Постанова

від 31.07.2013 по справі 4/66/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 4/66/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Споживчого товариства "Боровик" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 у справі №4/66/2011/5003 Господарського суду Вінницької області за позовом Споживчого товариства "Боровик" до відповідачаТростянецької селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Споживче товариство "Оберіг" про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення нежитлової будівлі за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Боровик" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тростянецької селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Споживче товариство "Оберіг", про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення нежитлової будівлі.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2011 у справі № 4/66/2011/5003 (суддя Білоус В.В.) позов задоволено, визнано за Споживчим товариством "Боровик" право власності на приміщення № 3, 4, 5 нежитлової будівлі загальною площею 86,8 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. Леніна, 50 "в"; стягнуто з Тростянецької селищної ради на користь Споживчого товариства "Боровик" 597 грн. 06 коп. судових витрат на державне мито і ІТЗ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 у справі № 4/66/2011/5003 (колегія суддів у складі: головуючого судді Олексюк Г.Є., суддів Гудак А.В., Сініциної Л.М.) рішення Господарського суду Вінницької області від 19.07.2012 у справі № 4/66/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено, стягнуто зі Споживчого товариства "Боровик" на користь споживчого товариства "Оберіг" державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 180,60 грн. та витрати за проведення експертизи в розмірі 4008,24 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Споживче товариство "Боровик" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 і передати справу № 4/66/2011/5003 на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, постановою правління Тростянецької районної спілки споживчих товариств від 03.05.2006 ухвалено вилучити земельну ділянку площею 220 кв. м. із землі біля Універмагу смт. Тростянець та порушити клопотання перед виконкомом селищної ради про надання вилученої ділянки Споживчому товариству "Боровик" для будівництва торгівельного підприємства.

Листом № 32/1 від 02.06.2006 Тростянецька райспоживспілка, як власник будівлі Універмагу по вул. Леніна, 50 в смт. Тростянець, надала згоду на вилучення земельної ділянки орієнтованою площею 220 кв.м. із земель біля Універмагу для надання її Споживчому товариству "Боровик" для забудови.

Рішенням Тростянецької селищної ради від 25.06.2006 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 220 кв.м. для будівництва магазину по вул. Леніна, 50 із земель, які були в користуванні райспоживспілки на умовах короткострокової оренди, терміном на 5 років.

16.11.2007 начальником відділу містобудування і архітектури Тростянецької РДА погоджена заява позивача щодо архітектурно-планувального завдання на будівництво прибудови до магазину "Універмаг" по вул. Леніна, 50 для господарської діяльності.

Відповідно до висновку № 17 від 18.12.2007 Головного державного санітарного лікаря Тростянецького району земельна ділянка в смт. Тростянець по вул. Леніна, 50 придатна для будівництва Споживчим товариством "Боровик" магазину для реалізації сільськогосподарської продукції.

19.12.2007 Сектором наглядово-профілактичної діяльності Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Вінницькій області Державного пожежного нагляду України видано технічні умови щодо влаштування прибудови до магазину "Універмаг" для здійснення господарської діяльності по вул. Леніна, 50 в смт. Тростянець.

Як встановлено судами, позивач здійснював будівництво прибудови за рахунок власних коштів та матеріалів.

Згідно із внутрішнім актом позивача від 23.12.2007 приміщення магазину по вул. Леніна, 50 в смт. Тростянець введено в експлуатацію.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2008 році працювала державна приймальна комісія з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, про що свідчить відповідний акт, який частково підписаний членами комісії: від Тростянецької селищної ради, СТ "Боровик", генерального проектувальника НВІП "Струм", держаного нагляду охорони праці, відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю держправління ОМПС у Вінницькій області, управління обласної інспекції енергозбереження. Однак, даний акт не був затверджений Тростянецькою РДА.

Відповідно до довідки Тростянецької селищної ради від 02.09.2008 № 415 нежитлове приміщення, яке збудоване позивачем, знаходиться за адресою: Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Леніна, 50 "в" (раніше вул. Леніна, 50).

