Постанова

від 26.04.2013 по справі 18/2184/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» квітня 2013 р. Справа №18/2184/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

прокурор - Лубченко Є.М., посвідчення №012013 від 30.10.2012 року

позивач - не з'явився,

1й відповідач - Панченко О.О., довір. від 26.02.2013 року,

2й відповідач - не з'явився,

3й відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Теплобуд», м. Київ (вх. №481 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2013 року у справі №18/2184/11

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,

до відповідачів:

1. Приватне підприємство «Теплобуд», м. Київ,

2. Центральне спеціалізоване будівельне управління (ЦСБУ), м. Київ,

3. Державне підприємство «Ліси оборони», м. Київ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просить суд витребувати на користь Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння ПП «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області буд. 8а по вул. Жовтневій. З метою забезпечення позову накласти арешт на квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області буд. 8а по вул. Жовтневій.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.01.2013 року у справі №18/2184/11 (суддя Тимощенко О.М.) замінено військову прокуратуру Центрального регіону України її правонаступником - прокуратурою Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Позовні вимоги прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП «Теплобуд» задоволено. Витребувано на користь Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння ПП «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області буд. 8а по вул. Жовтневій. В задоволенні позовних вимог прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління (ЦСБУ) та Державного підприємства «Ліси оборони» відмовлено. Стягнуто з ПП «Теплобуд» в доход державного бюджету України 57 442,96 грн. судового збору.

ПП «Теплобуд», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2013 року у справі №18/2184/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП «Теплобуд» про витребування на користь Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння ПП «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області буд. 8а по вул. Жовтневій. В іншій частині рішення залишити без змін.

Зокрема, апелянт зазначає, що прокурором та позивачем не доведено факту набуття Міністерством оборони України права власності на спірні квартири; факту вибуття спірних квартир з володіння Міноборони; факту незаконного володіння ПП «Теплобуд» спірним майном; та не доведено відсутності у ПП «Теплобуд» правових підстав для володіння майном. Зазначене,на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Від ПП «Теплобуд» до суду надійшли письмові додаткові пояснення по суті спору (вх. №1896 від 01.03.2013 року), де апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та додатково виклав обґрунтування до своїх вимог.

Від прокурора до суду надійшла довідка з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наявності арешту на спірні квартири.

До судового засідання, яке відбулося 22.04.2013 року, з'явились прокурор та 1-й відповідач.

Позивач, 2-й та 3-й відповідачі до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач, 2-й та 3-й відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності позивача, 2-го та 3-го відповідачів, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача 1, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.12.03 року між Приватним підприємством Виробничо-технічним підприємством «Квант»(ВТП «Квант») та Державним підприємством Міністерства оборони України «Енергія МО» (наказом Міністра оборони України від 13.08.2004 року №348 ДП МО України «Енергія-МО» перейменоване у ДП МО України «Ліси оборони») укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі №5/2004 (договір № 5/2004).

Згідно умов договору №5/2004 ДП МО України «Ліси оборони»(правонаступник ДП «Енергія МО»), як пайовик, взяло на себе зобов'язання з метою забезпечення житлом військовослужбовців Міністерства оборони України, перерахувати на рахунок ВТП «Квант», як замовника, суму пайового внеску у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт.Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтневій, 8 із розрахунку 1513,4 м 2 загальної площі житла згідно адресного переліку (додаток № 1 до договору № 5/2004).

За договором №5/2004 ВТП «Квант» зобов'язувалося за рахунок отриманих коштів збудувати та у строк до 31.12.2004 року передати ДП МО України «Ліси оборони» документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

Загальна сума за договором складає 1905491,05 грн. (п. 1.1., 2.1. договору №5/2004).

ДП МО України «Ліси оборони» взяті на себе зобов'язання перед ВТП «Квант» по договору №5/2004 щодо перерахування коштів на загальну суму 1905491 ,67 грн. виконало у повному обсязі:

- шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ВТП «Квант» коштів у сумі 1874386,05 грн. (платіжне доручення від 08.06.04 року №103 з призначенням платежу: «Пайовий внесок по дольовій участі згідно договору №5/2004 від 08.06.04 року без ПДВ»);

- шляхом зарахування між сторонами однорідних вимог (згідно акту приймання-передачі матеріальних активів від 04.01.05 року ДП МОУ «Ліси оборони» передало, а ВТП «Квант»прийняло матеріальні цінності (автомобілі у кількості трьох одиниць) на загальну суму 70000 грн.

