ун. № 2608/11979/12
пр. № 1/759/77/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2013 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Дячука С.І.;
при секретарі - Ткаченко Н.В.,
за участю прокурорів Свінтановського С.О., Паламарчук Я.А., підсудної - ОСОБА_1, її захисника - ОСОБА_2, представника цивільного позивача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 року в с. Оратів Іллінецького р-ну Вінницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, яка заміжня, має на утриманні матір похилого віку - пенсіонера та малолітню онуку, тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимої, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України
В С Т А Н О В И В:
У період з червня 2009 року по квітень 2011 року включно ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Техніка» (далі - ЗАТ»), тобто будучи службовою особою ЗАТ і виконуючи у зв'язку з цим адміністративно-господарські обов'язки, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку, підписом фінансових та банківських документів ЗАТ, проведенням розрахунків з кредиторами, забезпеченням контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства), зловживаючи, в порушення вимог ч. 2 ст. 3, ч. 7 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік…»), п. п. 2, 10 та 11 наказу голови правління ЗАТ № 1 від 02 січня 2006 року «Про облікову політику підприємства», своїм службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ, за яким вона мала доступ до цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера для здійснення перерахувань грошових коштів ЗАТ через АКБ «Райффайзенбанк Україна», у подальшому реорганізоване в АТ «ОТП Банк» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), на обслуговуванні якого перебувало ЗАТ, з корисливих мотивів вчинила, у тому числі, повторно, розтрату та привласнення чужого майна, яке належить ЗАТ, а також повторно вчинила привласнення чужого майна, яке було їй ввірено, за таких обставин.
Щодо епізодів розтрати чужого майна.
Так, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ та використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ по розрахунковому рахунку (далі - р/р) №26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись в приміщенні ЗАТ (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ж) в період з 05 червня 2009 року по 28 квітня 2010 року, без наявності будь-яких первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини ЗАТ та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (код ЄДРПОУ 34981754) (далі - ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»), зокрема договорів, рахунків з письмовим розпорядженням голови правління ЗАТ - ОСОБА_5 на відповідну сплату та документів, які підтверджували б поставку з боку ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» товару на користь ЗАТ, маючи корисливу зацікавленість, діючи при цьому з метою незаконного обернення чужого майна на користь іншої особи і скориставшись довірою з боку ОСОБА_5, здійснила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування на р/р ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» № 2600301010928 (згідно з обвинувальним висновком, а фактично - № НОМЕР_2), відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», на загальну суму 177 495,05 грн, що становило великий розмір (більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (50% від мінімальної зарплати в розмірі 869 грн, встановленої з 01 січня 2010 року), а саме: - 05 червня 2009 року як оплату за матеріали (лист) - 6 300,0 грн; - 16 червня 2009 року як оплату за матеріали (лист) - 6 300,0 грн, а також як оплату за матеріали (швелер) - 6 650,0 грн; - 24 червня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 8 500,0 грн; - 30 липня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 6 650,0 грн; - 13 серпня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 12 138,12 грн; - 15 січня 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 7 200,0 грн; - 23 лютого 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 10 566,0 грн; - 10 березня 2010 року як оплату за матеріали - 10 070,0 грн; - 18 березня 2010 року як оплату за матеріали - 13 602,92 грн; - 23 березня 2010 року як оплату за матеріали - 16 364,17 грн; - 26 березня 2010 року як оплату за матеріали - 17 345,33 грн; - 31 березня 2010 року як оплату за матеріали - 27 267,24 грн; - 07 квітня 2010 року як оплату за матеріали - 14 476,81 грн; - 28 квітня 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 14 064,46 грн, хоча в дійсності вказаних матеріалів на користь ЗАТ з боку ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» не постачалось.
У травні 2010 року ОСОБА_1, переконавшись у відсутності належного контролю за нею з боку керівництва ЗАТ, вирішила продовжити свою злочинну діяльність. Так, знову зловживаючи своїм службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ та використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись в приміщенні ЗАТ (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ж) в період з 13 по 25 травня 2010 року, без наявності будь-яких первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини ЗАТ та ТОВ БК «МІГ» (код ЄДРПОУ 36424950) (далі - ТОВ БК «МІГ»), зокрема договорів, рахунків з письмовим розпорядженням голови правління ЗАТ - ОСОБА_5 на відповідну сплату та документів, які б підтверджували поставку товару з боку ТОВ БК «МІГ» на користь ЗАТ, маючи корисливу зацікавленість, діючи при цьому з метою незаконного обернення чужого майна на користь іншої особи, повторно здійснила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування на р/р ТОВ БК «МІГ» № 26001030017004, відкритий в ПАТ «КЛАСИКБАНК», на загальну суму 25 718,84 грн , а саме, 13 травня як оплату за матеріали - 11 470,21 грн та 25 травня як оплату за матеріали - 14 248,63 грн, хоча в дійсності вказаних матеріалів на користь ЗАТ з боку ТОВ БК «МІГ» не постачалось.
У подальшому ОСОБА_1, вирішивши продовжити свою злочинну діяльність, знову, зловживаючи своїм службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ та використовуючи кожного разу при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера по р/р №26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись кожного разу в приміщенні ЗАТ (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ж), без наявності будь-яких первинних документів, які б підтверджували господарські взаємовідносини ЗАТ з вказаними нижче товариствами, зокрема, договорів, рахунків з письмовим розпорядженням голови правління ЗАТ - ОСОБА_5 на відповідну сплату та документів, які б підтверджували поставку товару на користь ЗАТ, маючи кожного разу корисливу зацікавленість, діючи при цьому з метою незаконного обернення чужого майна на користь іншої особи, повторно здійснила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування:
- у період з 11 по 20 жовтня (а не вересня, як про це помилково зазначено в обвинувальному висновку) 2010 року на р/р ТОВ «Оптдевайс» (код ЄДРПОУ 36900457) (далі - ТОВ «Оптдевайс») № 26005011747001, відкритий в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", на загальну суму 40 884,22 грн , як оплату за матеріали, а саме: 11 жовтня - 15 410,26 грн та 20 жовтня - 25 473,96 грн, хоча в дійсності цих поставок на ЗАТ з боку ТОВ «Оптдевайс» не було;
- у період з 10 листопада по 27 грудня 2010 року на р/р ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» (код ЄДРПОУ 36302170) (далі - ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД») № 260050009801001 (згідно з обвинувальним висновком, а фактично - № 26005009801001), відкритий в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", на загальну суму 52 657,68 грн , як оплату за матеріали, а саме: 10 листопада - 18 380,60 грн; 17 грудня - 13 533,29 грн; 22 грудня - 10 416,79 грн; 27 грудня - 10 327,0 грн, хоча в дійсності цих поставок на ЗАТ з боку ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД не було;
- 23 березня 2011 року на р/р ТОВ «Техномаш-наско» (код ЄДРПОУ 33104407) (далі - ТОВ «Техномаш-наско») № 26002033450001, відкритий в ВАТ КБ "Інтербанк", на суму 11 495,40 грн, як оплату за матеріали, хоча в дійсності цієї поставки не було;
- 14 квітня 2011 року на р/р ТОВ «Торгінвест-Люкс» (код ЄДРПОУ 36885015) (далі - ТОВ «Торгінвест-Люкс») № 26003033255001, відкритий у ВАТ КБ "Інтербанк", на суму 10 847,51 грн , як оплату за матеріали, хоча в дійсності цієї поставки на ЗАТ не було.
Щодо епізодів привласнення чужого майна.
Крім того, ОСОБА_1, знаючи про те, що колега її сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_4 як суб'єкт підприємницької діяльності на підставі договорів тривалий час надає ЗАТ оплатні щомісячно юридичні послуги, вирішила скористатися цією обставиною для незаконного збагачення. Діючи з вказаних корисливих мотивів і маючи на меті шляхом зловживання службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ привласнити грошові кошти ЗАТ, ОСОБА_1 у квітні 2009 року звернулась до ОСОБА_6 з проханням переконати ОСОБА_4 повертати їй, ОСОБА_1, частину коштів, вразі їх надлишкового перерахунку з р/р ЗАТ на р/р СПД ФО ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_1, ввівши в оману ОСОБА_6 щодо дійсних своїх намірів, завірила останню про згоду голови правління ОСОБА_5 на такий порядок повернення надлишково перерахованих коштів. Не усвідомлюючи злочинних намірів ОСОБА_1, спрямованих на привласнення коштів ЗАТ, ОСОБА_6 передала це прохання ОСОБА_4, завіривши останню про обізнаність з цього приводу голови правління та головного бухгалтера ЗАТ, на що остання дала згоду.
Створивши всі необхідні умови для прихованого привласнення грошових коштів ЗАТ, ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ та використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера по р/р №26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись кожного разу в приміщенні ЗАТ (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ж), у період часу з 24 липня 2009 року по 27 квітня 2011 року періодичними платежами безпідставно і без наявності рахунків з письмовим розпорядженням голови правління ЗАТ - ОСОБА_5 на відповідну сплату перерахувала на р/р СПД ФО ОСОБА_4 № НОМЕР_3, відкритий в АТ «ОТП Банк», грошові кошти ЗАТ на загальну суму 271 321 грн, що становило великий розмір (більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (50% від прожиткового мінімуму в розмірі 941 грн, встановленого з 01 січня 2011 року), а саме: як нібито оплату наданих юридичних послуг, хоча в дійсності ці послуги на таку суму ЗАТ не отримувало.
Зокрема, у такій спосіб ОСОБА_1 безпідставно перерахувала на користь СПД ФО ОСОБА_4: 24 липня 2009 року - 10 000,0 грн; 20 серпня 2009 року - 11 000,0 грн; 28 серпня 2009 року - 6 000,0 грн; 07 жовтня 2009 року - 6 000,0 грн; 09 жовтня 2009 року - 13 000,0 грн; 22 жовтня 2009 року - 6 000,0 грн; 30 жовтня 2009 року - 6 921,0 грн; 10 листопада 2009 року - 15 000,0 грн; 25 листопада 2009 року - 7 000,0 грн; 17 грудня 2009 року - 7 500,0 грн; 22 грудня 2009 року - 8 300,0 грн; 29 січня 2010 року - 10 500,0 грн; 08 лютого 2010 року - 7 000,0 грн; 24 березня 2010 року - 9 000,0 грн; 18 травня 2010 року - 6 000,0 грн; 09 червня 2010 року - 12 900,0 грн; 23 червня 2010 року - 8 100,0 грн; 13 вересня 2010 року - 8 000,0 грн; 15 вересня 2010 року - 7 000,0 грн; 17 вересня 2010 року - 7 800,0 грн; 15 жовтня 2010 року - 8 000,0 грн; 20 жовтня 2010 року - 8 000,0 грн; 10 листопада 2010 року - 7 000,0 грн; 10 листопада 2010 року - 15 000,0 грн; 19 листопада 2010 року - 8 000,0 грн; 10 грудня 2010 року - 13 000,0 грн; 20 січня 2011 року - 8 300,0 грн; 23 лютого 2011 року - 10 500,0 грн; 16 березня 2011 року - 6 300,0 грн; 27 квітня 2011 року - 11 400,0 грн. Вказані кошти, які ОСОБА_4, у тому числі і опосередковано через ОСОБА_6, повернула ОСОБА_1, остання обернула на власну користь і розпорядилася ними на свій розсуд, спричинивши ЗАТ збитки на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, вирішила незаконно обернути на свою користь ввірений їй в робочих цілях і придбаний за грошові кошти ЗАТ ноутбук Lenovo 20, який вона отримала на підставі акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 01 листопада 2010 року. Так, ОСОБА_1, після звільнення 27 травня 2011 року з посади головного бухгалтера ЗАТ, діючи з вказаною вище метою, вказаний ноутбук «Lenovo 20», вартістю 4 718 грн , до ЗАТ не повернула і привласнила його, чим спричинила збитки ЗАТ на зазначену суму.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у висунутому звинуваченні не визнала, свою причетність до розтрати та привласнення майна ЗАТ категорично заперечувала і пояснила, що працювала на посаді головного бухгалтера ЗАТ з 1997 року по травень 2011 року, була єдиним бухгалтером на ЗАТ, являючись службовою особою. За весь період її роботи проблем з документами бухгалтерії ЗАТ ніколи не було, як і претензій з боку керівництва ЗАТ. ОСОБА_5 як голова правління ЗАТ довіряв їй, а тому вона обслуговувала й інші належні йому фірми. До її основних обов'язків на ЗАТ, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік …», наказом голови правління ЗАТ № 1 від 02 січня 2006 року «Про облікову політику підприємства», входило ведення всієї бухгалтерії та податкової звітності, правильне відображення в податковому обліку наслідків господарських операцій тощо. Ці нормативні акти їй були відомі і вона ними керувалася у своїй службовій діяльності на ЗАТ. Вона мала право другого підпису первинних бухгалтерських документів, звітності ЗАТ, а ОСОБА_5 - право першого підпису таких документів.
Їй, ОСОБА_1, були довірені електронні ключі з підписами головного бухгалтера та голови правління ЗАТ до програми «Клієнт-Банк» у зв'язку з обслуговуванням ЗАТ в АКБ «Райффай-зенбанк Україна» і вона користувалася цими ключами для здійснення перерахунку коштів. Коли вона здійснювала перерахування коштів, то піклувалась про те, щоб на підприємстві були в наявності всі необхідні для цього первинні документи. Дійсно ЗАТ через р/р № 26005001311416 (UAH), відкритий в АКБ «Райффайзенбанк Україна», здійснювало платежі на користь товариств «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгін-вест-Люкс», а також СПД ФО ОСОБА_4, з якою на ЗАТ давно існували договірні відносини, і це підтверджується документально. Коштів ЗАТ від ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ніколи вона не отримувала. Наслідки цих господарських операцій відображались нею як головним бухгалтером в балансі, отриманий товар ставився нею на облік. Велися інвентаризаційні картки, була касова та складська документація, всі бухгалтерські документи велися належним чином. В її кабінеті станом на початок травня 2011 року зберігалася первинна документація ЗАТ, податкова звітність, чекова книжка тощо за поточний 2011 рік та 4 квартал 2010 року, інші документи бухгалтерії зберігалися в іншому приміщенні - архіві. Їй дійсно для роботи на ЗАТ був виданий ноутбук Lenovo 20, який був придбаний за кошти ЗАТ «Техніка» та перебував на балансовому обліку ЗАТ. Цей ноутбук вона взяла додому 02 травня 2011 року для встановлення програмного забезпечення і забула про нього, згодом він був вилучений в неї під час обшуку.