Постановою правління Тростянецької райспоживспілки від 08.08.2008 № 31 надано згоду на визнання за Споживчим товариством "Боровик" права власності на прибудований магазин та вказано, що ця прибудова не створює будь-яких перешкод в користуванні майном універмагу.

Також, листом від 28.08.2008 № 129 Тростянецька райспоживспілка додатково повідомила, що не заперечує проти визнання права власності на прибудову до універмагу по вул. Леніна за Споживчим товариством "Боровик" та зазначила, що вказана прибудова не створює будь-яких перешкод в користуванні майном Тростянецької райспоживспілки.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.09.2008 у справі № 2-548-2008 визнано за Споживчим товариством "Боровик" право власності на прибудовану нежитлову будівлю для здійснення господарської діяльності площею 158,2 кв.м. за адресою смт. Тростянець, вул. Леніна, 50, яке 26.09.2008 було зареєстроване Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації".

Згідно із Технічним паспортом на нежитлову будівлю № 50 по вул. Леніна в смт. Тростянець, виготовленим КП "Тульчинське міжрайонне БТІ" 10.04.2008, розмір приміщень, що є предметом позову, складає 86,8 кв.м. (приміщення № 3 - 40, 9 кв.м., приміщення № 4 - 5,7 кв.м., приміщення № 5 - 40,2 кв.м.).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18.04.2011 рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.09.2008 скасовано та закрито провадження у справі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 30.10.2008 Споживче товариство "Оберіг" придбало у Тростянецької районної спілки споживчих товариств нежитлову будівлю Універмагу за адресою: смт. Тростянець.

Судами встановлено, що 14.04.2011 між Тростянецькою селищною радою (орендодавець) і Споживчим товариством "Боровик" було укладено договір оренди землі - земельної ділянки площею 0,0120 га, в тому числі 0,0091 га під капітальною одноповерховою нежитловою будівлею і 0,0029 га. під проїздами, проходами, площадками за адресою: вул. Леніна, 50 "в", смт. Тростянець, Вінницької області зі строком дії на 49 років. Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі земель 12.05.2011 за № 05215514000012.

Згідно із технічним висновком за результатами обстеження будівельних конструкцій магазину змішаної групи товарів по вул. Леніна в смт. Тростянець, Вінницька область, виконаного НВІП "Струм", більш детального обстеження та розрахунків конструктивів будівля не потребує, стан будівельних конструкцій будівлі магазину змішаної групи товарів забезпечується. Будівля відповідає своєму функціональному призначенню, як торговий заклад. Згідно ДБН В 1.1.7 - 2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" стан конструктивних елементів магазину відноситься до І-ІІ ступенів вогнестійкості, що розцінюється як відповідність будівлі прибудови будівельним нормам і правилам.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання права власності на приміщення № 3, 4, 5 нежитлової будівлі загальною площею 86, 8 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. Леніна, 50 "в".

