Постанова

від 16.01.2013 по справі 2-а-156/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-156/08 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_4 1 980,00 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права скасувати.

За наслідками апеляційного перегляду вказаного судового рішення, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без задоволення, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - задоволено частково, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.05.2008 року скасовано, а провадження по справі - закрито.

За наслідками касаційного перегляду вказаних судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року - скасовано, з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню , з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом першої групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 від 30.11.2004 року та довідки Сер. МСЕ-ЧНВ № 075038 від 08.11.2004 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

За таких обставин позивач має право на призначення щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 1999-2007 роки колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом ОСОБА_4 звернувся 12.12.2007 року. Про поновлення строку звернення до суду позивач не просив. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, застосувавши строк позовної давності, а тому, в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щорічної допомоги на оздоровлення за 1999-20006 роки слід відмовити.

Щодо позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Дія абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено виплату допомоги у більшому розмірі, на момент виплати позивачу зазначеної допомоги у 2007 році була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині, що суперечила Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 6-рп/2007.

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року в справі № 6-рп/2007.

У відповідності до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певних правовідносин застосовується той закон або нормативно-правовий акт, який діяв на час існування цих правовідносин.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що допомога на оздоровлення у 2007 році позивачу була нарахована та виплачена позивачу у червні 2007 року у розмірі 120,00 грн.

Оскільки виплата позивачу допомоги на оздоровлення у 2007 році була здійснена у червні 2007 року (розпорядження № 703321 від 12.06.2007 року), тобто до 09.07.2007 року, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу її виплати, повинні були врегульовуватися постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року, норми якої були чинними на час проведення виплати.

Отже, з огляду на те, що допомога на оздоровлення позивачу відповідачем була нарахована та виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів приходить до висновку, що останній діяв правомірно та не порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_4 до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вбачається підстави для скасування постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2008 року - скасувати.

Прийняти нову постанову , якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В.Федотов Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.