ОСОБА_1 також уточнила, що на ЗАТ існував строгий контроль з боку ОСОБА_5 за рухом коштів і тільки після його підпису вона мала право здійснювати будь-який платіж. Всі рішення з цього приводу приймав ОСОБА_5, який був обізнаний із залишком коштів, визначав доцільність і обґрунтованість платежів. У відсутність ОСОБА_5 платежі не могли бути проведені, якщо він не залишав підписані документи. За час її роботи на ЗАТ випадків отримання від ОСОБА_5 протиправних вимог на перерахування коштів жодного разу не було, все відповідало діючому законодавству та наявним документам, натомість, доступ до її кабінету мали всі, двері в кабінет бухгалтера не замикались, бо це заборонив робити ОСОБА_5. Вона ніякого зв'язку з товариствами «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс» та з ОСОБА_4 не мала, особистої зацікавленості перераховувати кошти ЗАТ цим суб'єктам господарювання у неї не було, вона здійснювала всі перерахунки коштів виключно за вказівками ОСОБА_5, чимось виокремити ці підприємства від інших, з якими співпрацювало ЗАТ, вона не може. У період її відсутності на робочому місці з поважних причин (відпустка, навчання) організовував перерахування коштів ОСОБА_5, і допомагала йому в цьому ОСОБА_7, яка також з її та ОСОБА_5 відома знала електронні ключі з підписами головного бухгалтера та голови правління ЗАТ до програми «Клієнт-Банк». Інші особи доступу до програми «Клієнт-Банк» на ЗАТ не мали.
З приводу свого звільнення з ЗАТ підсудна пояснила, що станом на 03 травня 2011 року вона не змогла здати податкову декларацію з ПДВ, оскільки ОСОБА_5 не надав всіх необхідних документів з податкової звітності. Коли з цього питання 12 травня 2011 року вона вдруге звернулась до нього, він не надав обіцяних документів і образивши її, запропонував звільнитися. Вона написала заяву на звільнення, яку директор не підписав, проте вона все рівно зібрала свої речі і поїхала додому, на робоче місце більше не виходила. Як при цьому вона уточнила, коли писала заяву на звільнення, наміру звільнятися не мала і тому не передавала бухгалтерію. ОСОБА_5 після того, як вона пішла з роботи, її не шукав, тільки ОСОБА_6 повідомила, що на ЗАТ проблеми. 20 травня 2011 під час зустрічі з ОСОБА_5 вони вирішили, що її звільнено і треба прийти за розрахунком, отримати трудову книжку і здати справи, хоча на її прохання знову влаштуватися на роботу, той не дав остаточної відповіді. У подальшому передати документи бухгалтерії вона не могла, так як ОСОБА_5 уникав з нею зустрічі, а нового бухгалтера вона не бачила. 27 травня 2011 року вона прийшла в офіс ЗАТ за розрахунком, але ОСОБА_5 на робочому місці не було, і тільки тоді вона зрозуміла, що звільнена остаточно. Не дочекавшись його, вона пішла до дому, а у вечорі її чоловік забрав трудову книжку, більше з ОСОБА_5 вони не бачились і не спілкувались. Доступу до документів ЗАТ після звільнення вона не мала, а ОСОБА_5 заборонив їй заходити до офісу.
Разом з тим, ОСОБА_1 визнала, що перевіряючи перерахунки коштів, здійснені ОСОБА_7 у її відсутність, вона порушень, неузгодженостей чи відсутності первинних документів у зв'язку з такими платежами не виявляла, вона усвідомлює, що порушила вимоги трудового законодавства, самовільно залишивши робоче місце. Вона мала доступ до свого кабінету і після звільнення, коли безперешкодно забрала зі свого сейфу власну трудову книжку.
Крім того ОСОБА_1, залежно від етапів дослідження доказів, також робила у судовому засіданні заяви про те, що офіційно затверджених обов'язків головного бухгалтера ЗАТ у неї не було, перерахування коштів по рахунках ЗАТ до її обов'язків як головного бухгалтера не входило, наявність для проведення перерахунку коштів первинних документів визначав тільки ОСОБА_5, він і несе за це відповідальність, як і за їх збереження, а тому вона системно робила перерахунки коштів без «візи» ОСОБА_5, лише за його усними розпорядженнями. Первинних документів бухгалтерії ЗАТ після звільнення вона собі не залишала. ОСОБА_5 відносився до документообігу з прохолодою, на ЗАТ не було належного приміщення для архіву, через це виникали спори. На ЗАТ комірника не було, складська документація не велась, інвентаризація не проводилась, а передача документів при звільненні бухгалтера нормативними актами не передбачена. Перевіривши після її звільнення наявність первинних документів, ОСОБА_5, як підсудна вважала, вирішив таким чином закрити свої огріхи в роботі.
Не дивлячись на повне невизнання підсудною своєї вини, її вина у вчиненні за викладених вище обставин розтрати та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим ста-новищем, вчинених у тому числі повторно, а також у повторному привласненні чужого майна, яке було їй ввірено, підтверджується крім власне її показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.
Згідно з дослідженими в судовому засіданні статутними документами ЗАТ (т. 1 а.с. 29-30, 32-42; т. 6 а.с. 21-74), документами про трудову діяльність ОСОБА_1 на ЗАТ (т. 1 а.с. 69-72, 74), звітними податковими документами ЗАТ за період з 2006 по 2011 роки, нормативними документами, які визначають коло її обов'язків як головного бухгалтера (ч. 2 ст. 3, ст. ст. 4, 5, ч. ч. 1, 7 ст. 8, ст. ст. 9, 10, 11 та 14 Закону України «Про бухгалтерський облік…»), а також договірними документами на обслуговування ЗАТ в АКБ «Райффайзенбанк Україна» (т. 1 а.с. 51-62; т. 6 а.с. 7-20): ОСОБА_1 у період з 01 січня 2005 року по 27 травня 2011 року була штатним головним бухгалтером на ЗАТ, обов'язки якої були визначені Законом України «Про бухгалтерський облік…» і яка була службовою особою; саме в її, ОСОБА_1, службові обов'язки, як єдиного працівника бухгалтерії ЗАТ, входило ведення бухгалтерського обліку, підпис фінансових та банківських документів ЗАТ (право другого підпису), проведення розрахунків з кредиторами, складання податкової звітності, забезпеченням контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; ОСОБА_1 мала доступ до цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера для здійснення перерахувань коштів ЗАТ через р/р №26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», на обслуговуванні якого перебувало ЗАТ.
Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані фактичні обставини.
Визначене вище коло обов'язків ОСОБА_1 як головного бухгалтера ЗАТ повністю узгоджується з практикою організації бухобліку та фінансової діяльності на ЗАТ, яка випливає з встановленого договірними зобов'язаннями порядку обслуговування р/р №26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», порядку подання та оформлення підписа-ми дослідженої судом податкової звітності ЗАТ у період з 2006 по 2011 роки (т. 9 а.с. 172-227; т. 10 а.с. 1-223; т. 11 а.с. 1-51) та яка обумовлена наявністю у вказаний період однієї штатної посади в бухгалтерії ЗАТ, а саме головного бухгалтера, а також завданнями і обов'язками, необхідним рівнем знань та кваліфікаційними вимогами, визначеними у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (в частині, що стосується головного бухгалтера), затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України № 336 від 29 грудня 2004 року.
Суд при цьому критично оцінює заяву ОСОБА_1 про те, що на ЗАТ не були визначені її конкретні службові обов'язки як головного бухгалтера, оскільки така заява підсудної не тільки спростована нею самою, а й не ґрунтується на вимогах Закону України «Про бухгалтерський облік…», не знання якого, навіть якщо це і припустити, не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності згідно з правилами ч. 2 ст. 68 Конституції України.
Крім того, як видно з дослідженого в судовому засіданні наказу голови правління ЗАТ № 1 від 02 січня 2006 року «Про облікову політику підприємства» (т. 1 а.с. 63-68), останній був виданий для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на ЗАТ у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік…» та інших нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Згідно з п. 1.1 цього наказу бухгалтерський облік на ЗАТ здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер. Пунктом 2 цього наказу встановлено, що права і обов'язки головного бухгалтера визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік…» та цим наказом, головний бухгалтер наділяється правом другого підпису первинних бухгалтерських документів і несе особисту відповідальність перед керівником ЗАТ за здійснення контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Згідно з п. 7 цього наказу відповідальність за приймання документації на тимчасове зберігання до архіву ЗАТ, за зберігання в архіві та здавання відповідної документації до державного архіву покладено на головного бухгалтера ЗАТ - ОСОБА_1. Згідно з п. 10 наказу відповідальність за недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації покладено на головного бухгалтера ЗАТ - ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2006 року на підприємстві впровадженні форми, методи, норми та процедури, які стосуються облікової політики підприємства, згідно з якими на ЗАТ застосовано комп'ютерну банківську програму «1С Бухгалтерія». Відповідальність за рівень відповідності реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації, передбачених цією комп'ютерною програмою, вимогам законодавства покладено на головного бухгалтера ЗАТ. Відповідно до п. 11.5.2 наказу головному бухгалтеру ЗАТ надано право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Суд критично оцінює доводи захисту про нікчемність даного наказу за відсутності даних про його реєстрацію на ЗАТ, оскільки така реєстрація не є обов'язковою, а сам він не суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік…» і був доведений у встановленому поряд-ку до виконавців, в тому числі і до ОСОБА_1, про що свідчить її особистий підпис (т. 1 а.с. 68).
Суд також визнає надуманими заяви захисту про те, що на ЗАТ у період виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків була обрана форма бухгалтерського обліку, за якою здійснювалося лише оплатне користування послугами спеціаліста з бухобліку, роль якого, на думку захисту, виконувала ОСОБА_1, що впливає на ступень її відповідальності.
Наведеними вище матеріалами справи безспірно доведено, що ОСОБА_1 протягом інкримінованого їй часу займала штатну на ЗАТ посаду головного бухгалтера і виконувала трудові обов'язки як працівник ЗАТ.
Разом з тим, суд визнає обґрунтованими доводи захисту про те, що не можуть бути визнані достатніми і належними як докази обвинувачення дані, які містять накази голови правління ЗАТ ОСОБА_5 № 8 від 27 лютого 2004 року (т. 1 а.с. 92) та № 10 від 03 березня 2006 року (т. 1 а.с. 90), якими відповідно встановлювався порядок обов'язкового підпису головою правління ЗАТ первинних документів, які є підставою для здійснення платежів, а ОСОБА_1 зобов'язувалась прийняти в експлуатацію ключі з електронними цифровими підписами для обслуговування р/р №26005001311416 (UAH), відкритого в АКБ «Райффайзенбанк Україна», оскільки вказані накази не містять доказів того, що з ними у встановленому порядку ОСОБА_1 була ознайомлена.
Натомість ця обставина не усуває відповідальності ОСОБА_1 за порушення прямих приписів Закону України «Про бухгалтерський облік…» та наказу голови правління ЗАТ № 1 від 02 січня 2006 року «Про облікову політику підприємства». Відсутність локального наказу про обов'язкове письмове розпорядження розпорядника коштів на здійснення платежу чи відчуження в іншій спосіб майна підприємства не змінює загального порядку проведення платежів, коли рішення про їх проведення приймає та особа, яка має право розпоряджатися коштами та банківським рахунками і це має бути документально підтверджено.
ОСОБА_1 у судовому засіданні неодноразово підкреслювала, що чітко розуміла належність такого права до виключної компетенції ОСОБА_5 як голови правління ЗАТ.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік…» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед таких, особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо для АКБ «Райффайзенбанк Україна» (як зовнішнього користувача), з огляду на обставини даної справи, такими підписами були електронні цифрові підписи, то для прийняття рішення внутрішнім користувачем - головним бухгалтером ЗАТ, таким повинен бути підпис особи, яка має право першого підпису - голови правління ЗАТ, що відповідає змісту, суті та меті ведення бухобліку, визначеному у ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік…».
Вказана практика узгоджується і з нормами ділового обороту, визначеними у п. 2.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої поставою НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, листом НБУ № 25-110/275 від 01 лютого 2012 року «Про надання роз'яснення щодо підписання розрахункових документів».
Дослідженими в судовому засіданні об'єктивними даними про рух грошових коштів ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», які містять наскрізні взаємодоповнюючі виписки руху коштів ЗАТ, надані як АКБ «Райффайзенбанк Україна», так і банківськими установами, які обслуговували контрагентів ЗАТ (т. 4 а.с. 103-198, 240-259; т. 5 а.с. 38-48, 176-373; т. 6 а.с. 75-249), знайшли своє повне підтвердження факти перерахування по вказаному р/р грошових коштів ЗАТ:
- у період з 05 червня 2009 року по 28 квітня 2010 року на р/р ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», на загальну суму 177 495,05 грн, а саме: - 05 червня 2009 року як оплату за матеріали (лист) - 6 300,0 грн; - 16 червня 2009 року як оплату за матеріали (лист) - 6 300,0 грн, а також як оплату за матеріали (швелер) - 6 650,0 грн; - 24 червня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 8 500,0 грн; - 30 липня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 6 650,0 грн; - 13 серпня 2009 року як оплату за матеріали (швелер) - 12 138,12 грн; - 15 січня 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 7 200,0 грн; - 23 лютого 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 10 566,0 грн; - 10 березня 2010 року як оплату за матеріали - 10 070,0 грн; - 18 березня 2010 року як оплату за матеріали - 13 602,92 грн; - 23 березня 2010 року як оплату за матеріали - 16 364,17 грн; - 26 березня 2010 року як оплату за матеріали - 17 345,33 грн; - 31 березня 2010 року як оплату за матеріали - 27 267,24 грн; - 07 квітня 2010 року як оплату за матеріали - 14 476,81 грн; - 28 квітня 2010 року як оплату за матеріали (лист) - 14 064,46 грн;
- у травні 2010 року на р/р ТОВ БК «МІГ» № 26001030017004, відкритий в ПАТ «КЛАСИКБАНК», на загальну суму 25 718,84 грн, а саме, 13 травня як оплату за матеріали - 11 470,21 грн та 25 травня як оплату за матеріали - 14 248,63 грн;
- у період з 11 по 20 жовтня 2010 року на р/р ТОВ «Оптдевайс» № 26005011747001, відкритий в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", на загальну суму 40 884,22 грн, як оплату за матеріали, а саме: 11 жовтня - 15 410,26 грн та 20 жовтня - 25 473,96 грн;
- у період з 10 листопада по 27 грудня 2010 року на р/р ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» № 26005009801001, відкритий в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", на загальну суму 52 657,68 грн, як оплату за матеріали, а саме: 10 листопада - 18 380,60 грн; 17 грудня - 13 533,29 грн; 22 грудня - 10 416,79 грн; 27 грудня - 10 327,0 грн;
- 23 березня 2011 року на р/р ТОВ «Техномаш-наско» № 26002033450001, відкритий в ВАТ КБ "Інтербанк", на суму 11 495,40 грн, як оплату за матеріали;
- 14 квітня 2011 року на р/р ТОВ «Торгінвест-Люкс» № 26003033255001, відкритий у ВАТ КБ "Інтербанк", на суму 10 847,51 грн, як оплату за матеріали.
- у період часу з 24 липня 2009 року по 27 квітня 2011 року на р/р СПД ФО ОСОБА_4 № НОМЕР_3, відкритий в АТ «ОТП Банк», на загальну суму 271 321 грн. як оплату наданих юридичних послуг, а саме: 24 липня 2009 року - 10 000,0 грн; 20 серпня 2009 року - 11 000,0 грн; 28 серпня 2009 року - 6 000,0 грн; 07 жовтня 2009 року - 6 000,0 грн; 09 жовтня 2009 року - 13 000,0 грн; 22 жовтня 2009 року - 6 000,0 грн; 30 жовтня 2009 року - 6 921,0 грн; 10 листопада 2009 року - 15 000,0 грн; 25 листопада 2009 року - 7 000,0 грн; 17 грудня 2009 року - 7 500,0 грн; 22 грудня 2009 року - 8 300,0 грн; 29 січня 2010 року - 10 500,0 грн; 08 лютого 2010 року - 7 000,0 грн; 24 березня 2010 року - 9 000,0 грн; 18 травня 2010 року - 6 000,0 грн; 09 червня 2010 року - 12 900,0 грн; 23 червня 2010 року - 8 100,0 грн; 13 вересня 2010 року - 8 000,0 грн; 15 вересня 2010 року - 7 000,0 грн; 17 вересня 2010 року - 7 800,0 грн; 15 жовтня 2010 року - 8 000,0 грн; 20 жовтня 2010 року - 8 000,0 грн; 10 листопада 2010 року - 7 000,0 грн; 10 листопада 2010 року - 15 000,0 грн; 19 листопада 2010 року - 8 000,0 грн; 10 грудня 2010 року - 13 000,0 грн; 20 січня 2011 року - 8 300,0 грн; 23 лютого 2011 року - 10 500,0 грн; 16 березня 2011 року - 6 300,0 грн; 27 квітня 2011 року - 11 400,0 грн.
Як видно з дослідженого в судовому засіданні рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2012 року, постановленого за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ про виплату їй коштів за невикористані дні відпусток та захисту інших трудових прав, у вказані вище дні ОСОБА_1 у відпустці не перебувала (т. 11 а.с. 78).
Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали ці фактичні обставини руху грошових коштів ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна».
За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 як штатний головний бухгалтер ЗАТ, тобто службова особа, виконуючи адміністративно-господарські обов'язки, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку, підписом фінансових та банківських документів ЗАТ (право другого підпису), забезпеченням контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, маючи доступ до цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера для здійснення перерахувань грошових коштів ЗАТ через АКБ «Райффайзенбанк Україна», несла повну відповідальність за законність і правильність проведених з використанням таких ключів перелічених вище платежів на користь ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», ТОВ БК «МІГ», ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», ТОВ «Техномаш-наско», ТОВ «Торгінвест-Люкс», СПД ФО ОСОБА_4, тобто за відповідність цієї процедури вимогам повного висвітлення, превалювання сутності над формою, а також відповідність встановленим на ЗАТ єдиним методологічним засадам бухобліку, визначених обліковою політикою підприємства.
Крім того, допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту свідок ОСОБА_8 - співзасновник ЗАТ показав, що порядок здійснення бухгалтерських операцій на ЗАТ завжди полягав у тому, що ОСОБА_5 дає вказівки (усні чи письмові) про перерахунок коштів, без нього таких вказівок ніхто не давав, а вже до компетенції ОСОБА_1 належало здійснення таких перерахунків безпосередньо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - керівник виробництва ЗАТ у 2006-2011 рр., показав, що він разом з іншими колегами (ОСОБА_11 та інші) займався замовленням для виробництва ЗАТ витратних матеріалів. Для цього в телефонному режимі знаходилася відповідна фірма і здійснювалося в неї замовлення матеріалів, вона, у свою чергу, надсилала рахунок-фактуру, який передавався голові правління через секретаря. І хоча, як уточнив свідок, він не пам'ятає всіх суб'єктів господарювання, з якими співпрацювало ЗАТ, проте заявив, що йому взагалі не знайомі товариства з назвою «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс». Коштами ЗАТ розпоряджався виключно ОСОБА_5, який як голова правління ставив резолюцію «оплатити» на рахунках постачальників товарів, а після цього оплату проводила ОСОБА_1, яка одноосібно представляла на ЗАТ бухгалтерію.
Аналогічні повідомленим свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обставини щодо виключної компетенції ОСОБА_5 розпоряджатися (за письмовими чи усними вказівками) коштами ЗАТ, повноважень ОСОБА_1 як єдиного штатного бухгалтера на ЗАТ, порядку здійснення закупівель витратних матеріалів, відсутності взаємовідносин ЗАТ з товариствами з назвою «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс», дали допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - заступник голови правління ЗАТ з технічних питань у 2006-2011 рр., свідок ОСОБА_10 - менеджер ЗАТ у 2010 році та допитаний за клопотанням захисту свідок ОСОБА_12 - співробітник ЗАТ у 2006-2009 рр., який при цьому уточнив, що фірм, з якими ЗАТ постійно співпрацювало було близько чотирьох і серед них вказаних товариств не було.
Свідок ОСОБА_7 - секретар голови правління ЗАТ у 2006-2011 рр. в судовому засіданні показала, що вона не може назвати всіх суб'єктів господарювання, з якими співпрацювало ЗАТ, проте заявила, що їй товариства з назвою «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс» як контрагенти ЗАТ не знайомі. Рішення про оплату запланованих поставок міг прийняти тільки ОСОБА_5. На рахунках-фактурах директор ставив резолюцію «оплатити» та підпис, були і усні вказівки на оплату. Бухгалтерією займалася виключно ОСОБА_1, вона вела архів первинних документів, які підтверджували закупівлю матеріалів, вся облікова з цього приводу інформація знаходилась в папках в кабінеті ОСОБА_1, а також в архіві. Свідок уточнила, що інші особи, крім неї у виняткових випадках і ОСОБА_1 зазвичай, платежі через комп'ютер головного бухгалтера ЗАТ не робили і не могли цього зробити внаслідок захисту програми, ОСОБА_5 невдовзі після звільнення ОСОБА_1 просив її, свідка, принести папки з архіву, але первинних документів про рух матеріальних цінностей саме з вказаними товариствами як постачальниками не було. Шукали ці товариства через всесвітню мережу «Інтернет», але також не знайшли.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 - експерт-аналітик з ринкових відносин ЗАТ у 2006-2011 рр., повністю підтверджуючи показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 щодо виключної компетенції ОСОБА_5 розпоряджатися коштами ЗАТ, повноважень ОСОБА_1 як головного бухгалтера, порядку здійснення закупівель, додатково показала, що ОСОБА_1 без підпису директора рахунки-фактури до оплати не приймала, за своєю посадою вона, свідок, знає всіх контрагентів, які співпрацювали із ЗАТ і поставляли витратні матеріали, про те товариства «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс» їй не відомі, крім складової назви «Техномаш», яка могла зустрічатися в назві іншого підприємства, з яким співпрацювало ЗАТ.
Вказівка свідка ОСОБА_13 на наявність в складовій назви дійсного контрагента ЗАТ слова «Техномаш» підтверджується об'єктивними даними про рух коштів ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна» (т. 6 а.с. 75-249).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - з 30 травня 2011 року головний бухгалтер ЗАТ показала, що приблизно 16-17 травня 2011 року до неї звернувся ОСОБА_5 з проханням зробити податкову декларацію, так як бухгалтера на ЗАТ вже не було. Як до, так і після 30 травня 2011 року їй ніхто справи та посаду не передавав (акт прийому-передачі не складався), з ОСОБА_1 вона взагалі не знайома. Їй, свідку, по факту перейшли документи та папки бухгалтерії, що лежали в шафі. ОСОБА_5 запевняв, що по бухгалтерії питань не повинно виникнути і був впевнений, що з документами все в порядку, обіцяв, що прийде колишній головний бухгалтер ОСОБА_1 і передасть документи, проте цього не сталося.
Як далі показала свідок, готуючи звіт за І півріччя і вивчаючи бухгалтерію ЗАТ за ІІ квартал (За І квартал було все зроблено - на робочому комп'ютері головного бухгалтера стояла програма 1С-6 версія і 1С-7 версія), комплексної бази для звітності, так як повинно бути, вона не побачила. Також на цьому комп'ютері стояла програма 1С-8 версія, і в цю програму з 01 квітня 2011 року вона змушена була вносити всі здійснені ЗАТ господарські операції. Ключі та коди до програми «Клієнт-банк» їй повідомили ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Коли вона вносила інформацію за квітень місяць, то побачила перерахунок коштів на ТОВ «Торгінвест-Люкс», почала підшивати банківські документи до цього перерахування і виявила, що документів нема - ні договору, ні рахунку-фактури, ні прибуткових та видаткових документів. З цього питання вона підходила до менеджерів, але вони повідомили, що з такою фірмою не працювали, і тоді вона повідомила про це ОСОБА_5. Той здивувавшись сказав, що з такою фірмою вони не працювали. Також за кінець квітня вона побачила перерахунок коштів на СПД ОСОБА_4 і також документів, що його підтверджують, не знайшла. Після цього ОСОБА_5 попросив її роздрукувати банківську виписку, спочатку починаючи з квітня 2011 року, а згодом і за більш рані періоди часу і виявив фірми з назвами «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс», з якими ЗАТ не співпрацювало. Підтвердила відсутність співпраці з цими фірмами і ОСОБА_7. На сьогоднішній день по ТОВ «Торгінвест-Люкс» перераховані кошти значаться по бухгалтерії як заборгованість ТОВ перед ЗАТ, оскільки кошти перераховані, але товару поставлено не було. Господарські операції з іншими, ніж вказані вище, фірмами були супроводжені в бухгалтерії відповідними договорами, рахунками тощо з належними підписами та резолюціями директора, не було проблем і по виплаті заробітної плати.
Як далі продовжила свідок, за наказом ОСОБА_5 була проведена внутрішня документальна ревізія, а також інвентаризація. Вони передивились всі наявні банківські виписки, папки з документами (спочатку в кабінеті бухгалтера, а потів і в архіві), але жодних документів про співпрацю з вказаними вище товариствами не знайшли, єдиними документами були договори на СПД ФО ОСОБА_4 на 1200 грн, а потім і 1400 грн - фіксовані щомісячні перерахування за надані послуги з юридичного обслуговування згідно з договорами, і ці суми ОСОБА_5 не оспорював. Також було виявлено нестачу трьох ноутбуків. За результатами вказаних перевірок 03 червня 2011 року був оформлений відповідний акт.
Щодо порядку здійснення перерахувань коштів ЗАТ, свідок ОСОБА_14 показала, що на наявних в ЗАТ рахунках-фактурах за попередні часи, і у подальшому, в період виконання нею обов'язків головного бухгалтера, ОСОБА_5 завжди ставив і ставить резолюцію про оплату, і лише у виняткових випадках це робить особа, що його заміщує. Вона, свідок, має право другого підпису фінансових документів, ключі до програми знаходяться на її робочому комп'ютері і коли необхідно перерахувати кошти, вона, маючи з цього приводу письмове розпорядження ОСОБА_5, набирає платіжне доручення, підписую його своїм ключем і ключем директора, а потім зв'язується з банком, в іншій спосіб і з інших комп'ютерів здійснити платіж не можливо. Разом з тим, як уточнила свідок, за наявності коду ЄРДПО та інших даних підприємства, можливо здійснити перерахунок коштів і за відсутності договору та рахунків-фактур, в яких зазвичай зазначаються всі необхідні для цього дані.
Повідомлені свідком ОСОБА_14 обставини виявлення нею після вступу в посаду відсутності частини документації бухгалтерії ЗАТ повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні даними, які містяться в наказі голови правління ЗАТ № 18 від 03 червня 2011 року про створення комісії щодо перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ (т. 1 а.с. 44, 50), службовій записці ОСОБА_14 від 03 червня 2011 року (т. 1 а.с. 43), а також показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_7.
Згідно з дослідженим в судовому засіданні актом від 03 червня 2011 року, створеною відповідно до наказу № 18 від 03 червня 2011 року комісією в складі: ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було встановлено, що на ЗАТ відсутні товарно-матеріальні цінності та первинні документи на їх придбання від підприємств, яким з розрахункових рахунків ЗАТ перераховані кошти, а саме товариствам «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс», хоча в регістри бухгалтерського обліку по рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками» та № 37 «Розрахунок за виданими авансами» внесені дані про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, поставлених вказаними підприємствами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - голова правління ЗАТ показав, що на ЗАТ бухгалтером була одна ОСОБА_1, яка і вела всю бухгалтерію, у неї був кабінет з робочим комп'ютером, на якому була встановлена програма «Банк-Клієнт». Коли ОСОБА_1 була відсутня, її функції за його наказом виконувала ОСОБА_7, доступ до робочого комп'ютера головного бухгалтера ОСОБА_7 мала тільки під його, ОСОБА_5, контролем. ЗАТ співпрацювало з банками «Правекс-Банк» і «ОТП Банк», електронні ключі знаходились у ОСОБА_1, бо їй він довіряв. Загальний порядок перерахування коштів був таким - на фірму надходила рахунок-фактура, він його візував, ставив відмітку «оплатити», дату і підпис, такий рахунок передавався до бухгалтерії і гроші перераховуються на відповідну фірму, потім на ЗАТ привозили матеріали з накладною, матеріали відвантажувалися на склад, а папери - надавалися в бухгалтерію, де велися облікові картки, які велися на паперових носіях і в електронному вигляді. Облік товару безпосередньо на складі з 2006 року дійсно не вівся.
