Рішення

від 10.01.2013 по справі 18/2184/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2013 р. Справа №18/2184/11

За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України, вул. Командарма Каменева, 8, м. Київ 133, 01133 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідачів 1. Приватне підприємство "Теплобуд" , вул.Кіквідзе, 11, м. Київ 103, 01103

2. Центральне спеціалізоване будівельне управління (ЦСБУ), м. Київ

3. Державне підприємство "Ліси оборони", м. Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя О.М.Тимощенко

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: 1. не з'явився 2. не з'явився 3. не з'явився

від прокуратури: Бондарець Д.І.

Ухвалою суду від 27.09.2011 року суд зупиняв провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі, розслідуваної Генеральною прокуратурою України по обвинуваченню колишніх керівників ДП МО "Енергія-МО" (ДП МО "Ліси оборони") Зернова А.А. та ВТП "Квант" Зазимко Л.В у розкраданні коштів та виведенні з державної власності 30 квартир, що розташовані за адресою - вул. Жовтнева, 8а, смт. Решетилівка Полтавської області, яка розглядається Солом'янським судом м. Києва.

Ухвалою 10.12.2012 року суд поновив провадження у справі.

В судовому засіданні 10.01.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Теплобуд" нерухомого майна, а саме: квартири №№ 1-30 включно, розташовані за адресою - вул. Жовтнева, 8а, смт. Решетилівка Полтавської області.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання повноважних представників не направили.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Від ПП «Теплобуд»(відповідач 1) до суду 09.01.2013 року надійшла телеграма про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою директора.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тому підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України у суду немає, оскільки строк розгляду даного спору сплинув.

Відповідач 1 у відзиві на позов проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві (арк. справи 120 -160, том 1, арк. справи 1-98, том 2). Зокрема, відповідач 1 зазначає:

- ПП «Теплобуд»набуло права власності на нерухоме майно - житлові квартири в кількості 30 одиниць у 30-ти квартирному житловому будинку в Полтавській області, с. Решетилівка, вул..Жовтнева, 8-А, згідно з чинним законодавством України, керуючись ст.208, ст.209, ст.210 ЦКУ. Договори купівлі-продажу зазначених квартир укладені в присутності та за участю нотаріусу, підписані особами з відповідними повноваженнями, зареєстровані належним чином у державному реєстрі правочинів, тобто проведення цієї операції купівлі-продажу не порушує публічного порядку;

- Листом Головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ № 303/4/16/1168 від 10.12.2008р. зазначено, що військовослужбовців які б потребували поліпшення житлових умов у зазначеному населеному пункті не було. Отже, на думку відповідача 1, квартири за адресою смт. Решетилівка, Полтавська область, вул..Жовтнева 8 (8а) не належать Міністерству оборони України, державні кошти на будівництво не витрачались, потреби у придбанні житла у смт. Решетилівка у МОУ не існувало, та їх придбання ПП «Теплобуд»жодним чином не суперечить інтересам Держави та Міністерства оброни України;

- позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідач 2 (Центральне спеціалізоване будівельне управління (ЦСБУ)) надав письмові

пояснення, в яких позовні вимоги Міністерства оборони України визнає ( арк. справи 126-131, том 2).

Відповідач 3 (ДП МОУ «Ліси оборони») у відзиві на позов вимоги Міністерства оборони України про витребування майна з чужого незаконного володіння визнає в повному обсязі ( арк. справи 99-113, том 2)

Крім того, від прокуратури знову надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, в якому просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири №№ 1-30 включно, розташовані за адресою - вул. Жовтнева, 8а, смт. Решетилівка Полтавської області.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В обґрунтування свого клопотання прокуратура посилається на те, що відповідач 1 може здійснити його відчуження, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову ( п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви ( п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Отже, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також надати суду відповідні докази.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний

кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних доказів на обґрунтування свого клопотання заявником не подано.

