Постанова

від 22.01.2009 по справі 5020-12/211

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-12/211

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 січня 2009 р.                                                                                    № 5020-12/211  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання касаційне подання

Заступника прокурора міста Севастополя

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду  від 04 серпня 2008 року

у справі№  5020-12/211  

господарського судуміста Севастополя

за позовомОбслуговуючого кооперативу Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Техно-7"

доКачинської селищної ради

треті особи1.Головне управління земельних ресурсів у місті Севастополі2.Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру про Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Державного підприємства  "Центр державного земельного кадастру про Державному комітеті України по земельних ресурсах" Севастопольської міської ради

проспонукання укласти договір оренди земельної ділянки

                         за участю представників сторін від:

скаржника: Попенко О.С. (Генеральна прокуратура України, посв. від 203),

позивача: Шишкін В.В. (директор),

відповідача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи 1):  не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

                                     ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Техно-7" звернувся до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Качинської селищної ради про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки, площею 2,0436 га в п. Кача в районі ТОВ "Трігон"  в редакції, викладеній в  додатку до позовної заяви.  

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 24 червня 2008 року (суддя Харченко І.А.) позовні вимоги задоволено частково, зобов"язано Качинську селищну раду на протязі десяти днів з моменту набрання рішення суду законної сили укласти договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з проведенням берегоукріплювальних робіт з позивачем згідно проекту землеустрою. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 123, 124, 194-196 Земельного кодексу України, статтю 32 Закону України "Про державну експертизу" і статтю 13 Закону України "Про плату за землю".  

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2008 року (колегією суддів у складі: Гонтаря В.І. - головуючий, Гоголя Ю.М., Голика В.С.) перевірене рішення місцевого суду залишене без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення Господарського суду м. Севастополя від 24 червня 2008 року і Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційне подання вмотивоване доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", посилаючись на те, що необхідною умовою для укладення договору земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами                           попередніх інстанцій, рішенням Качинської селищної Ради від 23.01.07                   № 326 Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників „Техно-7” (Надалі ОК ЖБТІЗ „Техно-7”)  надано згоду на збирання матеріалів вибору і попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, площею 2,0436 га для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з укріплюванням берегової території в п. Кача, р-н ТОВ “Трігон”.

Рішенням Качинської селищної Ради 26.12.07 № 583 Рада за результатами розгляду наданих ОК ЖБТІЗ “Техно-7” документів, погоджень та висновків надала позивачу згоду на складання проекту землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки.

Згідно з висновком Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополі від 12.02.08 № 129/08 Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників „Техно-7” відмовлено у погодженні проекту землевідведення  спірної земельної ділянки з урахуванням того, що земельна ділянка знаходиться в межах земель, які надано в користування Чорноморському Флоту  Російської Федерації.

Отже, предметом заявленого позову є вимога ОК ЖБТІЗ “Техно-7” про зобов'язання Качинської селищної ради укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, площею 2,0436 га в п. Кача в районі ТОВ "Трігон".

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Головне управління земельних ресурсів в м. Севастополі безпідставно відмовило у погодженні проекту землевідведення спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка не відноситься до категорії земель оборони Чорноморського Флоту Російської Федерації. Господарські суди дійшли висновку, що наданий ОК ЖБТІЗ “Техно-7” до Головного управління земельних ресурсів в м. Севастополі проект землевідведення земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства, нормативно-технічним документам, а тому є підставою для надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу. Такий висновок колегія суддів касаційної інстанції визнає передчасним, виходячи з наступного.

Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками, зокрема, із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно зі статтею 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду, а також   поновлення  договору   оренди   земельної  ділянки)   вирішується  виключно на пленарному засіданні сесії ради.

Таким чином, в силу наведених норм законодавства встановлено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює повноваження щодо регулювання земельних відносин, є прийняття радою рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування. При цьому, зобов'язання  органу місцевого самоврядування укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією та законами України права розпоряджатися земельними ділянками.

Касаційна інстанція констатує, що оформлення документів згідно статті 123 Земельного кодексу України не зобов'язує власника земельної ділянки у подальшому до прийняття позитивного рішення про передачу земельної ділянки у користування.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам, передбачених постановою Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11, відповідно до яких, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства  України. При цьому, обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин  і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів вважає, що при перегляді справи в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд повинен був розглядати всі наведені обставини та давати їм правову оцінку з обов'язковим врахуванням вказаних вище істотних процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, чого зроблено не було, а отже призвело, зокрема, і до неправильних висновків по суті спору.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при розгляді справи як в першій, так і в апеляційній інстанціях були допущені порушення та неправильне застосування матеріального законодавства, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. У зв'язку з чим, рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд, під час якого слід усунути всі зазначені порушення і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2008 року і рішення Господарського суду міста Севастополя від 24 червня 2008 року скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Севастополя.

Головуючий суддя:                                                                 Т. Добролюбова

Судді:                                                                                        Т. Гоголь

                                                    В. Швець