка була направлена на адресу відповідача з проханням її підписати, від імені позивача підписана начальником управління договірної роботи Рудницькою І. О., однак позивачем не надано довіреності, на підставі якої вказана особа уповноважена підписувати угоду від імені позивача;

- з наданого проекту додаткової угоди неможливо встановити, на підставі якого пункту розпорядження №838 пропонується внесення змін до договору;

- пунктом 4 рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року встановлено, що договори на розміщення реклами в місті Києві (зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності), укладені до набрання чинності цим рішенням, є чинними до закінчення строку дії, зазначеного в таких договорах;

- пункт 3.2. договору передбачає лише можливість перегляду за згодою сторін платежів по договору шляхом підписання окремої додаткової угоди;

- відповідач вважає, що позивач не навів належних підстав для зміни укладеного договору.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі на стороні позивача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адже позивачем не зазначено, як саме рішення по справі може вплинути на права та обов'язки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Також господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №2а-13397/12/2670 за позовом ТОВ «Транс-Медіа»до Київської міської державної адміністрації про скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 від 21.05.2012 року «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві»в частині, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що розгляд справи №5011-18/15418-2012 неможливий до вирішення справи №2а-13397/12/2670 та з тих підстав, що відповідачем не надано доказів порушення провадження Київським апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою ТОВ «Транс-Медіа»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-13397/12/2670 від 30.11.2012 року.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.06.2003 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(сторона 1) та Дочірнім підприємством «Гарант-АДВ»(сторона 2) було укладено договір №80-Упр(ДП)-03, відповідно до умов якого сторона 1 надає стороні 2 на умовах, визначених даним договором переважне право здійснювати рекламно-інформаційну діяльність (як самостійно так і з залученням третіх осіб) шляхом розміщення медіа-продукції (звукового та візуального відображення мультимедійної -фото, відео, аудіо, комп'ютерної і таке інше інформації рекламного, соціального та інформативного характеру) на інформаційних носіях сторони 2 (як власних так і орендованих), засоби візуального відображення яких розташовані на скелях вагонів рухомого складу Київського метрополітену.

Відповідно до п. 3.1. договору, сторона 2 здійснює стороні 1 платежі за даним договором відповідно до спільного наказу №5/1-ц Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та Управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2000 року в розмірі 15,60 грн. за 1 кв. м. площі відображуючої поверхні засобів візуального відображення, в тому числі ПДВ в сумі 2,60 грн., (виходячи з тарифів за використання рекламної площі всередині рухомого складу метрополітену). Платежі перераховуються у безготівковому порядку, виходячи із фактичної кількості встановлених засобів візуального відображення на поточний рахунок сторони 1 не пізніше п'ятого числа кожного місяця наступного за звітним в період дії даного договору. Щомісячні платежі здійснюватимуться незалежно від кількості рекламно-інформаційних матеріалів, розміщених стороною 2 на інформаційних носіях, та результатів господарської діяльності сторони 2.

Згідно з п. 3.2. договору, сума платежів може бути переглянута за таких підстав: зміни тарифів, встановлених органами місцевої влади, внаслідок інфляції, за домовленістю сторін. Погодження суми платежів оформляється додатковою угодою до даного договору та вказується в акті про використання поверхні рухомого складу Київського метрополітену, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він вступає в дію з 01 липня 2003 року і діє до 31 грудня 2013 року і автоматично продовжується на той же термін у випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів в письмовій формі не повідомить іншу про намір припинення дії цього договору.

У протоколі погодження договірної ціни сторони зазначили, що ними досягнуто згоди про величину договірної ціни в розмірі 3,60 грн. з ПДВ за один інформаційний носій.

Додатковою угодою №2 від 27.01.2005 року до договору №80-Упр(ДП)-03 сторони погодились замінити в договорі слова: «Дочірнє підприємство «Гарант-АДВ»на слова: «ТОВ Гарант-АДВ».

Додатковою угодою №3 від 09.03.2005 року до договору №80-Упр(ДП)-03 сторони погодились замінити в договорі слова: «ТОВ Гарант-АДВ»на слова «ТОВ «Транс-Медіа».

У додатковій угоді №7 від 30.05.2007 року сторони домовилися викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «За розташування інформаційних носіїв у вагонах рухомого складу Київського метрополітену сторона 2 здійснює стороні 1 платежі по договірній ціні із розрахунку 3,60 грн., з ПДВ за один інформаційний носій відповідно до протоколу погодження договірної ціни та складає за 3 514 одиниць 12 650,40 грн., в тому числі ПДВ 2 108,40 грн. в місяць.».