Крім того, суд враховує той факт, що на вказані квартири вже накладено арешт в рамках кримінальної справи, що розглядається Солом'янським судом м. Києва. Суду не подано доказів скасування такого арешту у відповідності до ухвали від 10.12.2012 року.

В зв'язку з викладеним суд не вбачає підстав для накладення повторного арешту на спірні квартири.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

23.12.03 між Приватним підприємством Виробничо-технічним підприємством «Квант»(ВТП «Квант») та Державним підприємством Міністерства оборони України «Енергія МО»(наказом Міністра оборони України від 13.08.04 № 348 ДП МО України «Енергія-МО»перейменоване у ДП МО України «Ліси оборони») укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 5/2004 (договір № 5/2004).

Згідно умов договору № 5/2004 ДП МО України «Ліси оборони»(правонаступник ДП «Енергія МО»), як пайовик, взяло на себе зобов'язання з метою забезпечення житлом військовослужбовців Міністерства оборони України, перерахувати на рахунок ВТП «Квант», як замовника, суму пайового внеску у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт.Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтневій, 8 із розрахунку 1513,4 кв.м. загальної площі житла згідно адресного переліку (додаток № 1 до договору № 5/2004).

За договором № 5/2004 ВТП «Квант»зобов'язувалося за рахунок отриманих коштів збудувати та у строк до 31.12.2004 року передати ДП МО України «Ліси оборони»документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

Загальна сума за договором складає 1905491,05 грн. (п. 1.1., 2.1. договору №5/2004).

ДП МО України «Ліси оборони»взяті на себе зобов'язання перед ВТП «Квант»по договору № 5/2004 щодо перерахування коштів на загальну суму 190549і ,67 грн. виконало у повному обсязі:

- шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ВТП «Квант»коштів у сумі 1874386,05 грн. (платіжне доручення від 08.06.04 №103 з призначенням платежу: «Пайовий внесок по дольовій участі згідно договору № 5/2004 від 08.06.04 без ПДВ»);

- шляхом зарахування між сторонами однорідних вимог (згідно акту приймання-передачі матеріальних активів від 04.01.05 ДП МОУ «Ліси оборони»передало, а ВТП «Квант»прийняло матеріальні цінності (автомобілі у кількості трьох одиниць) на загальну суму 70000 грн.

- угодою про взаємозалік від 16.03.06 р., укладеною ДП МОУ «Ліси оборони»та ВТП «Квант», частина заборгованості за актом приймання-передачі матеріальних активів від 04.01.05 на суму 31105,62 грн. зараховувалась в рахунок погашення заборгованості ДП МОУ «Ліси оборони»за Договором №5/2004. Залишок суму заборгованості на суму 38894,38 грн.

рахувався, як заборгованість ВТП «Квант»перед ДП МОУ «Ліси оборони». У строк до 31.12.2004 року ВТП «Квант»свої зобов'язання перед ДП МО України «Ліси оборони»щодо передачі документів на оформлення права власності відповідно до умов Договору № 5/2004 не виконало.

Також, 27.05.04 року між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (далі ЦСБУ) та ДП МО України «Енергія-МО», укладений договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 2/2004 (договір № 2/2004).

Предметом Договору № 2/2004 є участь ЦСБУ у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт. Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтневій, 8.

Пункт 1.2 Договору зазначає, що ЦСБУ зобов'язується внести суму пайового внеску грошовими коштами на розрахунковий рахунок ДП МО України «Ліси оборони»із розрахунку будівництва 513,40 кв. м. загальної площі житла, згідно адресного переліку та доручає Державному підприємству МО України «Ліси оборони»збудувати, за рахунок сплачених йому коштів, та передати пайовику документи на оформлення права власності на профінансовану частку житла.

Відповідно до п. 2.1. договору № 2/2004 загальна сума договору становить 1944386,05 грн.

