Рішення

від 25.12.2012 по справі 4/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 4/202 25.12.12

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

Про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202

за нововиявленими обставинами в частині зустрічного позову

За первісним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

Про стягнення 866 086,38 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

До Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

Про визнання договорів розірваними

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін за первісним позовом:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача (заявника): Максименко І.В. представник за довіреністю № 21-12/11-21 від 21.12.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.11. у справі № 4/202 рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»866 086,38 грн. -збитків, 8 661,00 грн. -витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 330,00 грн. -витрат по оплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.12. у справі № 4/202 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 залишено в силі.

01.10.12. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами в частині зустрічного позову.

Зокрема, в обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»посилається на те, що приймаючи рішення у даній справі в частині відмови в задоволенні зустрічного позову заявника про визнання договорів розірваними з застосуванням правових наслідків, суд виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23 було встановлено, що недостатньо переконливим є твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про одностороннє розірвання ним спірних договорів з правом відмови від подальшого виконання своїх зобов'язань та достроковим припиненням договору, оскільки з наданих до матеріалів справи листів заявника вбачаються нагадування з його боку про наявність заборгованості позивача за цими договорами, а також вказується про необхідність погашення позивачем наявної заборгованості.

Далі заявник вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.12. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23 скасовано та прийнято нове рішення у справі № 1/23, яким в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.12. розгляд заяви призначено на 16.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.12. розгляд заяви на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 25.10.12.

В судовому засіданні 25.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.10.12.

29.10.12. представником заявника через відділ діловодства суду подано заяву, якою останнім уточнено прохальну частину заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами в частині зустрічного позову, та відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" просить суд:

- рішення господарського суду міста Києва від 30 червня 2011 року у справі № 4/202 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати;

- прийняти нове рішення за зустрічним позовом ТОВ «Вайффайзен Лізинг Аваль»до ПСП «Яблуневий сад», яким зустрічний позов ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»до ПСП «Яблуневий сад»задовольнити:

- визнати договір фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»та Приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий сад», розірваним в односторонньому порядку з 31.07.2009 р. з застосуванням правових наслідків розірвання Договору, встановлених цим Договором, а саме: умови, що викладені в пункті 6.З., пункті 6.4. договору фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007. пункті 10.3., підпункті 10.3.1. (з урахуванням рішення господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 р. № 14/2186. що набрало законної сили - в частині визнання недійсними частини слів в п. 10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу - Додатку № 4 «та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку»), підпункті 10.3.2. та пункті 10.6. Загальних умов фінансового лізингу - Додатку № 4 до договору фінансового лізингу №L1005-08/07 від 13.08.2007 - є обов'язковими для виконання з боку ПСП «Яблуневий сад»;

- визнати договір фінансового лізингу №L2449-05/08 від 13.05.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»та Приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий сад», розірваним в односторонньому порядку з 31.07.2009 р., з застосуванням правових наслідків розірвання Договору, встановлених цим Договором, а саме: умови, що викладені в пункті 6.З., пункті 6.4. договору фінансового лізингу № L2449-05/08 від 13.05.2008. пункті 10.3. підпункті 10.3.1. (з урахуванням рішення господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 р. №14/2184, що набрало законної сили - в частині визнання недійсними частини слів в п. 10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу - Додатку № 4 «та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку»), підпункті 10.3.2. та пункті 10.6. Загальних умов фінансового лізингу - Додатку № 4 до договору фінансового лізингу № L2449-05/08 від 13.05.2008 - є обов'язковими для виконання з боку ПСП «Яблуневий сад»;

- судові витрати покласти на ПСП «Яблуневий сад».

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.10.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, дану заяву передано судді Сіваковій В.В. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.12. суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 4/202 до свого провадження та призначено розгляд заяви на 22.11.12.

Розпорядженням від 06.11.12., в зв'язку з виходом з відпустки, дану заяву передано судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.12. за клопотанням Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»провадження у справі № 4/202 по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами, зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.12. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.12. у справі № 1/23.

17.12.12. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 4/202 по розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.12. поновлено провадження у справі № 4/202 по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами в частині зустрічного позову та призначено її до розгляду на 25.12.12.

Представником заявника в судовому засіданні 25.12.12. підтримано подану ним заяву в повному обсязі.

Представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»в судове засідання 25.12.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку про те, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. п. 1 - 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом при розгляді справи № 1/23 та справи № 4/202 та прийнятті рішення від 04.03.2011 р. та від 30.06.11. відповідно, між позивачем та відповідачем були укладені договори фінансового лізингу № L997-08/07 від 13.08.2007 р., № № L1005-08/07, L2449-05/08 від 13.05.2008 р. Відповідно до умов вказаних договорів відповідач передав позивачу сільськогосподарську техніку для виконання останнім своїх статутних цілей.

