Постанова

від 30.01.2013 по справі 5023/2277/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5023/2277/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Щербакова О.В. (дов. № 559 від 28.04.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Позітрон", м. Запоріжжя (вх. № 4030 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.12 р. у справі № 5023/2277/12

за позовом Приватного підприємства "Позітрон", м. Запоріжжя

до Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення 42 578,75 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № П/НХ-11891/НЮ від 03.06.2011 р. в розмірі 42578,85 грн., з яких 38572,63 грн. - основний борг, неустойка в розмірі 3339,18 грн., 3% річних в розмірі 667,04 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі № 5023/2277/12 (суддя Ковальчук Д.Л.) відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог у розмірі 10426,41 грн., з яких 6420,19 грн. - основний борг, 3339,18 грн. неустойка, 3% річних в розмірі 667,04 грн. В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 32152,44 грн. провадження припинено відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі № 5023/2277/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 6420,19 грн. основного боргу, 3339,18 грн. неустойки та 667, 04 грн. відсотків скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. В решті оскаржуване рішення залишити без змін. Судові витрати просить покласти на відповідача.

. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що в даному випадку факт та дата поставки підтверджуються накладними; вважає, що п. 5.14 договору слід тлумачити так, що датою поставки за договором є дата підписання покупцем будь-якого обопільного первинного документу бухгалтерської звітності зі змісту якого можна встановити факт передачі постачальником покупцеві товару визначеної кількості, вартості та асортименту; зазначає про те, що матеріалами справи не підтверджено факту складання акту про відсутність товаросупровідних документів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому наголошує на обов'язковості виконання умов п. 4.2, п. 5.1.4 договору щодо надання акту приймання-передачі товару та рахунку-фактури постачальником покупцю.

Позивач в судове засідання 28 січня 2013 року не з'явився, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 019748 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 28.01.2013 року за відсутності представника позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.06.2011 року між сторонами було укладено договір поставки №П/НХ-11891/НЮ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти покупцю певну продукцію (товар) в асортименті та кількості за цінами, вказаними в специфікації №1 (додаток №1 до договору), а відповідач (покупець) приймає та своєчасно оплачує товар на умовах і у порядку, визначених цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі видаткових накладних №287 від 04.07.2011року, №38 від 13.02.2012 року отримав від позивача матеріальні цінності (товар) на загальну суму 42071,24грн.

Однак, оплату поставленої продукції у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим станом на момент звернення позивача з позовом до господарського суду сума основного боргу відповідача за договором склала 38572,63грн.

Крім цього, позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачеві неустойку у розмірі 3339,18грн. та 3% річних у розмірі 667,04грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна залізниця" частково здійснило розрахунки на поставлений товар на суму 32152,44грн. (платіжне доручення №1337 від 18.06.2012 року), в зв'язку з чим провадження в цій частині місцевим господарським судом припинено відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідно з домовленостями сторін щодо істотних умов, встановлених п.5.1.4. договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю. Тобто, визначення дати поставки товару для цього договору обумовлене виконанням постачальником зобов`язання здійснити поставку товару та зобов`язанням скласти та надати покупцю на підписання акт прийому-передачі товару й виконати супутню умову, щодо своєчасного належного надання визначених договором документів.

Однак позивач умови п.4.2 договору не виконав, не надав доказів направлення на адресу відповідача рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар, в зв`язку з чим, у відповідача не настав обов`язок сплати за договором №П/НХ-11891/НЮ від 03.06.2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав умови договору, початок перебігу строку встановленого для виконання зобов'язання по оплаті не настав, тому накладення штрафних санкцій на відповідача та стягнення вартості одержаної продукції в примусовому порядку є безпідставним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6420,19 грн. основного боргу, 3339,18 грн. неустойки, 3% річних в розмірі 667,04 грн. визнані судом такими, що задоволенню не підлягають.

З даними висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з того, що між сторонами укладено договір поставки, до якого відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання виникають з господарського договору.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору, відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Згідно з п. 5.1.4 вказаного договору сторони чітко передбачили, що датою поставки товару вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується позивачем та надається разом з товаром відповідачу.

Таким чином, взаємні зобов'язання сторін договору поставки від 03.06.11 р. повинні виконуватися саме в тому порядку, який встановлений договором.

Здійснюючи перегляд судового рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, позивач актів приймання-передання не складав і рахунків-фактур відповідачу не направляв.

Матеріали справи не містять доказів існування будь-яких обставин, які б утруднювали або перешкоджали б виконанню позивачем вказаних умов договору.

Аналогічно матеріали справи не містять даних про те, що позивачем складалися проекти актів приймання-передачі товару, направлялися проекти цих актів відповідачу для узгодження, а також відсутні дані що відповідач будь-коли відмовлявся від підписання таких актів.

Вказані акти також на день вирішення спору позивачем не складені, відповідачу для підпису не направлені.

Як вказує відповідач, претензія від 06.03.12 р., на яку посилається позивач в позовній заяві, на адресу відповідача не надходила, що унеможливило повідомлення позивача про невиконання ним умов п. 5.1.4 договору.

Вказані твердження позивачем будь-якими доказами не спростовані.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено колегією суддів, передбачений п. 5.1.4 договору акт не складений і не підписаний з вини позивача, оскільки умовами договору саме на нього покладений обов'язок по виготовленню та наданню відповідачу разом з товаром, в силу чого правові підстави вважати, що почався перебіг строку виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару - відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів надання відповідачу рахунків-фактур відповідно до змісту п.4.2.

Відповідно до положень ст.624, 625 ЦК України підставою нарахування пені та 3% є порушення або невиконання зобов'язання.

Відповідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки передбачені договором сторін умови оплати ціни товару не наступили, підстави стягнення пені та 3% річних відсутні.

Колегія суддів не може погодитися з доводами позивача, відповідно до якого строк оплати товару слід рахувати з дня оформлення видаткових накладних, оскільки такий висновок суперечить змісту договору та припису закону щодо виконання зобов'язання у відповідності до договору, закріпленому в ст. 526 ЦК України.

Також, колегія суддів звертає увагу на хибність позиція позивача щодо необов'язковості акту приймання-передачі товару та рахунку-фактури, оскільки умовами договору надання вказаних документів постачальником покупцю сторонами договору визначено саме, як відкладальну обставину та умову, виконання якої є обов'язковою для виконання самого грошового зобов'язання покупця.

Враховуючи те, що позивачем не доведено суду факт порушення своїх законних прав та інтересів з боку відповідача колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6420,19 грн. основного боргу, 3339,18 грн. неустойки, 3% річних в розмірі 667,04 грн. та визнав їх такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, що дострокова сплата відповідачем суми боргу в розмірі 32152,44грн. відбулася до настання строку виконання зобов'язання за договором, з огляду на відсутність у договорі заборони на дострокове виконання господарських зобов'язань сторін.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Позітрон", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 р. по справі № 5023/2277/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 30 січня 2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.