Рішення

від 21.01.2013 по справі 4/148-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 4/148-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши позовні матеріали

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета",

м. Біла Церква

про стягнення 40875,34 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець,

від відповідача: Додаткін О.В. - предст. за дов. №3;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета" (відповідач) про стягнення 40875,34 грн., які складаються з 29602, 18 грн. суми основного боргу, 2841,81 грн. інфляційних втрат, 2510,91 грн. 3% річних, 5920,44 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №25 від 14.01.2009р. щодо надання послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 р. у справі № 4/148-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 21.01.2013р.

21.01.2013р. через канцелярію суду позивачем було подано витребувані судом документи, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка щодо відкриття рахунків, банківська виписка по рахунку, витяг з ЄДР щодо відповідача, а також письмові пояснення стосовно нарахування штрафу.

В судовому засіданні 21.01.2013р. відповідачем були поданні заперечення з приводу заявлених позовних вимог, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. Крім того, в поданих запереченнях відповідач просить суд визнати договір № 25 від 14.01.2009р. недійсним. Суд залучає зазначені заперечення до матеріалів справи. Що стосується викладеного в п. 2 заперечення про визнання договору недійсним, то суд не бере його до уваги, оскільки зазначене питання може бути предметом розгляду лише у разі подання зустрічного позову до розгляду спору по суті, що останнім здійснено не було.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В судовому засіданні 21.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -

встановив:

14 січня 2009 року між ОСОБА_1 (виконавець) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета" (замовник) було укладено договір № 25, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику юридичну допомогу по стягненню дебіторської заборгованості з відкритого акціонерного товариства «Будматеріали» (боржник) за договорами № ДЗ-17-04/1 від 17.04.2008р., № ДЗ-28/04/1 від 28.04.2008р., № ДЗ-17/06/1 від 17.06.2008р., що включає і себе юридичні консультації щодо стягнення заборгованості, підготовку юридичних і бухгалтерських документів для досудового врегулювання спору у разі необхідності, звернення з позовом чи заявою кредитора до суду, виконання судового рішення, представництво інтересів замовника в суді та державній виконавчій службі.

Згідно п. 2.1 договору, виконавець: - готує документи: для досудового врегулювання спору у разі необхідності, для подання позову чи заяви кредитора до господарського суду, для виконання рішення до Державної виконавчої служби, інші документи для стягнення заборгованості; - представляє інтереси замовника: в господарському суді, в Державній виконавчій службі, в інших установах та організаціях в разі необхідності.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підготовлено позовні матеріали, які направлені до господарського суду Київської області. За результатами розгляду справи № 21/232-09 за позовом ТОВ «ВФ «Дзета» до ВАТ «Будматеріали», господарським судом Київської області 04.11.2009р. було винесено рішення, яким позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з боржника заборгованість за договорами № ДЗ-17-04/1 від 17.04.2008р., № ДЗ-28/04/1 від 28.04.2008р., № ДЗ-17/06/1 від 17.06.2008р., а також нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили 19.11.2009р., були видані відповідні накази.

В подальшому, 12.10.2010р. зазначені накази, відповідно до п. 2.1 договору, ФОП ОСОБА_1 було передано на виконання до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, якою 18.02.2010р. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 17388820, 17388777, 17388726, 17387722, 17387676 (копії постанов містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 2.3 договору, у разі повернення заборгованості замовнику у повному обсязі на будь-якій стадії врегулювання спору з моменту укладення цього договору, або порушення виконавчого провадження зі стягнення боргу у Державній виконавчій службі, договір вважається виконаним у повному обсязі.

Тобто, моментом виконання договору № 25 є 18.02.2010р., день відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів у справі № 21/232-09.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за виконання цього договору замовник сплачує виконавцю суму, що рівна додатково стягнутих коштів з боржника (інфляційні нарахування, річні відсотки, пеня), яка розраховується шляхом визначення різниці між загальною сумою боргу, вказаною у рішенні суду, і сумою основного боргу боржника, що стягується у відповідності до рішення суду. У разі, якщо сума додатково стягнутих коштів буде меншою 2000,00 грн., замовник сплачує виконавцю за виконану роботу 2000,00 грн.

Як вбачається з рішення суду, загальна сума стягнутих інфляційних втрат, 3%річних, пені (без основного боргу та судових витрат) склала 29602,18 грн.(6233,14+1388,31+8245,50+573,19+141,34+756,81+4408,56+989,49+5394,33+477,44+922,26+71,81).

Відповідач, в обґрунтування поданих до суду письмових заперечень на позовну заяву зазначає, що станом на 16.01.2013р. позивачем не надано актів виконаних робіт та доказів виконання цього договору, а також документів про сплату ВАТ «Будматеріали» заборгованості.

Однак, зазначені заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки, як зазначалось вище, договір є виконаним з моменту винесення постанов Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження - 18.02.2010р. До того ж, сторонами в договорі не був передбачений порядок прийняття виконаних робіт, шляхом надання виконавцем замовнику актів виконаних робіт.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.5 договору, розрахунок за договором замовник проводить протягом 10 календарних днів з моменту виконання договору.

За таких обставин, загальна сума боргу за договором № 25, яка в термін до 28.02.2010р. (включно) мала бути сплачена позивачеві, становить 29602,18грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Жодних доказів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок) на підтвердження проведених відповідачем оплат за отримані послуги суду не надано, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 29602,18 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем і, відповідно, підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача 2510,91 грн. 3% річних (з 01.03.2010р. по 26.12.2012р.) та 2841,81 грн. інфляційних втрат (березень 2010р.-листопад 2012р.) за порушення договірних зобов'язань.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період, визначений позивачем, встановив, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі заявленій позивачем 2510,91 грн. та 2841,81 грн. відповідно.

Також позивач заявив вимогу про стягнення штрафу згідно п. 3.6 в сумі 5 920,44 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зазначений позивачем до стягнення розрахунок штрафу є правомірним, обґрунтованим, а відтак, підлягає задоволенню в сумі 5920, 44 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача підлягає стягненню 29602,18 грн. основного боргу, 2510,91грн. 3% річних, 5920,44 грн. штрафу та 2841,81 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 14а, код ЄДРПОУ 19416499) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 29602 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дві) грн. 18 коп. основного боргу, 2510 (дві тисячі п'ятсот десять) грн. 91коп. 3% річних, 5920 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 44 коп. штрафу, 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 31.01.2013 р.

Суддя О.В. Щоткін