Постанова

від 25.12.2012 по справі 4/66/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 4/66/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи Споживче товариство "Оберіг" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.11 р.

у справі № 4/66/2011/5003 (суддя Білоус В.В. )

позивач Споживче товариство "Боровик"

відповідач Тростянецька селищна рада

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача : Споживче товариство " Оберіг"

про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення нежитлової будівлі

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи -не з"явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12 липня 2012 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2012 року у зв"язку з неможливістю судді Петухова М.Г. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19 липня 2011 року у справі № 4/66/2011/5003 (суддя Білоус В.В. ) задоволено позовні вимоги споживчого товариства "Боровик" (24300, Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. Леніна, 25) та визнано за ним право власності на приміщення № 3, 4, 5 нежитлові будівлі загальною площею 86, 8 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул.Леніна, 50 «в».

Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи завдання, технічні умови, висновки вказують на незаперечення контролюючими органами, в принципі , прибудови позивачем будівлі магазину до будівлі «Універмагу»; будівництво позивачем здійснювалося за рахунок власних коштів, матеріалів без дозволу на виконання будівельних робіт та без проектно -кошторисної документації; попередній власник будівлі «Універмагу», до якого здійснена самочинна добудова - Тростянецька райспоживспілка, не заперечував проти такого будівництва; самочинне будівництво не створює будь -яких перешкод в користуванні майном універмагу;третя особа - споживче товариство "Оберіг" купуючи приміщення будівлі «Універмагу» не висувала будь-яких претензій до продавця (Тростянецької РСС) з приводу неякісності об»єкта продажу -будівлі «Універмагу» і неможливості нею користуватися в зв»язку з прибудовою; матеріали справи не містять доказів про те, що самовільне будівництво здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил; акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта частково підписаний членами комісії в 2008 році (Тростянецьким селещним головою, генеральним проектувальником; державним інспектором Вінницького територіального управління Держгірпронагляду; головним спеціалістом відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю; начальником управління обласної інспекції енергозбереження; третя особа не довела передбаченими законом засобами доказування допущення позивачем самочинним будівництвом істотних порушень будівельних норм і правил, порушення прав 3- ї особи та з огляду на положення ст.316, ч.1 ст.317, ч.1,2 ст.318, ч.1 ст.321, ч.1,2 ст.325, ст.328, ч.1 ст.331, ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.1,2,3 ст.375, ч.1,3,5 ст.376 Цивільного кодексу України задоволив позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -споживче товариство «Оберіг» подало апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення неправомірним, незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи. На переконання апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що позивач в жодному разі не врахував ані інтересів апелянта, ані вимог відповідних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини в сфері будівництва (містобудування); самочинно побудована позивачем будівля значно погіршує стан власності споживчого товариства «Оберіг», робить неможливим повноцінну реалізацію права власності Апелянта на будівлю універмагу і, окрім того, значно посилює небезпеку для громадян у разі виникнення надзвичайних ситуацій, чим порушено норми ч.2, 5 ст.319 Цивільного кодексу України .Зазначає, що позивач жодним належним документальним доказом не довів, що будівля магазину побудована ним, з його матеріалів, на підставі відповідних договорів та самочинно збудоване приміщення відповідає відповідним будівельним нормам, протипожежним правилам, санітарним нормам, що суперечить ч.1,2 ст.331 Цивільного кодексу України. Місцевий господарський суд не застосував ч.4 ст.376 ЦК України, хоча апелянтом надано суду достатні документальні докази про порушення з боку позивача прав апелянта на користування власністю (будівлею «Універмагу»), в тому числі, висновки та приписи органів МЧС, санітарної служби, будівельних органів. На думку апелянта, місцевим господарським судом без достатніх підстав відмовлено у задоволенні клопотання про проведення комплексної судової будівельної пожежно-технічної експертизи. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати у повному обсязі та постановити нове рішення, яким відмовити у позові споживчого товариства "Боровик".