Як уточнив ОСОБА_5, він був здивований, коли повернувшись у травні 2011 року із відрядження, побачив заяву ОСОБА_1 на звільнення. Пояснень з боку ОСОБА_1 щодо звільнення він не отримав і спокійно її відпустив, бо не знав ще про проблеми в бухгалтерії. Натомість до 20 травня необхідно було зробити звіт, на зв'язок ОСОБА_1 не виходила і тому він звернувся за допомогою до ОСОБА_14, яка згодом погодилась і зайняти посаду головного бухгалтера, а з 30 травня 2011 року приступила до виконання обов'язків за цією посадою. Через незначний час ОСОБА_14 виявила проблеми з документацією в бухгалтерії. З початку було виявлено відсутність первинних документів по перерахуванню коштів на фірму ТОВ «Торгінвест-Люкс». За документами про рух коштів, він побачив, що перерахування було здійснено, коли він у квітні 2011 року перебував у відрядженні, також у цей період були перераховані кошти за послуги СПД ФО ОСОБА_4, які ЗАТ не отримувало. Згодом було виявлено відсутність первинних документів, у тому числі облікових карток, по перерахункам коштів ЗАТ і на користь ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», з якими ЗАТ не мало договірних відносин, при цьому повністю в складі комісії був перевірений архів та службовий кабінет бухгалтера.
Як уточнив ОСОБА_5, документи, якщо вони були, зникнути не могли, оскільки в кабінеті ОСОБА_1 працювала сама, цим кабінетом інколи дійсно користувалася бухгалтер іншої фірми, власником якої є також він, ОСОБА_5, і яка мала власне робоче місце, ОСОБА_7 могла працювати в кабінеті бухгалтера тільки у його, ОСОБА_5, присутності.
Як далі показав ОСОБА_5, ОСОБА_1 звільнилася, проте документацію новому бухгалтеру не передала. З цього приводу він розмовляв з сестрою ОСОБА_1 - ОСОБА_6, з якою тривалий час підтримував доброзичливі стосунки, і та обіцяла, що ОСОБА_1 прийде і вирішить всі проблеми, але та так і не з'явилась. Після звільнення ОСОБА_1 він їй не телефонував, так як номер телефону та змінила, просив КИРИЛОВУ зателефонувати їй, але вона теж не додзвонилась, просив також ОСОБА_6 зателефонувати ОСОБА_1. Після цього ОСОБА_1 передзвонила йому з домашнього номеру і спитала «що сталось?», він все пояснив, на що ОСОБА_1 відповіла, що нічого не знає. У 20 числах травня 2011 року ОСОБА_1 несподівано зателефонувала і сказала, що хоче повернутись на посаду, він повідомив, що подумає. 27 травня вона приїхала в офіс говорити з ним про повернення, але їй було у цьому відмолено, того ж дня вона забрала трудову книжку, яку вона сам заповнила, а він посвідчив внесені в неї записи.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що з 2002 року вона працювала помічником адвоката ОСОБА_6, яка на той час надавала юридичні послуги ЗАТ, на якому працювали: ОСОБА_5 - голова правління та ОСОБА_1 - головний бухгалтер. З 2004 року вона була зареєстрована як приватний підприємець і тоді ж уклала договір з ЗАТ про платне надання юридичних послуг. У договорі вказувалася фіксована сума оплати, с початку 1 200 грн, а потім і 1 400 грн, також залежно від обсягу роботи додатково оплачувались послуги за представництво інтересів ЗАТ в судах. Всі послуги оплачувались безготівково через банк, для цього вона виставляла ЗАТ рахунок-фактуру. Додаткові юридичні послуги, які не охоплювалися фіксованою оплатою, надавалися епізодично і плата за них становила в межах 4 000 - 5 000 грн.
Як далі показала свідок, у 2009 році до неї звернулась ОСОБА_6 і повідомила, що ЗАТ хоче перераховувати на її рахунок певну суму коштів, які потрібно ЗАТ повертати, запевнивши, що в курсі ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Вона, свідок, погодилась, оскільки довіряла ОСОБА_6, яка була сестрою ОСОБА_1. У зв'язку з цим вона виставила рахунок-фактуру на суму, яку вказала ОСОБА_6 і яка значно перевищувала місячний фіксований платіж. Всі кошти, які вона отримала, передала ОСОБА_6 для повернення на ЗАТ. Натомість, такі платежі були і в подальшому і продовжувалися до травня 2011 року, ОСОБА_1 була в курсі цих платежів, тому що вона, свідок, з нею про це розмовляла і та схвалювала її дії. Про те, що повернені кошти передавалися безпосередньо ОСОБА_1 їй також казала ОСОБА_6. Вказані безпідставні платежі були частими, і інколи вона взагалі не виставляла рахунок, а кошти ЗАТ все рівно перераховувались. Безпосередньо вона, свідок, кошти, які вона безпідставно отримувала, передавала як ОСОБА_6, так і самій ОСОБА_1, документально це ніяк не оформлювалося, особисто ОСОБА_5 чи іншим особам вона їх не передавала. Вона не знала, на що саме йшли ті гроші, які вона повертала, але потім ОСОБА_6 пояснила, що на ЗАТ є питання щодо неправомірності перерахування цих коштів з боку ОСОБА_1.
Як також уточнила свідок, вперше з проханням про безпідставний перерахунок коштів до неї звернулась ОСОБА_6, але інколи, коли вона, свідок, передавала їй кошти, ОСОБА_6 була здивована, натомість ОСОБА_1 завжди знала про факт перерахунку і з метою отримання коштів спеціально домовлялася про зустріч. Вона, свідок, не пам'ятає всіх дат і конкретних розмірів платежів, здійснених за наведених умов, про те вона підтверджує розмір безпідставних платежів, який визначив за її участю ОСОБА_5, коли дізнався в травні 2011 року про цю оборудку. З ОСОБА_5 розрахувалась ОСОБА_6, як сестра ОСОБА_1.
Оцінюючи наведені показання свідка ОСОБА_4 у сукупності з іншими матеріалами справи в аспекті перевірки доводів захисту про невинуватість ОСОБА_1, суд констатує, що ці покази ОСОБА_4 не спростовуються наявними у справі показаннями свідка ОСОБА_6, натомість останні суд з наведених нижче причин не кладе в основу обвинувачення внаслідок їх недопустимості як доказу.
Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, суд враховує те, що вони є послідовними і повністю узгоджуються не тільки між собою, а й з іншими матеріалами справи, у тому числі з об'єктивними даними про рух коштів ЗАТ, підстав для оговору з їх боку ОСОБА_1 в судовому засіданні не встановлено, не вказувала на такі підстави і сама підсудна, навпаки заявивши, що повністю довіряє вказаним свідкам, а з ОСОБА_7 підтримувала дружні стосунки, а тому суд визнає показання цих осіб правдивими і кладе в основу даного вироку.
Окремі суперечності в показаннях цих осіб не впливають на їх оцінку в цілому, навпаки свідчать про відсутність попередніх домовленостей з їх боку.
Оцінюючи показання підсудної у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_14, суд враховує те, що показання вказаних свідків є також послідовними і повністю узгоджуються в деталях не тільки між собою, а й щодо різних обставин справи і з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, які суд визнав правдивими, підстав для оговору з їх боку ОСОБА_1 в судовому засіданні не встановлено, а вказані підсудною з цього приводу припущення, суд не знаходить переконливими і відхиляє з таких підстав.
Як визнала підсудна в судовому засіданні, за часів їх спільної роботи вона мала виключно довірливі стосунки з ОСОБА_5, конфліктів між ними не було, він не серйозно сприйняв її заяву про звільнення і не підписував її тривалий час, вів переговори з приводу можливого повернення на роботу, зустрічався з нею, намагався з'ясувати і вирішити ситуацію через родичів ОСОБА_1, а коли було прийнято рішення про звільнення останньої, не чинив їй перешкод у цьому і сприяв оформленню трудової книжки, лише з часом повністю відмовився від спілкування з нею і звернувся до правоохоронних органів, висуваючи претензії ОСОБА_1.
Про аналогічні обставини розвитку конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 повідомили і свідки ОСОБА_7 (даному свідку підсудна довіряє) та ОСОБА_14 (з даним свідком підсудна взагалі не знайома), підтвердив їх і ОСОБА_5, уточнивши: ОСОБА_7 - що ОСОБА_1 не повідомляла причини свого звільнення, не обговорювали ці причини і у колективі, вона була висококваліфікованим фахівцем і користувалася повагою в колективі та у керівництва; ОСОБА_14 - що ОСОБА_5 високо цінив роботу ОСОБА_1, запевняючи у тому, що з документацією бухгалтерії ЗАТ все в порядку, про причини звільнення ОСОБА_1 не повідомляв; ОСОБА_5 - що з ОСОБА_1 він співпрацював ще з 1995 року, у них склалися робочі командні стосунки, які ґрунтувалися на цілковитій довірі, лише після її звільнення було виявлено факти зловживання і після цього він стосунків з нею не підтримує.
Аналогічні показання дали і свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, які позитивно характеризували підсудну і наполягали на тому, що у ОСОБА_1 з ОСОБА_5 конфліктів не було, були робочі моменти. Причина звільнення ОСОБА_1 їм також не відома.
Повідомлені свідками обставини стосунків ОСОБА_1 з керівництвом ЗАТ, об'єктивно вказують на надуманий характер її звинувачень ОСОБА_5 у переслідуваннях і помсті.
Крім того, матеріалами справи об'єктивно встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин не у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи чи можливими конфліктами з нею, а з підстав виявлення через певний проміжок часу, і не ним самим, безпідставних, на його думку, перерахувань коштів ЗАТ на р/р інших фірм.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не змогла пояснити, чому, з її слів, приводом для її конфлікту з ОСОБА_5, який жодного разу не вимагав від неї вчинення протиправних дій, стало намагання з її боку вчасно подати певний звіт, тобто намір добросовісно виконати свою роботу, чим вона займалася останні 15 років, тоді як відразу після залишення нею робочого місця, враховуючи вихідні дні, саме для вирішення цього ж питання (своєчасне подання звіту) ОСОБА_5 вимушений був звертатися до іншої особи за фаховою допомогою.
ОСОБА_1 взагалі відмовилась пояснити, чому вона, не маючи наміру звільнятися, кинула посаду і справи, відразу забрала свої речі (!) і на тривалий час самовільно залишила робоче місце, не висуваючи ні яких претензій та умов.
Всі перелічені обставини у своїй сукупності вказують на те, що неприязні стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виникли не у зв'язку із прийнятим нею рішення звільнитися з ЗАТ, а з іншої причини і такою суд визнає виявлені з часом проблеми в документації бухгалтерії ЗАТ, погоджуючись з цього приводу з версією ОСОБА_5, яка є логічною і послідовною.
Водночас версію ОСОБА_1 про причини та розвиток її конфлікту з ОСОБА_5 суд оцінює критично як суперечливу і надуману.
Заяви ж свідка ОСОБА_8 про можливість конфлікту ОСОБА_1 з ОСОБА_5 через ймовірні неправомірні вказівки щодо «відмивання» коштів суд оцінює критично, оскільки вони є припущеннями свідка, а сама ОСОБА_1 про такі факти не повідомляла.
Суд ретельно перевірив і версію можливого знищення первинних документів ЗАТ іншими особами з метою приховати свою протиправну діяльність і оговорити її, ОСОБА_1, з мотивів помсти. Разом з тим, ця версія жодного свого підтвердження не знайшла, більш того, сама ОСОБА_1 спростувала її, повідомивши суду про те, що за всі роки спільної роботи жодної протиправної вказівки від ОСОБА_5, тим більше від інших осіб, про вчинення якихось дій по бухгалтерії вона не отримувала, про такі вказівки їй не відомо, всі бухгалтерські документи велися нею належним чином, їй не відомі факти втрати, викрадення чи протиправного знищення документації бухгалтерії ЗАТ, перевіряючи перерахунки коштів, здійснені у її відсутність, вона порушень, неузгодженостей чи відсутності первинних документів у зв'язку з такими платежами не виявляла, випадків несанкціонованого втручання в роботу програми бухобліку не було. ОСОБА_1 також повідомила, що не має жодного документу, який би міг підтвердити рішення ОСОБА_5 на проведення платежу, здійснення якого їй поставлено у провину обвинуваченням.
З огляду на визнані підсудною тривалі нормальні стосунки між нею та ОСОБА_5, стан справ на ЗАТ зі слів підсудної, виглядає взагалі абсурдною версія про те, що ОСОБА_5, як власник і керівник ЗАТ, який зацікавлений в його існуванні і отриманні прибутків, міг санкціонувати знищення первинних документів бухгалтерії ЗАТ, які підтверджували законність проведених товариством операцій і понесених у зв'язку з цим витрат в аспекті визначення податкових зобов'язань ЗАТ.
Як категорично наполягала свідок ОСОБА_7, їй не невідомо, щоб ОСОБА_5 знищував будь-які документи після звільнення ОСОБА_1, навпаки він активно шукав документи бухгалтерії, і ці її показання знайшли своє повне підтвердженням в наведених вище показаннях ОСОБА_5 та ОСОБА_14.
Суд також бере до уваги, що для ОСОБА_1, якщо вона мала б у своєму розпорядженні хоча б якісь докази безпідставних переслідувань, протиправних вимог з боку ОСОБА_5, які вона вимушена була виконувати, знищення первинної документації ЗАТ з метою спотворення дійсних обставин справи, були відсутні перешкоди для звернення з цього приводу до правоохоронних органів, але вона цього не зробила, активно захищаючи свої трудові права, натомість із заявою про злочин звернувся ОСОБА_5, який не повинен бути зацікавленим у викритті можливих протиправних дій зі свого боку.
