Постанова

від 12.12.2012 по справі 6/117-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа№ 6/117-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

При секретарі судового засідання: Глитень В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сукач А.С. - представник;

Василець Д.С. - представник;

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001» на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 6/117-11 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп»

до Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста - 2007»

про стягнення 659 111,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2011 у справі № 6/117-11 позов задоволено частково: стягнуто з Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК-Груп» 418 814грн. 50 коп. - основного боргу та судові витрати; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011р. у справі № 6/117-11 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що суд першої інстанції порушив право позивача на захист своїх прав та законних інтересів, відмовивши у задоволенні клопотання від 15.11.2011 про надання можливості ознайомитись з оригіналами документів, наданих позивачем.

Скаржник також посилається на неподання позивачем документів які були витребувані судом, та не виконання позивачем вимоги суду щодо проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків, у зв'язку з чим просив залишити позов без розгляду.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував усну заяву відповідача про доцільність проведення по справі судово-бухгалтерської експертизи, оскільки первинні бухгалтерські документи надані позивачем потребують експертної оцінки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 01.02.2012.

В судове засідання представники сторін з'явився, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

01.02.2012 представник відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою від 01.02.2012 зупинено апеляційне провадження у даній справі та призначено судово-економічну експертизу.

07.05.2012 до Київського апеляційного господарського суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з Повідомленням №814/815-12 від 23.04.2012 про неможливість дачі висновку судово-економічної експертизи по справі № 6/117-11.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 №01-22/1 введено до складу судової колегії замість судді Ропій Л.М. суддю Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 14.05.2012 поновлено провадження по справі та призначено до розгляду на 13.05.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 №01-22/18 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 13.06.2012 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

13.06.2012 представник відповідача через відділ діловодства суду вдруге подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання, що вказані судом апеляційної інстанції в ухвалі від 01.02.2012 у справі №6/117-11 про призначення судово-економічної експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти призначення судово-економічної експертизи.

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У даному випадку виникла необхідність призначити судово-економічну експертизу, оскільки є дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування і висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, оскільки наявні у справі докази є взаємно суперечливими і їх оцінка може бути здійснена господарським судом з урахуванням відповідної судової експертизи. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи.

Ухвалою від 13.06.2012 зупинено апеляційне провадження у справі, у зв'язку з призначенням вдруге судово-економічної експертизи.

08.11.12 до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок №6492/12-45 від 26.10.2012 судово-економічної експертизи у справі №6/117-11.

Ухвалою від 12.11.2012 поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.11.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 розгляд справи відкладено на 12.12.2012 у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

12.12.2012 від представника відповідача надійшло додаткові пояснення по справі з урахуванням висновку судово-економічної експертизи, в яких відповідач просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

12.12.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з припиненням правовідносин між позивачем та його попереднім представником, а також неможливістю позивача самостійно виконувати представницькі функції в суді, оскільки в штатному розписі підприємства відсутня посада юрисконсульта. Крім того, позивач зазначає, що він звернувся до фахівців з метою проведення експертизи, висновок по якій буде наданий 15.01.2013.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів зазначає наступне:

Припиненням правовідносин між позивачем та його попереднім представником не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» права направити у судове засідання іншого представника відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно звернення позивача до ПП «Економічна експертиза та аудит» для проведення дослідження документів ТОВ «ЛФК - Груп», колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не може бути доказом по справі у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з абзацом 5 п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Враховуючи викладене, а також враховуючи строки розгляду спору, колегія суддів вважає клопотання позивача необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання з'явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання повторно не з'явились, представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та третьої особи, які повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК-Груп» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» про стягнення боргу за Договором поставки № 10/1 від 01.01.2008р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається не те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» на виконання умов Договору поставки № 10/1 від 01.01.2008 в період з 01.01.2008 по 31.12.2010 поставляло Заготівельно-виробничому приватному підприємству «Регіон - 2001» цемент, який відповідачем був оплачений не повністю, в результаті чого за ним виникла заборгованість на суму 659 111,63 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2012 заборгованість становить 628 516,33 грн.)

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти позову та зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження наявності заборгованості не підтверджують факт наявності за відповідачем заборгованості перед позивачем, просив позов залишити без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з наступних підстав:

01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФК-Груп» (постачальник) та Заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон-2001» (покупець) було укладено Договір поставки № 10/1 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується здійснювати поставку цементу, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його за рахунками по факту поставки відповідно до товарно-транспортних накладних.

У відповідності до п. 1.3. Договору ціна договору становить 12 000 000,00 грн.

У відповідності до п. 1.4. Договору розрахунки за відвантажений товар проводяться покупцем протягом 5 днів з моменту поставки товару або шляхом перерахування передоплати за домовленістю.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його оформлення і дійсний до 31.12.2008р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо сторони не заявили про бажання його розірвати за один місяць до закінчення року.

Враховуючи, що докази розірвання Договору відсутні, договір є дійсним на момент розгляду спору в суді, оскільки мала місце пролонгація у відповідності до п. 2.2. Договору.

