Ухвала

від 18.04.2013 по справі 5016/445/2011(6/27)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2013 року Справа № 5016/445/2011(6/27) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Данилової Т.Б.,

суддів: Бакуліної C.B.,

Малетича М.М.,

Могил С.К.,

Першикова Є.В.,

розглянувши заяву Заступника Генерального прокуратура України

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2012

у справі № 5016/445/2011(6/27)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" 2.Фонд державного майна України 3.Комунальне підприємство "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро" 4.Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 5.Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області 6. Головне управління Держкомзему у Миколаївській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва державної власності.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011 у справі № 5016/445/2011(6/27) задоволено позов ТОВ "Віндзор", визнано недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою державної власності від 27.05.2009, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" суму 5335192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.05.2009 та судові витрати на суму 25720,35 грн.; зобов'язано позивача повернути відповідачеві об'єкт незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою, які були продані на аукціоні 27.05.2009.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 змінено рішення господарського суду Миколаївської області по справі №5016/445/2011(6/27), резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об"єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою від 27.05.2009, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", в іншій частині позову ТОВ "Віндзор" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2012 у справі №5016/445/2011(6/27) скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 5016/445/2011(6/27) в частині відмови в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор" про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області суми 5335192,25 грн., сплаченої за об'єкт приватизації. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 5016/445/2011(6/27) залишено без змін. Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011 у справі № 5016/445/2011(6/27) залишено без змін.

Заступником Генерального прокуратура України подано з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2012 у даній справі Верховним Судом України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011, постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 залишити в силі.

Заяву з посиланнями на постанови Вищого господарського суду України від 10.09.2012 у справі №5002-21/3339-2011, від 14.10.2010 у справі №2-18/3378-2009 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета і підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Приймаючи постанову від 24.12.2012 у справі №5016/445/2011(6/27), про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва державної власності разом із земельною ділянкою державної власності, оскільки об'єкт незавершеного будівництва розташований на міському колекторі, що обмежує використання земельної ділянки і унеможливлює проведення подальшого будівництва; будівництво об'єкта здійснювалось з порушенням вимог чинного законодавства на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без погодження ради, без дозволу на будівництво заводу; об'єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, право власності на який не зареєстровано. Також, з огляду на встановлені обставини, які свідчать про недійсність спірного договору купівлі-продажу, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про застосування реституції та стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів, сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу.

Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що при встановлені судами попередніх інстанцій обставин у даній справи щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, встановлено порушення, які виключають можливість повторного продажу об'єкта незавершеного будівництва, стаття 174 Цивільного кодексу України на державу покладає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, а також те, що Закон України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 №1723-ІІІ, який передбачав обмеження щодо повернення грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації, втратив чинність.

У постанові від 10.09.2012 у справі №5002-21/3339-2011 Вищий господарський суд України залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів у зв'язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на те, що рішенням суду в іншій справі договір купівлі-продажу розірвано у зв'язку з невиконанням товариством його умов щодо повної сплати вартості об'єкту приватизації; до спірних правовідносин застосовується спеціальний закон про приватизацію, з положень якого вбачається, що у разі розірвання договору купівлі-продажу об'єктів приватизації, у зв'язку з невиконанням його умов, поверненню покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється на підставі рішення суду тільки після повторного продажу об'єкта приватизації, повернутого у власність держави, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що Фондом майна не було проведено повторного продажу складських приміщень, як необхідної підстави для повернення позивачу коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, у зв'язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу майна.

У постанові від 14.10.2010 у справі №2-18/3378-2009 Вищий господарський суд України залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про стягнення витрат з реконструкції спірного об'єкта. При цьому суд касаційної інстанції виходив з установленої судами попередніх інстанцій відсутності доказів повторного продажу спірного об'єкта приватизації, що є підставою для повернення позивачеві сплаченої ним вартості об'єкта приватизації, а також недоведеності позивачем факту понесених ним витрат з реконструкції майна, а також того, що Законом України "Про приватизацію державного майна" не передбачено повернення коштів, витрачених на реконструкцію майна у випадку розірвання договору купівлі-продажу.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права. Судові рішення в цих справах прийняті і відповідно застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України в допуску справи №5016/445/2011(6/27) до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т.Данилова

Судді: С.Бакуліна

М.Малетич

С.Могил

Є.Першиков