На виконання вимог п. 2.3 Договору № 2/2004 ЦСБУ платіжним дорученням № 787 від 08.06.04 р. перерахував на розрахунковий рахунок ДП МО У «Ліси оборони»100% пайового внеску (1944386,05 грн.) з формулюванням призначення платежу «Пайова участь у будівництві житла на об'єкті смт. Решетилівка. вул. Жовтнева, 8 відповідно до договору № 2/2004 від 27.05.04.».

Відповідно до п. 3.1.1. договору № 2/2004 ДП МО України «Ліси оборони»зобов'язано було до 31.12.04 року передати ЦСБУ документи на оформлення права власності на житло загальною площею 1513,40 кв. м.

На виконання завдання, постановленого Міністерством оборони України перед ЦСБУ по забезпеченню житлом військовослужбовців Збройних Сил України, діючи відповідно до Наказу Міністра оборони України від 12.02.2004 р. № 129 «Про заходи пов'язані з оптимізацією квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України", яким було затверджено положення про ЦСБУ (зміни до Положення вносилися наказом Міністерства оборони України від 26.06.2004 р. № 231 та від 28.12.2005 р. № 770) та Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, затвердженої постановою КМУ від 29.11.99 р. №2166 (в редакції постанови КМУ від 29.04.04 р. №538) ЦСБУ листом від 10.06.04 р. №1/548 повідомило Головне квартирно-експлуатаційне управління про укладання договору між ДП МО України «Ліси оборони»та ЦСБУ від 27.05.04 р. № 2/2004, за яким ЦСБУ профінансувало будівництво 30-ти квартир в житловому будинку у смт. Решетилівка Полтавської області, вул. Жовтнева, 8, та просило здійснити попередній розподіл профінансованого житла між військовослужбовців Збройних Сил України.

Наведене вище, на думку позивача та прокурора, свідчить про те, що квартири №№ 1-30 у 30-ти квартирному житловому будинку в смт. Решетилівка Полтавської області, по вул. Жовтнева, 8, належать Міністерству оборони України.

01.12.05 року Розпорядженням голови районної державної адміністрації затверджено Акт від 01.12.05 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, згідно якого 30-ти квартирний житловий будинок в смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, 8 прийнятий в експлуатацію. Замовником в Акті вказано ВТП «Квант». Згідно

рішення Виконавчого комітету Решетилівської сільської ради від 29.03.2006 р. №230 для впорядкування нумерації житлових будинків по вул. Жовтневій) та в зв'язку з тим, що будинок під № 8 вже існує, 30-ти квартирному житловому будинку привласнено адресу: смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, 8-а.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач зазначають, що зазначені вище договори № 5/2004 від 23.12.2003 року та № 2/2004 від 27.05.2004 року с пов'язаними між собою, так як предметом цих договорів є участь у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт. Решетилівка Полтавської області, вул. Жовтнева, 8, мова йде про ідентичну адресу місця будівництва, тобто про один й той самий будинок. Пов'язаність договорів № 5/2004 та № 2/2004 значиться також у пунктах 1.2. цих договорів, якими визначається фінансування однакової кількості квадратних метрів загальної площі (1513,40 кв.м.) в будинку №8 по вул. Жовтнева в смт. Решетилівка Полтавської області.

У договорах № 5/2004 та № 2/2004 співпадають форма оплати угоди, строки будівництва та передачі документів на оформлення права власності на профінансовану площу в будинку № 8 по вул. Жовтнева у смт Решетилівка Полтавської області - до 31.12.2004 року, що визначено п. 2.З. цих договорів.

Фактично за договором № 2/2004 ДП МО України «Ліси оборони»продало ЦСБУ куплені 1513,40 кв.м. житлової площі в будинку №8 по вул. Жовтнева у смт Решетилівка Полтавської області, що були придбані першим по договору № 5/2004 шляхом фінансування їх будівництва ВТП «Квант», як забудовника.

