Ухвала

від 05.11.2012 по справі 30/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

05.11.12 р. Справа № 30/101

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк

про: розстрочку виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р №30/101 на 12 місяців та зупинення виконавчого провадження, звільнення від сплати виконавчого збору

у справі за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк

про: стягнення неустойки у сумі 12 496,46 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Нікульська А.О. (за довіреністю №130 від 14.12.2011р.);

від Відповідача - Костанда В.В. (за довіреністю №22/10 від 22.10.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 811 ГПК України розгляд заяви здійснювався із фіксацією у протоколі судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі № 30/101 було відмовлено повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк (ідентифікаційний код 33005865) про стягнення неустойки у сумі 12 496,46 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі № 30/101 скасовано та вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк (ідентифікаційний код 33005865) про стягнення неустойки у сумі 12 496,46 грн. задоволені.

02.08.2012р. Господарським суду Донецької області, у зв'язку із набранням 16.07.2012р. Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. законної сили, були видані відповідні накази.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про розстрочку виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р №30/101 на 12 місяців та зупинення виконавчого провадження, звільнення від сплати виконавчого збору.

В обґрунтування зазначених вимог Відповідач посилається на тяжке фінансово-економічне становище, відсутності діяльності в достатніх об'ємах, необхідність сплачувати щомісячні платежі для існування підприємства та працівників (заробітну плату, податки, оренду. комунальні платежі) та наявність згоди добровільно виконати судове рішення.

Представник Відповідача у судове засідання 05.11.2012р. з'явися, підтримав заяву у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні 05.11.2012р. проти заяви Відповідача усно заперечив, посилаючись на відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява Відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Виходячи із змісту п.п. 1.1., 1.2. Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996р. № 02-5/333 сутність розстрочення полягає у виконанні рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, які визначаються судом.

В контексті зазначеного, суд, оцінюючи вимоги Заявника наголошує на наступному.

Принципова можливість застосування розстрочки відносно виконання постанови у справі №30/101 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені Відповідачем аргументи та надані докази такими обставинами кваліфіковані бути не можуть з огляду на таке.

Підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється Відповідачем, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків. За таких обставин, негативні наслідки вчиненого Відповідачем порушення не можуть покладатися на інших осіб, а Відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.

Наразі Заявником не представлено жодних у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення, адже:

- по-перше, Боржником не надано доказів вказаних у заяві обставин відсутності грошових коштів, необхідних для виконання рішення, а також іншого майна - яке може бути джерелом задоволення вимог Стягувача;

- по-друге, представлені Боржником докази несення витрат зі сплати коштів на обов'язкові платежі і часткове виконання судового рішення не є належними, адже на наданих копіях платіжних доручень не вбачається відмітки банку про проведення платежів, а посилання на наявність у складі працівників одиноких матерів не може підтверджуватися лише копіями їх паспортів, адже ці документи не посвідчують існування трудових правовідносин.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також - тривалість невиконання грошових зобов'язань перед Позивачем (із змісту Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. вбачається, що стягувана сума нарахована за період з 19.12.2008р. по 31.10.2009р.), їх поточний стан, ненадання належних у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення (відсутність ліквідного майна і джерел фінансування), та недоведеність вжиття ефективних заходів з погашення заборгованості і спроможності дотримання запропонованого графіку платежів, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, зокрема інфляційні процесі в економіці держави із знецінення грошових коштів, що підлягають стягненню на користь Стягувача за розглядуваним рішенням, впродовж запропонованого Боржником значного періоду розстрочення, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, оскільки її задоволення за приведених обставин не узгоджується із встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Окрім того, суд також відмовляє у задоволенні вимог заявника стосовно зупинення виконавчого провадження по справі №30/101 та звільнення Боржника від сплати виконавчого збору, у зв'язку із відсутністю повноважень суду з вчинення таких дій.

Так, за змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок зі сплати виконавчого збору запроваджується відповідною постановою ДВС, яка не є предметом розгляду в межах цієї заяви, за невиконання рішення у визначений період добровільного виконання, і вказана норма взагалі не передбачає можливості звільнення від його оплати за наявністю відповідних підстав.

В свою чергу, зупинення виконавчого провадження за змістом ст.ст.37-39 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено виключно до повноважень державного виконавця, тоді як передбачена ст.121-1 Господарського процесуального кодексу України можливість зупинення виконання судового рішення є виключним правом суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42 - 46, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Кім-Навігатор", м. Донецьк про розстрочку виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012р №30/101 на 12 місяців та зупинення виконавчого провадження, звільнення від сплати виконавчого збору.

2. Ухвала оскарженню не підлягає, що не перешкоджає подальшого повторного подання заяви про розстрочення виконання рішення.

Суддя Попков Д.О.