Постанова

від 23.09.2009 по справі 25/265

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/265

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 25/265  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Львівської області30.12.2008Львівського апеляційного господарського суду04.02.2009

у справі№ 25/265

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Константа Україна"

доДочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

простягнення 2 697 071,19 грн. основного боргу, 55 551,84 грн. пені, 1 100 624,62 грн. штрафу, 46 293,19 грн. процентів за користування коштами, 45 945,39 грн. інфляційних сум

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Городецький Н.О.;

- відповідачаВойсович Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Україна" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі –відповідач) про стягнення 2 697 071,19 грн. основного боргу, 55 551,84 грн. пені, 1 100 624,62 грн. штрафу, 46 293,19 грн. процентів за користування коштами, 45 945,39 грн. інфляційних сум та судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.

До прийняття рішення позивач уточнив позовні вимоги та подав уточнений розрахунок пені, штрафу, процентів за користування коштами та інфляційних сум відповідно до поданого розрахунку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.12.2008 у справі № 25/265 (суддя Пазичев В.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 697 071,19 грн. основного боргу, 83 571,88 грн. пені, 1 100 624,62 грн. штрафу, 69 643,20 грн. процентів за користування коштами, 45 945,39 грн. інфляційних сум, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 25/265 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О. –головуючий суддя, судді Якімець Г.Г., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що договори поставки скрапленого газу були підписані директором відповідача без отримання попередньої згоди правління засновника, яка відповідно до статуту є обов'язковою при підписання договорів, сума яких перевищує 50 000 грн., таким чином, директор ДП "Газсервіс" під час підписання даних договорів не був наділений, як і ДП вцілому необхідним обсягом дієздатності; відтак, суди попередніх судових інстанцій повинні були застосувати при вирішенні даного спору положення ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України та визнати такі договори недійсними; також судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовано положення ст. 241 ЦК України, оскільки судами не враховано, що як підписання, так і виконання таких договорів здійснювалось ДП "Газсервіс" в особі того ж директора Гапяка А.Є., який діяв всупереч інтересам підприємства; крім того, скаржник посилається на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права –ч. 1 ст. 79 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених останнім у його касаційній скарзі, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у спорі було укладено договори поставки скрапленого газу № 144-СГ від 15.08.2008, № 147/1-СГ від 25.08.2008, № 149-СГ від 01.09.2008, № 150-СГ від 01.09.2008, № 155-СГ від 05.09.2008, № 159-СГ від 11.09.2008, № 160-СГ від 15.09.2008, № І61-СГ від 16.09.2008, № 162-СГ від 16.09.2008, відповідно до яких відповідач отримав від позивача 617,626 тон газу скрапленого на загальну суму 3 668 759,35 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, залученими до матеріалів справи, а відповідач, у свою чергу, зобов'язувався його оплатити відповідно до умов п. 2.2 вищевказаних договорів.

Пунктом 2.2 договорів передбачено, що оплата товару проводиться покупцем по кожній окремій партії поставленого товару протягом 45 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір № 144-СГ від 15.08.2008 та № 147/1-СГ від 25.08.2008; протягом 40 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір № 149-СГ від 01.09.2008, № 150-СГ від 01.09.2008 та № 155-СГ від 05.09.2008; протягом 35 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір № 159-СГ від 11.09.2008; протягом 30 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір № 160-СГ від 15.09.2008, № 161-СГ від 16.09.2008, № 162-СГ від 16.09.2008.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договорами виконав частково, перерахувавши позивачу суму 971 688,16 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.09.2008 на суму 100 000 грн., 17.09.2008 на суму 50 000 грн. (лист № 17-09-1 від 17.09.2008), від 05.09.2008 на суму 150 000 грн., від 09.09.2008 на суму 400 000 грн., від 28.08.2008 на суму 175 000 грн., платіжним дорученням від 27.10.2008 на суму 25 799,96 грн. (лист №27-10-1 від 27.10.2008) по договору № 144-СГ, банківськими виписками від 21.11.2008 на суму 70 888,20 грн. (лист № 21-11-1 від 21.11.2008) по договору № 160-СГ, відтак, сума заборгованості відповідача складає 2 697 071,19 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за скраплений газ від 03.12.2008.

Колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх судових інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на недійсність договорів поставки скрапленого газу, на підставі яких позивачем здійснюється стягнення заборгованості, через їх укладення директором ДП "Львівгаз" без попередньої згоди правління засновника (ВАТ "Львівгаз"), що, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові, з огляду на наступне.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом (правова позиція якого була підтримана судом апеляційної інстанції), наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 № 02-5/111).

В свою чергу, як встановлено попередніми судовими інстанціями, про наступне схвалення відповідачем договорів, укладених із позивачем, свідчать наступні дії відповідача, а саме: здійснення останнім часткової оплати газу скрапленого, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями, а також визнання наявності боргу як такого шляхом підписання з позивачем акта звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій з врахуванням приписів статті 214 ЦК України та наявних у матеріалах справи доказах зроблено правильний висновок, що укладені між сторонами даного спору договори поставки скрапленого газу № 144-СГ від 15.08.2008, №147/1-СГ від 25.08.2008, 149-СГ від 01.09.2008, № 150-СГ від 01.09.2008, №155-СГ від 05.09.2008, № 159-СГ від 11.09.2008, № 160-СГ від 15.09.2008, № 161-СГ від 16.09.2008, №162-СГ від 16.09.2008 є дійсними.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов'язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових та податкових накладних відповідачем не подано. Відтак, сума заборгованості складає 2 697 071,19 грн., яку і належить стягнути з відповідача.

Також судами попередніх судових інстанцій зроблено правильний висновок, що на підставі пунктів 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договорів, статті 232 Господарського кодексу України та статей 258, 259, 625 Цивільного кодексу України з відповідача також підлягають стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання в сумі 83 571,88 грн., штраф у розмірі 30% вартості поставленого товару за порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів в сумі 1 100 624,62 грн., 20% річних за користування грошовими коштами в розмірі 69 643,20 грн. та інфляційні суми в розмірі 45 945,39 грн. відповідно до здійсненого позивачем розрахунку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права –ч. 1 ст. 79 ГПК України, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на те, що 29.12.2008 ним було надіслано на адресу господарського суду Волинської області позовну заяву про визнання договорів поставки скрапленого газу (на підставі яких здійснюється стягнення заборгованості у даній справі) недійсними, що мало б бути підставою для зупинення провадження у даній справі.

Так, до відзиву до касаційної скарги, поданого до суду касаційної інстанції позивачем, долучено копії рішення господарського суду Волинської області від 17.02.2009 у справі № 06/1/31-92 за позовом Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Україна" про визнання недійсними договорів поставки, за яким у позові відмовлено повністю, та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі № 06/1/31-92, якою рішення господарського суду Волинської області від 17.02.2009 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття, відтак рішення у справі № 06/1/31-92 про відмову у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Україна" про визнання недійсними договорів поставки на час розгляду справи № 25/265 Вищим господарським судом України набрало законної сили.

В будь-якому разі у випадку оскарження рішення у справі № 06/1/31-92 та скасування його судом касаційної інстанції, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із завою про перегляд рішення у справі № 25/265 за нововиявленими обставинами.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 25/265 –без змін.

Головуючий суддя                                             Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                       Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                              С.В. МИРОШНИЧЕНКО