Рішення

від 05.03.2013 по справі 17/5026/811/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Справа № 17/5026/811/2012

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

представники сторін:

від позивача - Пашковський А.А. - ліквідатор,

від відповідача - Слюзар Т.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м.Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барбарис і Ко", м.Олександрія Кіровоградської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки", с.Тіньки Чигиринського району,

про зобов?язання повернути майно із зберігання,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 р. позивач - ТОВ "Барбарис і Ко" звернувся із позовною заявою до ТОВ "Тіньки" про зобов'язання повернути майно із зберігання, а саме : дві сівалки СТВТ-12/8М, рік виробництва (випуску) - 2004.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, зобов'язано відповідача повернути ТОВ "Барбарис і Ко" майно : дві сівалки СТВТ-12/8М, рік виробництва 2004, стягнуто з відповідача на користь позивача 1992 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 15.01.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2012 р. по справі № 17/5026/811/2012 скасовано.

Ліквідатор ТОВ «Барбарис і Ко», арбітражний керуючий Пашковський А.А. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю посилаючись на акт прийняття-передачі на відповідальне зберігання від 30.12.2005, як на доказ права власності на спірне майно. Пояснив суду, що будь-яких інших правовстановлюючих документів на спірні сівалки у нього немає. Місцезнаходження сівалок йому не відоме. Чому сівалки не було зареєстровано за позивачем, він не знає.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні заявлених вимог повністю не визнав. Пояснив суду, що відповідач ніколи, ніяких договорів купівлі-продажу сівалок з позивачем не укладав. Позивач ніколи не передавав спірних сівалок відповідачу. Де зараз знаходяться сівалки, і за ким вони зареєстровані, відповідач не знає.

Представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Ст.ст. 33,34 ГПК України містять такі положення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ "Барбарис і Ко" посилається на акт приймання-передачі на відповідальне зберігання сільськогосподарського обладнання від 30.12.2005 р., як на укладений договір зберігання.

Призначаючи справу до розгляду, на виконання приписів постанови ВГСУ від 15.01.2013, суд запропонував позивачу надати до суду:

оригінали правовстановлюючих документів на сівалки СТВТ-12/8м, переданих на зберігання 30.12.2005;

3) форму № 10 мех. "Облік тракторів, сільськогосподарських машин" станом на 01 січня 2004 року;

4) форму № 10 мех. станом на 01 січня 2005 року та на 01 січня 2006 року;

5) баланс ТОВ "Барбарис і Ко" та оборотно-сальдову відомість, та інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт обліку і внутрішньогосподарського руху та використання товариством двох спірних сівалок з дня їх придбання;

6) докази місцезнаходження відповідача;

7) оригінал (для огляду у судовому засіданні) та завірену належним чином копію акта приймання-передачі від 28.12.2005 та від 30.12.2005;

8) письмове пояснення про порядок здійснення розрахунків за зберігання сівалок та надати письмові докази розрахунків або письмове пояснення про причини їх відсутності;

9) письмове пояснення про те, чи складалися сторонами акти про надання послуг, і якщо так, то надати їх оригінали;

10) письмове пояснення про місцезнаходження спірних сівалок СТВТ-12/8м та іншого майна, переданого по акту від 28.12.2005 та про те, чи передано позивачу сівалку УПС-12 (заводський № 50) і оприскувач ОП-2000 з насосом Anovi Revcrberi AR135DР (заводський № 5809035441), і якщо так, то яким чином це відбулося, та надати завірені належним чином документи, підтверджуючі цей факт;

11) письмове пояснення по те, чи реєструвались сівалки, придбані по договору № 1/09-1 від 26.12.2005 відповідно до Правил державної реєстрації сільськогосподарської техніки та механізмів (затверджених Наказом Мінагропрому України від 11.06.2004 № 221) (т.2; а.с.60-61).

Позивач вимог суду про надання оригіналів доказів та правовстановлюючих документів не виконав і суду їх не надав.

В порядку підготовки справи до розгляду, суд витребував у виробника спірних сівалок відомості про їх виробництво та продаж (т.2; а.с.63).

Виробник - ПАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (далі - ПАТ «ТОДАК») за вих. № 32 від 25.02.2013 повідомив суд про те, що спірні сівалки СТВТ 12/8м із заводськими номерами 01374 і 01386 разом із запасними частинами ДП «Торговий дім «ТОДАК» були продані СТОВ «Тіньківське-2» на підставі договору № 1-145 від 13.04.04.

Факт передачі сівалок із №№ 01374 і 01386 СТОВ «Тіньківське-2» підтверджується актом приймання-передачі № 000081 від 16.04.2004 та довіреністю № 271220 від 15.04.04, виданою СТОВ «Тіньківське-2» представнику Галієнко В.М., які були досліджені в судовому зсіданні (т.2; а.с.64-71).

Доказів переходу права власності від СТОВ «Тіньківське-2» до інших юридичних осіб суду не надано.

Позивач, заявляючи позовні вимоги і його представник в судовому засіданні, як на доказ права власності позивача на спірне майно, посилається лише на акт приймання-передачі, який за відсутності інших правовстановлюючих документів суд оцінює критично, і не визнає в якості належного і допустимого доказу права власності позивача на спірні сівалки.

Позивач не подав суду інших доказів набуття ним права власності на вищеперелічене спірне майно (сільськогосподарську техніку), зокрема доказів укладання правочинів на придбання у власність сільськогосподарської техніки, платіжних документів про оплату придбаного у власність майна, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, актів прийому-передачі спірного майна від попереднього власника до ТОВ «Барбарис і Ко».

Не подано позивачем суду доказів того, що спірна сільськогосподарська техніка обліковувалась у позивача як товарно-матеріальні цінності і основні засоби відповідно до вимог чинного законодавства про бухгалтерський облік.

Суд приходить до висновку, що ТОВ «Барбарис і Ко» не довело набуття ним права власності на підставах, не заборонених законом на таке майно:

- сівалку СТВТ-12/8м, із заводським номером 01374, 2004 року випуску,

- сівалку СТВТ-12/8м, із заводським номером 01386, 2004 року випуску.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Повне рішення складено та

підписано 11.03.2013 (понеділок).