Письмовим відзивом від 27.09.2011 року відповідач - Тростянецька селищна рада вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Повідомляє, що раніше не заперечувала і на даний час визнає право власності на прибудову до універмагу по вул. Леніна,50в смт.Тростянець Вінницької області за позивачем.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу № 165 від 29.09.2011 року споживче товариство "Боровик" вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу споживчого товариства «Оберіг» - безпідставною. Спростовує доводи апеляційної скарги про те, що побудована ним будівля погіршує стан та робить неможливим повноцінну реалізацію права власності на будівлю універмагу СП «Оберіг» та значно посилює небезпеку для громадян у випадку виникнення надзвичайних ситуацій тим, що на час купівлі третьою особою будівлі універмагу, будівля СП «Боровик» вже існувала ,а 26.09.2008 року було проведено її державну реєстрацію та протягом 2-х років СП «Оберіг» не висувало жодних претензій до позивача щодо неможливості користування універмагом. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності будівництва саме СП «Боровик» спростовує наявними у справі доказами (т.2, а.с.18-21). З посиланням на наявний у справі акт державної приймальної комісії з прийняттям в експлуатацію закінченого будівництва об»єкта за 2008 рік спростовує доводи апелянта про те, що самочинна будівля не відповідає будівельним, санітарним, протипожежним нормам і правилам. Вважає безпідставними твердження апелянта про те, що ним надано достатньо доказів про порушення позивачем прав СП «Оберіг» на користування його власністю з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні висновки, приписи органів МЧС, санітарної служби, будівельних органів до СП «Боровик». Вважає правомірною відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання третьої особи проведення комплексної судової будівельної пожежно-технічної експертизи з огляду на те, що докази, якими заявник обґрунтовував необхідність її проведення, вказують на недотримання правил протипожежної безпеки виключно СТ «Оберіг», а не позивачем.

Просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу СТ «Оберіг» - без задоволення.

Також, до відзиву на апеляційну скаргу долучено додаткові докази : договір купівлі-продажу від 13.10.2008 року нежитлової будівлі універмагу, укладеного між Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств та споживчим товариством «Оберіг», витяг з державного реєстру правочинів від 30.10.2008 року з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.10.2008 року, повідомлення Тростянецької районної спілки споживчих товариств від 19.08.2011 року, рішення виконавчого комітету Тростянецької селищної ради від 26.02.2004 року про оформлення права колективної власності на нежитлову будівлю універмагу за Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств, акт приймання в експлуатацію державної приймальної комісії магазину Універмаг від 16.05.1982 року.

На думку споживчого товариства «Боровик», означені докази вказують на незаконність оформлення права колективної власності на нежитлову будівлю універмагу за Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств.

Додаткові докази, подані стороною в обгрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 ГПК.

Колегія суддів вважає за можливе долучити подані позивачем додаткові докази до матеріалів справи та розглянути їх в ході апеляційного перегляду справи.

Представником апелянта подано мотивоване клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та пожежно - технічної експертизи з окресленим ним колом питань.

За змістом статті 101 ГПК апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. (п.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року )

Ухвалою колегії суддів від 26 жовтня 2011 року відповідно до ч.1,2 ст. 41 ГПК України, з метою з"ясування всіх обставин справи та для правильного вирішення даного спору призначено комплексну судову будівельно - технічну та пожежно - технічну експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою колегії суддів від 25 липня 2012 у даній справі була призначена повторна судова пожежно - технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В зв»язку з тим, що станом на 26 листопада 2012 року попередня оплата за проведення експертизи не здійснена ухвала суду від 25.07.12 р. залишилась без виконання, а матеріали справи повернуті Рівненському апеляційному господарському суду.

Враховуючи наведене,відповідно до роз»яснень п.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року « Про деякі питання практики призначення судової експертизи» , апеляційній господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Ухвалою від 13 грудня 2012 року поновлено провадження у даній справі і її розгляд призначений на 25.12.2012 року

У попередніх судових засіданнях представник споживчого товариства «Оберіг» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені, та просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити споживчому товариству «Боровик» у задоволенні позову.

Під час апеляційного перегляду справи у попередніх судових засіданнях представник споживчого товариства «Оберіг» проти апеляційної скарги заперечував з мотивів, які викладені у відзиві , просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу СТ «Оберіг» - без задоволення.

В судове засідання 13 грудня 2012 року сторони не з»явились, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи,враховуючи що явка сторін обов"язковою не визнавалась, обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін,дані ними в попередніх судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга споживчого товариства «Оберіг» підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Позивач -споживче товариство "Боровик" звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до Тростянецької селищної ради про визнання за ним права власності на приміщення № 3, 4, 5 нежитлові будівлі загальною площею 86, 8 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул.Леніна, 50 «в».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою правління Тростянецької районної спілки споживчих товариств від 03 травня 2006 року ухвалено вилучити земельну ділянку площею 220 кв. м. із землі біля Універмагу смт. Тростянець, що рахується за правлінням райспоживспілки та порушити клопотання перед виконкомом селищної ради про надання вилученої ділянки споживчому товариству «Боровик» для будівництва торгівельного підприємства (т.2, а.с.36).

Листом № 32/1 від 02.06.2006 року Тростянецька райспоживспілка, як власник на той час будівлі універмагу в смт. Тростянець, Вінницька область, по вул. Леніна, 50 , надала згоду на вилучення земельної ділянки орієнтованою площею 220 кв.м. із земель біля універмагу для надання її СТ. «Боровик»для забудови (т.1 а.с. 133).

22 сесією 4 скликання Тростянецької селещної ради від 25.06.2006 року прийняте рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»(т.1 а.с.9). Цим рішенням СТ «Боровик» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 220 кв.м. для будівництва магазину по вул.Леніна, 50 із земель, які були в користуванні райспоживспілки на умовах короткострокової оренди, терміном на 5 років.

16.11.2007 р. начальником відділу містобудування і архітектури Тростянецької РДА управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Шлейку М.І погоджена заява позивача щодо архітектурно-планувального завдання на будівництво прибудови до магазину «Універмаг» по вул. Леніна, 50 для господарської діяльності (т.1 а.с.10).

Висновком № 17 від 18.12.2007 року головного державного санітарного лікаря Тростянецького району вказано, що земельна ділянка в смт.Тростянець по вул. Леніна,50 придатна для будівництва споживчим товариством «Боровик» магазину для реалізації сільськогосподарської продукції (т.1 а.с.11).

Сектором наглядово-профілактичної діяльності управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Вінницькій області державного пожежного нагляду України 19.12.2007 року видано технічні умови щодо влаштування прибудови до магазину «Універмаг» для здійснення господарської діяльності по вул. Леніна,50 в смт.Тростянець(т.1, а.с.140-141).

Як вбачається із наявних у справі видаткових накладних від 15.11.2007 року, від 13.11.2007 року та № 565, видаткового ордеру № 1 від 22.10.2007 року (т.2 а.с.18-21) позивач здійснював будівництво прибудови за рахунок власних коштів та матеріалів.

23.12.2007 року внутрішнім актом позивача (т.1 а.с.12) будівництво магазину по вул.Леніна, 50 в смт.Тростянець завершено та приміщення введено в експлуатацію.

Також, у 2008 році працювала державна приймальна комісія про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта, про що свідчить відповідний акт, який частково підписаний членами комісії : від Тростянецької селищної ради, СТ «Боровик», генерального проектувальника НВІП «Струм», держаного нагляду охорони праці, відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю держправління ОМПС у Вінницькій області, управління обласної інспекції енергозбереження.

Однак, даний акт не був затверджений Тростянецькою РДА.

Згідно довідки Тростянецької селищної ради від 02.09.2008 р. № 415 (т.1 а.с.20) нежитлове приміщення, яке збудоване позивачем, знаходиться за адресою : Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Леніна, 50 «в»(раніше вул. Леніна, 50).

Постановою правління Тростянецької РСС (власник будівлі «Універмагу» на той час) від 08.08.2008 р. № 31 (т.2 а.с. 37) стверджується надання згоди на визнання за СТ «Боровик» права власності на прибудований магазин і про те, що ця прибудова не створює будь -яких перешкод в користуванні майном універмагу.

Також, листом від 28.08.2008 р. № 129 (т.1 а.с.134) Тростянецька райспоживспілка додатково повідомляє, що не заперечує проти визнання права власності на прибудову до універмагу по вул. Леніна за СТ «Боровик» та зазначає, що вказана прибудова не створює будь -яких перешкод в користуванні майном Тростянецької райспоживспілки.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.09.2008 року у справі № 2-548-2008 визнано за СТ «Боровик» право власності на прибудовану нежитлову будівлю для здійснення господарської діяльності площею 158,2 кв.м. за адресою смт.Тростянець, вул.Леніна,50 та комунальним підприємством «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 26.09.2008 року дане право власності зареєстроване (т.1, а.с.151,152).

