Рішення

від 24.12.2012 по справі 5011-53/15119-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/15119-2012 24.12.12 Розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Автобрат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджистік»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна технічна служба»

про стягнення 31 094,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гуменюк А. В. - директор

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Автобрат»(позивач) заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджистік»(відповідач) заборгованості за Заявкою на перевезення вантажу № 14 від 06.10.2012 року в розмірі 31094,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-53/151 19-2012, розгляд справи призначено на 10.12.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 10.12.2012 року з'явився, надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та подав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Міжнародна технічна служба». Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що ТОВ «Міжнародна технічна служба»є одержувачем вантажу відповідно до СМR№ 54039.

Судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Міжнародна технічна служба».

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2012 року не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позов та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У зв'язку з залученням третьої особи, розгляд справи відкладався до 24.12.2012 року.

В судовому засіданні 24.12.2012 року позивач позовні вимоги підтримав. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 24.12.2012 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.12.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Правовідносини сторін пов'язані з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні, оформлені в формі Заявки № 14 від 06.10.2011 року, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідно до заявки № 14 від 06.10.2011 року позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажів у міжнародному сполученні за маршрутом Італія-Україна, а відповідач зобов'язався оплатити одержані послуги в сумі 2800 Євро за курсом НБУ.

Як пояснив позивач та надав відповідні докази, ним 18.10.2011 року виконано перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобілем ВС 9827 СН/ВС 6337 ХС, автомобіль було розвантажено 18.10.2011 року, про що також свідчить СМR№ 54039.

На оплату послуг з перевезення вантажу згідно Заявки №14 від 06.10.2011 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 198 від 18.10.2011 року на суму 31094,00 грн., який відповідачем не було оплачено.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію № 25/2 від 22.06.2012 року та претензію № 25/3 від 08.10.2012 року з вимогою про оплату наданих послуг з перевезення на суму 31094 грн., які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недотримання позивачем порядку звернення до суду з позовом, зокрема, щодо необхідності надіслання відповідачу копій доданих до позову документів. Однак, відповідні обставини не спростовують по суті позовні вимоги.

Як вбачається з наданих позивачем суду документів, про надіслання відповідачу документів, пов'язаних з виконанням спірної заявки свідчить чек № 4745 від 11.10.2012 року з описом вкладення, згідно з яким, відповідачу надіслано примірник Заявки, СМR№ 54039, рахунок-фактура, Акт виконаних робіт від 18.10.2011 року та претензія.

В ході розгляду спору позивачем підтверджено факт укладення Заявки № 14 від 06.10.2011 року, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками, та її виконання, про що свідчить відповідна міжнародній товарно-транспортна накладна.

Щодо посилань відповідача у відзиві на невизначеність в Заявці сторін зобов'язання, судом встановлено, що в реквізитах підписів сторін, позивач виступав в якості експедитора-перевізника, при цьому, Заявка подана на бланку відповідача, тобто ініціатора перевезення. Крім того, перевезення виконано на автомобілі позивача ВС 9827 СН/ВС 6337 ХС, про що свідчить відповідна відмітка в СМR№ 54039.

В ході розгляду спору судом встановлено, що позивач вчасно та відповідно до умов Заявки виконав перевезення, що підтверджується відбитком печатки митниці призначення на міжнародній товарно-транспортній накладній та відбитком особистої печатки вантажоодержувача ТОВ «Міжнародна технічна служба». Крім того, факт перевезення вантажу відповідачем по суті не спростовано.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі за послуги з перевезення вантажу не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 30764,50 грн. (2800 Євро за курсом НБУ на 18.10.2011 року -дату виконання зобов'язання).

Також, позивач спросить стягнути з відповідача 30 Євро (329,50 грн. за курсом НБУ на 18.10.2011 року) витрат по придбанню експортної декларації, яку згідно ст.11 п.1 Конвенції про договір міжнародного перевезення ватажу (КДПГ) повинен забезпечити відправник вантажу, що позивач підтверджує квитанцією від 08.10.2011 року.

Таким чином, за твердженням позивача, фактична вартість наданих позивачем послуг склала 30764,50 грн. (2800 Євро за курсом НБУ по Заявці) та 30 Євро (329,50 грн. за курсом НБУ за експортну декларацію), всього 31094,00 грн.

Як вбачається з наданих позивачем документів, відповідна сума додаткових витрат була ним включена як до рахунку на оплату № 198 від 18.10.2011 року.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу статті 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у справі доказів підтверджено факт виконання позивачем для відповідача послуг, передбачених Заявкою № 14 від 06.10.2011 року, вартість яких складає 2800 Євро, що за курсом НБУ (як визначено позивачем в позові) складає 30764,50 грн., які відповідачем не сплачені. Строк виконання відповідного зобов'язання з оплати послуг міжнародного перевезення розраховується у відповідності до ч. 2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України після надіслання позивачем відповідних вимог про сплату.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих експедиторських послуг, передбачених Заявкою № 14 від 06.10.2011 року складає 30764,50 грн., доказів сплати яких відповідачем суду не надано.

Як вбачається з викладених у позові обставин та пояснень позивача, витрати в сумі 30 Євро (відповідно за курсом НБУ становить 329,50 грн.) є додатковими витратами, пов'язаним з виконанням перевезення.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність»клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В підтвердження додаткових витрат в сумі 30 Євро (понад визначені та погоджені в Заявці) позивач надає документ на іноземній мові без перекладу, яким позивач, що стало зрозуміло з пояснень представника позивача, намагається довести додаткові затрати.

Однак, з наданого документу на іноземній мові, переклад якого суду не надано, не можливо встановити які витрати і ким були понесені і пов'язаність таких витрат саме з виконанням спірної Заявки.

Таким чином, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 30,00 Євро суд дійшов висновку, що наданий позивачем на підтвердження даної позовної вимоги доказ - єдиний документ на іноземній мові не є належним доказом в підтвердження даної позовної вимоги, інших доказів на підтвердження даної позовної вимоги позивач не надав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 30,00 Євро не доведена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 34. 35 Господарського процесуального кодексу України доказами, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог виходячи з визначеного законодавством розміру судового збору, який підлягав сплаті за даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 13 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином, з даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто 1609,50 грн. Решта судового збору вважається зайво сплаченим і підлягає поверненню платнику згідно чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджистік»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 24, кв. 107, код 34585547) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Автобрат»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, код 30856125) 30764 (тридцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 50 коп. боргу та 1592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Автобрат»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, код 30856125) 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання 28.12.2012

Суддя О.А.Грєхова