Постанова

від 06.02.2013 по справі 34/300

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 34/300 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від стягувачане з'явився; від боржникане з'явився; від органу ДВСГречух О.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на бездіяльністьВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 34/300 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредобанк" доСпільного українсько - італійського підприємства "Прогрессо - Італія" простягнення 16 498 723,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 року у справі № 34/300 присуджено до стягнення з Спільного українсько - італійського підприємства "Прогрессо - Італія" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (надалі - ПАТ "Кредобанк") заборгованість за кредитним договором № 81 від 03.12.2007 року та додатковим договором № 1 до кредитного договору від 21.03.2008 року в сумі 4 179 844, 46 грн. та 1 554354,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.07.2010 року становить 12282817,60 грн., 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення суду 01.09.2010 року було видано наказ, а 18.02.2011 року - дублікат наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року у справі № 34/300 здійснено заміну стягувача ПАТ "Кредобанк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції").

У червні 2012 року стягувач у виконавчому провадженні в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ примусового виконання рішень) просив суд :

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень у виконавчому провадженні № 26618899 в частині не здійснення повторної уцінки (переоцінки) нерухомого майна: нежитлового приміщення № 12 хімчистки загальною площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 27, та нежитлового приміщення № 51 загальною площею 27,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Підвисоцького Професора, будинок № 6;

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень у виконавчому провадженні № 26618899 в частині не складання актів повторної уцінки (переоцінки) нерухомого майна: нежитлового приміщення № 12 хімчистки загальною площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 27, та нежитлового приміщення № 51 загальною площею 27,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Підвисоцького Професора, будинок № 6 у зв'язку із закінченням строку дії актів № 1, № 2 уцінки від 07.05.2012 року.

В обґрунтування скарги скаржник послався на те, що Відділ примусового виконання рішень у порушення вимог частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" не здійснив повторну уцінку майна та не складав акт повторної уцінки майна після спливу місячного строку з дня проведення уцінки, спеціалізована торгівельна організація провела прилюдні торги з продажу майна на 32 день з дня проведення уцінки та складання актів № 1, 2, які на момент проведення прилюдних торгів втратили чинність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року у справі № 34/300 (суддя Сташків Р.Б.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року (судді Руденко М.А., Остапенко О.М., Пономаренка Є.Ю.,), в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що оцінка бездіяльності органу Державної виконавчої служби має здійснюватись станом на момент, коли відповідна дія мала бути вчинена, тобто станом на 08.06.2012 року, а тому висновки судів про те, що Відділ примусового виконання рішень не зобов'язаний здійснювати повторну уцінку майна, оскільки акти уцінки майна скасовано ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року, є хибними. Скаржник вважає, що судами помилково не застосовано норми частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та не враховано, що органом Державної виконавчої служби не проведено повторну уцінку (переоцінку) нерухомого майна після закінчення тридцятиденного строку дії актів уцінки № 1, 2 від 07.05.2012 року, а спеціалізованою торгівельною організацією 08.06.2012 року проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна на 32 день з дня проведення уцінки та складання актів уцінки № 1, 2 від 07.05.2012 року, які на момент проведення прилюдних торгів 08.06.2012 року втратили чинність.

04 лютого 2013 року представник скаржника подав через канцелярію суду клопотання про розгляд касаційної скарги за його відсутності, яке розглянуто та задоволено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника органу ДВС, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 30.06.2011 року на виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 34/300 від 18.02.2011 року Відділом примусового виконання рішень винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: нежитлового приміщення № 12 хімчистки загальною площею 40,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. № 27; нежитлового приміщення № 51 загальною площею 27,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, № 6 та оголошено заборону на його відчуження.

За договорами № 009/12 від 15.02.2012 року та № 010/12 від 15.02.2012 року орган державної виконавчої служб доручив спеціалізованій організації - ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" виконання дій, пов'язаних із реалізацією арештованого нерухомого майна.

Згідно листів ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" № 1781, 1782 від 22.03.2012 року голова Державної виконавчої служби та виконавчого провадження були повідомлені про те, що торги не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців (а.с. 17-18 т. 3).