При прийнятті рішення у справі № 4/202 від 30.06.11. про відмову в задоволенні зустрічного прозову про визнання договорів розірваними та застосування наслідків такого розірвання, суд керувався висновками, фактами, встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23, в якому суд вказав на те, що відповідачем (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») не було належним чином доведено факту одностороннього розірвання відповідних договорів лізингу.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.12. у справі № 45/165-7/110-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р., в позові ПСП "Яблуневий сад" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про витребування майна -відмовлено повністю.

Зазначеним рішенням встановлено, що ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 6.1. договорів фінансовою лізингу відмовилося від таких договорів з позивачем та вимагало від позивача повернення предметів лізингу. В результаті відмови ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" від договорів у ПСП "Яблуневий сад" припинилося речове право на чуже майно, а відтак ПСП "Яблуневий сад" не має права на його захист в порядку ст. 396 ЦК України.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 45/165-7/110-2012 встановлено, що ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовилось від договорів фінансового лізингу з 31.07.2009 р. на підставах, визначених договором та законом, у зв'язку з чим такі договори з вказаної дати є припиненими.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.12. прийнятим за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.11. у справі № 1/23 скасовано та прийнято нове рішення у справі № 1/23, яким в позові відмовлено повністю.

Зазначеним рішенням встановлено те, що з врахуванням обставин щодо припинення на момент вилучення відповідачем у позивача спірної техніки договорів фінансового лізингу та втрати позивачем речових прав на нього, суд вважає що позивач починаючи з 01.08.2009 р. не мав правових підстав користуватись та утримувати предмети лізингу та крім того, саме у зв'язку з порушенням ним взятих на себе зобов'язань , лізингодавцем були вчинені дії щодо розірвання відповідних договорів.

Зазначені обставини суд вважає нововиявленими, оскільки вони не були відомі на момент прийняття рішення по зустрічному позову у даній справі в силу того, що в основу вказаного судового рішення було покладено висновки, зроблені судами при первісному розгляді справи № 1/23, які суд не мав права поставити під сумнів, та крім того є істотними при вирішенні даного спору, оскільки вказують на те, що з 31.07.09. спірні договори фінансового лізингу вже були припиненими, оскільки лізингодавцем були вчинені дії щодо розірвання відповідних договорів.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 в частині зустрічного позову за нововиявленими обставинами.

Проте, суд відзначає наступне.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме -заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

В силу положень ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору.

Тож, з вищенаведеного випливає, що встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.

Проаналізувавши зміст вимоги про визнання договорів розірваними, суд дійшов висновку, що фактично остання не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а спрямована на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції суду, який, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тобто, вимога ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" про визнання договорів розірваними з конкретної дати за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 04.03.10. у справі № 6/403). Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.03.11. у справі № 3/64).

Таким чином, відповідна вимога про визнання договору розірваним не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (вказану правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.02.11. у справі № 5/107 та від 08.08.12. у справі № 5024/180/2012).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що пред'явлена вимога про визнання договорів розірваними не узгоджується із способами захисту прав і інтересів, не призводить до поновлення порушеного права позивача, не відповідає визначеним ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту прав та інтересів.

Як зазначається у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі №10/732, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способах захисту прав, суд зобов'язаний відмовити у позові.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині, що спрямовані на вставлення певних юридичних фактів суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Разом з тим, суд надає цим фактам належну правову оцінку й враховує це в мотивувальній частині рішення.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.12. у справі № 1/23 вже встановлено, що з 31.07.09. спірні договори фінансового лізингу вже були припиненими, оскільки лізингодавцем були вчинені дії щодо розірвання відповідних договорів.

В свою чергу, вимоги ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" про застосуванням правових наслідків розірвання договорів фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007 р. та № L2449-05/08 від 13.05.2008 р. не підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.

Як відзначалось, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.

Оскільки вимоги про застосуванням правових наслідків розірвання договорів не спрямовані на захист порушеного права, вони не підлягають задоволенню.

Тож, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 за нововиявленими обставинами в частині зустрічного позову в частині визнання розірваними Договорів фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007 р. та № L2449-05/08 від 13.05.2008 р. з застосуванням правових наслідків розірвання Договорів

Так, згідно ч. 5 ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення -у разі зміни або скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 в частині зустрічного позову за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.11. у справі № 4/202 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі № 4/202 в частині зустрічного позову, яким в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»про визнання договорів розірваними та застосування правових наслідків розірвання договорів відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.12.

Суддя Т.М. Ващенко