Свідок ОСОБА_4, викриваючи протиправні дії ОСОБА_1, за відсутності будь-яких даних про наявність при цьому особистого інтересу, фактично свідчила проти себе та проти своїх колишніх колег.
Свідок ОСОБА_14, і це підтвердила ОСОБА_7, додаючи додаткових і не обумовлених її основною роботою зусиль, за розпорядженням ОСОБА_5 вживала всіх можливих заходів для відновлення документів бухгалтерії ЗАТ, тим самим і ОСОБА_5, і ОСОБА_14, і ОСОБА_7 вчиняли дії на користь ОСОБА_1, яка у свою чергу не вважала за потрібне здавати посаду і передавати документацію, справами ЗАТ після залишення робочого місця взагалі не цікавилася.
Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_14 про відсутність договорів, рахунків та інших документів, які підтверджували б поставку матеріалів з боку ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», ТОВ БК «МІГ», ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», ТОВ «Торгінвест-Люкс», ТОВ «Техномаш-наско» на користь ЗАТ, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні аналогічних даних, які містить лист ЗАТ- відповідь на судовий запит (т. 9 а.с. 168-169).
Жодних доказів товарності операцій ЗАТ з вказаними товариствами у судовому засіданні не здобуто, а їх спроможність виробити і поставити проведений за розрахунковими документами ЗАТ товар власними силами спростована нижче наведеними даними, які містять їх статутні документи в частині наявного статутного фонду та форм його забезпечення, обраного виду діяльності, який не пов'язаний із виробництвом (т. 4 а.с. 5-35, 58-63, 69, 74, 203-239; т. 5 а.с. 5-14, 30-37, 99-115, 134, 143-147; т. 7 а.с. 162-169, 175-182).
Ці обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку дають підстави для визнання показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 правдивими, а тому суд їх, а також показання підсудної в частині, що їм не суперечить, також кладе в основу даного вироку, відхиляючи з цього приводу сумніви захисту щодо щирості вказаних осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_1, хоча і не зобов'язана доводити свою невинуватість як підсудна, проте як колишній бухгалтер ЗАТ в контексті фінансової відповідальності не довела безспірну законність жодного платежу, який їй поставлений у провину.
За таких обставин суд критично оцінює, а тому і відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що: - вона здійснювала всі платежі по р/р ЗАТ № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», виключно за наявності належно оформлених первинних документів і вказівки на таку оплату з боку ОСОБА_5; - вона не отримувала коштів ЗАТ від ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які перед цим за її участю безпідставно було перераховано на р/р СПД ФО ОСОБА_4; - вона зазнала переслідувань з боку ОСОБА_5 за свою вимогливість; - вона не мала змоги передати документи бухгалтерії та отриманий нею службовий ноутбук Lenovo 20.
Оцінюючі всі наявні в справі інші докази обвинувачення в контексті їх допустимості, суд бере за основу строки досудового слідства, протягом яких в рамках даної справи слідчий (слідчі) мав процесуальні повноваження на їх збір та закріплення, так як в цій справі вказаний аспект виявився вирішальним для прийняття в ній законного рішення.
Згідно з правилами п. 2 ч. 5 ст. 98, ч. 1 ст. 113, ст. ст. 65, 66 КПК України (1960 року) досудове слідство, а відтак і збирання доказів розпочинається виключно після порушення кримінальної справи, якщо іншого прямо не передбачено законом, і може тривати протягом досудового слідства, строки проведення якого чітко визначені правилами ст. ст. 113 та 120 КПК України (1960 року). Зокрема, досудове слідство провадиться після порушення кримінальної справи і повинно бути закінчено протягом двох місяців, якщо його не продовжено прокурором - ці правила не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин.
Як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи, провадження в ній розпочато на підставі постанови про її порушення відносно ОСОБА_1 від 02 вересня 2011 року (за епізодами перерахування грошових коштів ЗАТ на користь товариств «С.ДЖ.Р.ГРУП», БК «МІГ», «Оптдевайс», «ДК Трейдинг ЛТД», «Техномаш-наско», «Торгінвест-Люкс», (т. 1 а.с. 1-2), відтак було встановлено особу, щодо якої і було висунуто підозру у вчиненні злочину, а тому строк досудового слідства з урахуванням рішення прокурора Святошинського району міста Києва про його продовження до 3-х місяців (т. 1 а.с 22-25), мав би закінчиться 02 грудня 2011 року. Як також видно з матеріалів цієї справи, провадження в ній було зупинено 18 жовтня 2011 року з підстави, передбаченої ч. 1 ст. 206 КПК України (1960 року), до встановлення місця знаходження ОСОБА_1, яке було невідомим (т. 1 а.с. 14, т. 8 а.с. 274-280) та відновлено 16 листопада 2011 року (т. 1 а.с. 15). Підсумовуючи викладене, строк досудового слідства в даній справі закінчився 01 січня 2012 року.
При цьому, суд оцінює критично як такі, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону і штучно продовжували строк досудового слідства, рішення слідчого про зупинення провадження в даній справі у такі періоди і з таких підстав: з 27 вересня по 04 жовтня та з 04 по 10 жовтня 2011 року - кожного разу з причин не встановлення осіб, які вчинили злочин (т. 1 а.с 10-13); з 02 по 26 грудня 2011 року, з 26 грудня 2011 року по 15 травня 2012 року та з 28 травня по 21 червня 2012 року - кожного разу з причин оскарження постанови про порушення кримінальної справи від 02 вересня 2011 року (т. 1 а.с 16-21).
Суд дійшов такого висновку, виходячи з таких обставин.
Дана справа була порушена стосовно конкретної особи, а відтак припущення слідчого про можливу причетність інших осіб до вчинення злочину не могло бути підставою для зупинення даного провадження, тим більше неодноразово.
Крім того, як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року про прийняття до провадження суду скарги ОСОБА_1 на постанову від 02 вересня 2011 року про порушення щодо неї кримінальної справи (т. 9 а.с. 66), суд у зв'язку з цим не приймав рішення про зупинення провадження у справі. Натомість слідчий всупереч вимогам ч. 4 ст. 206 КПК України (1960 року) не тільки тричі зупиняв провадження у справі, починаючи з 02 грудня 2011 року, а й фактично відновив його лише 21 червня 2012 року, тобто через півроку після розгляду скарги судом.
Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України, зазначивши в п. 19 постанови свого Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» про те, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом і тоді, коли, зокрема, їх збирання і закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку.
Підсумовуючі викладене в цій частині, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає недопустимими (одержані з порушенням встановленого законом порядку - п. 2 ч. 5 ст. 98, ч. 1 ст. 113, 120 ст. ст. 65, 66 КПК України (1960 року) всі докази обвинувачення у даній справі, порушеній 02 вересня 2011 року стосовно ОСОБА_1 за епізодами розтрати грошових коштів ЗАТ, які (докази) були одержані слідчим поза межами строку досудового слідства, тобто або до 02 вересня 2011 року, або після 01 січня 2012 року, і з цієї причини відхиляє їх як докази обвинувачення ОСОБА_1 в цій частині.
З аналогічних мотивів суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає недопустимими (одержані з порушенням встановленого законом порядку - п. 2 ч. 5 ст. 98, ч. 1 ст. 113, 120 ст. ст. 65, 66 КПК України (1960 року)) всі докази обвинувачення у даній справі, порушеній 03 липня 2012 року стосовно ОСОБА_1 за епізодами розтрати та привласнення майна ЗАТ, які (докази) були одержані слідчим поза межами строку досудового слідства, тобто до 03 липня 2012 року, і з цієї причини відхиляє їх як докази обвинувачення ОСОБА_1 і в цій частині.
Однак суд вважає, що визнання доказу обвинувачення недопустимим з причин порушення порядку одержання, що не впливає на його зміст, не позбавляє права іншу сторону в процесі, з володіння якої такий доказ був вилучений чи у володінні якої продовжує перебувати, клопотати у подальшому про долучення і дослідження такого доказу для доведення чи спростування обставин у справі в межах власного процесуального та матеріально-правового інтересу.
Так, внаслідок задоволення судом клопотання представника цивільного позивача про долучення і дослідження в судовому засіданні в межах заявленого у справі цивільного позову доказів (письмові документи та речі, які долучені слідчим до справи з порушенням закону і містяться в матеріалах справи (т. 6 а.с. 7-249, 251; т. 8 а.с. 126; 142-147), які безпосередньо стосуються діяльності ЗАТ і перебували в його володінні, суд визнає їх допустимими доказами в межах заявленого у справі цивільного позову.
Як видно з досліджених в судовому засіданні договорів № № 418 та 418/1 від 03 березня 2006 року про відкриття рахунку, здійснення розрахунково- касового обслуговування ЗАТ та надання інших банківських послуг в АКБ «Райфайзенбанк Україна» по р/р ЗАТ № 26005001311416 (UAH), а також про використання комп'ютерної банківської системи електронних платежів «Клієнт-Банк» для здійснення банківських операцій за цим рахунком, заяви ЗАТ «Техніка» про встановлення комп'ютерної банківської системи «Клієнт-Банк» від 03 березня 2006 року (т. 1 а.с. 51-62; т. 6 а.с. 7-20), для забезпечення реалізації умов вказаних договорів АКБ «Райффайзенбанк Україна» встановило в приміщенні ЗАТ (м. Київ, вул. Велика Окружна, 4-Ж) комп'ютерну банківську систему «Клієнт-Банк» та виготовило ключові дискети з правом першого підпису голови правління ОСОБА_5 та другого підпису з правом створення документів головним бухгалтером ОСОБА_1; внаслідок дотримання спеціальних вимог безпеки АКБ «Райффайзенбанк Україна» надавав послуги ЗАТ щодо виконання його платіжних доручень за р/р №26005001311416 (UAH) тільки за умови, якщо вони були закодовані та звірені з використанням вказаних спеціальних цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера.
Показами самої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 доведено, що саме ОСОБА_1 як головного бухгалтера було уповноважено використовувати цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера у АКБ «Райффайзенбанк Україна» для здійснення перерахувань грошових коштів ЗАТ на підставі рахунків постачальників товарів, робіт, послуг, для чого їй були передані ключі для їх інсталяції на закріпленому за нею робочому комп'ютері, на якому і створювались платіжні документи в електронному вигляді.
Така практика повністю відповідає звичайній і давно існуючій практиці проведення платежів на ЗАТ за аналогічних умов, що підтверджується даними, які містить акт передачі ОСОБА_1 засобів захисту від 21 вересня 2004 року згідно з аналогічними умовами договору про банківське обслуговування ЗАТ з використанням системи «Клієнт-банк», укладеного з АКБ «Правекс-Банк» (т. 1 а.с. 45-49). І таку практику ОСОБА_1 не заперечувала, визнавши дійсним вказаний вище акт та наявний на ньому від її імені підпис.
Згідно з дослідженими даними юридичної справи на ТОВ «Оптдевайс», останнє в складі однієї особи відкрило рахунок № 26005011747001 у Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" 23 вересня 2010 року і 02 грудня того ж року його закрило (т. 4 а.с. 5-35, 58-63, 69, 74).
Згідно з дослідженими даними юридичної справи на ТОВ «Техномаш-наско», картки платника податку, рапорту старшого оперуповноваженого ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 26 вересня 2011 року, ТОВ «Техномаш-наско» в складі однієї особи відкрило рахунок 26002033450001 у ВАТ КБ "Інтербанк" 31 січня 2011 року, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, за цією адресою станом на вересень 2011 року не знаходиться, має ознаки фіктивного (т. 4 а.с. 203-239; т. 7 а.с. 178-182).
Згідно з дослідженими даними юридичної справи на ТОВ «Торгінвест-Люкс», картки платника податку, рапорту старшого оперуповноваженого ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 24 вересня 2011 року, ТОВ «Торгінвест-Люкс» в складі однієї особи відкрило рахунок 26003033255001 у ВАТ КБ "Інтербанк" 29 грудня 2009 року, станом на вересень 2011 року за місцем розташування відсутнє (т. 5 а.с. 5-14, 30-37; т. 7 а.с. 162-164).
Згідно з дослідженими даними юридичної справи на ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД», картки платника податку, рапорту старшого оперуповноваженого ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 26 вересня 2011 року, ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» в складі однієї особи відкрило рахунок № 26005009801001 у Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" 05 листопада 2011 року, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, за цією адресою станом на вересень 2011 року не знаходиться, підприємству анульовано свідоцтво платника податку, воно має ознаки фіктивного (т. 5 а.с. 99-115, 134, 143-147; т. 7 а.с. 175-177).
Згідно з дослідженими даними картки платника податку, рапорту старшого оперуповноважено-го ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 25 вересня 2011 року, ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4, за цією адресою станом на вересень 2011 року не знаходиться, обслуговувалося за р/р № НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Преміум», а документи реєстрації вилучені слідчими органами податкової служби, 27 вересня 2012 року стосовно директора цього ТОВ порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України (т. 7 а.с. 165-167).
Згідно з дослідженими даними картки платника податку, рапорту старшого оперуповноважено-го ГВПМ ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 26 вересня 2011 року, ТОВ БК «МІГ», зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5, за цією адресою станом на вересень 2011 року не знаходиться, перестало звітувати перед податковою з 2011 року, підприємству анульовано свідоцтво платника податку, воно має ознаки фіктивного (т. 7 а.с. 168-169).
Розглядаючи всі можливі варіанти зацікавленості сторін конфлікту у виявленій відсутності на ЗАТ після звільнення ОСОБА_1 окремої первинної документації бухгалтерії, суд з урахуванням наведеного вище також виходить і з такого.
Не зважаючи на великий досвід практичної робот у сфері бухгалтерського обліку, ОСОБА_1 влаштовував тривалий порядок проведення платежів за усними вказівками керівника, який зазвичай є неприйнятним. Відсутня документація на ЗАТ стосується господарських операцій, проведених не з постійними, а саме з названими епізодичними і проблемними контрагентами, а також з ОСОБА_4.
Вибірковий характер відсутньої документації, яка зберігалася не тільки в службовому кабінеті ОСОБА_1, а, за її словами, і в архіві, вказує на цілеспрямовані дії по її приховуванню (знищенню), або на факт не існування таких документів взагалі.