На підтвердження позовних вимог позивачем подані ксерокопій видаткових накладних, на підставі яких, як стверджує позивач, Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон - 2001» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» цемент на суму 6 846 536,70 грн., однак вказані копії видаткових накладних не завірені належним чином, а деякі з них оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем також надано ксерокопії банківських виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп», відкритому в КБ «Приватбанк», в яких зазначено, що Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон - 2001» протягом 2008-2010 років перерахувало грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» за цемент на загальну суму 6 180 820,00 грн., однак вказані копії також не завірені належним чином.

Відповідно до п. 1.1 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Згідно з п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Натомість з наданих Заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон - 2001» оригіналів видаткових накладних, які суд визнає допустимими доказами по справі, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» відвантажило за Договором № 10/1 від 01.01.2008, а Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон - 2001» отримало цемент на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 6 121 501,90 грн.

Крім того, як вбачається з наданих на дослідження до експертної установи оригіналів банківських виписок по рахунках Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001», відкритого у філії «Промінвестбанк» в м. Бровари Київської області, у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» філія «Центральне регіональне управління» м. Бровари, в АТ «Укрсиббанк», Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон - 2001» протягом 2008-2010 років перерахувало грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» за цемент на загальну суму 6 122 828,67 грн.

З Висновку № 6972/12-45 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» не виконало клопотання експертів про надання оригіналів видаткових накладних, а також не виконало вимоги листа Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 вих. № 09-19/2117 про необхідність надання експертній установі додаткових матеріалів для проведення експертизи, оригінали вказаних документів для огляду та долучення до матеріалів справи позивачем суду не надавались, а тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання неналежно оформленими, у відповідності до статей 32 та 36 Господарського процесуального кодексу України, ксерокопій видаткових накладних та ксерокопій банківських виписок, наданих позивачем допустимими доказами по справі, оскільки вказані копії не відповідають вимогам ДСТУ 4163-2003.

Крім того, колегія суддів вбачає в діях позивача по невиконанню клопотання судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 09/814/815/484 від 24.02.2012 та клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6972/12-45 від 24.07.2012 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, як перешкоду у встановленні фактичних обставин справи, що, в свою чергу, підтверджується переданням документів ПП «Економічна експертиза та аудит», а не експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-економічної експертизи № 814/815-12 чи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз які проводили судово-економічну експертизу № 6972/12-45.

З наведеного вбачається, що достовірно встановленим є лише факт відвантаження Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» Заготівельно-виробничому приватному підприємству «Регіон - 2001» за Договором № 10/1 від 01.01.2008 цементу на загальну суму - 6 121 501,90 грн. (з урахуванням ПДВ), а також факт сплати відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 6 122 828,67 грн.

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Висновком № 6972/12-45 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що станом на 07.10.2011 заборгованість Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» за Договором № 10/1 від 01.01.2008 відсутня, переплата складає 1 326,77 грн., що підтверджується наданими на дослідження оригіналами видаткових накладних та банківських виписок по рахунку Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001».

Згідно з оригіналами видаткових накладних відповідно до Договору поставки № 10/1 від 01.01.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФК - Груп» протягом 2008-2009 років поставлено цементу Заготівельно-виробничому приватному підприємству «Регіон - 2001» на суму 6 121 501,90 грн.

Згідно з наданими для дослідження оригіналами банківських виписок по рахунку Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001», відповідач перерахував позивачу протягом 2008-2010 за Договором № 10/1 від 01.01.2008 р. 6 122 828,67 грн.

Відповідно до банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем протягом 2008-2010 років перераховано грошові кошти позивачу за цемент на загальну суму 6 180 820,00 грн.

З матеріалів справи та висновку судової-економічної експертизи № 6972/12-45 вбачається, що на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у спірний період цемент відсутня.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в проведені судово-економічної експертизи, неповно дослідив обставини справи, що спричинило прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач належним чином виконав умови Договору поставки № 10/1 від 01.01.2008 в частині повної оплати за поставлений товар, колегія суддів зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні.

В матеріалах справи (додаток № 1 а/с 439) міститься ксерокопія Протоколу заліку зустрічних однорідних вимог від 30.03.2009 між позивачем та відповідачем на суму 104 700,00 грн., однак вказана ксерокопія не відповідає вимогам п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003.

Оскільки ксерокопія протоколу заліку зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам первинних бухгалтерських документів, вказаний документ правомірно не враховано у висновку судової-економічної експертизи № 6972/12-45 при визначенні розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 6/117-11 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позовів повністю, а апеляційна скарга Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон - 2001» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 по справі № 6/117-11 скасувати.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК-Груп» (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Водіїв, буд 20А, кв. 1, код ЄДРПОУ 33906718) на користь Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Леніна, буд. 27, код ЄДРПОУ 31463419) 6 591 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 11 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги, 5 149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 20 коп. - витрати по проведенню судово-економічної експертизи № 814/815-12 та 9 450 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. - витрат по проведенню судово-економічної експертизи № 6972/12-45.

5. Видати наказ.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

7. Матеріали справи № 6/117-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.