Постанова

від 24.12.2012 по справі 5016/445/2011(6/27)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5016/445/2011(6/27)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Грека Б.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі№ 5016/445/2011(6/27) господарського судуМиколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" 2.Фонд державного майна України 3.Комунальне підприємство "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро" 4.Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 5.Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області 6. Головне управління Держкомзему у Миколаївській області провизнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва державної власності.

за участю представників від: позивача не з'явився відповідача не з'явився третіх осіб 1. не з'явився 2. Васильківська В.Є. (довір. від 20.09.20112р.) 3. не з'явився 4. не з'явився 5. не з'явився 6. не з'явився прокуратуриСавицька О.В. посвідчення № 000603

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндзор" (Позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (Відповідач), Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (третя особа на стороні Відповідача без самостійних вимог) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу (приватизації) об"єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, проданого на аукціоні 27 травня 2009 року та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області грошових коштів на суму 5 335 192,25 грн. (з врахуванням заяв Позивача про уточнення суми), сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу.

В процесі розгляду спору до участі у справі залучені інші учасники, а саме: Фонд державного майна України, Комунальне підприємство "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро", Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, Головне управління Держкомзему у Миколаївській області (треті особи на стороні Відповідача без самостійних вимог).

Розгляд справи здійснювався за участю Прокуратури Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. у справі № 5016/445/2011(6/27) задоволено позов ТОВ "Віндзор", визнано недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об"єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою державної власності від 27.05.2009р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" суму 5 335 192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.05.2009р. та судові витрати на суму 25 720,35 грн.

Крім того, зобов"язано Позивача повернути Відповідачеві об"єкт незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою, які були продані на аукціоні 27 травня 2009 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. змінено рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/445/2011(6/27), резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об"єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою від 27.05.2009р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" судові витрати в розмірі 321 грн.

В іншій частині позову ТОВ "Віндзор" відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2009р. суди попередніх інстанцій вказали на те, що на порушення вимог частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України укладення спірного договору відбулось без попереднього здійснення державної реєстрації прав власності на об"єкт незавершеного будівництва за державою, будівництво приватизованого об"єкта здійснювалося за відсутності всіх дозвільних документів, без землевідведення, предмет договору купівлі-продажу є самочинним будівництвом, а тому спірний договір не відповідає вимогам статей 331, 376, 658 Цивільного кодексу України і згідно з частиною 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України визнається недійсним.

Апеляційний господарський суд залишив без задоволення позовні вимоги ТОВ "Віндзор" в частині стягнення з Відповідача грошових коштів в розмірі 5 335 192,25 грн., сплачених на виконання договору купівлі-продажу від 27.05.2009р.

Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що згідно з пунктом 133 Державної програми приватизації, яка затверджена Законом "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ повернення покупцям коштів, сплачених за об"єкти приватизації у разі визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації, отриманих від повторного продажу цих об"єктів у порядку, встановленому Фондом.

Тому, на думку апеляційного господарського суду , висновок місцевого господарського суду про повернення Позивачеві суми 5 335 192,25 грн., сплаченої за об"єкт приватизації, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки об"єкт не було повторно продано та від його повторного продажу грошові кошти не надходили.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Віндзор" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі № 5016/445/2011(6/27) та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р по даній справі.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що договір купівлі-продажу визнаний недійсним з підстав невідповідності нормам Цивільного кодексу України, а не згідно "Державної програми приватизації на 2000-2002 роки", затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р., судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального права, оскільки до даних правовідносин слід застосувати статтю 216 Цивільного кодексу України, частина 3 якої передбачає застосування правових наслідків недійсності правочинів.

Крім того, Позивач зазначає, що будівництво об"єкта приватизації розпочато з численними порушеннями будівельних норм, у Відповідача відсутні підстави повторного продажу об"єкта незавершеного будівництва, а тому грошові кошти від повторного продажу об"єкта не надійдуть і не будуть повернуті Позивачеві, що є порушенням статей 13, 41 Конституції України, які гарантують непорушність права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на балансі Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" знаходився об"єкт незавершеного будівництва "Цех № 32" ступіню будівельної готовності 74%, розташований в м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3, будівництво якого розпочато в 1992 році.

