Постанова

від 22.04.2013 по справі 5011-53/15119-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-53/15119-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік»

на рішення господарського суду міста Києва

від 24.12.2012 року

у справі № 5011-53/15119-2012 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автобрат», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна технічна служба», м. Київ

про стягнення 31094,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Гуменюк А.В. - директор;

від відповідача: Яровенко Я.В. - директор; Яровенко К.Р. - представник (дов. б/н від 13.03.2013р.);

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автобрат» (надалі - ПІІ у формі ТОВ «Автобрат») звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік» (надалі - ТОВ «ЯрТранс Лоджістік») 31094,00 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку неналежним виконанням зобов'язань за договором транспортного експедирування, оформленого заявкою №14 від 06.10.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна технічна служба» (надалі - ТОВ «Міжнародна технічна служба»).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-53/15119-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30764,50грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 25.02.2013 року.

22.04.2013 року в судовому засіданні представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали повністю, просили скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, постановивши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстав для його скасування немає, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Третя особа повноваженого представника в судове засідання не направила, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги статей 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлені строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

22.04.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011 року підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автобрат» (в тексті заявки - експедитор-перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік» (в тексті заявки - експедитор) була підписана заявка №14 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - заявка) за маршрутом «Італія-Україна», відправник - «Avogardo energy srl», адреса першого місця завантаження: via Marti di Marzabotto, 10, 3010 compagna Lupia (Venezia); адреса другого місця завантаження: via della Tecnica, 4, 36075 Montecchio Moggiore (Vicenza)»; вага вантажу - 4800кг.; адреса митного очищення - Новопирогівська, ТГО 4; оплата - 2800 євро (по курсу НБУ) б/г, державні реєстраційні номери автомобіля ВС9827СН/С6337ХС (а.с.7). Дана заявка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносини, які мають ознаки договору транспортного експедирування, за яким, у відповідності до статті 929 Цивільного кодексу України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, укладення ПІІ у формі ТОВ «Автобрат» та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» заявки №14 від 06.10.2011р. було спрямоване на отримання останнім експедиторських послуг та обов'язку здійснити плату за отримані послуги.

Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як слідує з усних та письмових пояснень представника позивача, фотокопію заявки № 14 від 06.10.2011 року від ТОВ «ЯрТрансЛоджістік», завірену підписом та печаткою відповідача було отримано засобами електронного зв'язку (електронною поштою е-mail). Роздрукувавши заявку, до неї були внесені реквізити ПІІ ТОВ «Автобрат», після чого заявка аналогічним способом була відправлена відповідачеві на підтвердження згоди на її виконання.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п.3.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, іншим фіксованим шляхом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що факт здійснення 18.10.2011 року перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобілем ВС9827СН/С6337ХС за заявкою № 14 від 06.10.2011 року підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) №54039, яка містить відмітку про доставку вантажу за призначенням та одержання його ТОВ «Міжнародна технічна служба», про що свідчить печатка даного товариства (а.с.8).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу частини 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМR), або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Твердження скаржника, що товарно-транспортна накладна (СМR) є неналежним доказом надання послуг, оскільки не містить відомостей про позивача та відповідача спростовується положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., відповідно до яких в СМR вказується інформація про вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника. В даному випадку позивач та відповідач виступили учасниками даного перевезення вантажу в якості експедиторів, а саме, ТОВ «ЯрТрансЛоджістік» - експедитором від замовника ТОВ «Міжнародна технічна служба», а ПІІ ТОВ «Автобрат» - експедитором від перевізника МПП «Гучтранс».

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання договору позивачем був виставлений рахунок-фактура №198 від 18.10.2011р. на суму 31094,00 грн. (а.с.9), який відповідачем не оплачений, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за експедиторські послуги становить 2800 євро.

Скаржник зауважив в апеляційній скарзі, що в даному рахунку сторони у справі визначені як постачальник та покупець, а в акті наданих послуг від 18.10.2011 року як експедитори, що не відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки заявка встановлює статус ПІІ у формі ТОВ «Автобрат» як «експедитора-перевізника», а ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» як «експедитора», допущена позивачем описка в рахунку не впливає на вирішення судом спору по суті та не спростовує обґрунтованості висновків суду.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №25/2 від 22.06.2012р., №25/3 від 08.10.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за надані експедиторські послуги згідно виставлених рахунку-фактури №198 від 18.10.2011р. та акту виконаних робіт №198 від 18.10.2011р., проте відповідей на зазначені претензії відповідачем не надано (а.с.10-14)..

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання експедиторських послуг, укладеного у формі заявки №14 від 06.10.2011 року, без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом надання позивачем послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором, укладеним у формі заявки №14 від 06.10.2011 року в сумі 2800 євро, що за курсом Національного банку України станом на 18.10.2011 року, тобто дату виконання зобов'язання, становить 30 764,50 грн.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі наголосив на тому, що заявка №14, яка виконана на бланку з логотипом ТОВ «ЯрТрансЛоджістік» не може слугувати доказом існування договірних відносин з позивачем та виникнення у відповідача зобов'язань перед ПІІ «Автобрат» по оплаті послуг, оскільки фірмовий бланк, на якому була роздрукована заявка, міг бути отриманий позивачем при укладанні попередніх угод або скопійованим ним, а тому є сфальсифікованою останнім.