Обґрунтовуючи підстави визнання права власності на вказані приміщення позивач посилається на те, що він відкрито володіє майном, самочинною будівлею, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 50 "в", смт. Тростянець; Тростянецька селищна рада не заперечувала і в даний час не заперечує проти визнання права власності на спірні приміщення за Споживчим товариством "Боровик", однак право власності позивача не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт. Також позивач зазначає, що відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єкту самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне майно заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом та унеможливлює розпорядження ним.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що наявні у матеріалах справи висновки, завдання, технічні умови, свідчать про незаперечення контролюючими органами, в принципі, прибудови позивачем будівлі магазину до будівлі Універмагу; будівництво позивачем здійснювалося за рахунок власних коштів та матеріалів без дозволу на виконання будівельних робіт та без проектно-кошторисної документації; попередній власник будівлі Універмагу, до якого здійснена самочинна добудова - Тростянецька райспоживспілка, не заперечував проти такого будівництва; позивачеві була передана в оренду земельна ділянка під самочинно збудованим нерухомим майном; самочинне будівництво не створює будь-яких перешкод в користуванні майном Універмагу; третя особа - Споживче товариство "Оберіг", купуючи приміщення будівлі Універмагу не висувала будь-яких претензій до продавця (Тростянецької РСС) з приводу неможливості користуватися будівлею Універмагу у зв'язку з прибудовою; матеріали справи не містять доказів про те, що самовільне будівництво здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил; акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта частково підписаний членами комісії в 2008 році; третя особа не довела передбаченими законом засобами доказування допущення позивачем самочинним будівництвом істотних порушень будівельних норм і правил та порушення прав третьої особи.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив позов у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач - Тростянецька селищна рада раніше не заперечувала та в даний час не заперечує проти визнання права власності на прибудову до Універмагу по вул. Леніна, 50 "в", смт. Тростянець Тростянецького району Вінницької області за Споживчим товариством "Боровик"; отримавши земельну ділянку у землекористування під самочинно збудованим об'єктом, позивач не вжив заходів щодо завершення прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості; до відповідача та інших компетентних органів з питання узаконення нерухомого майна позивач не звертався, передбачені чинним законодавством документи для реєстрації права власності на новостворене майно не подавав; будівництво спірної будівлі (приміщень) здійснено з порушенням будівельних норм і правил та порушує права власника будівлі Універмагу - Споживчого товариства "Оберіг".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у оскаржуваній постанові, виходячи з наступного.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України). У зв'язку із цим, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Таким чином, перш за все з'ясуванню підлягають обставини, чи вирішував компетентний орган місцевого самоврядування за зверненням позивача питання про визнання за ним права власності на самочинно побудоване нерухоме майно та чи мали місце заперечення цього органу проти цього, оскільки відсутність такого заперечення свідчить про відсутність порушеного або оспореного права чи законного інтересу позивача, а отже і відсутності предмету спору.

Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач не звертався до відповідача чи інших компетентних органів з питання узаконення нерухомого майна, передбачені чинним законодавством документи для реєстрації права власності на новостворене майно не подавав. При цьому Тростянецька селищна рада жодним чином не заперечує право позивача на спірне майно.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Відповідно до частини першої вказаної статті (в редакції, чинній на час виникнення спору) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, спірні приміщення збудовані позивачем самочинно.

Згідно із частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, в окремих випадках статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами 3, 5 цієї статті.

Так, частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарські суди повинні з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує прав третіх осіб.

Як передбачено статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи, призначеної апеляційним господарським судом, будівництво нежитлової будівлі, право власності на приміщення якої просить визнати позивач, порушує та не відповідає вимогам п.п. 2.4, 3.21 ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будівлі та споруди. Основні положення" і Додатку 3.1 (обов'язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та перешкоджає користуватися третій особі - Споживчому товариству "Оберіг" Універмагом, що знаходиться по вул. Леніна, 50 смт. Тростянець. При проведенні дослідження експертом також встановлено, що без приведення спірних приміщень у відповідність до вищенаведених вимог, безпечна експлуатація Універмагу неможлива.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Прийнявши до уваги вищезазначений висновок судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будівництво будівлі загальною площею 86,8 кв.м., яка складається з приміщень 3,4,5 та розташована по вул. Леніна, 50 "в" м. Тростянець, є таким, що здійснено з порушенням будівельних норм і правил та порушує права власника будівлі Універмагу - Споживчого товариства "Оберіг".

З огляду на невідповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам та порушення вказаним будівництвом прав третьої особи, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача за вирішенням питання про визнання за ним права власності на самочинно побудоване нерухоме майно і відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірні приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарським судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а їх висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на те, що його не було належним чином та вчасно повідомлено про дату судового засідання спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке свідчить, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 була отримана позивачем 20.12.2012.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Боровик" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 у справі № 4/66/2011/5003 залишити без змін .

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Губенко