Постанова

від 09.07.2013 по справі 5011-53/15119-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5011-53/15119-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаГуменюк А.В. дов. від 01.04.2013 року відповідачаБадаліс Р.В. дов. від 03.07.2013 року третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Яр Транс Лоджістік" на постановувід 22.04.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-53/15119-2012 господарського суду міста Києва за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яр Транс Лоджістік" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна технічна служба" простягнення 31 094,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Автобрат" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" про стягнення заборгованості у розмірі 31 094,00 грн. посилаючись на те, що позивачем згідно з оформленою сторонами заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 14 від 06.10.2011 р., надані послуги, виставлений рахунок -фактуру № 198 від 18.10.2011 р. на суму 31 094,00 грн., з урахуванням додаткових витрат, пов'язаними з виконанням перевезення у розмірі 30 Євро. Відповідачем рахунок не оплачений, внаслідок чого утворилась заборгованість про сплату якої відповідача повідомлено у надісланих претензіях № 25/2 від 22.06.2012 р. та № 25/3 від 08.10.2012 р.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивачем правовідносини сторін за заявкою № 14 від 06.10.2011 р. не підтверджуються документальними доказами, оскільки, зокрема, акт надання послуг № 198 від 18.10.2011 р., акт приймання виконаних робіт від 18.10.2011 р., на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, не підтверджують наявність між сторонами договірних правовідносин та не містять підпису і печатки відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Міжнародна технічна служба".

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. (суддя Грєхова О.А.) позовні вимоги задоволені частково, а саме: стягнуто з ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Автобрат" 30 764, 50 грн. боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт надання відповідачу послуг, передбачених заявкою № 14 від 06.10.2011 року, вартість яких складає 2800 Євро, що за курсом НБУ (як визначено позивачем в позові) складає 30764,50 грн.

При цьому, судом першої інстанції зазначено про недоведеність позивачем вимог про стягнення 30 Євро - додаткових витрат пов'язаних з виконанням заявки № 14 від 06.10.2011 р. на перевезення.

За апеляційною скаргою ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" Київський апеляційний господарський суд (судді: Мальченко А.О., Жук Г.А., Остапенко О.М.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.04.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 638 Цивільного кодексу України, статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, скаржник посилається на помилковість висновків судів про те, що між позивачем та відповідачем на підставі заявки № 14 від 06.10.2011 р. виникли правовідносини, що мають ознаки договору транспортного експедирування, оскільки в порушення статті 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" вказана заявка № 14 не містить всіх істотних умов договору транспортного експедирування, а представляє собою перелік певних відомостей про перевезення невідомого вантажу за маршрутом Італія - Україна. При цьому, як вважає заявник касаційної скарги, судами не досліджувався оригінал заявки № 14 від 06.10.2011 р. та не з'ясовувалось питання стосовно того, ким та на яку електронну адресу вказана заявка направлялась та отримувалась.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна технічна служба" звернулось до касаційної інстанції з письмовим поясненням, в якому зазначив, що спірне перевезення було здійснено на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг між ним та Фізичною особою - підприємцем Яровенко Я.В.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції , 06.10.2011 року Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Автобрат" (в тексті заявки - експедитор-перевізник) та ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" (в тексті заявки - експедитор) була підписана заявка № 14 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - заявка) за маршрутом "Італія-Україна", відправник - "Avogardo energy srl", адреса першого місця завантаження: via Marti di Marzabotto, 10, 3010 compagna Lupia (Venezia); адреса другого місця завантаження: via della Tecnica, 4, 36075 Montecchio Moggiore (Vicenza)"; вага вантажу - 4800кг.; адреса митного очищення - Новопирогівська, ТГО 4; оплата - 2800 євро (по курсу НБУ) б/г, державні реєстраційні номери автомобіля ВС9827СН/ВС6337ХС. Дана заявка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (а.с.7).

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Можливість передання заявки на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, іншим фіксованим шляхом передбачена і у пункті 3.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Судами встановлено, що укладення Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Автобрат" та ТОВ "ЯрТранс Лоджістік" заявки № 14 від 06.10.2011 р. було спрямоване на отримання останнім експедиторських послуг та обов'язку здійснити плату за отримані послуги. Факт здійснення 18.10.2011 року перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобілем ВС9827СН/С6337ХС за заявкою № 14 від 06.10.2011 року підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) № 54039, яка містить відмітку про доставку вантажу за призначенням та одержання його ТОВ "Міжнародна технічна служба", про що свідчить печатка даного товариства (а.с.8).