07.05.2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби складено акти № 1 та № 2 про проведення уцінки нерухомого майна та здійснено уцінку нерухомого майна на 1% від вартості встановленої згідно з висновком Суб'єкта оціночної діяльності від 15.08.2011р. (а.с. 21-22 т. 3).

08.06.2012 року Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство Юстиція" проведено прилюдні торги з продажу нерухомого майна, за результатами яких реалізовано частину нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення № 12 хімчистки загальною площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 27 за ціною 389500 гривень, що підтверджується протоколом № 2-010/12 від 08.06.2012 року про проведення прилюдних торгів з продажу майна (а.с. 90 т. 3).

Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, суд першої інстанції виходив з того, що дотримання порядку проведення повторної уцінки майна є неможливим, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року за скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" визнано незаконним та скасовано складені Відділом примусового виконання рі шень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у вико навчому провадженні № 26618899: - акт № 1 уцінки майна (нежитлового приміщення № 51 загальною площею 27,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Підвисоцького Професора, № 6); - акт № 2 уцінки майна (нежитлового приміщення № 12 хімчистки загальною площею 40,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 27).

З таким висновком суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе погодитися з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень щодо не здійснення повторної уцінки майна, але з урахуванням викладених нижче мотивів та підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За статтею 4 вказаного Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку , але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Згідно пунктів 4.6, 4.7 та 4.9 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затверджене наказом Мін'юсту від 27 жовтня 1999 р. N 68/5 (з наступними змінами) повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць з часу проведення перших прилюдних торгів. Порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений цим Положенням, є обов'язковим у разі проведення повторних торгів. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Згідно пункту 7 цього Положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням. Якщо прилюдні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців чи жоден з покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота, то організатор торгів у триденний термін повідомляє про це державного виконавця.

Згідно пункту 5.1 Порядку реалізації арештованого майна (затверджений наказом Мін'юсту від 15 липня 1999 р. N 42/5 (з наступними змінами) майно (лот), яке виставлене , але не продане на аукціоні , підлягає переоцінці згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, виходячи із змісту положень указаних вище правових норм Закону України "Про виконавче провадження" та прийнятими відповідно до цього Закону нормативно-правовими актами, положення другого речення частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" слід розуміти так, що в місячний строк з дня проведення уцінки мають бути призначені та проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна і вподальшому повторна уцінка майна має бути здійснена в місячний строк з дня проведення уцінки лише у випадку, якщо майно було виставлене, але не продано на наступних прилюдних торгах, в зв'язку з чим повторні прилюдні торги визнано такими, що не відбулися, про що державний виконавець був повідомлений організатором торгів у триденний термін. Доводи скаржника про те, що повторна уцінка майна здійснюється зі спливу місячного строку з дня проведення уцінки, незалежно від того чи виставлялось майно для реалізації на прилюдних торгах ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за відсутності обставин повідомлення організатором торгів державного виконавця про те, що майно (лот) було виставлене до продажу на

торги, але повторні прилюдні торги, призначені на конкретні на дату та час, не відбулися, у державного виконавця були відсутні підстави для проведення повторної уцінки майна.

В свою чергу, обставини нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки та порушення строку проведення повторних прилюдних торгів, на які посилається скаржник в обґрунтування своєї скарги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на оцінку дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. Відповідно до законодавства, що регулює умови і порядок примусового виконання рішень судів, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір, а тому відповідні питання (порушення строку проведення повторних прилюдних торгів) підлягають розгляду та оцінці при вирішенні спору про оскарження результатів прилюдних торгів, що розглядається в порядку позовного провадження.

За таких обставин, оскільки скарга по суті вирішена правильно і висновки судів про відсутність підстав для задоволення скарги стягувача на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, з огляду на відсутність в даному випадку обов'язку державного виконавця повторно здійснювати уцінку майна, ґрунтуються на вимогах закону, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з урахуванням мотивів відмови в задоволенні скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання, викладених в цій постанові.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі № 34/300- без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.