Вказаний об'єкт разом із земельною ділянкою, які належать до державної власності продано на аукціоні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Продавець) Товариству з обмеженою відповідальністю "Віндзор" (Покупець) за договором купівлі-продажу від 27.05.2009р., який нотаріально посвідчений 27.05.2009р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 1047.

Після укладення договору купівлі-продажу Позивачеві стало відомо, що об"єкт незавершеного будівництва розташований на міському колекторі, що обмежує використання земельної ділянки і унеможливлює проведення подальшого будівництва.

Крім того, Позивачем з'ясовано, а судом встановлено, що будівництво об'єкта здійснювалось з порушенням статей 20, 22, 39 Земельного кодексу (в редакції станом на 1992 рік) на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без погодження Миколаївської міськради. На порушення вимог частини 2 статті 18, статті 22 Закону "Про основи містобудування" забудовником не отримано дозвіл на будівництво заводу стінових матеріалів по вул. Адміральській, 38.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України вказаний об"єкт є самочинним будівництвом, право власності на який не зареєстровано.

Стаття 658 Цивільного кодексу України встановлює, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об"єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об"єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об"єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, укладення будь-якого договору щодо незавершеного будівництвом об'єкта нерухомого майна є можливим лише за умови попереднього здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за продавцем.

Законом України "Про приватизацію державного майна", "Про особливості приватизації об"єктів незавершеного будівництва" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлено жодних винятків з даного правила.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір укладено з порушенням статей 331, 376, 658 Цивільного кодексу України, а тому, в силу частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований від 27.05.2009р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області і ТОВ "Віндзор".

В цій частині судові рішення учасниками процесу не оскаржені в касаційному порядку.

Відмовляючи частково в позові ТОВ "Віндзор" щодо стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області грошових коштів на суму 5 335 192,25 грн., сплачених Позивачем за об'єкт приватизації, суд апеляційної інстанції послався на пункт 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ.

При цьому Одеський апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що цей Закон втратив чинність у зв'язку із затвердженням чергової Державної програми приватизації Законом від 13.01.2012р. № 4335-VІ, який не передбачає обмежень щодо повернення грошових коштів, сплачених за об"єкт приватизації, а пункт 25 цієї Програми встановлює персональну відповідальність Голови Фонду держмайна України, керівників органів виконавчої влади, уповноважених управляти державним майном, а також на голів обласних державних адміністрацій -щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності.

Крім того, частина 2 статті 4 Цивільного кодексу України вказує на те, що акти цивільного законодавства і інші закони України застосовуються у випадках, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому, місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про застосування реституції та стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів, сплачених останнім за недійсною угодою.

Крім того, при дослідженні обставин, покладених в основу судових рішень по даній справі щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, встановлені порушення, які виключають можливість повторного продажу об"єкта незавершеного будівництва, а стаття 174 Цивільного кодексу України на державу покладає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Здійснюючи приватизаційну політику держави, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області як орган публічної влади мало узгоджувати свої дії з нормами чинного законодавства, саме воно мало виключні повноваження відносно визначення умов приватизації. Відділенням Фонду державного майна України проведено аукціон з продажу об"єкта незавершеного будівництва, що мало б виключити сумніви Покупця щодо законності приватизації цього майна.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Господарський суд Миколаївської області при вирішенні даної справи вірно застосував норми матеріального і процесуального права, в тому числі і приписи статті 216 Цивільного кодексу України, яка зобов"язує сторони повернути все, одержане за недійсною угодою.

Тому, касаційна скарга ТОВ "Віндзор" підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 по даній справі -скасуванню в частині відмови в позові про стягнення з Відповідача суми 5 335 192,25 грн.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. у справі № 5016/445/2011(6/27) залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 5016/445/2011(6/27) в частині відмови в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області суми 5 335 192,25 грн., сплаченої за об"єкт приватизації.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 5016/445/2011(6/27) залишити без змін.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. у справі № 5016/445/2011(6/27) залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" (м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12, ЄДРПОУ 32653363) судовий збір за подачу касаційної скарги на суму 32 941,10 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати накази на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. та постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2012р. у справі № 5016/445/2011(6/27).

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Б.М. Грек