Із копії технічного паспорту на нежитлову будівлю № 50 по вул. Леніна, 50 в смт. Тростянець виготовленого КП «Тульчинське міжрайонне БТІ» 10.04.2008 р. (т.1 а.с.15) вбачається, що розмір приміщень, що є предметом позову складає 86, 8 кв.м. (приміщ. № 3 -40, 9 кв.м. плюс приміщення № 4 -5, 7 кв.м. плюс приміщення № 5 -40, 2 кв.м.).

Однак, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.04.2011 року означене судове рішення скасовано та закрито провадження у справі (т.1,а.с.161,162) .

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 30.10.2008 року, укладеного між СТ «Оберіг» та Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств, третя особа придбала нежитлову будівлю універмагу за адресою : смт. Тростянець (т.2 а.с. 49).

14.04.2011 року між Тростянецькою селищною радою (орендодавець) і споживчим товариством «Боровик» укладено договір оренди землі -земельної ділянки площею 0,0120 га, в тому рахунку 0, 0091 га під капітальною одноповерховою нежитловою будівлею і 0, 0029 га. під проїздами, проходами, площадками за адресою : вул. Леніна, 50 «в», смт. Тростянець, Вінницької області зі строком дії на 49 років.

Цей договір оренди зареєстрований в державному реєстрі земель 12.05.2011 р. за № 05215514000012 (т.2, а.с.9-11).

Поряд з тим, технічним висновком (т.1 а.с.21-31) за результатами обстеження будівельних конструкцій магазину змішаної групи товарів по вул. Леніна в смт. Тростянець, Вінницька область, виконаного НВІП «Струм», як особою, яка має ліцензію на це (т.1 а.с.33) стверджується, що більш детального обстеження та розрахунків конструктивів будівля не потребує, стан будівельних конструкцій будівлі, магазину змішаної групи товарів забезпечується. Будівля відповідає своєму функціональному призначенню, як торговий заклад. Згідно ДБН В 1.1.7 -2002 «Пожежна безпека об»єків будівництва»стан конструктивних елементів магазину відноситься до І -ІІ ступенів вогнестійкості, що розцінюється як відповідність будівлі прибудови будівельним нормам і правилам.

Як вбачається із відзиву на позов та апеляційної скарги відповідач - Тростянецька селищна рада раніше не заперечувала та в даний час не заперечує проти визнання права власності на прибудову до універмагу по вул.Леніна,50в, смт.Тростянець Тростянецького району Вінницької області за споживчим товариством «Боровик».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У позовній заяві так і у поясненнях представника позивача під час апеляційного перегляду справи не зазначено, які саме дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється або не визнається право власності позивача на вказане майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частина 3 ст. 376 ЦК України передбачає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Отримавши земельну ділянку у землекористування під самочинно збудованим об»єктом позивач не вжив заходів щодо завершення прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Таким чином, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, не виникає.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 534), в якому вказано, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.

Сертифікат відповідності - це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів вважає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують належність їй такого права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги, що до відповідача та інших компетентних органів з питання узаконення нерухомого майна позивач не звертався, передбачені чинним законодавством документи для реєстрації права власності на новостворене майно не подавав та Тростянецька міська рада жодним чином не заперечує право позивача на спірне майно.

Поряд з тим, згідно ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Визнаючи за позивачем право власності на самочинно збудований об»єкт, суд першої інстанції надавши перевагу наявності : договору оренди землі про передачу ділянки позивачу в оренду, відсутності порушення прав інших осіб (попередньому власнику приміщення універмагу) в контексті ч.5 ст.376 ЦК України, технічному висновку НВІП «Струм» про технічний стан будівлі, що не є вичерпним та достатнім переліком підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про можливість визнання в судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не тільки з передбачених ст. 376 ЦК України підстав, а і за умови додержання забудовником архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, чого в даному випадку не відбулося.

Так, із висновку № 3078 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 27.06.2012 року судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вбачається, що будівництво нежитлової будівлі загальною площею 86,8 кв.м., яка складається з приміщень 3,4,5 та розташована по вул.Леніна,50 «В» м.Тростянець : порушує та не відповідає вимогам п.3.21 ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди. Основні положення та додатку 3.1 (обов»язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92» ( пункт 2 висновку); вимоги п.2.4 ДБН В.2.2-9-99 «громадські будівлі та споруди. Основні положення» та перешкоджають користуватися третій особі споживчому товариству «Оберіг»- універмагом (пункт 3 висновку).

Також, у пункті 4 висновку зазначено, що без приведення до відповідності вимог п.3.21 ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди. Основні положення» додатку 3.1 (обов»язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92» «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, п.2.4 ДБН В.2.2-9-99 «громадські будівлі та споруди. Основні положення» у нежитловій самочинно побудованій будівлі загальною площею 86,8 кв.м., яка складається з приміщень 3,4,5 та розташована по вул. Леніна,50 «В» м.Тростянець безпечна експлуатація універмагу не можлива.

Висновок № 3078 судової будівельно-технічної експертизи колегією суддів розцінюється як виконаний без наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, є науково обґрунтованим та таким, що не викликає сумнівів у його достовірності.

В силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

З огляду на дану норму колегія суддів приймає до уваги висновок № 3078 судової будівельно-технічної експертизи, отриманий у даній справі та відхиляє технічний висновок НВІП «Струм», складений за результатами обстеження будівельних конструкцій магазину змішаної групи товарів по вул. Леніна в смт. Тростянець, Вінницька область з огляду на його доказову неспроможність.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє висновок № 1257 від 24.07.2012 року будівельно-технічного експертного дослідження, з якого вбачається, що громадська будівля-магазин змішаної групи товарів СТ» Боровик»,розташований по вул. Леніна ,50в в смт. Тростянець ,у відповідності до вимог нормативних документів чинних на території України в галузі будівництва , відноситься до прибудованого магазину ( крамниці) змішаної групи товарів і його місце розташування за фактичним знаходженням можливо при умові виконання вимог п.6.1.7,ДБН В 2.2-23:2009 та п.8.3.3 ДБН В 2.2-23:2009 та надано рекомендації провести роботи по підвищенню вогнестійкості конструктивних елементів даного прибудованого магазину з ступеня вогнестійкості 3а до ступеня 3 та обладнати суміжні вбудовані приміщення будівлі магазину без природного освітлення системою примусового димовидалення.

Крім того, за приписами п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року « Про деякі питання практики призначення судової експертизи» не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові ( юридичній чи фізичній особі ) на підставі його заяви, -навіть якщо відповідний документ має назву» висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов»язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

При цьому, колегія суддів розцінює самочинне будівництво будівлі загальною площею 86,8 кв.м., яка складається з приміщень 3,4,5 та розташована по вул.Леніна,50 «В» м.Тростянець таким, що здійснено з порушенням будівельних норм і правил та порушує права власника будівлі універмагу -СТ" Оберіг".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року « Про судове рішення « рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з»ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі»

Між тим, рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Місцевий господарський суд не повно з»ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини за відсутності належних та допустимих доказів.

Апеляційний господарський суд відповідно до статті 103,104 ГПК України вважає за необхідне рішення господарського суду Вінницької області від 19 липня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити споживчому товариству "Боровик" у задоволенні позову про визнання права власності на приміщення № 3, 4, 5 нежитлові будівлі загальною площею 86, 8 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул.Леніна, 50 «в».

Наявний у справі акт № 3078 здачі-приймання висновку судового експерта вказує про оплату споживчим товариством «Оберіг» вартості проведення судової експертизи у розмірі 4008,24 гривень.(т.3,а.с.58)

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

На підставі ст.49 ГПК України підлягає стягненню із споживчого товариства "Боровик" на користь споживчим товариством «Оберіг» судовий збір(державне мито ) за подачу апеляційної скарги у розмірі 180,6 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи на суму 4008,24 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.1,2ч.1ст. 104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу споживчого товариства " Оберіг" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19 липня 2011 року у справі № 4/66/2011/5003 скасувати.

Прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з споживчого товариства " Боровик " на користь споживчого товариства " Оберіг" державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 180 грн. 60 коп. ( сто вісімдесят грн. 60 коп. )

Стягнути з споживчого товариства " Боровик " на користь споживчого товариства " Оберіг" витрати за проведення експертизи в розмірі 4008,24 грн. ( чотири тисячі вісім грн. 24 коп.)

Господарському суду Вінницької області на виконання означеної постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.