На виконання договору позивачем був виставлений рахунок-фактура № 198 від 18.10.2011р. на суму 31 094,00 грн., який відповідачем не оплачений, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за експедиторські послуги становить 2800 євро, що за курсом Національного банку України станом на 18.10.2011 року, тобто дату виконання зобов'язання, становить 30 764,50 грн.

Надіслані позивачем на адресу відповідача претензії №25/2 від 22.06.2012р., №25/3 від 08.10.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за надані експедиторські послуги згідно виставлених рахунку-фактури №198 від 18.10.2011р. та актом виконаних робіт №198 від 18.10.2011р., залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З викладеного суди дійшли висновку, що правовідносини між сторонами було укладено договір транспортного експедирування, за яким відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За приписами статей 931 та 932 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, статтею 9 якого встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМR), або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. передбачено, що договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу частини 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.10.2011 р. між ПІІ ТОВ "Автобрат" (експедитор) та МПП "Гучтранс" (виконавець) було укладено договір № 0510, на виконання умов якого МПП "Гучтранс" згідно заявок №79 від 05.10.2011 року та 05/10/2011-03 за замовленням клієнта ТОВ "ТД Спектр" та за заявкою №14 від 06.10.2011 року за замовленням ТОВ "ЯрТрансЛоджістік" було виконано перевезення вантажу автомобілем ВС 9877 СН/ВС 6337 ХТ, що належить МПП "Гучтранс", у зв'язку з чим виставлено ПІІ ТОВ "Автобрат" рахунок № 141 від 19.10.2011 року на оплату транспортних послуг автомобілем за маршрутом Італія-Україна на суму 32 738,00 грн., які позивачем сплачені згідно з платіжним дорученням № 328 від 08.11.2011 року.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку позивач та відповідач виступили учасниками перевезення вантажу по маршруту Італія - Київ в якості експедиторів, а саме: ТОВ "ЯрТрансЛоджістік" - експедитором від замовника ТОВ "Міжнародна технічна служба", а ПІІ ТОВ "Автобрат" - експедитором від перевізника МПП "Гучтранс".

Наявність у товарно - транспортній накладній (СМR) № 054039 реквізитів та печаток відправника - AVOGADRO ENERGY srl, перевізника - Houchtrans SPC (МПП "Гучтранс") та одержувача вантажу - ТОВ "Міжнародна технічна служба", спростовує доводи відповідача про невідповідність товарно-транспортної накладної (СМR) положенням статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., відповідно до яких в СМR вказується інформація про вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Також судами апеляційної інстанції спростовані доводи відповідача про ненапрвлення йому первинних документів та здійснення спірного перевезення за договором заявкою № 14 від 06.10.2011 року, укладеного між фізичними особами - підприємцями Яровенко Я.В. та Пиріг Т.І. з огляду на те, що судом оглянуті оригінали, а до матеріалів справи додані копії поштової квитанції від 11.10.2012 року, опису вкладення у цінний лист К-2/1 про направлення заявки № 14, рахунку-фактури № 198, акта виконаних робіт від 18.10.2011 року, претензій № 25/2 від 22.06.2012 та № 25/3 від 08.10.2012 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно акта виконаних робіт від 18.10.2011 року Фізичною особою - підприємцем Пиріг Т.І. були надані Суб'єкту підприємницької діяльності Яровенко Я.В. транспортно-експедиторські послуги за іншим договором-заявкою № 1112 від 04.10.2011 року не підписаним останнім.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на порушення судами приписів статті 638 Цивільного кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно частини 2 вказаної статті, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Прийняттям пропозиції, у розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, є вчинення особою, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантаження товару, надання послуг, виконання робіт, сплати відповідної суми грошей тощо), яка засвідчує бажання цієї особи укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судами встановлено, що згідно товарно - транспортній накладній (СМR) № 054039 перевезення, вказане у заявці № 14 від 06.10.2011 р. фактично виконане, що, відповідно, підтверджує прийняття пропозиції позивача.

Решта тверджень заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, а також враховуючи, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог судові рішення не оскаржені, колегія суддів підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року у справі № 5011-53/15119-2012 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яр Транс Лоджістік" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач