Постанова

від 15.01.2013 по справі 6/5025/109/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 6/5025/109/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Приватного підприємства "Приват-Девелопмент"

та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року

у справі № 6/5025/109/12

господарського суду Хмельницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт"

до Приватного підприємства "Приват-Девелопмент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Акціонерне товариство відкритого типу "Святошино"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про витребування у Приватного підприємства "Приват-Девелопмент" як незаконного володільця незавершених будівництвом об'єктів, розташованих за адресою АДРЕСА_1

за участю представників

позивача - Мастер П.В.

відповідача - ОСОБА_8

третьої особи на стороні позивача - не з'явились

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватного підприємства "Приват-Девелопмент" про витребування із незаконного володіння об'єктів незавершеного будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: лікеро-горілчаний цех, який складається з двох блоків: "Блок А" та "Блок Б"( загальна характеристика конструктивних елементів "Блок А": площа забудови 1172 кв.м., готовність об'єкта становить 37%; загальна характеристика конструктивних елементів "Блок Б": площа забудови 1714 кв.м., готовність об'єкта становить 43%); підсобний корпус площею забудови 845,8 кв.м. (готовність об'єкта становить 65%); блок насосної станції пожежогасіння та нейтралізації площею забудови 228 кв.м. (готовність об'єкта становить 54%); резервуари для води ємністю 500 куб.м. №1та №2, стіни із залізобетонних панелей у кількості 16 шт., перекриття з залізобетонних панелей у кількості 16 шт. (готовність об'єкта становить 58%), водонапірну насосну станцію площею забудови 120 кв. м. (готовність об'єкта становить 50%); склади арочні №1 та №2 (будівельна готовність конструкцій складу №1 - 95%, будівельна готовність конструкцій складу №2 - 75%); зовнішню огорожу із залізобетонних плит у кількості 124 шт. розміром 2,55 х 2,3 м. та у кількості 87 шт. розміром 2,50 х 3,0 м. загальною довжиною 577 пог. м.; металеві ворота площею 22 кв.м.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2012 року (судді: Танасюк О.Є., Магера В.В., Муха М.Є.) у справі №6/5025/109/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року (судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В., Огороднік К.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, приватне підприємство "Приват-Девелопмент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 20.07.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час винесення рішення та постанови припустились порушень норм процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення та постанову господарських судів у справі №6/5025/109/12 та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами усіх фактичних обставин справи, що стало наслідком порушення норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт" подало відзиви на касаційні скарги відповідача та третьої особи, у яких зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20.07.2012р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. винесені за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при правильному застосування норм матеріального та процесуального права, а відтак просить залишити без задоволення касаційні скарги ПП "Укрінтерпродукт" та ФОП ОСОБА_5, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Хмельницької міської ради №1132 від 12.09.1996р., Хмельницькому державному заводу продтоварів було виділено земельну ділянку в розмірі 4.60 га. для будівництва, яке було розпочато за кредитні кошти банку "Україна", які підприємством не повернуті.

23.09.1999р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинені виконавчі написи № 3799, 3798, 3797 про стягнення з Хмельницького державного заводу продтоварів на користь банку "Україна" грошових коштів у сумі 733629,68грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника. На підставі виконавчих написів нотаріуса, ДП "Укрспец'юст" проведено прилюдні торги, на які виставлено майно боржника.

15.02.2002р. ТОВ "Укрінтерпродукт" на прилюдних торгах, що проводилися Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" за 329000,00 грн. придбано незавершені будівництвом об'єкти заводу "Продтовари", розміщені за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується протоколом прилюдних торгів №3 від 15.02.2002р., а саме: лікеро-горілчаний цех, який складається з двох блоків: "Блок А" та "Блок Б" (загальна характеристика конструктивних елементів "Блок А": площа забудови 1172 кв.м., готовність об'єкта становить 37%; загальна характеристика конструктивних елементів "Блок Б": площа забудови 1714 кв.м., готовність об'єкта становить 43%); підсобний корпус площею забудови 845,8 кв.м. (готовність об'єкта становить 65%); блок насосної станції пожежегасіння та нейтралізації площею забудови 228 кв.м. (готовність об'єкта становить 54%); резервуари для води ємністю 500 куб.м. № 1та № 2, стіни із залізобетонних панелей у кількості 16 шт., перекриття з залізобетонних панелей у кількості 16 шт. (готовність об'єкта становить 58%), водонапірну насосну станцію площею забудови 120 кв. м. (готовність об'єкта становить 50%); склади арочні №1 та №2 (будівельна готовність конструкцій складу №1 - 95%, будівельна готовність конструкцій складу №2 - 75%); зовнішню огорожу із залізобетонних плит у кількості 124 шт. розміром 2,55 х 2,3 м. та у кількості 87 шт. розміром 2,50 х 3,0 м. загальною довжиною 577 пог. м.; металеві ворота площею 22 кв.м.