У додатковій угоді №9 від 15.10.2008 року сторони домовилися викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «За розташування інформаційних носіїв у вагонах рухомого складу Київського метрополітену сторона 2 здійснює стороні 1 платежі із розрахунку 4,50 грн., в тому числі ПДВ 0,75 грн. за один інформаційний носій відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.2008 року №1427 «Про затвердження Порядку визначення розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва». Платежі перераховуються у безготівковому порядку, виходячи із фактичної кількості встановлених засобів візуального відображення на поточний рахунок сторони 1, не пізніше п'ятого числа кожного місяця наступного за звітним в період дії договору. Щомісячні платежі здійснюватимуться незалежно від кількості рекламно-інформаційних матеріалів, розміщених стороною 2 на інформаційних носіях».

Додатковою угодою №10 від 01.06.2009 року до договору №80-Упр(ДП)-03 сторони домовились, що даний договір набуває чинності з 01 липня 2003 року та діє до 31 грудня 2034 року, але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить внести зміни до договору від 06.06.2003 року №80-Упр(ДП)-03, а саме: п. 3.1. договору викласти в такій редакції: «3.1. Вартість права за здійснення рекламно-інформаційної діяльності на місцях розташування інформаційних носіїв всередині вагону становить 42,00 грн. в т. ч. ПДВ 7,00 грн. за одиницю в місяць відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві». Платежі перераховуються у безготівковому порядку, виходячи із фактичної кількості встановлених засобів візуального зображення на поточний рахунок позивача, не пізніше п'ятого числа кожного місяця наступного за звітним в період дії договору. Щомісячні платежі здійснюватимуться незалежно від кількості рекламно-інформаційних матеріалів, розміщених відповідачем на інформаційних носіях».

Відповідач у своєму відзиві також зазначив, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

ТОВ «Транс-медіа»вважає, що позивач не навів належних підстав для зміни укладеного між сторонами договору.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач листом від 14.09.2012 року №11-03/1066 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання додаткову угоду №11 від 31.08.2012 року до договору.

Відповідно до частини 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідач листом від 25.09.2012 року вих. №76/1 повідомив позивача про те, що не знайшов посилань на конкретний пункт розпорядження №838 від 21.05.2012 року або додатку до нього, який би передбачав збільшення тарифу для відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 5.2. статуту Комунального підприємства «Київський метрополітен», майно комунального підприємства «Київський метрополітен»є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належить управління в межах, визначених радою, майно, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

21.05.2012 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано розпорядження №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві».

Пунктом 1 даного розпорядження затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва.

Додатком 3 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

Саме з врахуванням вищевказаних тарифів позивач надавав пропозицію відповідачеві укласти додаткову угоду до договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення міститься у статті 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто, підставою для зміни ціни в договорі після його укладення є умови та випадки встановлені в самому договорі.

Ні договір №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 року, ні додаткові угоди до нього не містять умов, в разі настання яких сторони вказаного договору мають право змінити ціну послуг; вказаний договір не містить обов'язку жодної із сторін прийняти пропозицію іншої сторони щодо зміни ціни договору.

Згідно з п. 3.2. договору, сума платежів може бути переглянута за таких підстав: зміни тарифів, встановлених органами місцевої влади, внаслідок інфляції, за домовленістю сторін. Погодження суми платежів оформляється додатковою угодою до даного договору та вказується в акті про використання поверхні рухомого складу Київського метрополітену, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Вказаний пункт договору є диспозитивним і дає право сторонам переглянути суму платежів за договором, а не зобов'язує їх це робити. Лише в разі досягнення згоди між сторонами про зміну вартості наданих послуг, між ними укладається додаткова угода. В даному випадку такої згоди сторонами не досягнуто.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено, що державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» ціна розміщення реклами на об'єктах комунальної власності не віднесено до державних регульованих цін, тому в розумінні вказаного закону ціна послуг з розміщення реклами є договірною ціною і, відповідно, визначається за згодою сторін.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві»не містить вимоги про те, що договори, які підписані на надання послуг з розміщення реклами на комунальному транспорті і які є чинними на день прийняття такого розпорядження, підлягають обов'язковій зміні в частині визначення ціни послуг.

В той же час, пунктом 4 Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253 встановлено, що договори на розміщення реклами в місті Києві (зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності), укладені до набрання чинності цим рішенням, є чинними до закінчення строку дії, зазначеного в таких договорах.

Договір №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 року чинний до 31.12.2034 року.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення договору.

Сам факт видання Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження №838 від 21.05.2012 року «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві», яким затверджений Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва не може свідчити про істотне порушення договору між сторонами.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у господарського суду немає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 27.12.2012 р.