Ухвала

від 14.01.2013 по справі 19/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 19/261 14.01.13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка"

на дії Відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління у м. Києві

у справі № 19/261

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Матінка"

до Публічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-3"

про стягнення збитків за підрядними договорами 2 832 106,35 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Ухань Л.М. за дов. № 70/2 від 08.12.2012 р.

від відповідача: Друзь Х.О. за дов. № 14 від 16.07.2012 р.

Рубан Л.М. за дов. № 15 від 16.07.2012 р.

від ВДВС: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-3" про стягнення збитків за підрядними договорами 2 832 106,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.12.2011 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року позовні вимоги ТОВ "Фірма "Матінка" задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 р. №19/261, яка залишена без змін постановою Вищого Господарського суду України від 29.08.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Матінка"(вул.. Народного ополчення, 5-а, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності 19027734) на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"(вул.. Леваневського, 5, м. Київ, 03058, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності 04012678) 28 321 (двадцять вісім тисяч триста двадцять одну) грн.. 07 коп. судового збору за подання апеляційної скарги".

11.12.2012 р. до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка"зі скаргою, відповідно до якої скаржник просить суд зупинити виконання постанови відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2012 р. про арешт коштів боржника; визнати неправомірною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2012 р. про арешт коштів боржника та зобов'язати відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві усунути допущені порушення та поновити порушені права ТОВ Фірма "Матінка"шляхом надання строку для самостійного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 р. у справі № 19/261 в редакції ухвали від 10.10.2012 р.

Скаржник в своїй скарзі зазначає, що при винесенні постанову відділом державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві позбавлено боржника передбачено ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" права на самостійне виконання рішення суду; зазначає, що оскаржувана постанова про арешт коштів не відповідає виконавчому документу та містить посилання на обставини, що не відповідають обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги на дії відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві призначено на 19.12.2012 року.

18.12.2012 року до відділу діловодства суду від скаржника надішли доповнення до скарги на постанову про арешт коштів боржника.

19.12.2012 року ПАТ "Трест "Київміськбуд - 3" подано до відділу діловодства суду заперечення на скаргу на постанову про арешт коштів боржника від 17.10.2012 року.

Представник відділу державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві не з"явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні підтримав подану скаргу та наполягав на задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.

Представники ВДВС в судове засідання 14.01.2013 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 статті 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника від стягувача, боржника суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Вимоги до виконавчих документів визначені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ, найменування для юридичних осіб стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності, резолютивна частина рішення, дата набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Наказ господарського суду міста Києва № 19/261 від 05.07.2012 р. видано відповідно до встановлених законодавством норм.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

На примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції знаходиться наказ господарського суду м. Києва № 19/261 від 05.07.2012 р. про стягнення з ТОВ «Матінка»на користь ПАТ «Трест «Київміськбуд-3»про стягнення боргу в сумі 28 321,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.

Перебіг семиденного строку для самостійного виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ст. 25 Закону).

Постановою державного виконавця даного відділу Бурлакою Р.В. від 23.07.2012 р. відкрито виконавче провадження № 33523054.

Згідно зазначеної постанови боржнику вказано про необхідність добровільного виконання рішення у строк до 29.07.2012 року.

Посилання скаржника на невчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2012 року, як на підставу, що позбавила можливості виконати рішення спростовується тим, що постановою державного виконавця даного відділу Темнохуд А.В. від 14.08.2012 р. відкладено провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 33523054 до 17.08.2012 року на підставі заяви представника боржника від 08.08.2012 року, який зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2012 року отримані ТОВ «Матінка»06.08.2012 року, в зв'язку з чим боржник позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду.

17.10.2012 року державним виконавцем Темнохуд А.В. відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого провадження про стягнення боргів з ТОВ "Матінка" на користь ПАТ «Трест «Київміськбуд-3»виніс постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої наклав арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику у межах суми 31 258,24 грн..

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, у боржника був значно більший час наданий ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»для добровільного виконання рішення. Зазначений також спростовує доводи скаржника про позбавлення його права на самостійне виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно ст. 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частиною 4 ст. 52 Закону передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту

Відповідно до статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Суд встановив, що відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 17.10.2012 року, арешт накладено на кошти, що містяться на всіх рахунках та належать боржнику у межах суми 31 258,24 грн., а тому дії державного виконавця не суперечать вимогам статті 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, арешт коштів боржника вчинений державним виконавцем на підставах, в межах повноважень і з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Боржником не надано суду доказів та належних обґрунтувань неправомірності дій державного виконавця по накладенню арешту на кошти боржника.

Поряд з цим, відповідно до ст. 121 2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник зазначає, що про винесення постанови про арешт коштів боржника йому стало відомо лише 07.12.2012 року, після надходження постанови на адресу боржника, тому строк оскарження постанови обчислюється починаючи з 07.12.2012 року.

Проте, з зазначеними доводами скаржника суд не погоджується, та вважає, що останнім порушено десятиденний строк для подачі боржником скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження, крім того, 08.08.2012 року, боржник звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою, в якій зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2012 року отримана ТОВ «Матінка»06.08.2012 року, в зв'язку з чим боржник позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду. На підставі зазначеної заяви, постановою державного виконавця даного відділу Темнохуд А.В. від 14.08.2012 р. відкладено провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 33523054 до 17.08.2012 року.

За таких обставин, суд вважає, що боржник був обізнаний про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадження незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за змістом ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто в першій інстанції. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, господарський суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, визнати дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнати недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язати орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, а не скасувати постанову.

Разом з тим, скаржник звернувся з вимогою про скасування постанови, а не про визнання її недійсною.

З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для визнання неправомірною та скасування постанови від 17.10.2012 р. про арешт коштів боржника та зобов'язання відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві усунути допущені порушення та поновити порушені права ТОВ «Фірма «Матінка»шляхом надання строку для самостійного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року у справі № 19/261 та шляхом скасування реєстрації обтяження рухомого майна ТОВ «Фірма «Матінка», зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 13314538, а тому вимоги скаржника є не обґрунтованими, не законними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Матінка" на дії відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві - відмовити.

Дану ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому, чинним законодавством України.

СуддяЄ.Ю. Шаптала