На підставі зазначеного акта 14.03.2002р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, видано товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпродукт" свідоцтво про право власності на зазначене вище майно, зі змісту якого вбачається, що воно підлягає реєстрації у Хмельницькому міському БТІ після завершення будівництва об'єктів. Проте, як встановлено судами, у період з 01.02.2002р. по 31.12.2007р. завершення будівництва об'єктів не здійснювалось та не реєструвалось право власності на них, що підтверджується повідомленнями Хмельницького БТІ №585448 від 14.09.2007р. та №599487 від 04.11.2008р.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач з 14.03.2002р. має правовстановлюючий документ, який підтверджує набуття ним права власності на об'єкти незавершеного будівництва, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, судами також встановлено, що 04.01.2003р. ухвалою господарського суду Хмельницької області порушено провадження у справі про банкрутство Хмельницького державного заводу продтоварів в порядку, визначеному ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", а постановою від 14.01.2003р. визнано боржника банкрутом. В подальшому ухвалою від 24.12.2003р. ліквідатором банкрута призначено Клименка А.В. та продовжено строк ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2005 року прокуратурою Хмельницької області за результатами проведення перевірки за скаргою арбітражного керуючого Хмельницького державного заводу продтоварів Клименка А.В подано позови до Хмельницького міськрайонного суду про визнання незаконними та скасування виконавчих написів нотаріуса Хмельницького нотаріального округу поліщук Н.В. №3797, №3798, №3799 від 23.09.1999р. в частині звернення стягнення на майно Хмельницького заводу продтоварів загальною вартістю 184 031 грн.; визнання недійсним договору про реалізацію нерухомого майна на прилюдних торгах №698 від 10.12.2001р., протоколу №2 прилюдних торгів від 15.02.2002р., акту про проведення прилюдних торгів; зобов'язання ТОВ "Укрінтерпродукт" повернути Хмельницькому заводу продтоварів нерухоме майно; заборонити ТОВ "Укрінтерпродукт" вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна. Проте рішення за даними позовами не приймалось, а провадження у цих справах закрито.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Хмельницький державний завод продтоварів звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом до Хмельницького бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи - Хмельницької обласної ради про визнання за ним права повного господарського відання на майновий комплекс у АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.12.07р. по справі №13/7907, позовні вимоги Хмельницького державного заводу продтоварів задоволено частково. Визнано за ним право повного господарського відання на об'єкти незавершеного будівництва, які знаходяться на земельній ділянці площею 4,60 га. у АДРЕСА_1 та складаються із: адміністративного корпусу з пішохідною галереєю; цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів. Блок А; цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів. Блок Б; арочного складу №1; арочного складу №2; підсобного корпусу; водопровідно-насосної станції з дизельною; резервуару для води об'ємом 500 куб.м.; резервуару для води об'ємом 500 куб.м.; станції нейтралізації і насосної станції автоматичного пожежегасіння; будівлі трансформаторної підстанції РП-10 кв.; авто вагової; залізничної рампи цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів; автомобільної рампи складських приміщень; зовнішньої огорожі із залізобетонних плит; мережі зливної каналізації; колодязів залізобетонних у кількості 28 штук. В частині позовних вимог щодо визнання права повного господарського відання на внутрішньо майданчикові проїзди території, споруди водогону довжиною 420,0 м та вертикальне планування і інженерне забезпечення території відмовлено. Зазначене рішення залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2008р.

Проте зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ТОВ "Укрінтерпродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яку не було залучено до участі у справі №13/7909, з посиланням на те, що суд прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків. При цьому, судом касаційної інстанції було зазначено, що в силу приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України останній не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підстави власних вимог. Колегія суддів також зазначила, що згадка про ТОВ "Укрінтерпродукт" в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах судових рішень у справі №13/7909 відсутня, а тому якщо ТОВ "Укрінтерпродукт" вважає себе власником спірного майна, не позбавлено можливості реалізувати належне йому право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Тобто, як вірно зазначає позивач у відзивах на касаційні скарги, у межах справи №13/7909 не вирішувалось питання щодо його прав та інтересів, оскільки він не був учасником справи під час її розгляду. А відтак, не ґрунтуються на нормах права доводи заявників касаційних скарг стосовно того, що суди попередніх інстанцій порушили норми ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки частина 2 зазначеної статті пов'язує можливість не доводити факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, під час вирішення інших спорів виключно у справах, в яких беруть участь ті самі сторони. За умов наведених вище, обгрунтованими є висновки судів про те, що факти, встановлені у справі №13/7909 не є преюдиціальними для справи №6/5025/10912, тому підлягають оцінці у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема визначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, вірними є доводи ТОВ "Укрінтерпродукт" про те, що факт визнання за Хмельницьким заводом продтоварів права повного господарського відання на спірне майно без його вилучення у власника на день прийняття судового рішення не призвів до автоматичного права розпоряджатись цим майном, оскільки відповідно до ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Натомість, помилковими та такими, що знаходять свого підтвердження є доводи ФОП ОСОБА_5 стосовно того, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про реєстрацію позивачем права власності на об'єкти незавершеного будівництва в органах БТІ, оскільки як вірно зазначають суди, відповідно до п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (в редакції, що діяла на момент придбання позивачем спірного майна) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. На виконання зазначеного пункту Тимчасового положення, у свідоцтві про право приватної власності на майно зазначено, що дане свідоцтво підлягає реєстрації у Хмельницькому міському БТІ після завершення будівництва. Проте враховуючи, що будівництво спірного об'єкта не було завершене, відсутність державної реєстрації права власності за ТОВ "Укрінтерпродукт" на об'єкти незавершеного будівництва, не спростовує його статусу власника цих об'єктів.

Натомість, посилання ФОП ОСОБА_5 на порушення судами норм ст.331 Цивільного кодексу України є необгрунтованим, оскільки зазначена стаття була доповнена положенням ч.3 про те, що у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва Законом України від 15.12.2005р. №3201-IV, тобто після проведення 15.02.2002р. прилюдних торгів, за результатами яких позивач придбав у власність спірні об'єкти незавершеного будівництва та отримав свідоцтво про право власності на них.

З урахуванням зазначеного, твердження заявника касаційної скарги про те, що оскільки до реалізації майна на прилюдних торгах не було проведено державної реєстрації права власності на це майно, то у відповідача не виникло право власності на нерухоме майно у вигляді спірних об'єктів незавершеного будівництва не ґрунтується на нормах права та не може бути прийняте до уваги колегією суддів касаційної інстанції. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що прилюдні торги від 15.02.2002р. визнано недійсними, акт проведення цих торгів від 04.03.2002р. та протокол проведення прилюдних торгів від 15.02.2002р. не скасовувались, тобто на час прийняття рішення у справі №13/7907 позивач залишався власником спірного майна. Відтак, обґрунтованими є висновки судів стосовно того, що у зв'язку з прийняттям рішення суду від 05.12.2007р. у справі №13/7907, спірне майно фактично вибуло із володіння позивача поза його волею.

При цьому, твердження заявників касаційних скарг стосовно того, що позивач втратив своє право на спірні об'єкти незавершеного будівництва внаслідок задоволення його заяви про грошові вимоги, заявленої в межах справи про банкрутство Хмельницького державного заводу продтоварів №2/14/19-Б є також помилковим, оскільки суди попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів встановили, що позивач не мав наміру отримання вартості придбаного ним майна в сумі 329000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи наказ директора ТОВ "Укрінтерпродукт" від 24.11.2008р. №23-ОН "Про повернення платежу у сумі 329000,00 грн." та лист №б/н від 28.11.2008р. із проханням зазначити реквізити для повернення коштів направлений на адресу ліквідатора Хмельницького державного заводу продтоварів та підприємства-банкрута, з яких вбачається, що підприємством вживалися заходи щодо повернення цих коштів Хмельницькому державному заводу продтоварів як помилково перерахованих.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає також за доцільне зазначити, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявників касаційних скарг стосовно того, що судами надано невірно правову оцінку наявним у матеріалах справи наказу директора ТОВ "Укрінтерпродукт" від 24.11.2008р. №23-ОН "Про повернення платежу у сумі 329000,00 грн." та листу №б/н від 28.11.2008р.

Не знаходять свого підтвердження і доводи ПП "Приват-Девелопмент" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, якими врегульовано порядок розгляду справи без участі усіх представників сторін. Судом попередньої інстанції в оскаржуваній постанові зазначено та матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду про призначення справи до розгляду повернута поштовим відділенням з поміткою "Повертається по закінченню терміну зберігання". При цьому, поштовий конверт містить відмітки ДП "Укрпошта" від 05.09.2012р. та 10.09.2012 р. про залишення повідомлення адресату. З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що у випадку, якщо ухвалу про призначення справи до розгляду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що відповідачем вчиняються дії щодо неотримання власної кореспонденції, а тому їх негативні процесуальні наслідки покладаються також на нього.

Зважаючи на вищезазначені обставини, оскільки судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укрінтерпродукт" був та є власником спірних об'єктів незавершеного будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів погоджується з тим, що зазначені об'єкти були продані Хмельницьким державним заводом продтоварів ФОП ОСОБА_5 без достатніх на те правових підстав. При цьому, документи про те, що ПП "Приват-Девелопмент", купуючи об'єкти незавершеного будівництва був обізнаний про наявність прав на зазначене майно у ТОВ "Укрінтерпродукт", у матеріалах справи відсутні, з чого слідує, що відповідач є добросовісним набувачем.

Відповідно до п.3 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно з ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Укрінтерпродукт".

З урахуванням того, що решта доводів заявників касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Приват-Девелопмент" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

3. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року зі справи №6/5025/109/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко