Постанова

від 06.07.2009 по справі 31/328

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/328

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.07.2009                                                                                           № 31/328

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Кузьменко О.А. – представник за довіреністю,  

від відповідача: Менюк С.А. – представник за довіреністю,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

 у справі № 31/328 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАФФІК ГРУПП”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ”

 про                                                   стягнення 630115,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

 У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАФФІК ГРУПП” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ” 574833,32 грн. – основного боргу з урахуванням індексу інфляції за договором-доручення №2912/07 від 29.12.2007р. на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні, 48976,33 грн. – пені, 6305,75 грн.. – 3% річних та судових витрат.        

         Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЕМ” умов договору-доручення №2912/07 від 29.12.2007р. на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні, зокрема, щодо оплати за надані послуги.

         Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ”   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАФФІК ГРУПП” 574833,32 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 6305,75 грн. – 3% річних, 24488,00 грн. - пені, 6301,03 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 47, 79 та 84 ГПК України.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що надані позивачем Акти та СМR оформлені неналежним чином, оскільки апелянтом дані Акти не підписувались. Крім того, останній наголошує на тому, що тільки за наявності зазначених у ст. 5 Договору документів можна зробити висновок про те, що позивачем надані послуги саме на замовлення ТОВ „АТЕМ”.       

        Окрім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.84 ГПК України, оскільки всупереч зазначеної статті оскаржуване рішення не містить стислого викладу та доводів, за якими останній відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі.  

Позивачем  не надано відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

        Встановлено, що 29.12.2007р. між сторонами був укладений договір-доручення №2912/07 від 29.12.2007р. на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні (далі – Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційні послуги по узгодженому маршруту (у міжнародному перевезенні вантажів), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати дані послуги в порядку і на умовах, викладених в цьому Договорі та підписаній заявці (доповнення до Договору ).       

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою  з урахуванням прав та обов”язків сторін даний Договір є Договором транспортного експедирування.

       В силу ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

       Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

        Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

        З метою виконання  даного Договору  позивач уклав Договір з Фізичною особою-підприємцем Мигович Р.В. на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному та регіональному сполученнях, за яким позивач, як експедитор, замовляв  транспортні засоби для загрузки ( Договір № 839 від 14.05.2008р.) ( т.5, а.с.4-8).

        За спірним Договором сторони узгодили особливості та конкретні умови надання послуг щодо перевезення вантажів, за узгодженим маршрутом. Зокрема, ці умови зазначались в заявках-замовленнях на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг позивача - зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення, які є невід'ємною частиною договору. Дані умови узгоджувалися сторонами, як правило, перед кожним перевезенням або групою перевезень. Таких міжнародних перевезень було здійснено - 94 .

        П/п 6.1 та 6.3 пункту 6 Договору сторони передбачили, що відповідач проводить розрахунки з позивачем за надання транспортно-експедиційних послуг протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку (факсової копії), виставленого позивачем, як експедитором. Після оплати послуг позивач повинен надавати відповідачу пакет документів, а саме: акт виконаних робіт або оригінал СМR, податкову накладну та оригінал рахунку за надані послуги.

            Так, на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу 94 рахунків-фактур за період з 01.01.2008р по 30.06.2008р. на загальну суму 1 461 807,65 грн., до яких додав передбачені п.6.3 Договору документи, однак, останній, в свою чергу, розрахувався з позивачем частково, і станом на 11.09.2008р. відповідач з урахуванням 30-ти денної відстрочки платежу не оплатив 38 рахунків на загальну суму 529 209,18 грн.

            В зв'язку з чим, 01.07.2008р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за Договором. Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач дану претензію залишив без виконання; у разі потреби не витребував у позивача додаткові необхідні докази щодо здійснення ним  перевезень за заявками відповідача.  

Отже, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, обов'язок відповідача виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в частині сплати неоплаченої суми в розмірі 574 833,32 грн. з урахуванням індексу інфляції  залишається невиконаним.

Щодо посилання апелянта на те, що надані позивачем Акти виконаних робіт не є доказом здійснення позивачем перевезень за спірним Договором у зв”язку з підписанням їх з боку відповідача невідомою особою, колегія вважає, що дані твердження не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем на підписі його посадової особи вчинено діючу печатку юридичної особи відповідача. У судовому засіданні відповідач не довів недійсність даної печатки, не надав доказів незаконного її вибуття з розпорядження відповідача чи доказів її викрадення, а відтак, і доказів того, що відповідачем не була уповноважена  посадова особа, яка підписала Акти та вчинила печатку на своєму підписі.

Окрім того, колегія зважає на те, що, як зазначалось вище,  п/п 6.3 пункту 6 Договору  передбачено надання експедитором замовнику, зокрема, Акта виконаних робіт або оригінал СМR ( тобто міжнародні товарно-транспортні накладні ). Як встановлено та не спростовано відповідачем відповідно до вимог ст..ст.33,34 ГПК України, факт здійснення позивачем 94 міжнародних перевезень за період з 01.01.2008р по 30.06.2008р. на виконання спірного Договору підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.       

 Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

        Відповідно до  ст. 32   Господарського   процесуального   кодексу   України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання  у відповідності до умов Договору в розмірі 574833,32  грн..

           Щодо стягнення з ТОВ „АТЕМ” 24488,00 грн. пені та 6305,75 грн. трьох відсотків річних колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про їх стягнення, враховуючи наступне.

           Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Частина 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст.614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу  відповідальності боржника.

         Згідно з п.7.2.12 Договору у випадку затримки оплати, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від недотриманої суми за кожен день прострочи платежу.

         З урахуванням вимог зазначених вище норм, положень п.7.2.12 Договору та несплати відповідачем вартості наданих послуг за Договором, є правомірним стягнення з ТОВ „АТЕМ” пені у розмірі 24488,00 грн. та 3% річних у розмірі 6305,75 грн..  

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

        Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку  місцевого суду, враховуючи вищезазначене.

Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.84 ГПК України, оскільки всупереч зазначеної статті оскаржуване рішення не містить стислого викладу та доводів, за якими останній відхилив клопотання про зупинення провадження та призначення почеркознавчої експертизи по справі, колегія зважає на правомірність відхилення судом першої інстанції  такого клопотання з підстав його  необґрунтованості.   

   Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

         Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕМ” на рішення Господарського суду м. Києва  від 23.04.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 23.04.2009 року у справі  №31/328  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №31/328 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді