Постанова

від 27.01.2009 по справі 31/328

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/328

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 січня 2009 р.                                                                                    № 31/328  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ "Атем"

на постанову від 18.11.08 Київського апеляційного господарського суду

у справі№31/328  господарського суду м. Києва

за позовомТзОВ "Траффік Груп"

доТзОВ "Атем"

простягнення 630 115,40 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: Кузьменко О.А., довір. від 31.08.08

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 01.10.08 (суддя Качан Н.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.08 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О., Куровського С.В., Михальської Ю.Б.), заяву позивача про забезпечення позову задоволено: з метою  запобігання будь-яких порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТзОВ "Атем" у розмірі 630 115,40 грн. до прийняття судом рішення по справі.

ТзОВ "Атем" у поданій касаційній скарзі просить прийняті судові акти скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.66,67,86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що прийняті судові акти є необґрунтованими, а саме не було досліджено, що  невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Окрім того, накладення арешту на кошти скаржника призведе до  зупинки виробництва, порушення зобов'язань перед іншими особами, адже арештовані кошти необхідні скаржнику для оплати замовленої сировини для виготовлення продукції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанції було встановлено наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення 630115,40 грн. за договором №2912/07 від 29.12.07 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що  відповідач відмовився від проведення розрахунків, ухиляється від погашення боргу.

          Судами встановлено, що відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за надані транспортно-експедиційні послуги проводяться протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку (факсової копії), виставленого експедитором. В обґрунтування наведених актів позивач надав копії виставлених рахунків фактур та актів здачі-прийняття виконаних робіт і наданих послуг, за якими  відповідач досі не розрахувався.

          На претензію позивача від 01.07.08 з вимогою про сплату заборгованості  відповідач відповіді  у встановлений законом строк не надав.

          Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку, що бездіяльність відповідача є підтвердженням можливості виникнення труднощів щодо виконання рішення суду.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів  погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарського судів  про те, що у цьому випадку існує ймовірність того, що наведені вище обставини в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, судом апеляційної інстанції вірно враховані обставини справи та адекватно до предмету позову обрано заходи до забезпечення позову.

Посилання скаржника на те, що  накладення арешту на його кошти призведе до зупинки виробництва, порушення зобов'язань перед іншими особами, адже арештовані кошти необхідні скаржнику для оплати замовленої сировини для виготовлення продукції, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки  предметом спору є грошове зобов'язання, а згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на грошові кошти в рамках суми позову.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження за результатами їх касаційного перегляду, тому підстави для скасування прийнятої постанови  суду апеляційної інстанції  відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117, 1119, 11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу ТзОВ "Атем" залишити без задоволення,  ухвалу господарського суду м.Києва від 01.10.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.08  у справі №31/328  - без змін.

Головуючий, суддя                                                                                                 В.Овечкін

Судді:                                                                                                                       Є.Чернов

                                                                                                                                                                                   В.Цвігун