Ухвала

від 23.01.2012 по справі 25/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

23.01.12 Справа№ 25/265

Суддя господарського суду Львівської області В.М.Пазичев, розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 07.12.2011 року за вх.№29159/11 у справі №25/265:

за позовом (стягувач):Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Україна" (м.Луцьк) до відповідача (заявник):Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (м.Львів) особа, дії якої оскаржуються:Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів) про:стягнення заборгованості в сумі 4 022 474,28 грн.

Суддя: В.М. Пазичев При секретарі:І.Малюшевська

Представники:

від позивача (стягувач):Не з"явився від відповідача (заявник):Шевчик О.І. - представник, довіреність від 12.01.2012 року особа, дії якої оскаржуютьсяНе з"явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області Дочірнім підприємством "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" подано скаргу на бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 07.12.2011 року за вх.№29159/11 у справі №25/265.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2011 року скаргу прийнято до розгляду і призначено на 20.12.2011 року. Ухвалою від 20.12.2011 року розгляд скарги відкладено до 04.01.2012 року, у зв»язку з неявкою інших представників сторін. Ухвалою від 04.01.2012 року розгляд справи відкладено до 12.01.2012 року, у зв»язку з неявкою представників стягувача та особи, дії якої оскаржуються. Ухвалою від 12.01.2012 року розгляд справи відкладено до 18.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 18.01.2012 року розгляд справи відкладено до 23.01.2012 року, за клопотанням заявника.

Позивач (стягувач) вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 08.12.2011 року, про відкладення від 20.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 12.01.2012 року, від 18.01.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.01.2012 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач (заявник) вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 08.12.2011 року, про відкладення від 20.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 12.01.2012 року, від 18.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника забезпечив.

04.01.2012 року за вх.№107/12 відповідач (заявник) подав пояснення по справі.

11.01.2012 року за вх.№529/12 заявник подав клопотання про відкладення розгляду справи.

18.01.2012 року за вх.№1152/12 заявник подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються, вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 08.12.2011 року, про відкладення від 20.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 12.01.2012 року, від 18.01.2012 року не виконала повністю, відзиву на позов не представила, явку повноважного представника не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.01.2012 року, а її явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

22.12.2011 року за вх.№30771/11 особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються, подала клопотання про перенесення слухання справи.

11.01.2012 року за вх.№572/12 від особи, дії (бездіяльність) якої оскаржуються, надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження.

18.01.2012 року за вх.№1153/12 від особи, дії (бездіяльність) якої оскаржуються надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

Всі сторони процесу належним чином повідомлені про місце та час судового засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представників позивача та особи, дії (бездіяльність) якої оскаржується.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 23.01.2012 року.

Розглянувши скаргу та додані до неї документи, матеріали справи №25/265, документи, що подані сторонами, проаналізувавши пояснення скаржника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються вимоги скаржника, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Як стверджує скаржник, господарський суд Львівської області (суддя М. Синчук) ухвалою від 11.10.2011 року затвердив мирову угоду у справі №29/119 про банкрутство ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»(код ЄДРПОУ 31216150) та припинив провадження у справі. Ця ухвала сторонами не оскаржувалася та набула законної сили.

У зв'язку з укладенням згаданої мирової угоди, 14.11.2011 року ДП «Газсервіс»подав до Сихівського ВДВС заяву №06-10570 про закінчення виконавчого провадження №11260402 по стягненню з підприємства боргу в розмірі 4 022 474,28 грн. на користь ТзОВ «Константа Україна».

Заявник зазначає, що Закон України від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»не містить вказівки на строк, протягом якого державний виконавець має винести постанову про закінчення виконавчого провадження, тільки у ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»вказано, що копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

На час звернення зі скаргою, як стверджує заявник, відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження від Сихівського ВДВС не надійшло, тому, на його думку, виконавче провадження не закінчено. У зв'язку з цим, чинність арештів, накладених в межах виконавчого провадження №1126040 на майно і банківські рахунки ДП «Газсервіс», фактично робить неможливим виконання умов мирової угоди боржником (ДП «Газсервіс»).

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що з моменту подачі заяви про закінчення виконавчого провадження (14.11.2011р.) і до моменту подання цієї скарги пройшло більше двох тижнів, відсутність постанови про закінчення виконавчого провадження №1126040 заявник розцінює як протиправну бездіяльність державного виконавця.

Заявник стверджує, що в Законі неможливо конкретно визначити, коли державний виконавець повинен закінчити виконавче провадження, а, відповідно, від якої дати рахувати десятиденний строк на оскарження його бездіяльності.

Заявник вважає, що державний виконавець зобов'язаний закінчити виконавче провадження №1126040, оскільки, постановою державного виконавця Сихівського ВДВС від № ВП 11260402 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 06.02.2009 року №25/265 про стягнення з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»боргу в розмірі 4 022 474,28 грн. на користь ТзОВ «Константа Україна», а в процедурі банкрутства боржника затверджено судом мирову угоду, що є правовою підставою для вчинення державним виконавцем таких дій.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.

Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В процесі провадження у справі про банкрутство між боржником і кредиторами була укладена Мирова угода про часткове прощення боргів та оплату решти заборгованості на умовах відстрочки платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою, про що зазначено в ч. 5 та ч. 8 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

29.10.2009 р. за заявою ТзОВ «Константа Україна»ухвалою Господарського суду Львівської області порушено справу №29/119 про банкрутство ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз», у зв'язку з чим виконавче провадження №11260402 про стягнення боргу з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»на користь ТзОВ «Константа Україна»було зупинено.

11.10.2011 року провадження у справі про банкрутство було припинено, у зв'язку з затвердженням мирової угоди між боржником та кредиторами.

14.11.2011р. належним чином оформлена, в тому числі з відміткою про набрання нею законної сили, ухвала Господарського суду Львівської області була подана до Сихівського ВДВС разом із заявою ДП «Газсервіс»від 14.11.2011 р. №06-10570 про закінчення виконавчого провадження.

У зв'язку з чим, підстави для здійснення виконавчого провадження №11260402 з примусового виконання наказу від 06.02.2009 р. №25/265 відсутні, оскільки зобов'язання, визначені цим наказом, були змінені судом у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Заявник вважає, що поряд із Законом України «Про виконавче провадження»до виконавчого провадження підлягає застосуванню Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, в даному випадку Закон про банкрутство встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу Закону відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заявник стверджує, що з укладенням мирової угоди у справі про банкрутство, затвердженої ухвалою Господарського суду відбулась новація, передбачена ч. 2 ст. 604 ЦК України, тобто зобов'язання припинилося за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Саме з огляду на викладене, скаржник вважає, що виконавче провадження повинно бути закінченим.

Також, на думку заявника, не є перешкодою для закінчення виконавчого провадження й наявність постанови № 11260402 від 19.02.2009 р. про стягнення з боржника виконавчого збору по цьому виконавчому провадженню

Зокрема, даною постановою було стягнуто з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»виконавчий збір у розмірі 402 247,42 грн., у зв'язку із пропущенням строку на добровільне виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.02.2009 р. № 25/265.

Таким чином, на думку заявника, після оголошення про банкрутство ДП «Газсервіс»ПАТ «Львівгаз», яке було опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України»№ 232 від 08.12.2009 р., згідно ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Сихівське ВДВС повинно було звернутися із заявою про визнання його грошових вимог в порядку, передбаченому вищезазначеним Законом. Оскільки цього не було зроблено, відповідно до ч. 2 ст. 14 вищезгаданого Закону, зобов'язання по сплаті виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП № 11260402 погашено. А тому, будь-які дії з боку Сихівського ВДВС, спрямовані на виконання постанови № ВП 11260402 від 06.02.2009 р. про стягнення з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»виконавчого збору, на думку заявника, будуть неправомірними.

Позивач (стягувач), незважаючи на вимогу суду, у судове засідання не з"явився, проти скарги не заперечив, не надав суду доказів, що підтверджують, що скарга є безпідставною і необґрунтованою, оскільки суперечить наявним у справі доказам.

Особа, дії якої оскаржуються, в судове засідання не з'явилася, подала клопотання про долучення до справи постанови про закінчення виконавчого провадження.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню, строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника, покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 29.10.2009 р. за заявою ТзОВ «Константа Україна»ухвалою Господарського суду Львівської області порушено справу №29/119 про банкрутство ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз», у зв'язку з чим виконавче провадження №11260402 про стягнення боргу з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»на користь ТзОВ «Константа Україна»було зупинено.

11.10.2011 року провадження у справі про банкрутство було припинено, у зв'язку з затвердженням мирової угоди між боржником та кредиторами. Господарський суд Львівської області (суддя М. Синчук) ухвалою від 11.10.2011 року затвердив мирову угоду у справі №29/119 про банкрутство ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»(код ЄДРПОУ 31216150) та припинив провадження у справі. Ця ухвала сторонами не оскаржувалася та набула законної сили.

У зв'язку з укладенням згаданої мирової угоди, 14.11.2011 року ДП «Газсервіс»подав до Сихівського ВДВС заяву №06-10570 про закінчення виконавчого провадження №11260402 по стягненню з підприємства боргу в розмірі 4 022 474,28 грн. на користь ТзОВ «Константа Україна».

Закон України від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»не містить вказівки на строк, протягом якого державний виконавець має винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний закінчити виконавче провадження №1126040, оскільки, постановою державного виконавця Сихівського ВДВС від № ВП 11260402 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 06.02.2009 року №25/265 про стягнення з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»боргу в розмірі 4 022 474,28 грн. на користь ТзОВ «Константа Україна».

11.01.2012 року особою, дії якої оскаржуються, долучено до матеріалів справи постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2011 року, згідно якої встановлено, що ухвалою від 11.10.2011 року у справі №29/119 затверджено мирову угоду від 25.08.2011 року, укладену між комітетом кредиторів ПАТ «Львівгаз»ДП «Газсервіс». Боржником борг в добровільний термін не сплачено, а тому 19.02.2009 року головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Частково стягнуто виконавчого збору в сумі 92 257,97 грн. тому, державний виконавець, керуючись, п.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», постанову від 19.02.2009 року про стягнення виконавчого збору виділив в окреме виконавче провадження в частині стягнення 309 989,45 грн.

Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК та іншими законами України.

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Отже, заявник, всупереч вимогам суду, не надав доказів належного виконання судового рішення, не підтвердив добровільного погашення заборгованості, стягнення якої передбачено відповідним судовим рішенням, не довів, що дії виконавчої служби призвели до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, питання стягнення виконавчого збору органом Державної виконавчої служби не стосується ні прийнятого Господарським судом Львівської області рішення від 30.12.2008 року по справі №25/265, правомірність якого підтверджена Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року, ні виданого на його виконання наказу, тому не стосується їх виконання, а, отже, підлягає розгляду в межах іншого провадження.

Згідно ч.7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи те, що представник скаржника в судове засідання з'явився, незважаючи на вимогу суду не подав належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у скарзі, суд прийшов до висновку, що скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу - відхилити.

Суддя Пазичев В.М.