Постанова

від 30.01.2013 по справі 19/020-07/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 19/020-07/4 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванова Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Київської області 06.08.2012 Київського апеляційного господарського суду 19.11.2012 у справі господарського суду№ 19/020-07/4 Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Київспецмонтажбуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" простягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаМаковеєв В.П.; Шевченко К.В.; Шевченко В.С.; - відповідачаКозимір Т.М.; Прошина Л.Б.; Сторожук О.С.; Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 24.01.2013 № 02-05/22 розгляд справи № 19/020-07/4 господарського суду Київської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київспецмонтажбуд" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" про стягнення (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) 278 983, 96 грн. заборгованості та 18 819, 79 грн. пені за договорами № 31/1 від 07.07.2005 та № 31/2 від 07.07.2005, 124 757, 83 грн. інфляційних втрат та 149 898,59 грн. 3% річних, 4269,18 грн. вартість проведеної експертизи, загальна сума позовних вимог становить 458 978, 88 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.08.2012 у справі № 19/020-07/4 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий суддя, судді Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 176 466, 36 грн. основного боргу, 15 889, 07 грн. пені, 39 351, 99 грн. інфляційних втрат, 5 308, 49 грн. 3% річних, 6 607, 00 грн. витрат за проведення судової експертизи; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі № 19/020-07/4, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Київспецмонтажбуд" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 06.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі № 19/020-07/4 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем умов договорів, укладених між сторонами, щодо оплати вартості виконаних робіт за актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт відповідно до умов договорів № 31/1 від 07.07.2005 та № 31/2 від 07.07.2005.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

07.07.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" ЛТД Торгово-виробничої фірми (за договором - замовник) та Закритим акціонерним товариством "Київспецмонтажбуд"( за договором - підрядник) було укладено договір № 31/1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконання роботи по реконструкції існуючих будівель нових адміністративних та складських приміщень для зберігання продовольчих товарів в смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 2 "Продовольчі склади", відповідно до проектно-кошторисної документації (п.1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору № 31/1 від 07.07.2005, він набуває чинності з дня його укладання до моменту остаточного виконання сторонами всіх зобов'язань по договору.

Того ж дня, 07.07.2005 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 31/1 від 07.07.2005, якою визначили, що загальна вартість будівництва продовольчого складу № 1 з надбудовою мансарди складає 888 607,20 грн.

Даною угодою сторони також визначили термін будівництва - з 01.08.2005 по 30.11.2005 та набуття чинності угоди - з дня її підписання і до остаточного виконання сторонами зобов'язань по договору № 31/1.

01.02.2006 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору підряду № 31/1 від 07.07.2005, за якою замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по будівництву продовольчого складу № 5 згідно з проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 додаткової угоди загальна вартість будівництва складу № 5 складає 1 174 938,74 грн., у тому числі ПДВ 195 823,12 грн., а термін будівництва - з 10.02.2006 по 31.05.2006.

Судами встановлено, що договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, визначення якого містять ст. 875 ЦК України та ст. 318 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Аналогічні положення містить і ст. 318 ГК України, згідно з нормами якої за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (пункти 1, 3 статті 843 ЦК України).

Відповідно до статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Нормами ч. 1 ст. 321 ГК України також встановлено, що у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Частина 2 зазначеної статті передбачає визначення вартості робіт за договором підряду (компенсації витрат підрядника та належної йому винагороди) складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Поряд з цим, ст. 877 ЦК України закріплює, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Так, 01.02.2006 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору підряду № 31/1 від 07.07.2005, якою погодили, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по будівництву продовольчого складу № 5 згідно з проектно-кошторисною документацією, при цьому п.п. 2.1, 3.1 вказаної угоди сторони визначили загальну вартість будівництва складу № 5, яка складає 1 174 938,74 грн., у тому числі ПДВ 195 823,12 грн.

