Постанова

від 20.12.2012 по справі 36/72

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2012 р. справа №36/72

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:ОСОБА_4 -адвокат за договором від 14.12.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Каверін", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2012 року у справі№ 36/72 (суддя Мальцев М.Ю.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до відповідачаПриватного підприємства "Каверін", м. Донецьк простягнення 334621 грн. 34 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк про стягнення 334621 грн. 34 коп.

21.04.09 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог № 1/17-04 від 17.04.09 р., якою просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 337614 грн. 83 коп., в тому числі 317300 грн. 00 коп. - основного боргу, 20314 грн. 83 коп. - суми інфляції, 2573 грн. 61 коп. -3% річних та 10373 грн. 09 коп. - пені.

Провадження по справі № 36/72 неодноразово зупинялося та поновлялося через оскарження сторонами ухвал господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.12 р. (з урахуванням ухвали від 13.12.12 р.) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк про стягнення 350561 грн. 53 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк 317300 грн. 00 коп. - основного боргу, 10018 грн. 27 коп. -пені, 2504 грн. 55 коп. -3% річних та 20301 грн. 21 коп. -інфляційних. В решті позовних вимог позивача було відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство "Каверін", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 19.11.12р. та 20.11.12 р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 15.11.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 15.11.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 36/72 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені з прийняттям нового рішення про відмову у цих позовних вимогах, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 221 від 09.04.08р. (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу), згідно умов якого Постачальник (позивач) поставляє та передає у власність Покупця (відповідача), а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід»ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 5.3 договору, Покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого Постачальником товару, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту передачі такої партії товару.

Факт отримання відповідачем товару підтверджено накладними № 1/03-12 від 03.12.08 р., № 1/05-12 від 05.12.08 р., № 1/11-12 від 11.12.08 р., № 1/12-12 від 12.12.08 р., № 1/13-12 від 13.12.08 р., № 1/20-12 від 20.12.08 р., № 1/30-12 від 30.12.08 р., № 1/05-01 від 05.01.09 р., № 1/09-01 від 09.01.09 р., № 1/12-01 від 12.01.09 р.

Відповідач отриманий товар оплатив лише частково, у зв»язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 317300 грн. 00 коп.

Позивач направив відповідачу претензію № 1/23-01 від 23.01.09 р. з вимогою протягом 5 банківських днів сплатити суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 317300 грн. 00 коп., однак відповідач залишив її без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк заборгованості у розмірі 337614 грн. 83 коп., в тому числі 337614 грн. 83 коп., в тому числі 317300 грн. 00 коп. - основного боргу, 20314 грн. 83 коп. - суми інфляції, 2573 грн. 61 коп. - 3% річних та 10373 грн. 09 коп. -пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав свої договірні зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриманий товар, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 317300 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 2573 грн. 61 коп. та інфляційні у розмірі 20314 грн. 83 коп. за період з грудня 2008 року по березень 2009 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні лише у розмірі 20301 грн. 21 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з грудня 2008 року по березень 2009 року та 3% річних за період з 13.12.08 р. по 16.04.09 р. лише у розмірі 2504 грн. 55 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з відмовою у задоволенні позову в іншій частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних у загальному розмірі 437 грн. 50 коп. через невірний розрахунок позивача.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10373 грн. 09 коп., враховуючи остаточні позовні вимоги.

Втім судова колегія вважає, що господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 10018 грн. 27 коп., дійшов помилкового висновку, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено такого виду штрафної відповідальності відповідача за прострочення оплати отриманого від позивача товару (навпаки п. 6.2 договору сторони передбачили договірну відповідальність позивача у вигляді сплати пені за кожний день прострочення поставки товару), виходячи з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб»єкти господарських відносин при укладені договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визнвачено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно приписів ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до норми ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів оплачують на користь отримувачів цих коштів за прострочення оплати пеню у розмірі, який встановлюється за згодою сторін.

Отже, суб»єкти господарських відносин тільки при укладені договору у вигляді єдиного письмового документу наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань установленням окремого виду відповідальності або мають право на застосування цього виду відповідальності до винної сторони у випадку, який передбачений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не погодили в договорі, що є підставою позову, такий вид штрафної відповідальності як пеня у випадку прострочення виконання відповідачем його грошового договірного зобов»язання, а посилання позивача та суду першої інстанції на норми Господарського кодексу України є помилковими, оскільки дані правовідносини цих учасників господарських зобов»язань не регулюються нормами матеріального права в частині можливості застосування не договірної, а законної неустойки.

Таким чином судова колегія дійшла висновку, що рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10018 грн. 27 коп. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2012 року у справі № 36/72 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені з прийняттям нового рішення про відмову у позові про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10373 грн. 09 коп. із залишенням без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк основного боргу у розмірі 317300 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2504 грн. 55 коп. та інфляційних у розмірі 20301 грн. 21 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2012 року у справі № 36/72 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2012 року у справі № 36/72 -частково скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк про стягнення суми у розмірі 337614 грн. 83 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк про стягнення пені у розмірі 10373 грн. 09 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2012 року у справі № 36/72 -залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Каверін", 83054, м. Донецьк, вул. Політбойців, 3/173, код ЗКПО 31272550 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, ін. код НОМЕР_1 основний борг у розмірі 317300 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2504 грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 20301 грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 3401 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114 грн. 49 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.