На думку прокурора, ДП МО України «Ліси оборони», уклавши договір №2/2004 із ЦСБУ на будівництво та передачу документів на оформлення права власності на профінансовану площу у розмірі 1513,40 кв.м. в будинку № 8 по вул. Жовтневій у смт Решетилівка Полтавської області, яку мало отримати по договору № 5/2004 від ВІГІ «Квант», поставило виконання договору № 2/2004 у залежність від виконання договору № 5/2004, де до обов'язків ДП МО України «Ліси оборони»за договором № 5/2004 належало отримати збудовану житлову площу від ВТП «Квант»у строк до 31.12.2004 року та за договором № 2/2004 належало передати її ЦСБУ у цей же ж строк.

Також, підтвердженням факту пов'язаності договорів № 2/2004 та № 5/2004, залежності виконання одного від виконання іншого договору є надані ДП МО України «Ліси оборони»виписки по особовому рахунку №2600531221101 від 08.06.04, якою визначено надходження грошових коштів від ЦСБУ в оплату договору № 2/2004 від 27.05.04 та перерахування ДП МО України «Ліси оборони»в цей же день отриманих від ЦСБУ коштів на рахунок ВТП «Квант»в оплату договору № 5/2004 від 23.12.03.

Отже, при внесені змін та доповнень до Договору № 5/2004 від 23.12.03р., ДП МО України «Ліси оборони»як сторона по договору №2/2004 від 27.05.04р. повинно було сповістити Центральне спеціалізоване будівельне управління.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.04р. до договору № 5/2004, строк виконання договору подовжено сторонами до 31.08.05 р.

Додатковою угодою № 2 від 14.02.06 р. до договору № 5/2004, ДП МОУ «Ліси оборони»і ВТП «Квант»домовились розірвати договір № 5/2004 з 01.05.06 р.; суму грошових коштів в розмірі 1905491,67 грн. отримані ВТП «Квант»повернути на розрахунковий рахунок відповідача-3, в повному обсязі в строк до 01.05.06 р.

Додатковою угодою № 3 від 17.03.06 р. до договору № 5/2004, ВТП «Квант»і ДП МО України «Ліси оборони»домовились розірвати договір № 5/2004 з 17.03.06р.

Додатковою угодою № 4 від 27.04.06 р. до договору № 5/2004 ВТП «Квант»та ДП МО

України «Ліси оборони»погодили, що залишок заборгованості в розмірі 658996,61 грн. ВТП «Квант»погашає з моменту реалізації 50 % загальної площі у будинку № 8а по вул. Жовтневій в смт. Решетилівка, Полтавської області. ДП МО України «Ліси оборони»та ВТП «Квант»також домовились, що із суми грошових коштів в розмірі 1905491,67 грн., отриманих ВТП «Квант»від ДП МО України «Ліси оборони», повернути на розрахунковий рахунок відповідача-3 суму в розмірі 854996,61 грн. в строк до 01.05.06 р. Решту пайового внеску зарахувати в рахунок погашення заборгованості ДП МО України «Ліси оборони»перед ВТП «Квант», згідно акту звірки від 01.03.06р., відповідно до «Угоди про припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку»від 16.03.06 р.

При цьому про розірвання договору № 5/2004 від 23.12.03 та укладання додаткових угод до нього ЦСБУ не було повідомлено.

Прокурор зазначає, що внаслідок розірвання ДП МО України «Ліси оборони»договору № 5/2004 від 23.12.03 призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов'язань по договору № 2/2004 від 27.05.04 р., до неможливості отримання ЦСБУ документів на оформлення права власності на профінансовану частину житлової площі, неможливості виконання ЦСБУ своїх основних обов'язків щодо розквартирування військ держави, визначених положенням про ЦСБУ, отже було завдано шкоди інтересам держави у вигляді необхідності залучення додаткових зусиль та коштів на будівництво іншої житлової площі з метою забезпечення військовослужбовців житлом.

Станом на день подання позову ЦСБУ квартири №№ 1-30 у 30-ти квартирному житловому будинку в смт. Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтнева, 8а Міністерству оборони України для розподілу не передало.

26.03.06р. рішенням 24 сесії 4 скликання Решетилівської селищної ради оформлення право приватної власності на кожну окрему квартиру спірного 30-ти квартирного будинку за ВТП «Квант». На підставі вказаного рішення ВТП «Квант»оформлені і отримані свідоцтва на право власності на 30 квартир спірного будинку.

Прокурор зазначає, що будучи замовником будівництва, ВТП «Квант»отримало кошти для будівництва будинку та згодом оформило на себе право власності на квартири, що належать Міністерству оборони України. Така ситуація склалась внаслідок неправомірних дій керівництва ДП МОУ «Ліси оборони». На даний час Солом'янським районним судом м. Києва розглянута кримінальна справа, розслідувана Генеральною прокуратурою України, по обвинуваченню колишніх керівників ДП МОУ «Енергія МО»(ДП МОУ «Ліси оборони») Зернова А.А. та ВТП «Квант»Зазимко Л.В. у розкраданні коштів і виведенні з державної власності 30 квартир в смт. Решетилівка Полтавської області будинку 8 по вул. Жовтнева.

Прокурор посилається на ст. 27 Житлового кодексу УРСР, за якою жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.

Таким чином, позивач та прокурор, стверджують, що квартири, будівництво яких профінансовано Міністерством оборони України в особі ЦСБУ були безпідставно та протизаконно зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ВТП «Квант».

10.08.07 року між ВТП «Квант», як продавцем та ПП «Теплобуд», як покупцем було укладено договори купівлі - продажу квартир (кожної окремо), предметом яких виступали квартири №№1 - 30 в будинку за номером 8а, розташованого за адресою - смт. Решетилівка, Полтавської області, вул.Жовтнева. Тобто, квартири, які були профінансовані за рахунок

коштів Міністерства оборони України відповідно до умов договорів (№ 5/2004 від 23.12.03 р.; № 2/2004 від 27.05.04 р.) були протизаконно відчужені ВТП «Квант»шляхом укладання договорів купівлі-продажу з ПП «Теплобуд».

Як вказує прокурор, зазначені квартири на даний час знаходяться в чужому незаконному володінні комерційної структури ПП «Теплобуд», що й стало підставою для звернення до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як на підставу позову, прокурор посилався на те, що спірна нерухомість є державною власністю, яка незаконно вибула з володіння держави поза волею власника, що встановлено вироком у кримінальній справі стосовно Зернова А.А. та Зазимко Л.В.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначені нормі відповідають статті 20 Господарського кодексу України , якою передбачено наступні способи захисту: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо

індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно. Разом з тим, за приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов). При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України ( дана правова позиція висловлена у Постанові ВСУ від 17.10.2011 року).

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що Зернов А.А. на підставі укладеного з ним контракту з 22.11.2003 р. по 02.08.2005 р. працював начальником державного підприємства Міністерства оборони України "Енергія МО", яке з 13.08.2004 р. відповідно до наказу ТВО Міністра оборони України № 348 перейменовано у державне підприємства "Ліси оборони".

Зернов А.А., як керівник підприємства, ніс повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, розпоряджався коштами та майном підприємства, відповідав за правильне ведення бухгалтерського обліку та відповідав за зміцнення фінансового стану підприємства, а

також виконував і інші функції, передбачені Статутом та чинним законодавством України.

Отже, Зернов А.А. як начальник державного підприємства, тобто як службова особа, повинен був діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи із визначених цими нормативними актами обов'язків Зернов А.А., як керівник підприємства, у зазначений період був службовою особою за ознаками виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У вироку Солом'янського районного суду м. Києва та в ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 17.10.2012 року встановлено, що підсудний Зернов А.А. також був власником комерційного підприємства виробничо-технічного підприємства "Квант», директором якого з 01 січня 2003 року призначено Зазимко Л.В.

В свою чергу ВТП "Квант", як комерційне підприємство і юридична особа є одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудуніверсал", головним бухгалтером якого з 11.11.2003 року була Зазимко Л.В.

Крім того, підсудна Зазимко Л.В. з листопада 2001 року займала посаду головного бухгалтера у відкритому акціонерному товаристві "Науково-виробнича компанія Будівельний капітал", одним із засновників якого була колишня дружина підсудного Зернова А.А. - Зернова Н.В.

У вироку зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності ВТП "Квант" ТОВ «Східбудуніверсал», ВАТ "НВК Будівельний капітал" є підприємствами, пов'язаними із комерційною діяльністю Зернова А.А. та він мав особисту зацікавленість щодо позитивних результатів їх діяльності.

Службові обов'язки Зазимко Л.В., як директора ВТП «Квант», визначались Статутом підприємства, відповідно до яких вона є відповідальною за правильність ведення бухгалтерського обліку, мала право представляти інтереси підприємства в різних організаціях, укладати договори та виконувати інші функції по оперативному керівництву підприємством.

Як головний бухгалтер ВТП «Квант», ВАТ «НВК Будівельний капітал»та ТОВ «Східбудуніверсал», Зазимко Л.В. відповідала за забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиним методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Тобто, Зазимко Л.В. була службовою особою за ознаками виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій.

Підсудний Зернов А.А., будучи з липня 2004 до серпня 2005 року службовою особою - начальником державного підприємства "Ліси оборони" та Зазимко Л.В. будучи з серпня 2004 року по квітень 2006 року службовою особою директором та головним бухгалтером ВТП "Квант" та головним бухгалтером ТОВ "Східбудуніверсал" і ВАТ "НВК Будівельний капітал" у період з липня 2004 року до квітня 2006 року, перебуваючи у м. Києві, м. Луганську та у м. Краматорську Полтавської області, діючи умисно з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та службове підроблення, що

спричинило тяжкі наслідки .

В ухвалі Апеляційного суду зазначено, що 23 грудня 2003 року Зернов А.А., як керівник ДП МОУ "Енергія-МО", будучи обізнаним про плани керівництва Центрального спеціалізованого будівельного управління МО України в майбутньому прийняти пайову участь у добудові житлового будинку, що знаходиться за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, буд. 8, уклав із директором заснованого ним же комерційного підприємства ВТП "Квант" Зазимко Л.В. договір №5/2004 про будівництво в порядку пайової участі згаданого об'єкту незавершеного будівництва.

27 травня 2004 року Зернов А.А., як керівник ДП МОУ "Енергія-МО", уклав з Центральним спеціалізованим будівельним управлінням МО України договір №2/2004 про будівництво житла в порядку пайової участі. За умовами цього договору ДП МОУ "Енергія-МО" зобов'язалося передати до 31 грудня 2004 року ЦСБУ документи на оформлення права власності на 30-квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, 6yд.8, a ЦСБУ зобов'язалося сплатити суму пайового внеску у розмірі 1 944 386,05 грн.

08 червня 2004 року ЦСБУ на виконання умов договору № 2/2004 від 27 травня 2004 року за платіжним дорученням №787 перерахувало на розрахунковий рахунок ДП МОУ "Енергія-МО" кошти в сумі 1944386,05 грн. з призначенням платежу - "Пайова участь в будівництві житла на об'єкті смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, буд. 8 ", згідно договору № 2/2004 від 27 травня 2004 року.

Цього ж дня ДП МОУ "Енергія-МО" на виконання умов договору №5/2004 від 23 грудня 2003 року платіжним дорученням №103 перерахувало у якості пайового внеску на розрахунковий рахунок ВТП "Квант" кошти в сумі 1874386,05 грн.

15 червня 2004 року після надходження вищевказаної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок ВТП "Квант" Зазимко Л.В., як директор заснованого Зерновим А.А. ВТП "Квант", уклала договір підряду на будівництво житлового будинку в смт. Решетилівка з пов'язаним зі своєю комерційною діяльністю та комерційною діяльністю Зернова А.А. ВАТ "НВК "Будівельний капітал".

Відповідно до умов цього договору ВАТ "НВІ «Будівельний капітал»як генеральний підрядник зобов'язалося побудувати 30-квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул.Жовтнева, буд. 8, а ВТП "Квант" - оплатити вартість цього будівництва.

У вироку встановлено, що у серпні 2004 року Зернов А.А. і Зазимко Л.В., діючи із корисливих спонукань вступили у злочинну змову, направлену на спільне заволодіння грошовими коштами ДП «Ліси оборони», перерахованих цим підприємством на розрахунковий рахунок ВТП "Квант" у якості паю у будівництві 30-квартирного житлового будинку №8 по вул. Жовтневій в смт. Решетилівка Полтавської області. Організатором злочину був Зернов А.А., який, використовуючи службову залежність від нього Зазимко Л.В., мав можливість керувати її діями, направленими на досягнення злочинної мети. Також Зернов А.А., будучи керівником державного підприємства, мав можливість використовувати в особистих корисливих інтересах надані йому службові повноваження. У свою чергу Зазимко Л.В., будучи особою керівного складу пов'язаних із комерційною діяльністю її і Зернова А.А. підприємств, мала можливість використовувати і свої службові повноваження для досягнення злочинного результату. Діючи за попередньою змовою групою осіб Зернов А.А. та Зазимко Л.В. у серпні 2004 року розробили план дій по заволодінню грошовим паєм ДП МОУ

"Енергія-МО" та розподілили між собою функції кожного з учасників групи, спрямовані на досягнення цього плану. Відповідно до злочинної домовленості Зернов А.А., як керівник ДП МОУ "Енергія-МО", повинен був укладати з пов'язаними із його комерційною діяльністю підприємствами економічно невигідні для діяльності ДП МОУ "Енергія-МО" господарські договори, за результатами виконання яких штучно створювати кредиторську заборгованість цього державного підприємства перед пов'язаними із його комерційною діяльністю підприємствами. Тобто, Зернов А.А. мав діяти в особистих корисливих інтересах, усупереч вимог пунктів 1.1, 1.3, 2.1, 2.3, 2.8, 2.10 його Контракту з МО України та пункту 6.4 Статуту ДП "Ліси оборони", які зобов'язували його здійснювати керівництво ДП "Ліси оборони" у відповідності з чинним законодавством, забезпечити його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та інші види діяльності, забезпечити високоефективну і стабільну роботу підприємства, зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, рентабельності, динамічного соціально-економічного розвитку, розпоряджатися коштами та майном відповідно до чинного законодавства України тощо. У подальшому ними планувалося шляхом пред'явлення вимоги пов'язаного із комерційною діяльністю Зернова А.А. підприємства до ДП МОУ "Енергія-МО" про погашення кредиторської заборгованості створити правові підстави для відмови ДП МОУ Енергія-МО" від свого паю у будівництві 30-квартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, буд. 8, та заволодіти грошовими коштами у сумі частини цього паю шляхом проведення взаємозаліку зустрічних грошових зобов'язань, приховавши, що грошове зобов'язання ДП МОУ «Енергія-МО»не відповідає дійсності. Спланувавши у такий спосіб заволодіння вищевказаним грошовим паєм ДП МОУ "Енергія-МО", Зернов А.А. та Зазимко Л.В. розраховували після будівництва 30-квартирного житлового будинку зареєструвати у БТІ на праві власності за ВТП "Квант" наявні у цьому будинку квартири та використати їх за власним розсудом.

З урахуванням приписів ст. 35 ГПК України, вирок суду, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є обов'язковим для господарського суду.

Як зазначалося вище, 10.08.07 року між ВТП «Квант», як продавцем та ПП «Теплобуд», як покупцем було укладено договори купівлі - продажу квартир (кожної окремо), предметом яких виступали квартири №№1 - 30 в будинку за номером 8а, розташованого за адресою - смт. Решетилівка, Полтавської області, вул.Жовтнева ( арк. справи 28-79, том 1). Тобто, квартири, які були повністю профінансовані за рахунок коштів Міністерства оборони України відповідно до умов договорів (№ 5/2004 від 23.12.03 р.; № 2/2004 від 27.05.04 р.) були незаконно відчужені ВТП «Квант»шляхом укладання договорів купівлі-продажу з ПП «Теплобуд».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 у відзиві, керуючись ст.ст. 257, 261, 262 ЦК України просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатись про це порушення.

В даному випадку позивачу стало відомо про порушення його прав після завершення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП МО України "Ліси оборони" та складання акту ревізії № 234/48/256 від 30.12.2008 року. Також суд враховує, що сам факт вибуття спірного майна з володіння держави поза волею внаслідок злочину встановлено вироком у кримінальній справі від 23.12.2011 року, який набрав чинності згідно ухвали Апеляційного суду м.Києва від 17.10.2012 року. Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

03.09.2008 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ВПТ "Квант" в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спірні квартири, які були повністю профінансовані Міністерством оборони України в особі ЦСБУ та були призначені для військовослужбовців Збройних Сил України, вибули з володіння позивача внаслідок злочину, поза волею власника. В зв'язку з чим позовні вимоги до відповідача 1 підлягають задоволенню.

В частині вимог до інших відповідачів суд відмовляє у задоволенні вимог, оскільки на даний час вони, на відміну від першого відповідача, не є власниками спірних квартир.

Сплата судового збору за розгляд справи покладається на відповідача 1 та розраховується із загальної суми (2 872 148,05 грн.), за якою спірні квартири були придбані ПП "Теплобуд" у ВТП "Квант" за договорами купівлі-продажу ( арк. справи 28-79, том 1).

Заперечення відповідача 1 стосовно того, що він не є стороною договорів № 5/2004 від 23.12.2003 року та № 2/2004 від 27.05.2004 року, судом до уваги не приймаються, оскільки, як вказувалось вище, майно може бути витребувано від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Інші заперечення відповідача 1, в т.ч. і щодо відсутності військовослужбовців у смт.

Решетилівка, також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з ліквідацією військових прокуратур, внесенням змін до ЗУ "Про прокуратуру", початком функціонування спеціалізованих прокуратур з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, прокуратура Центрального регіону згідно наказу ГПУ № 100ш від 11.06.2012 року ліквідована та утворено прокуратуру Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Згідно наказу ГПУ від 11.06.2012 року прокурори регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері забезпечують нагляд за додержанням законів у військових формуваннях, на підпорядкованих їм підприємствах, в установах і організаціях, а також на об'єктах оборонно-промислового комплексу, суб'єктах господарської діяльності незалежно від форм власності -виконавцях державного оборонного замовлення, підприємствах-зберігачах цінностей мобілізаційного резерву, які розташовані на території Вінницької, Житомирської, Київської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей та міста Києва, за винятком тих, що належать до компетенції Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визначених розпорядженням заступника Генерального прокурора України (прокуратура Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері). А тому необхідно замінити військову прокуратуру її правонаступником.

На підставі матеріалів справи та керуючись 25, 33,43,49,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Замінити військову прокуратуру Центрального регіону України її правонаступником - прокуратурою Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері .

2. Позовні вимоги прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП "Теплобуд" задовольнити.

3. Витребувати на користь Міністерства оборони України ( 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Теплобуд»( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 23729867) нерухоме майно, а саме: квартири №№ 1 -30 включно, розташовані за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, буд. 8а по вул. Жовтневій.

4. В задоволенні позовних вимог прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління (ЦСБУ), м. Київ та Державного підприємства "Ліси оборони", м. Київ відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Теплобуд»( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 23729867) в доход державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Полтава, 22030001, код отримувача 38019510, рахунок 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) 57 442,96 грн. судового збору.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ Тимощенко О.М.

Повне рішення складено 14.01.2013 року