- угодою про взаємозалік від 16.03.06 р., укладеною ДП МОУ «Ліси оборони» та ВТП «Квант», частина заборгованості за актом приймання-передачі матеріальних активів від 04.01.05 року на суму 31105,62 грн. зараховувалась в рахунок погашення заборгованості ДП МОУ «Ліси оборони»за Договором №5/2004.

Залишок суми заборгованості у розмірі 38894,38 грн. рахувався, як заборгованість ВТП «Квант» перед ДП МОУ «Ліси оборони».

У строк до 31.12.2004 року ВТП «Квант» свої зобов'язання перед ДП МО України «Ліси оборони» щодо передачі документів на оформлення права власності відповідно до умов Договору № 5/2004 не виконало.

Додатковою угодою №1 від 31.12.04р. до договору №5/2004, строк виконання договору подовжено сторонами до 31.08.05 року.

Додатковою угодою №2 від 14.02.06 р. до договору №5/2004, ДП МОУ «Ліси оборони» і ВТП «Квант» домовились розірвати договір №5/2004 з 01.05.06 р.; суму грошових коштів в розмірі 1905491,67 грн. отримані ВТП «Квант» повернути на розрахунковий рахунок відповідача-3, в повному обсязі в строк до 01.05.06 р.

Додатковою угодою №3 від 17.03.06 р. до договору №5/2004, ВТП «Квант» і ДП МО України «Ліси оборони» домовились розірвати договір № 5/2004 з 17.03.2006р.

Додатковою угодою №4 від 27.04.06 р. до договору №5/2004 ВТП «Квант» та ДП МО України «Ліси оборони» погодили, що залишок заборгованості в розмірі 658996,61 грн. ВТП «Квант» погашає з моменту реалізації 50 % загальної площі у будинку № 8а по вул. Жовтневій в смт. Решетилівка, Полтавської області. ДП МО України «Ліси оборони» та ВТП «Квант» також домовились, що із суми грошових коштів в розмірі 1905491,67 грн., отриманих ВТП «Квант» від ДП МО України «Ліси оборони», повернути на розрахунковий рахунок відповідача-3 суму в розмірі 854996,61 грн. в строк до 01.05.06 р. Решту пайового внеску зарахувати в рахунок погашення заборгованості ДП МО України «Ліси оборони» перед ВТП «Квант», згідно акту звірки від 01.03.06р., відповідно до «Угоди про припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку» від 16.03.06 р.

На момент звернення до суду всі вище перелічені угоди були дійсними і є дійсними до цього часу. Ніхто не визнавав недійсними угоди укладені між ВТП «Квант» та ДП МОУ «Ліси оборони».

Також, 27.05.2004 року між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (далі ЦСБУ) та ДП МО України «Енергія-МО», укладений договір на будівництво житла в порядку пайової участі №2/2004 (договір №2/2004).

Предметом Договору №2/2004 є участь ЦСБУ у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт. Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтневій, 8.

Пункт 1.2 Договору зазначає, що ЦСБУ зобов'язується внести суму пайового внеску грошовими коштами на розрахунковий рахунок ДП МО України «Ліси оборони» із розрахунку будівництва 513,40 кв. м. загальної площі житла, згідно адресного переліку та доручає Державному підприємству МО України «Ліси оборони» збудувати, за рахунок сплачених йому коштів, та передати пайовику документи на оформлення права власності на профінансовану частку житла.

Відповідно до п. 2.1. договору №2/2004 загальна сума договору становить 1944386,05 грн.

На виконання вимог п. 2.3 Договору №2/2004 ЦСБУ платіжним дорученням №787 від 08.06.2004 р. перерахував на розрахунковий рахунок ДП МО У «Ліси оборони» 100% пайового внеску (1944386,05 грн.) з формулюванням призначення платежу «Пайова участь у будівництві житла на об'єкті смт. Решетилівка. вул. Жовтнева, 8 відповідно до договору №2/2004 від 27.05.04.».

Відповідно до п. 3.1.1. договору №2/2004 ДП МО України «Ліси оборони» зобов'язано було до 31.12.2004 року передати ЦСБУ документи на оформлення права власності на житло загальною площею 1513,40 кв. м.

У строк до 31.12.2004 року ДП МО «Ліси оборони» свої зобов'язання перед ЦСБУ щодо передачі та оформлення права власності відповідно до умов договору №2/2004 не виконало.

На виконання завдання, постановленого Міністерством оборони України перед ЦСБУ по забезпеченню житлом військовослужбовців Збройних Сил України, діючи відповідно до Наказу Міністра оборони України від 12.02.2004 р. №129 «Про заходи пов'язані з оптимізацією квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України", яким було затверджено положення про ЦСБУ (зміни до Положення вносилися наказом Міністерства оборони України від 26.06.2004 р. №231 та від 28.12.2005 р. №770) та Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, затвердженої постановою КМУ від 29.11.1999 р. №2166 (в редакції постанови КМУ від 29.04.04 р. №538) ЦСБУ листом від 10.06.04 р. №1/548 повідомило Головне квартирно-експлуатаційне управління про укладання договору між ДП МО України «Ліси оборони» та ЦСБУ від 27.05.04 р. №2/2004, за яким ЦСБУ профінансувало будівництво 30-ти квартир в житловому будинку у смт. Решетилівка Полтавської області, вул. Жовтнева, 8, та просило здійснити попередній розподіл профінансованого житла між військовослужбовців Збройних Сил України.

01.12.2005 року Розпорядженням голови районної державної адміністрації затверджено Акт від 01.12.2005 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, згідно якого 30-ти квартирний житловий будинок в смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, 8 прийнятий в експлуатацію. Замовником в Акті вказано ВТП «Квант».

Згідно рішення Виконавчого комітету Решетилівської сільської ради від 29.03.2006 р. №230 для впорядкування нумерації житлових будинків по вул. Жовтневій) та в зв'язку з тим, що будинок під № 8 вже існує, 30-ти квартирному житловому будинку привласнено адресу: смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, 8-а.

Станом на день подання позову ЦСБУ квартири №№ 1-30 у 30-ти квартирному житловому будинку в смт. Решетилівка Полтавської області по вул. Жовтнева, 8а Міністерству оборони України для розподілу не передало.

26.03.06 року рішенням 24 сесії 4 скликання Решетилівської селищної ради оформлення право приватної власності на кожну окрему квартиру спірного 30-ти квартирного будинку за ВТП «Квант». На підставі вказаного рішення ВТП «Квант» оформлені і отримані свідоцтва на право власності на 30 квартир спірного будинку.

На підставі зазначеного рішення ВТП «Квант» оформлені та видані свідоцтва на право власності на 30 квартир спірного будинку.

Зазначені права третьої особи не оспорені, правовстановлюючі документи, на підставі яких ВТП «Квант» набув право власності у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

10.08.07 року між ВТП «Квант», як продавцем та ПП «Теплобуд», як покупцем було укладено договори купівлі - продажу квартир (кожної окремо), предметом яких виступали квартири №№1 - 30 в будинку за номером 8а, розташованого за адресою - смт. Решетилівка, Полтавської області, вул.Жовтнева.

17.12.2012 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі №4/181 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України до ДП МОУ «Ліси оборони» про повернення коштів у сумі 1 944 386,05 грн., яким стягнуто з ДП МОУ «Ліси оборони» на користь ЦСБУ 1 944 386,05 грн. основного боргу.

Прокурор вказує, що зазначені квартири на даний час знаходяться в чужому незаконному володінні комерційної структури ПП «Теплобуд», що й стало підставою для звернення до суду.

При вирішенні спору суд першої інстанції керувався ч.ч. 1,2 ст.321, ст. 388 Цивільного кодексу України та виходив із того, що спірні квартири незаконно вибули з володіння власника - Міноборони внаслідок злочину, поза волею власника.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як на підставу позову, прокурор, посилаючись на ст. 388 Цивільного кодексу України, вказує про те, що спірна нерухомість є державною власністю, яка незаконно вибула з володіння держави поза волею власника. Дані факти, на думку прокурора, доводять висновки, встановлені вироком у кримінальній справі стосовно Зернова А.А. та Зазимко Л.В.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Умовами задоволення позову про витребування майна є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Разом з тим, за приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає у особи з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.4. вказаного положення встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Правовстановлюючих документів на право власності Міністерства оборони України або ЦСБУ на спірні квартири матеріали справи не містять.

Ані прокурором, ані Міністерством оборони України не було надано суду належний та допустимий доказ того, що Міністерство оборони України або ЦСБУ набуло право власності на спірні квартири і що саме даному державному органу на момент звернення до суду належали на праві власності всі перелічені квартири.

Колегія суддів зазначає, що позиція позивача про те, що договори №5/2004 від 23.12.03 року та №2/2004 від 27.05.04 року, за умовами яких було профінансовано будівництво квартир за рахунок Міноборони, підтверджують виникнення права власності Міністерства оборони України на спірні квартири є хибною, оскільки зазначені договори на будівництво житла в порядку пайової участі не створюють права власності на об'єкти будівництва та не підтверджують права власності в порядку ст.331 Цивільного кодексу України і приписів Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту договорів №2/2004 та №5/2004, предметом цих договорів є саме будівництво житла в порядку пайової участі. Тобто, договори на будівництво житла в порядку пайової участі не встановлюють права власності ані Міноборони, ані ЦСБУ на побудовані квартири.

Сторонами договорів №2/2004 та №5/2004 є саме ВТП «Квант», ДП МОУ «Ліси оборони» та ЦСБУ, а не Міністерство оборони України.

ВТП «Квант», ДП МОУ «Ліси оборони» та ЦСБУ є окремими юридичними особами. Міноборони в договірні відносини щодо придбання житла ні з ДП МОУ «Ліси оборони», ні з ВТП «Квант», ні з ЦСБУ не вступало. Міністерство оборони України не укладало договір на будівництво житла в порядку пайової участі житла ні з ДП МОУ «Ліси оборони», ні з ВТП «Квант», ні з ЦСБУ.

Слід зазначити, що Міноборони не проводило фінансування будівництва 30-ти квартир. В матеріалах справи відсутні належні докази виділення з Держбюджету коштів на будівництво 30-ти квартир. Навпаки, з листа Департаменту будівництва Міністерства оборони України від 12.12.2008 року вбачається що бюджетні кошти на фінансування будівництва житлового будинку не виділялися.

В той же час, саме ДП «Ліси оборони» перерахувало кошти в сумі 1905491,05 грн. за п. 1.1, 2.2 договору №5/2004 на рахунок ВТП «Квант» із призначенням платежу: «Пайовий внесок по дольовій участі згідно договору №5/2004».

Також на виконання вимог п. 2.3 Договору №2/2004 ЦСБУ платіжним дорученням №787 від 08.06.2004 р. перерахував на розрахунковий рахунок ДП МО У «Ліси оборони» 100% пайового внеску (1944386,05 грн.) з формулюванням призначення платежу «Пайова участь у будівництві житла на об'єкті смт. Решетилівка. вул. Жовтнева, 8 відповідно до договору №2/2004 від 27.05.04.».

Тобто, ЦСБУ є замовником будівництва, та йому за п. 3.1.1 договору №2/2004 ДП «Ліси оборони» зобов'язано було передати документи на оформлення права власності на майно.

Наведене вище підтверджує те, що Міністерство оборони України ніколи не набувало жодних прав на 30 квартир.

В той час як ВТП «Квант», у порядку визначеному законодавством, оформлені і отримані свідоцтва на право власності на 30 квартир спірного будинку на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Решетилівської селищної ради №230 від 09.03.2006 року.

Зазначені права ВТП «Квант» не оспорені, правовстановлюючі документи, на підставі яких ВТП «Квант» набув право власності у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

10.08.2007 року квартири №№1 - 30 в будинку за номером 8а, розташованого за адресою - смт. Решетилівка, Полтавської області, вул.Жовтнева були відчужені ВТП «Квант» шляхом укладання договорів купівлі-продажу з ПП «Теплобуд».

Договори купівлі-продажу зазначених квартир укладені в присутності та за участю нотаріусу, підписані особами з відповідними повноваженнями, зареєстровані належним чином у державному реєстрі правочинів. Дані договори є чинними.

В матеріалах справи не містяться жодних доказів відсутності правових підстав володіти ПП «Теплобуд» даними квартирами.

Окрім того, рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2012 року у справі №14/215 за позовом ЦСБУ до ДП МОУ «Ліси оборони» про спонукання вчинення дії встановлено певні факти, а саме те, що починаючи з 17.03.2006 року ДП «Ліси оборони» не має прав пайовика на спірні квартири за договором №5/2004 від 23.12.2003 року, на підставі якого він як Замовник брав зобов'язання перед ЦСБУ, як Пайовик за договором №2/2004 від 27.05.2004 року.