Судова колегія вважає непереконливими та безпідставними дані доводи, оскільки спірна заявка підписана та скріплена печаткою відповідача. Скаржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту незаконного вилучення у нього печатки товариства.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач наявність інших договірних відносин з відповідачем, крім наданої послуги перевезення вантажу за заявкою №14 заперечив, а відповідач, в свою чергу, не надав будь-яких доказів існування в минулому правовідносин з контрагентом.

В апеляційній скарзі відповідач також наголосив на порушенні місцевим господарським судом норм процесуального права, що виявилось у нез'ясуванні обставин надсилання позивачем в порядку статей 56-57 Господарського процесуального кодексу України копії позовної заяви та доданих до неї документів. Як стверджує апелянт, позивач порушив вимоги п.6 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, не вказавши в описі вкладення поіменний перелік документів.

Зазначені доводи судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що поштова квитанція від 23.10.2012р. та опис вкладення у цінний лист К-211-04896702 (а.с.18-19) оформлені у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., а опис вкладення у цінний лист перевірявся працівником поштового відділення, підписом якого засвідчено даний факт.

Відповідач в апеляційній скарзі (аркуш 2 апеляційної скарги) посилається на отримання ним матеріалів позовної заяви з доданими документами, у т.ч. СMR №054039, акта надання послуг, рахунку на оплату, документа на іноземній мові, розрахунку ціни позову, чим спростовує заявлені ним попередні твердження.

Колегія також відхиляє доводи скаржника про не направлення позивачем останньому претензій та первинних документів, зважаючи на наявні в матеріалах справи копії поштової квитанції від 11.10.2012р. та опису вкладення у цінний лист К-211 про направлення заявки №14 від 06.10.2011р., рахунку-фактури №198 та акту виконаних послуг від 18.10.2011 року, претензії №25/2 від 22.06.2012 року та претензії №25/3 від 08.10.2012 року, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні (а.с.14).

До наданих апеляційній інстанції копії договору-заявки на перевезення вантажу №14 від 06.10.2011 року, укладеного фізичною особою-підприємцем Яровенко Я.В. та фізичною особою-підприємцем Пиріг Т.І., акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.10.2011 року щодо виконання ФОП Пиріг Т.І. транспортно-експедиторських послуг за заявкою СПД Яровенко Я.В., рахунку-фактури №40 від 08.10.2011 року та ксерокопії СМR №054039, на якій міститься печатка ФОП Пиріг Т.І. колегія суддів ставиться критично та вважає, що дані докази не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Так, з наданого відповідачем акту приймання виконаних робіт від 18.10.2011 року вбачається, що ФОП Пиріг Т.І. були надані СПД Яровенко Я.В. транспортно-експедиторські послуги за іншим договором-заявкою №1112 від 04.10.2011 року, крім того доказів про прийняття експедитором-перевізником даних послуг не представлено, оскільки акт не містить підпису останнього.

Стосовно рахунку-фактури №40 від 18.10.2011 року, виставленого ФОП Пиріг Т.І. платнику ФОП Яровенко Я.В. слід зазначити, що такий стосується оплати транспортно-експедиторських послуг згідно заявки № 14 від 06.10.2011 року. При цьому, колегія вважає за необхідне зауважити, що належних доказів оплати такого рахунку відповідач не надав.

Надана ж відповідачем СМR №054039 не може бути прийнята судом в якості належного доказу, оскільки подана в якості ксерокопії, яка через неякісне її виготовлення не піддається дослідженню.

В свою чергу, позивач надав суду додаткові докази, якими підтверджується факт існування у нього договірних відносин з відповідачем за заявкою №14 від 06.10.2011 року.

Як вбачається з договору №0510 від 05.10.2011 року, укладеного між ПІІ ТОВ «Автобрат» (в тексті договору - експедитор) та МПП «Гучтранс» (в тексті договору - виконавець), останній на підставі заявки надає технічно справні транспортні засоби для перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

За вказаним вище договором перевезення було виконано автомобілем ВС 9877 СН/ВС 6337 ХТ, що належить МПП «Гучтранс» згідно заявок №79 від 05.10.2011 року та 05/10/2011-03 за замовленням клієнта ТОВ «ТД Спектр» та за заявкою №14 від 06.10.2011 року за замовленням ТОВ «ЯрТрансЛоджістік».

У зв'язку з наданими послугами МПП «Гучтранс» було виставлено ПІІ ТОВ «Автобрат» рахунок №141 від 19.10.2011 року на оплату транспортних послуг автомобілем ВС 9877 СН/ВС 6337 ХТ за маршрутом Італія-Україна на суму 32 738,00 грн. Дані послуги позивачем були оплачені в сумі 12 738,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №328 від 08.11.2011 року та банківська виписка з особового рахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про доведеність позивачем вимог щодо наявності заборгованості відповідача по оплаті експедиторських послуг за заявкою №14 від 06.10.2011 року в сумі 30 764,00 грн., доказів сплати за якою відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовна вимога підлягає задоволенню.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат в сумі 30 євро, понесених на оплату послуг фірми «Effe erre srl» згідно квитанції від 08.10.2011р., оскільки представлений позивачем документ складений іноземною мовою та наданий суду без перекладу, а тому не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження даної вимоги (а.с.12).

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено істотні умови договору транспортного експедирування, зокрема, розмір плати експедитору. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» на користь ПІІ у формі ТОВ «Автобрат» 30764,50 грн. заборгованості за експедиторські послуги підлягають задоволенню. В частині стягнення 329,50грн. позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЯрТранс Лоджістік» на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-53/15119-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі №5011-53/15119-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-53/15119-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.