Постанова

від 15.01.2013 по справі 17/5026/811/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 17/5026/811/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

За участю : представника ТОВ "Тіньки" - Смиковського С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Тіньки"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 за позовом ТОВ "Барбарис і Ко" до ТОВ "Тіньки" про зобов'язання повернути майно із зберігання, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 р. позивач - ТОВ "Барбарис і Ко" звернувся із позовною заявою до ТОВ "Тіньки" про зобов'язання повернути майно із зберігання, а саме : дві сівалки СТВТ-12/8М, рік виробництва 2004.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 /суддя : Боровик С.С./ позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зобов'язано відповідача повернути ТОВ "Барбарис і Ко" майно : дві сівалки СТВТ-12/8М, рік виробництва 2004, стягнуто з відповідача на користь позивача 1992 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 /колегія суддів у складі: Калантай Н.Ф., Баранов О.М., Ропій Л.М./ рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Тіньки" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки спірне майно ніколи не передавалось на зберігання ТОВ "Тіньки" і акт приймання-передачі від 30.12.2005р., копія якого є в матеріалах справи - є фіктивним.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника відповідача, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ТОВ "Барбарис і Ко" (поклажодавець) та ТОВ "Тіньки" (зберігач) 30.12.2005 р. укладено акт приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання, відповідно до умов якого, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання сільське господарське обладнання, а саме: дві сівалки СТВТ-12/8М, 2004 року випуску, які належать позивачу на підставі договору № 1/09-1 від 26.12.2005 та видаткової накладної №281206 від 28.12.2005 р. (т.1, а.с.12).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, відповідно до п.1 ч.1 даної статті, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 3 п.1 ст. 937 ЦК України встановлено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що вищевказаний акт приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання від 30.12.2005 р., свідчить про укладання між сторонами договору зберігання, а оскільки в даному акті не міститься строк зберігання сівалок, то відповідно до ч.2 ст.938 ЦК України ТОВ "Тіньки" повинно було зберігати сівалки до пред'явлення йому вимоги ТОВ "Барбарис і Ко" про їх повернення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ліквідатором ТОВ "Барбарис і Ко" Пашковським А.А., на виконання ст.ст.25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" направлена до ТОВ "Тіньки" вимога №23/9/6-1 від 23.09.2011 р. про повернення ТОВ "Барбарис і Ко" зі зберігання дві сівалки СТВТ-12/8М 2004 року випуску (а.с.30, 31).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про те, що оскільки в порушення ст.530, 938, 953 ЦК України, ТОВ "Тіньки" не повернув позивачу спірне майно після отримання відповідної вимоги про це, то позовні вимоги про зобов'язання повернути майно із зберігання, а саме : дві сівалки СТВТ-12/8М підлягають задоволенню.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ "Барбарис і Ко" посилається на акт приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання від 30.12.2005 р., як на укладений договір зберігання.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст.32 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Між тим, наявна в матеріалах справи копія акту приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання від 30.12.2005 р./ а.с. 12 т.1/ не засвідчена належним чином, не може свідчити про передачу на відповідальне зберігання відповідачу спірного майна, а оригінал чи належним чином засвідчена копія вищезазначеного акту приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання від 30.12.2005 р. в матеріалах справи відсутні і судом не досліджувались.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, які б свідчили про здійснення розрахунків за надання ТОВ "Тіньки" послуг по зберіганню спірного майна, також відсутні акти про надання послуг зберігання двох сівалок СТВТ-12/8М, рік виробництва 2004.

На момент підписання акту приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогогосподарського обладнання від 30.12.2005 р. діяли Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 р. N 221, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 р. N 772/9371. Відповідно до п.2.2. вищевказаних Правил реєстрація машин здійснюється на підставі заяви власника (додатки 1, 2, 3) і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання машин, відповідність конструкції машин технічним вимогам тощо.

В матеріалах справи відсутні докази реєстрації вищевказаного спірного майна двох сівалок СТВТ-12/8М, відповідно до вищевказаних вимог та будь-які довідки чи листи інспекції Державного технічного нагляду щодо реєстрації, місцезнаходження та права власності на спірне майно.

Також, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що на балансі ТОВ "Тіньки" перебуває чи колись перебувало спірне майно.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції на зазначені обставини справи уваги не звернув, не перевірив належним чином питання щодо права власності на спірне майно, зокрема позивача, на момент його передачі ТОВ "Тіньки", питання щодо передачі даного майна ТОВ "Тіньки" та його облік, відповідно на балансі відповідача, не з'ясовано питання щодо фактичного місцезнаходження спірного майна на момент розгляду справи та взагалі наявність даного майна.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Залишаючи без змін рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р., в порушення вимог ст.104 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції на зазначені вище обставини та вимоги закону уваги не звернув, не дав їм ніякої оцінки, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті апеляційної постанови.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Тіньки" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 скасувати.

Справу № 17/5026/811/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.