Зазначений юридичний факт є преюдиціальним відповідно до положень ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про незаконне володіння ПП «Теплобуд» спірним майном.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведене вказує про те, що ПП «Теплобуд» правомірно набуло право власності на нерухоме майно, а Міністерство оборони ніколи не являлось власником спірних квартир.

Тому, висновок місцевого господарського суду про те, що Міноборони є власником спірного майна є хибним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні відповідача 1, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Тобто, із змісту вказаної статті випливає, що кожному гарантовано право на повагу до свого майна та передбачено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави в їхні права.

Враховуючи правомірність набуття права власності ПП «Теплобуд» на спірні квартири за договором купівлі-продажу від 10.08.2007 року, укладеного між ВТП «Квант» та ПП «Теплобуд», колегія суддів не вбачає правових підстав для витребування спірного майна у ПП «Теплобуд».

Окрім того, 17.12.2012 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі №4/181 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України до ДП МОУ «Ліси оборони» про повернення коштів у сумі 1 944 386,05 грн., яким стягнуто з ДП МОУ «Ліси оборони» на користь ЦСБУ 1 944 386,05 грн. основного боргу.

Відтак, вимоги заступника військового прокурора Центрального регіону України в даній справі щодо витребування майна та вимоги заступника військового прокурора Центрального регіону України в справі №4/181 щодо повернення коштів у сумі 1 944 386,05 грн. є взаємовиключаючі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність права власності у Міноборони на спірне майно та помилково застосував ст.387, 388 Цивільного кодексу України, задовольняючи позовні вимоги про витребування на користь Міністерства оборони України з володіння ПП «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області буд. 8а по вул. Жовтневій.

Щодо посилання прокурора на висновки, викладені у вироці Соломянського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року та ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду містта Києва від 17.10.2012 року щодо засуджених Зернова А.А. та Зазимко Л.В., колегія суддів вказує, що ці висновки не мають доказового значення, оскільки постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2013 року у справі №5-9841 кв 12 зупинено виконання вироку Соломянського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду містта Києва від 17.10.2012 року щодо засуджених Зернова А.А. та Зазимко Л.В. до розгляду касаційних скарг у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

В частині вимог до інших відповідачів місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вимог, оскільки на даний час вони, на відміну від першого відповідача - ПП «Теплобуд», не є власниками спірних квартир.

Окрім того, прокурор заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, в якому просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири №№ 1-30 включно, розташовані за адресою - вул. Жовтнева, 8а, смт. Решетилівка Полтавської області.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В обґрунтування свого клопотання прокуратура посилається на те, що ПП «Теплобуд» може здійснити його відчуження, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також надати суду відповідні докази.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних доказів на обґрунтування свого клопотання заявником не подано.

Крім того, суд враховує той факт, що на вказані квартири вже накладено арешт в рамках кримінальної справи, що розглядається Солом'янським судом м. Києва, що підтверджується довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наявності арешту на квартири в буд.8а по вул. Жовтнева у смт. Решетилівка Полтавської області.

В зв'язку з викладеним колегія суддів не вбачає підстав для накладення повторного арешту на спірні квартири.

Зважаючи на неправильне вирішення судом справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2013 року у справі №18/2184/11 в частині витребування на користь Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№ 1 -30 включно, розташовані за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, буд. 8а по вул. Жовтневій, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального, та прийняття в цій частині нового рішення, яким в позові відмовити. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції здійснює на підставі ст. 49 Господарського кодексу України, абз. 4 якої встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, підлягає стягненню з Міністерства оборони до Державного бюджету України 57442,96 грн. судового збору за подання позову та підлягає стягненню з Міністерства оборони України на користь ПП «Теплобуд» 28721,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2013 року у справі №18/2184/11 скасувати в частині витребування на користь Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Теплобуд» нерухоме майно, а саме: квартири №№ 1 -30 включно, розташовані за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, буд. 8а по вул. Жовтневій.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) до державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Полтава, 22030001, код отримувача 38019510, рахунок 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) 57442,96 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Приватного підприємства «Теплобуд»( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 23729867) 28721,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повний текст пост анови складено 26.04.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.