Аналіз даних по вказаних «контрагентах» ЗАТ у сукупності з даними про відсутність на ЗАТ первинної документації та повідомленою ОСОБА_1 практикою системного перерахування коштів на підставі усних вказівок ОСОБА_5, яка не спростована в судовому засіданні, вказує на зацікавленість саме ОСОБА_1 у відсутності такої документації, оскільки в разі документального підтвердження безпідставності платежу у зв'язку з відсутністю вказівки на його проведення з боку розпорядника коштів вона перша несе відповідальність за такий платіж, а відповідальність розпорядника коштів за таких умов стає сумнівною.
Вказаний висновок суду підтверджується і неузгодженостями в позиції ОСОБА_1: намагання з її боку переконати слідство в тому, що всі первинні документи ЗАТ залишилися в офісі; фактична наявність за місцем її проживання документів на платежі за відсутності вказівки на їх проведення з боку розпорядника коштів, на оцінці яких наполягав захисник.
ОСОБА_1 не змогла пояснити суду, як вона забезпечувала контрольні функції бухгалтера, маючи справу із системними платежами на підставі лише усних вказівок ОСОБА_5.
У будь-якому випадку, проведення платежу за відсутності вказівки на його проведення з боку розпорядника коштів вказує на безпідставний та протиправний характер такої операції. При цьому, відображення у подальшому наслідків такої операції у звітності не доводить її товарність, а може свідчити лише про її завуальований у такій спосіб характер.
Навпаки, якщо були б наявні всі первинні документи з відповідними резолюціями на проведення платежу з боку ОСОБА_5, в їх збереженні як виправдувальних документів була б перед усім зацікавлена ОСОБА_1, яка, маючи багаторічний досвід у сфері організації бухгалтерського обліку, вжила б всіх можливих заходів для їх збереження та надання на свій захист і така її позиція виглядала б цілком логічною. ОСОБА_5 міг бути зацікавленим у знищені таких документів, якщо б ними підтверджувались його протиправні дії в сфері господарювання, але такі підсудній не відомі.
ОСОБА_5 не мав зацікавленості знищувати первинні документи щодо безпідставних платежів на користь ОСОБА_4, які та визнала перед ним і за якими він отримав відшкодування, оскільки дані про ці платежі відображені в банківській документації про рух коштів, навпаки рахунки-фактури без його резолюції на оплату в цій ситуації були б для нього додатковим виправдувальним доказом.
Версія ОСОБА_1 про причетність ОСОБА_5 до інкримінованих їй платежів в судовому засіданні спростована і системним дослідженням закордонного паспорту останнього та даних про рух коштів ЗАТ, згідно з якими окремі платежі та документи на їх проведення були проведені ОСОБА_1 по бухгалтерії у періоди часу (на користь СПД ФО ОСОБА_4 10 та 19 листопада 2010 року за рахунками-фактурами за ці ж дати на суми відповідно 7 000, 15 000 та 8 000 грн; 27 квітня 2011 року за рахунком-фактурою за цю ж дату на суму 11 400 грн), коли ОСОБА_5 вже не було на території України (з 10 листопада по 03 грудня 2010 року; з 26 квітня по 09 травня 2011 року), відтак він був позбавлений можливості прийняти будь-яке рішення за такими платежами (т. 9 а.с. 135-161).
Як вбачається з досліджених за клопотанням представника цивільного позивача акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 01 листопада 2010 року, затвердженого ОСОБА_5, оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Необоротні активи» за 2010 рік (позиція № 18), в експлуатацію ОСОБА_1 був переданий придбаний за грошові кошти ЗАТ і оприбуткований належним чином ноутбук Lenovo 20, вартістю 4 718 грн, щодо якого була відкрита відповідна картка обліку (т. 8 а.с. 142, 147).
ОСОБА_1 визнала, що саме цей комп'ютер був в неї вилучений в жовтні 2011 року, тобто майже через п'ять місяців після її звільнення з ЗАТ.
Місце вчинення злочину (офіс ЗАТ) доведено в судовому засіданні фактом наявності спеціального програмного продукту на ЗАТ, який забезпечував проведення платежів в системі «Клієнт-банк» і унеможливлював проведення таких операції з іншого операційного місця.
Відсутність належного контролю за діяльністю ОСОБА_1 підтверджено дослідженими в судовому засіданні даними, які містить лист ЗАТ- відповідь на судовий запит, зокрема про те, що ревізійна комісія ЗАТ у період, починаючи з 2006 року по 2011 рік включно планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ не проводила; зустрічні перевірки між ЗАТ та СПД ФО ОСОБА_4 - не проводились, книги обліку та руху матеріальних цінностей ЗАТ (складська документація) у період 2006 - 2011 років - не велася.
Умисел ОСОБА_1 на вчинення дій з корисливих мотивів доведено в судовому засіданні наявними даними про приховування нею первинних документів, вибірковість проведених нею платежів в контексті кредитно-фінансової історії контрагентів, їх черговість, про її намагання приховати вчинене шляхом формальної документальної проводки вказаних операцій на купівлю саме витратних матеріалів у звітній документації з одночасним веденням не поєднаних в єдину систему декількох версій бухгалтерських програм та відсутністю обліку цього товару на складі - ці дії знаходилися в повній і виключній компетенції ОСОБА_1, а також про її намагання перекласти відповідальність на інших осіб, спотворення у своїх поясненнях суті і змісту бухобліку з посиланням на особливі умови організації господарської діяльності ЗАТ, про тривалу і повну з її мовчазної згоди відсутність внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю ЗАТ, відсутність складського обліку, що унеможливлювало поєднання синтетичної та аналітичної складових обліку в цілісний, послідовний і безперервний процес.
Суд критично оцінює доводи захисту про відсутність корисливого мотиву в діях ОСОБА_1 та його не доведення доказами. ОСОБА_1 не заперечувала своєї обізнаності із тим, що вона на користь третіх осіб перераховувала грошові кошти, які для неї були чужими і належали ЗАТ, вона не мала на них прав та права розпоряджатися ними. У судовому засіданні також доведено, що платежі вона здійснювала проти волі власника і, не зважаючи на це, прагнула, з огляду на усвідомлений характер дій, складну послідовність яких становить операція здійснення платежу, протиправно обернути чуже майно на користь інших осіб, а в окремих випадках і на свою користь, у зв'язку з чим інші особи, а в окремих випадках і вона сама, одержали фактичну можливість розпоряджатися цим майном як своїми власним, а власник цього майна - такого права позбавлявся. Розтрата за таких умов є корисливим злочином, оскільки її мотивом залишається корислива зацікавленість - бажання обернути вилучене у власника без його волі майно на користь іншої особи (аналогічну правову позицію щодо змісту користі (корисливого спонукання, корисливого мотиву) висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 04 квітня 2012 року - електронний ресурс: офіційний сайт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ).
Фактор зловживання з боку ОСОБА_1 своїм службовим становищем головного бухгалтера підтверджено, з одного боку, відсутністю в неї права розпоряджатися грошима та рахунками ЗАТ, а з іншого, самостійно здійсненими нею платежами з використанням наявних за посадою можливостей - доступ до електронних ключів з підписами голови правління та бухгалтера, а також ведення документальної проводки цих операцій, а відтак і документального приховування руху коштів.
Окремі технічного характеру описки в документах обвинувачення (напр., відсутність цифри чи, навпаки, зайва цифра в р/р, який складається більше ніж з десяти знаків), на які обґрунтовано звертав увагу захист, не позбавляють права суд їх усунути в ході судового слідства, що знайшло своє відображення у даному вироку. На суто технічний характер цих описок в окремих випадках вказує і їх очевидна абсурдність (напр., за місяцем вересень йде місяць жовтень, а не навпаки).
За таких обставин, суд вважає судовим слідством доведене те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтера ЗАТ, тобто будучи службовою особою і виконуючи у зв'язку з цим адміністративно-господарські обов'язки, зловживаючи своїм службовим становищем з корисливих мотивів: - у період часу з 05 червня 2009 року по 28 квітня 2010 року вчинила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування на користь ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» на загальну суму 177 495,05 грн, що становило великий розмір; - кожного разу повторно вчинила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування на користь: у період часу з 13 по 25 травня 2010 року - на користь ТОВ БК «МІГ» на загальну суму 25 718,84 грн; у період часу з 11 по 20 жовтня 2010 року - ТОВ «Оптдевайс» на загальну суму 40 884,22 грн; у період часу з 10 листопада по 27 грудня 2010 року - ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» на загальну суму 52 657,68 грн; 23 березня 2011 року - ТОВ «Техномаш-наско» на суму 11 495,40 грн; 14 квітня 2011 року - ТОВ «Торгінвест-Люкс» на суму 10 847,51 грн; - у період часу з 24 липня 2009 року по 27 квітня 2011року повторно вчинила привласнення грошових коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахування на користь СПД ФО ОСОБА_4 на загальну суму 271 321 грн, що становило великий розмір, та подальшого обернення на свою користь.
Крім того, суд вважає судовим слідством доведене те, що ОСОБА_1, з корисливих мотивів, повторно 27 травня 2011 року вчинила привласнення ввіреного їй чужого майна, а саме належного ЗАТ ноутбука Lenovo 20, вартістю 4 718 грн.
Органи досудового слідства в цій частині обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфікували за ч. 5 ст. 191 КК України як розтрату та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинених в особливо великих розмірах.
Разом з тим, в судовим слідством не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, що всі вказані і встановлені судом дії ОСОБА_1 охоплювалися її єдиним умислом. Навпаки, різний спосіб вчинення протиправних дій (різні контрагенти, спочатку системно, а потім епізодично), їх послідовність та розрив у часі вказують на те, що умисел у ОСОБА_1 на розтрату, а згодом і на привласнення чужого майна виникав спонтанно, в залежності від обставин. Тому суд вважає, що органи досудового слідства помилково розцінили такі дії ОСОБА_1 як один продовжуваний злочин, оскільки не взяли до уваги те, що підсудна вчинила за різних обставин ряд тотожних дій, відповідальність за які передбачено однією статтею Особливої частини КК України, не маючи при цьому єдиного умислу, а тому такі дії потрібно розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної в кожному окремому випадку шкоди виключається.
Аналогічну правову позицію, вирішуючи справу щодо подібних суспільно небезпечних діянь, висловив і Верховний Суд України у своїй ухвалі від 19 жовтня 2004 року (Рішення Верховного Суду України. - № 1/2005 - а. 90-92.).
Крім того, матеріалами справи безспірно встановлено, що ОСОБА_1, привласнивши ввірений їй і належний ЗАТ ноутбук Lenovo 20, вартістю 4 718 грн., своїм службовим становищем не зловживала, оскільки володіла цим ноутбуком до його привласнення на належній правовій підставі і лише скористалася обставинами, які склалися після її звільнення з посади головного бухгалтера ЗАТ, а тому вказівка на таку кваліфікуючу ознаку як зловживання службовим становищем у даному епізоді також підлягає виключенню.
Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1, яка з корисливих мотивів: вчинила розтрату чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем; повторно привласнила чуже майно у великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем; повторно вчинила розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем; повторно привласнила ввірене їй чуже майно - суд перекваліфіковує з ч. 5 ст. 191 КК України відповідно на ч. 4 ст. 191 КК України як розтрата та повторне привласнення шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужого майна у великих розмірах, та на ч. 3 ст. 191 КК України як повторна розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та повторне привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.
Органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_1 у тому, що вона, зловживаючи службовим становищем, вчинила розтрату коштів ЗАТ, виконуючи при цьому організаційно-розпорядчі повноваження, а також зловживаючи правом розпоряджатися коштами ЗАТ.
Разом з тим, організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Саме на такий зміст організаційно-розпорядчих обов'язків вказував у своїх правових позиціях і Верховний Суд України (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво»). Матеріалами справи безспірно встановлено, що таких функцій на ОСОБА_1 не покладалося, натомість, фактично покладені на неї як бухгалтера обов'язки по управлінню майном ЗАТ (ведення бухгалтерського обліку, підпис фінансових та банківських документів тощо), охоплюються поняттям адміністративно-господарських повноважень.
Крім того, у судовому заксіданні не доведено, що ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером ЗАТ, була наділена правом розпоряджатися коштами ЗАТ. Згідно з Додатком № 2 до наказу голови правління ЗАТ № 1 від 02 січня 2006 року «Про облікову політику ЗАТ» та змісту цього наказу (т. 1 а.с. 173), головний бухгалтер ЗАТ не був наділений правом видачі дозволу на проведення господарських операцій, право першого підпису належало голові правління ЗАТ - ОСОБА_5.
Згідно з роз'ясненнями АКБ «Райффайзенбанк Україна» № 32-2-2/2692 від 07 грудня 2011 року (т. 8 а.с. 363) в контексті даної справи, ОСОБА_1, як особа, яка була наділена правом другого підпису, розпоряджатися банківськими рахунками ЗАТ не мала права.
Відсутність такого права в ОСОБА_1 як головного бухгалтера ЗАТ підтверджена і показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та інших.
Отже, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 вказівку на те, що вона, зловживала організаційно-розпорядчими повноваженнями, а також правом розпоряджатися коштами ЗАТ.
Органи досудового слідства також обвинувачували ОСОБА_1 у тому, що вона, зловживаючи службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ, вчинила розтрату грошових коштів ЗАТ шляхом безпідставного їх перерахування з р/р № 26005001311416 (UAH), відкритого в АКБ «Правекс-Банк», на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД» (код ЄДРПОУ 32768214) (далі - ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД»), ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» (код ЄДРПОУ 33935314) (далі - ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс») та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».