Договір не передбачає умов, за яких позивач може в односторонньому порядку змінювати кошторис та вартість робіт за договором. Навпаки, пунктом 6.1 договору встановлено, що зміни у договір можуть бути внесені додатковою угодою сторін, укладеною в письмовій формі.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що роботи за актами № 005 за листопад 2005 року, № 005 за лютий 2006 року виконані, що підтверджується дефектними актами від 30.09.2005 та від 22.11.2005.

Водночас суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідно до умов договору та норм статті 877 ЦК України позивач зобов'язаний був виконувати виключно роботи, які передбачені погодженою у встановленому порядку та затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією, будь-які інші додаткові роботи підлягали виконанню виключно за попереднім письмовим погодженням у встановленому порядку та з обов'язковим внесенням змін до проектно-кошторисної документації. Оскільки сторонами не погоджувались, як того вимагають норми законодавства та умови укладеного договору, зміни до проектно-кошторисної документації щодо робіт зазначених в цих актах та визначення їх вартості, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості за актами виконаних робіт № 005 за листопад 2005 року та № 005 за лютий 2006 року за договором № 31/1 від 07.07.2005 є передчасними, а відтак передчасними є й підстави для застосування ст.ст. 549, 610,611, 625 ЦК України.

Крім того, поза увагою та правовим аналізом судів попередніх інстанцій залишилось те, що загальна вартість будівництва складу № 5, визначена пунктами 2.1, 3.1 додаткової угоди № 2 до договору підряду № 31/1 від 07.07.2005 складає 1 174 938,74 грн. , а відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.06.2008 за №10020/10021, проведеної КНДІСЕ в межах даної справи, вартість фактично виконаних робіт за договором № 31/1 від 07.07.2005 становить 1 311 085,7 грн . При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 42 ГПК України висновок судового експерта не є обов'язковим для суду і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами за правилами ст. 43 ГПК України.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дослідивши умови договору № 31/2 від 07.07.2005; встановивши, що загальна вартість проектних робіт відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору підряду № 31/2 від 07.07.2005 становить 127 380,50 грн. з ПДВ; згідно з актом № 2 від 21.02.2006, складеним на підставі додаткової угоди № 1 вбачається, що вартість робіт (виготовлення проекту складу № 1, № 5) складає 80 380,50 грн., із яких відповідачем було сплачено 40 000,00 грн.; в ході розгляду справи відповідач факт часткової оплати робіт за актом № 2 від 21.02.2006 в сумі 40 000,00 грн. не заперечував; додаткові угоди № 2 від 21.02.2006 та № 3 від 09.03.2006 до договору підряду № 31/2 від 07.07.2005 відповідачем не підписані, істотні умови щодо порядку та вартості виконання робіт за угодами останнім не погоджувались; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором № 32/1 від 07.07.2005 у розмірі 40 380,50 грн.

Окрім того, місцевий господарський суд, зазначаючи у резолютивній частині рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення судової експертизи у розмірі 6 607, 00 грн. не вказав на підставі чого він дійшов такого висновку. Разом з тим, відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; як вбачається з матеріалів справи, було проведено дві експертизи згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2007 у справі № 19/020-07 (вартість проведення даної експертизи 11 730, 00 грн.) та згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2011 у справі № 19/020-07/4 (вартість проведення повторної експертизи 21 150, 00 грн.); при цьому, відповідач стверджує, що ним сплачено за проведення повторної експертизи 21 150, 00 грн.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущене господарським судом порушення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що 05.11.2012 Київським апеляційним господарським судом під час перегляду рішення господарського суду Київської області від 06.08.2012 проведено засідання у незаконному складі суду не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки предметом даного касаційного перегляду є постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі № 19/020-07/4; при цьому, відповідно до ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, зокрема, якщо: рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу; як вбачається з матеріалів справи, Київським апеляційним господарським судом 19.11.2012 прийнято постанову у складі колегії суддів: Мальченко А.О. - головуючий суддя, судді Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю., яка сформована розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012.

Таким чином, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Будматеріали" ЛТД" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі № 19/020-07/4.

Справу № 19/020-07/4 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА