Постанова

від 20.07.2012 по справі 30/101

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2012 р. справа №30/101

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від прокуратури:ОСОБА_4 -за посвідченням №3897 від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_5 -за довіреністю №107 від 01.07.2012р.; ОСОБА_6 -за довіреністю б/н від 07.09.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокуратури Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. (повний текст підписано 20.02.2012р.) у справі№30/101 (головуючий суддя Попков Д.О, судді Сгара Е.В., судді Курило Г.Є.) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» , м. Донецьк простягнення неустойки у сумі 12 496,46грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №30/101 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» , м. Донецьк про стягнення неустойки в розмірі 12 496,46грн. відмовлено.

Прокуратурою Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що наведене рішення не відповідає нормам матеріального права. Зокрема, скаржник стверджує, що законодавством не передбачено застосування до спірної суми неустойки строків спеціальної позовної давності.

Прокурор наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить суд рішення скасувати, позов задовольнити.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. На адресу суду надіслав пояснення до скарги, відповідно до яких наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить суд рішення скасувати, позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі сторони та прокурор були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» , м. Донецьк, про стягнення неустойки в розмірі 12 496,46грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» , м. Донецьк обґрунтовані тим, що договірні відносини між сторонами припинені з 18.12.2008р. у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди №3100/2006р. від 27.12.2006р. та неповерненням майна вчасно, що відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені після спливу спеціальної позовної давності строком в один рік, яка застосовується до спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

За твердженням позивача, 27.12.2006р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №3100/2006р., згідно п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно -нежитлове вбудоване приміщення площею 44,4 кв.м. на третьому поверсі будівлі заводоуправління, яке розташоване за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, яке знаходиться на балансі Українського науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом, вартість якого станом на 31.07.2006р. становить 40 627,45грн., для розміщення офісу.

27.12.2006р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.

Розділом 3 договору передбачено, що на відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - жовтень 2006р. -становить 354,47грн. без ПДВ), орендна плата за перший місяць оренди -грудень 2006р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції листопада, грудня 2006р., з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2007р. до договору оренди сторони дійшли згоди про збільшення розміру орендної плати у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 виходячи із розрахунку за базовий місяць січень 2007р. - 545,93 грн. з відновленням розрахунку орендної плати за договором з 28.04.2007р. та вказівкою про те, що інші положення договору залишаються без змін.

У відповідності до п.2.4 договору сторони передбачили, що у разі його припинення приміщення повертається Орендарем Балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання акту приймання-передачі, обов'язок по складанню якого п. 2.5 договору покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

У п. 5.7 договору передбачений обов'язок Орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору.

Згідно п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення.

Пункт 10.6 договору передбачає можливість автоматичного продовження договору на новий строк за відсутності заяв про припинення або зміну договору протягом 1 місяця після закінчення строку його чинності.

Частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні приписи містяться у ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України.

У п.10.1 договору сторонами визначений строк дії договору до 22.12.2007р., який на підставі п.10.6 договору був автоматично продовжений до 18.12.2008р.

На адресу відповідача позивачем надіслано лист №06-04-1947 від 09.12.2008р. про закінчення 18.12.2008р. строку дії договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу. Наведений лист отриманий відповідачем за двома адресами 12.12.2008р. та 16.12.2008р., про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Отже, відповідно до п. 10.6 договору, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України та з огляду на те, що Орендодавець заперечив проти продовження орендних правовідносин до закінчення строку договору, що не суперечить нормам чинного законодавства, позивач своєчасно повідомив відповідача про закінчення строку дії договору.

З огляду на ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» та ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайноВ» застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

Майно було повернуто Орендарем Балансоутримувачу 31.10.2009р., про що складено відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п.9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За твердженням позивача, Орендар не повернув вчасно орендоване державне майно, а відтак Орендодавець має право нарахувати неустойку за прострочення повернення майна.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення неустойки позивач посилався на ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначає позивач та встановлено місцевим судом, договір оренди №3100/2006р. від 27.12.2006р. є припиненим з 18.12.2008р., тобто враховуючи невиконання відповідачем положень ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо негайного повернення орендованого майна, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі, що визначений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

За розрахунками позивача, період за яким останнім здійснено нарахування неустойки визначений з 19.12.2008р. по 31.10.2009р. (дата підписання акту приймання-передачі орендованого майна) та складає суму неустойки в розмірі 17 343,88грн.

Таким чином, на думку позивача, заборгованість відповідача зі сплати неустойки з урахуванням здійснених часткових оплат становить 12 496,46грн. за період з 19.12.2008р. по 31.10.2009р. включно.

Наразі, господарським судом встановлено, що відповідачем надана заява про застосування наслідків спливу позовної давності, тому керуючись ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України місцевий суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог відносно всього обсягу стягуваної неустойки, оскільки з моменту настання навіть останнього дня періоду нарахування та до моменту подання позову минуло більше року.

Одночасно за висновком суду першої інстанції спірна неустойка у повній мірі охоплюється поняттям, наведеним в ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, яке, в свою чергу, відтворене у п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. При цьому місцевий суд зазначив, що особливості нарахування цього виду неустойки -з прив'язкою до розміру орендної плати -не впливає на правову природу цього платежу як штрафної санкції у розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України.

Виходячи з чого, суд першої інстанції у позовних вимогах щодо стягнення неустойки за період з 19.12.2008р. по 31.10.2009р. включно в розмірі 12 496,46грн. відмовив.

Однак, з такими висновками господарського суду колегія судів не може погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, обчислення наведеної неустойки не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

В свою чергу, строк загальної позовної давності щодо стягнення неустойки за спірний період не сплив, а тому позивачем правомірно заявлений позов до відповідача з відповідними вимогами.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 12 496,46грн. за період з 19.12.2008р. по 31.10.2009р. включно.

Частина 2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачає право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки, розмір якої дорівнюється подвійній платі за користування річчю за час прострочення. Тобто, в даному випадку, розмір неустойки обраховується з розміру орендної плати, яка визначається за період прострочення обов'язку щодо повернення майна.

Розглянувши розрахунок відповідача, колегія суддів вважає за необхідне перерахувати заявлену позивачем суму неустойки, оскільки останній допустився арифметичної помилки при визначенні суми орендної плати за 13 днів грудня 2008р. та замість суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції за наведений період в розмірі 326,43грн. зазначив 326,46грн. Також, при здійсненні розрахунку наведеної суми неустойки позивач нарахував неустойку за 31.10.2009р., проте 31.10.2009р. відповідач повернув орендоване майно за актом приймання-передачі, що виключає факт прострочення відповідачем обов'язку щодо повернення майна саме 31.10.2009р.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 19.12.2008р. по 31.10.2009р. включно в розмірі 12 496,46грн. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 12 441,20грн. за період з 19.12.2008р. по 30.10.2009р. включно.

Виходячи з чого, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 12 441,20грн. підлягає скасуванню.

В решті рішення господарського суду Донецької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі № 30/101 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 12 441,20грн. скасувати.

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» , м. Донецьк про стягнення неустойки в розмірі 12 496,46грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» (83076, м.Донецьк, вул.Шахтинська, б.28, код ЄДРПОУ 33005865) на користь Державного бюджету України (р/р 31113094700005, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач УДК у Калінінському районі м.Донецька ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687030) суму неустойки в розмірі 12 441,20грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» (83076, м.Донецьк, вул.Шахтинська, б.28, код ЄДРПОУ 33005865) на користь Державного бюджету України державне мито за подання позовної заяви в розмірі 124,41грн. та суму інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 234,96грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кім-НавігаторВ» (83076, м.Донецьк, вул.Шахтинська, б.28, код ЄДРПОУ 33005865) на користь Державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби у Київському районі міста Донецька Донецької області, ЄДРПОУ 38034002, № рахунку 31218206782006, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ Донецького апеляційного господарського суду 26020508, код класифікації доходів бюджету 22030001) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 801,19грн.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадженняВ» .

В решті рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі № 30/101 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 16.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 16.07.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -прокуратурі;

1 -до справи;

1 -гос. суду Донецької області;

1 -ДАГС.