Як на складову цього звинувачення в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої та в обвинувальному висновку вказано, що у зв'язку з встановленням на ЗАТ системи електронних платежів «Клієнт-Баню» в АКБ «Правекс-Банк» на підставі договору № 1941/1703-р про банківське обслуговування від 15 вересня 2004 року, наказом голови правління ЗАТ від 20 вересня 2004 року № 23 «Про зобов'язання головного бухгалтера отримати та прийняти в експлуатацію ключі з електронними цифровими підписами», на ОСОБА_1 були покладені повноваження щодо використання цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ для здійснення перерахувань через вказаний банк грошових коштів ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH). Цим же наказом на ОСОБА_1 було покладено і відповідальність за зберігання та використання даних ключів по вказаному р/р (т. 8 а.с. 294-295; 430). При цьому ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи вище вказані цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ для користування р/р № 26005001311416 (UAH), відкритим у АКБ «Правекс-Банк», безпідставно здійснила періодичні перерахування коштів ЗАТ: а) у період часу з 17 січня по 30 листопада 2006 року на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД» № 26007000289701, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», на загальну суму 141 371,53 грн; б) у період часу з 13 грудня 2006 року по 06 серпня 2008 року на р/р ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» № 26002000393001, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», на загальну суму 300 192,80 грн (згідно з дослідженими в судовому засіданні об'єктивними даними про рух коштів ЗАТ по р/р, відкритому саме в АКБ «Правекс-Банк» на підставі договору № 1941/1703-р про банківське обслуговування від 15 вересня 2004 року (т. 1 а.с. 135-172; т. 3 а.с. 79-286); в) у період часу з 24 вересня 2008 року по 28 квітня 2010 року на р/р ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» № 2600301010928 (згідно з обвинувальним висновком, а фактично - № НОМЕР_2), відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», на загальну суму 139 731,4 грн (згідно з з дослідженими в судовому засіданні об'єктивними даними про рух коштів ЗАТ по р/р, відкритому саме в АКБ «Правекс-Банк» на підставі договору № 1941/1703-р про банківське обслуговування від 15 вересня 2004 року (т. 1 а.с. 144-149, т. 6 а.с. 183-213), у кожному випадку, нібито як оплату за матеріали, які в дійсності ЗАТ не отримувало, тобто вчинила розтрату вказаних коштів ЗАТ (т. 8 а.с. 296-302; 431-432).
Разом з тим, як видно з дослідженого в судовому засіданні і не оспорюваного сторонами обвинувачення та захисту договору № 1941/1703-р про банківське обслуговування від 15 вересня 2004 року, додатків до нього (т. 1 а.с. 45-49; т. 7 а.с. 14-27), даних про рух коштів ЗАТ по р/р, відкритому в АКБ «Правекс-Банк» на підставі вказаного договору № 1941/1703-р (т. 1 а.с. 135-172; т. 2 а.с. 52-179; т. 3 а.с. 79-286; т. 6 а.с. 183-213), в інкримінований ОСОБА_1 період часу в АКБ «Правекс-Банк» по р/р № 26005001311416 (UAH) ЗАТ не обслуговувалось, відтак і будь-який рух коштів ЗАТ по цьому рахунку в даному банку був неможливим. Персоніфіковані дані р/р № 26005001311416 (UAH), за яким за версією обвинувачення здійснювалися безпідставні перерахунки коштів ЗАТ, не відповідають дійсним даним такого р/р в АКБ «Правекс-Банк» (2600800540021 (UAH)), відкритого на ЗАТ на підставі договору № 1941/1703-р від 15 вересня 2004 року), що вказує на безпідставність висунутого ОСОБА_1 звинувачення в цій частині.
Не ставить під сумнів такий висновок суду і єдина вказівка в обвинувальному висновку та постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої на р/р № 260080054021 (UAH) (т. 8 а.с. 294, 430), оскільки ця вказівка зроблена лише в контексті існування банківського обслуговування за цим р/р ЗАТ «Техніка» в АКБ «Правекс-Банк», проте його використання як способу вчинення розтрати коштів ЗАТ органами досудового слідства у провину ОСОБА_1 не ставиться. До того ж, дані і цього рахунку не відповідають наведеним вище даним р/р ЗАТ в АКБ «Правекс-Банк», дійсно відкритого на підставі договору № 1941/1703-р від 15 вересня 2004 року.
Більш того, як видно з досліджених в судовому засіданні і не оспорюваних сторонами даних про рух коштів ЗАТ «Техніка» у період часу з 17 січня по 30 листопада 2006 року на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД» № 26007000289701, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», через АКБ «Правекс-Банк» 23 (24) травня та 21 вересня 2006 року платежі (на суму відповідно 5 801 та 7 068 грн., а всього на суму 12 869 грн) не здійснювалися, натомість платежі на аналогічну суму ЗАТ здійснило через інший банк та інший відкритий в ньому рахунок (т. 2 а.с. 96 та 144; т. 6 а.с. 77об. та 88 а.с.), 11 травня 2006 року платіж був здійснений на іншу суму, ніж про це зазначено в документах обвинувачення (т. 1 а.с. 160), 29 вересня 2006 року платіж на суму 6 612 грн не здійснювався, платіж на аналогічну суму ЗАТ здійснило 02 жовтня 2006 року і він в провину ОСОБА_1 не ставиться (т. 1 а.с 163).
Згідно з даними про рух коштів ЗАТ у період часу з 24 вересня 2008 року по 28 квітня 2010 року на р/р ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», через АКБ «Правекс-Банк» 17 жовтня та 24 листопада 2008 року платежі на суму відповідно 14 512 та 11 083 грн не здійснювалися, платежі на аналогічну суму ЗАТ здійснило відповідно 20 жовтня та 25 листопада 2008 року і вони в провину ОСОБА_1 не ставляться (т. 1 а.с 144, 146), 13 травня 2009 року платіж фактично був здійснений на іншу суму, ніж про це зазначено обвинуваченням (т. 1 а.с. 148).
Крім того, суд вважає, що в судовому засіданні була спростована версія обвинувачення і про те, що ЗАТ нібито не мало підконтрольних керівництву господарських відносин із товариствами «УКРІНЖЕНЕРБУД» та «Інтерпроф-Будсервіс».
Так, як видно з досліджених в судовому засіданні даних про рух коштів ЗАТ «Техніка» у період часу з 17 січня по 30 листопада 2006 року, на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД» № 26007000289701, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», ЗАТ здійснила 24 травня та 21 вересня 2006 року поточні платежі за поставлені матеріали (пароніт та електроди) по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», тобто за межами висунутого звинувачення (т. 2 а.с. 96 та 144; т. 6 а.с. 77об. та 88 а.с.).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 підтвердили те, що пароніт та електроди є витратними матеріалами, які ЗАТ використовує при здійсненні своєї цільової виробничої діяльності.
Крім того, сторона захисту дослідженими за їх клопотанням в судовому засіданні виписками з банку, реєстром розрахункових документів, оформленими з печатками рахунками-фактурами, які були вилучені в ОСОБА_1 під час обшуку (т. 8 а.с. 84-125), також довела існування первинних документів з вказівкою на всі необхідні для здійснення платежу реквізити, які надходили в інкримінований період часу на адресу ЗАТ з боку ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», що також у сукупності з іншими даними додатково робить сумнівною версію обвинувачення про те, що ЗАТ нібито не мала контрольованих ОСОБА_5 відносин із ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс».
Системний аналіз в судовому засіданні даних про рух коштів ЗАТ (т. 1 а.с. 135-172; т. 3 а.с. 79-286; т. 6 а.с. 7-249) з даними про відпустки ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 176-182; т. 8 а.с. 365-371, довідка № 110/09 від 13 липня 2012 року) вказує на те, що на р/р ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» № 26002000393001, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», ЗАТ здійснило 22 січня, 05 та 06 лютого, 21 травня, 01 червня, 14 вересня (двічі), 20 та 24 грудня 2007 року, 13 березня 2008 року поточні платежі, тобто у час відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у зв'язку з відпусткою.
Факти перебування ОСОБА_1 у відпустці у вказані дні зайшли своє повне підтвердження під час дослідження заяв ОСОБА_1 про надання відпустки, наказів ЗАТ з цього приводу та відповідних довідок (т. 1 а.с. 176-182; т. 8 а.с. 365-371, довідка № 110/09 від 13 липня 2012 року).
Допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтвердили те, що у вказаний період ОСОБА_1 у зв'язку з перебуванням у відпустці дійсно неодноразово звільнялася від виконання обов'язків бухгалтера, а тому її обов'язки, пов'язані із здійсненням платежів в системі «Клієнт-банк», в умовах гострої виробничої необхідності і виключно за розпорядженням ОСОБА_5 і під його особистим контролем, здійснювала ОСОБА_7. При цьому свідок ОСОБА_7 уточнила, що коди доступу до бухгалтерської програми, а також інші дані, необхідні для здійснення електронного підпису, їй надавала ОСОБА_1, а за вказівкою директора вона проводила перерахунок коштів на фірму, яку сам обирав директор.
Як також уточнила свідок ОСОБА_7, коли вона у відсутність ОСОБА_1 за вказівками ОСОБА_5 робила платежі, порядок оплати через програму «Клієнт-банк» був таким: вона брала рахунок-фактуру з підписом директора і резолюцією «оплатити», там завжди стояло число, коли необхідно провести оплату, включала комп'ютер, набирала код доступу до системи і проводила оплату; без коду та інших даних неможливо здійснити перерахування коштів.
Свідок ОСОБА_14 також підтвердила, що ключі та коди до програми «Клієнт-банк», коли вона входила в курс справ як головний бухгалтер, їй повідомила ОСОБА_7.
Отже наявність платежів поза межами висунутого звинувачення і проведених іншими особами без участі у цьому ОСОБА_1 і під контролем керівництва ЗАТ, вказують на наявність господарських відносин ЗАТ із товариствами «УКРІНЖЕНЕРБУД» та «Інтерпроф-Будсервіс», а це виключає відповідальність ОСОБА_1 за розтрату коштів на користь цих суб'єктів. Сам по собі факт відсутності на даний час всіх первинних документів, які могли б документально підтвердити такі відносини, за наведених вище обставин не може бути визнано достатнім доказом звинувачення ОСОБА_1 у цій частині.
До того ж, як видно із дослідженої в суді заяви ЗАТ про злочин від 18 липня 2011 року, яка стала приводом для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, товариства «УКРІНЖЕНЕРБУД» та «Інтерпроф-Будсервіс» не вказувались серед підприємств, на рахунки яких безпідставно перераховувалися поставлені в провину ОСОБА_1 кошти.
Отже, тлумачачи згідно з правилами ст. 62 Конституції України всі сумніви на користь обвинуваченого, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 як недоведену вказівку на те, що вона, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ для користування р/р № 26005001311416 (UAH), відкритим у АКБ «Правекс-Банк», безпідставно здійснила перерахування коштів ЗАТ: а) у період часу з 17 січня по 30 листопада 2006 року на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД» № 26007000289701, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», на загальну суму 141 371,53 грн; б) у період часу з 13 грудня 2006 року по 06 серпня 2008 року на р/р ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» № 26002000393001, відкритий в ПАТ «Агрокомбанк», на загальну суму 300 192,80 грн; в) у період часу з 24 вересня 2008 року по 28 квітня 2010 року на р/р ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» № НОМЕР_2), відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», на загальну суму 139 731,4 грн, тобто вчинила розтрату цих коштів ЗАТ.
Суд критично оцінює заяву представника цивільного позивача про те, що на розтрату перерахованих коштів на р/р ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД», «Інтерпроф-Будсервіс» та «С.ДЖ.Р.ГРУП» вказує особливий порядок проведення платежів, а саме в день складання рахунку-фактури.
Як видно з аналізу об'єктивних даних про рух коштів ЗАТ на користь інших контрагентів, підтверджених відповідними довідками банківських установ, практика проведення платежів в день складання контрагентом рахунку-фактури не є атиповою для ЗАТ.
Також, враховуючи викладене вище і тлумачачи згідно з правилами ст. 62 Констиуції України всі сумніви на користь обвинуваченої, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 як недоведену вказівку на те, що вона, зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 13 грудня 2006 року по 06 серпня 2008 року вчинила розтрату коштів ЗАТ на суму 58 802 грн шляхом їх безпідставного перерахування через р/р ЗАТ № 26005001311416 (UAH), відкритий у АКБ «Райффайзенбанк Україна», на користь ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» на р/р, оскільки остання в цьому не обвинувачувалась.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувалась і у тому, що, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритого в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись в приміщенні ЗАТ «Техніка» (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ж), в період часу з 14 червня 2010 року по 22 вересня 2010 року, без наявності будь-яких первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини ЗАТ та ТОВ «Буд АМВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 35710112) (далі - ТОВ «Буд АМВ ГРУПП») на р/р останнього № 26008301000730, відкритий в АТ «НК Банк», періодичними платежами в якості оплати за товар здійснила перерахування коштів ЗАТ на загальну суму 107 220,37 грн, хоча в дійсності ніяких товарів ЗАТ з боку ТОВ «Буд АМВ ГРУПП» не постачалось. Таким чином, в результаті розтрати грошових коштів ЗАТ шляхом безпідставного їх перерахування на користь ТОВ «Буд АМВ ГРУПП», ОСОБА_1 спричинено збитки ЗАТ на вказану суму.
Разом з тим, як видно з матеріалів кримінальної справи та постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження від 02 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 1-2), за вказаним епізодом звинувачення ОСОБА_1 в розтраті чужого майна кримінальна справа 02 вересня 2011 року порушена не була. Натомість висунуте обвинувачення в цій частині ґрунтується на доказах зібраних і закріплених після 02 вересня 2011 року і до 03 липня 2012 року, коли була винесена друга постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1.
Згідно з правилами п. 2 ч. 5 ст. 98, ч. 1 ст. 113, ст. ст. 65, 66 КПК України (1960 року) досудове слідство, а відтак збирання та закріплення доказів у справі може бути розпочато виключно після порушення кримінальної справи, інші прямо передбачені законом випадки даної справи не стосуються.
Оскільки всі докази за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні шляхом зловживання службовим становищем розтрати коштів ЗАТ на користь ТОВ «Буд АМВ ГРУПП» на суму 107 220,37 грн одержані з порушенням процесуального закону, а саме всупереч правилам, передбаченим п. 2 ч. 5 ст. 98, ч. 1 ст. 113, ст. ст. 65, 66 КПК України (1960 року), до порушення кримінальної справи, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає їх недопустимими і з цієї причини відхиляє як докази обвинувачення ОСОБА_1 в цій частині.
Як під час досудового слідства, так і в судовому зсіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного епізоду розтрати на користь ТОВ «Буд АМВ ГРУПП» заперечувала.
За таких обставин, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 як недоведену жодним допустимим з процесуальної точки зору доказом вказівку на те, що вона, зловживаючи службовим становищем головного бухгалтера ЗАТ, в період часу з 14 червня 2010 року по 22 вересня 2010 року вчинила розтрату коштів ЗАТ на суму 107 220,37 грн шляхом безпідставного їх перерахування на користь ТОВ «Буд АМВ ГРУПП» на р/р останнього № 26008301000730, відкритий в АТ «НК Банк».
Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про те, що вони не пам'ятають таких товариств, як ТОВ «УКРІНЖЕНЕРБУД», ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» та ТОВ «Буд АМВ ГРУПП», не ставлять під сумнів наведених вище висновків суду.
Крім того, органи досудового слідства також обвинувачували ОСОБА_1 у привласненні коштів ЗАТ шляхом їх безпідставного перерахунку, зловживаючи службовим становищем, на р/р СПД ФО ОСОБА_4 № НОМЕР_4, відкритий в ФКД ПАТ «ІНПРОМБАНК» 30 квітня 2009 року 2 800,0 грн, а на р/р СПД ФО ОСОБА_4 № НОМЕР_3, відкритий в АТ «ОТП Банк»: 05 червня 2009 року - 5 000,0 грн; 30 липня 2009 року - 5 000,0 грн; 11 вересня 2009 року - 5 000,0 грн; 02 грудня 2009 року - 5 000,0 грн; 10 лютого 2010 року - 3 500,0 грн; 04 березня 2010 року - 4 700,0 грн; 02 березня 2011 року - 5 300,0 грн, а всього на загальну суму 33 500 грн.
Натомість згідно з п. 3.3 дослідженого в судовому засіданні договору про надання юридичних послуг від 04 січня 2011 року, укладеного між ЗАТ та СПД ФО ОСОБА_4, вартість послуг, пов'язаних з представництвом інтересів ЗАТ в судах оплачується окремо.
Свідок ОСОБА_4 уточнила, що положення цього договору є типовими і наполягала на тому, що додаткові юридичні послуги, які не охоплювалися фіксованою платою і надавалися епізодично, оцінювалися в межах 4 000 - 5 000 грн.
Системним аналізом даних про рух коштів ЗАТ по р/р СПД ФО ОСОБА_4 встановлено, що: 30 квітня 2009 року їй було перераховано 2 800,0 грн як фіксований і обумовлений договором № 04 від 02 березня 2009 року платіж за березень і квітень 2009 року; 05 червня 2009 року їй було перера-ховано 5 000,0 грн як оплата наданих послуг за окремим договором № 03 від 06 лютого 2009 року; аналогічно 30 липня, 11 вересня, 02 грудня 2009 року, 10 лютого, 04 березня 2010 року, 02 березня 2011 року на користь СПД ФО ОСОБА_4 були перераховані суми, які не перевищували в кожному випадку 5 000 грн і ці суми охоплюються додатковими платежами, про які повідомила в ОСОБА_4 як про оплату додатково наданих нею послуг, наявність таких платежів не заперечував і ОСОБА_5.
Суд кладе в основу такого свого висновку покази ОСОБА_4, оскільки вони були визнані судом щирими.
Враховуючи викладене і тлумачачи згідно з правилами ст. 62 Констиуції України всі сумніви на користь обвинуваченої, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 як недоведену вказівку на те, що вона, зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 30 квітня 2009 року по 27 квітня 2011 року вчинила привласнення коштів ЗАТ на загальну суму 33 500 грн. шляхом безпідставного їх перерахування через р/р ЗАТ № 26005001311416 (UAH), відкритий у АКБ «Райффайзенбанк Україна», на користь СПД ФО ОСОБА_4, а саме такими платежами: 30 квітня 2009 року - 2 800,0 грн; 05 червня 2009 року - 5 000,0 грн; 30 липня 2009 року - 5 000,0 грн; 11 вересня 2009 року - 5 000,0 грн; 02 грудня 2009 року - 5 000,0 грн; 10 лютого 2010 року - 3 500,0 грн; 04 березня 2010 року - 4 700,0 грн; 02 березня 2011 року - 5 300,0 грн.
Крім того, ОСОБА_1 також обвинувачувалася у тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність, вирішила незаконно збагатитися шляхом використання грошових коштів ЗАТ на придбання комп'ютерної техніки з метою подальшого її обернення на свою користь.
З цього приводу в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи при цьому цифрові електронні ключі з підписами голови правління та головного бухгалтера ЗАТ по р/р № 26005001311416 (UAH), відкритому в АКБ «Райффайзенбанк Україна», знаходячись 01 червня 2010 року в приміщенні ЗАТ, за відсутності відповідного розпорядження голови правління ЗАТ здійснила перерахування на р/р ПП «Левит Центр» № 26002202989, відкритий в «Райффайзенбанк Україна», 18 496,80 грн відповідно до виставлених рахунків-фактур № № 0082 та 0083 від 01 червня 2010 року на придбання для ЗАТ двох ноутбуків. ОСОБА_1, використовуючи надані їй повноваження, пов'язані в тому числі з правом видавати та підписувати довіреності ЗАТ на отримання товарно-матеріальних цінностей, в невстановленому слідством місці, в період часу з 01 по 02 червня 2010 року, вчинила службове підроблення, а саме, склала та посвідчила підписом головного бухгалтера ЗАТ і печаткою вказаного товариства, а невстановлена слідством особа посвідчила підписом від імені голови правління цього товариства офіційний документ - довіреність № 87 від 02 червня 2010 року, який містив завідомо неправдиві відомості про те, що голова правління ЗАТ уповноважив ОСОБА_1 отримати у ПП «Левит Центр» два ноутбуки за оплаченими рахунками - фактурами № № 0082 та 0083 від 01 червня 2010 року. Використовуючи підроблену нею довіреність № 87 від 02 червня 2010 року, ОСОБА_1 отримала від ПП «Левит Центр» згідно в/н № 0083 від 02 червня 2010 року ноутбук Sony Vаіо VGN-Р720К/Q та згідно в/н № 0082 від 02 червня 2010 року ноутбук Sony Vаіо VGN- NW360F/B, загальною вартістю 18 496,80 грн, які, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила.
Разом з тим, і вказане обвинувачення не знайшло свого безспірного підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає виключенню.
Так, допитаний свідок ОСОБА_5 показав, що дійсно у 2010 році на прохання ОСОБА_1 і комерційного директора він дав вказівку на купівлю двох ноутбуків, назв яких не пам'ятає. Коли провели після звільнення ОСОБА_1 інвентаризацію, то виявили, що були куплені два ноутбуки Sony за ціною приблизно по 10 000 грн., проте їх місцезнаходження невідоме.
Свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що за рішенням ОСОБА_5 придбавалися ноутбуки, однак місце знаходження їх йому не відомо.
Допитаний свідок ОСОБА_17 - колишній працівник ПП «Левит Центр» показав, що на замовлення ЗАТ він займався поставкою двох нотубуків, для чого у встановленому порядку були виставлені два рахунки-фактури, ЗАТ здійснила авансовий платіж, а потім працівник останнього, хто саме, він не пам'ятає, за довіреністю отримав два ноутбуки.
ОСОБА_1 обставин закупівлі цих ноутбуків пригадати не змогла і, притримуючись захисної позиції, заперечила свою причетність до вказаної операції, хоча при цьому визнала, що довіреність на отримання цих ноутбуків не могла бути складена без її участі як головного бухгалтера ЗАТ.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні в інтересах захисту довіреності № 87 від 02 червня 2010 року, рахунків-фактур № № 0082 та 0083 від 01 червня 2010 року, видаткових накладних № № 0082 та 0083 від 02 червня 2010 року, податкових накладних (т. 8 а.с. 131-137), справжність яких підтвердив свідок ОСОБА_17, на підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 отримала за сплаченими рахунками фактурами ноутбук Sony Vаіо VGN-Р720К/Q та ноутбук Sony Vаіо VGN- NW360F/B, загальною вартістю 18 496,80 грн, що підтверджено видатковим та податковими накладними, виконаними на них підписами від імені ОСОБА_1.
Факт закупівлі на ЗАТ цих ноутбуків підтверджується рухом коштів ЗАТ (т. 6 а.с. 215 об.)
Як видно з актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 01 липня 2010 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Необоротні активи» за 2010 рік (позиції №№19,20), вказані ноутбуки були оприбутковані на ЗАТ, проте нікому не були передані (т.8 а.с.144-147).
Отже, суд вважає не доведеним те, що саме ОСОБА_1 привласнила вказані ноутбуки, оскільки звинувачення у цій частині ґрунтується на припущеннях, в основу якого покладено сам факт їх відсутності на момент інвентаризації, інших даних під час досудового слідства та в судовому засіданні не здобуто. Суд вважає, що ОСОБА_1 як службова особа лише припустилася службової недбалості, внаслідок чого матеріальні засоби під відповідальність конкретній особі передані не були.
При цьому підписання ОСОБА_1 довіреності заміть керівника, на що посилається державне обвинувачення, не вказує з усією безспірністю на факт причетності ОСОБА_1 до умисного протиправного заволодіння чужим майном, оскільки цей документ за своєю природою не містить даних про розподіл такого майна.
Отже, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 вказівку на заволодіння шляхом зловживання службовим становищем вказаними ноутбуками, оскільки її причетності до цього не встановлено, а її необережні дії, які формально містять ознаки службової недбалості, за відсутності даних про заподіяння істотної шкоди, злочину не становлять.
Даючи оцінку діям ОСОБА_1 в контексті висунутого звинувачення у службовому підробленні за ч. 1 ст. 366 КК України, суд виходить з того, що вона як головний бухгалтер ЗАТ на користь підприємства і для здійснення ним своєї господарської діяльності, не порушуючи при цьому прав та законних інтересів інших осіб, підробила один раз на довіреності підпис керівника, що є малозначним за своєю суттю. Хоча такі її дії формально і містять ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, але через малозначність не являють суспільної небезпеки, оскільки такими діями безпосередньо не заподіяно і не могло бути заподіяно шкоди законним інтересам ЗАТ, а тому відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України вони не є злочинними.
Аналогічну правову позицію, вирішуючи справу щодо подібних суспільно небезпечних діянь, висловив і Верховний Суд України у своїй ухвалі від 19 грудня 2001 року (Вісник Верховного Суду України. - № 2/2002 - а. 17-18).
За таких обставин в цій частині обвинувачення ОСОБА_1 належить виправдати за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
ЗАТ подало цивільних позов до підсудної про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на загальну суму, з урахуванням її уточнення в судовому засіданні (за клопотанням позивача його вимоги про відшкодування шкоди, завданої платежами на користь СПД ФО ОСОБА_4 - залишені без розгляду), 1 084 913 грн. 60 коп.
У судовому засіданні представник цивільного позивача наполягав на задоволенні вказаного позову, вважаючи, що розмір завданих ОСОБА_1 збитків доведений.
Підсудна ОСОБА_1 заявлений позов не визнала.
Розглядаючи даний цивільний позов, суд виходить з такого.
У судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_1 своїми злочинними діями завдала матеріальної шкоди ЗАТ на загальну суму 595 137 грн 70 коп (при цьому 18 496 грн. 80 коп. - вартість двох ноутбуків Sony Vаіо VGN-Р720К/Q та Sony Vаіо VGN- NW360F/B не враховано у розмір загального збитку, оскільки цю шкоду спричинено діями, які не становили злочину). Обставини заподіяння шкоди на суму 595 137 грн 70 коп підтверджуються викладеними і проаналізованими вище доказами у їх сукупності, а відтак позов про відшкодування суми в розмірі 319 098 грн 70 коп (595 137 грн. 70 коп. - 271 321 грн (залишені без розгляду вимоги позивача про відшкодування шкоди, завданої платежами на користь СПД ФО ОСОБА_4) - 4 718 грн (вартість ноутбука Lenovo 20, який підлягає поверненню в натурі) є таким, що підлягає задоволенню в цій частині. В іншій частині позов - на суму 761 096 грн 90 коп документально не підтверджений, а на суму 4 718 грн - не може бути задоволеним у зв'язку з поверненням майна на цю суму в натурі.
Таким чином, заслухавши пояснення сторін та думку прокурора, який залишив розгляд позову на розсуд суду, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст. ст. 1166, 1192 ЦК України вважає за необхідне задовольнити позов ЗАТ частково, а саме лише на суму 319 098 грн 70 коп. В іншій частині належить відмовити у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю.
При призначенні підсудній ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є тяжкими, дані про особу винної, яка раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, має на утриманні матір похилого віку - пенсіонера та малолітню онуку, тимчасово не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає значне відшкодування родичами підсудної заподіяної шкоди, у зв'язку з чим частина вимог позивача за його заявою була залишена без розгляду, самі обставини вчинених злочинів, а саме повна відсутність внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю ЗАТ. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їй пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за кожний вчинений нею злочин в межах санкції відповідних статей Особливої частини КК України, при цьому правових підстав для застосування ст. ст. 69 та 75 КК України суд не вбачає, обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
Вирішуючи питання про запобіжний захід до ОСОБА_1, суд приймає до уваги належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків, стан здоров'я (наявність хронічного захворювання), наявність постійного місця проживання та сталих родинних стосунків, а також і те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1, від слідства та суду не переховувалася, встановленню істини не перешкоджала.
Судові витрати належить прийняти на рахунок держави, оскільки вони стосуються експертних досліджень, проведених поза межами досудового слідства.
На підставі викладеного, керуючись п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 155, ст. ст. 321 - 324, 328, 330, 332-335, 337, 343 КПК України (1960 року), суд, -
З А С У Д И В:
Виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ч. 2 ст. 11 КК України та п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року) - за відсутністю в її діях складу вказаного злочину.
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 та ч. 4 ст. 191 КК України, за якими призначити їй покарання:
- за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки;
- за ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 рахувати з дня приведення даного вироку до виконання.
Цивільний позов ЗАТ «ТЕХНІКА» до підсудної ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н НОМЕР_1) на користь ЗАТ «ТЕХНІКА» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 319 098 грн 70 коп. (триста дев'ятнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн 70 коп, а в іншій частині, тобто на суму 765 814 грн 90 коп - в задоволені позову відмовити.
Речові докази зберігати при матеріалах справи, а комп'ютер «Lenovo 20», який зберігається в кімнаті речових доказів прокуратури Святошинського району міста Києва - передати належному володільцу.
Судові витрати за проведені експертні дослідження прийняти на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту його проголошення.
СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК
Суд | Святошинський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2013 |
Оприлюднено | 04.02.2013 |
Номер документу | 29033451 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Святошинський районний суд міста Києва
Дячук С. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні