Рішення

від 08.02.2013 по справі 17/214-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р. Справа № 17/214-10

За позовом Державної екологічної інспекції у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта"

про стягнення 22 496грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Дацько Я.О. (дов. від 28.12.2012р.);

від відповідача Шевченко Г.М. (дов. від 16.01.2013р.).

Обставини справи:

Державна екологічна інспекція в Київській області (далі - позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта" (далі - відповідач) про стягнення 22 496грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що інспекторами Державної екологічної інспекції в Київській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліта" та встановлено, що відповідачем здійснювалося самовільне водокористування без відповідного дозволу за період з 01.01.2010р. по 27.04.2010р. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 496грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2010р. порушено провадження у справі № 17/214-10, розгляд справи призначено на 26.11.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2010р. розгляд справи відкладено на 10.12.2010р.

В судовому засіданні 10.12.2010р. оголошено перерву до 17.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2010р. зупинено провадження у справі № 17/214-10 до розгляду Київським окружним адміністративним судом справи № 2-а-9984/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта" до Державної екологічної інспекції в Київській області про визнання протиправними дій та акта перевірки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2013р. поновлено провадження у справі № 17/214-10, розгляд справи призначено на 01.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2013р. розгляд справи відкладено на 08.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2013р. здійснено заміну позивача у справі Державну екологічну інспекцію в Київській області на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію у Київській області.

У судовому засіданні 08.02.2013р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

18.08.2010 року Державним інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Київській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліта".

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 589 від 18.08.2010р. (а.с. 10-11), відповідно до якого встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліта" за період з 01.01.2010р. по 27.04.2010р. здійснювалося самовільне водокористування без спеціального дозволу, що суперечить статтям 44, 49, 50 Водного кодексу України, а також ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища".

Суд встановив, що відповідачем вказані дії позивача оскаржено в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р., відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта" до Державної екологічної інспекції в Київській області, Державних екологічних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Київської області Ручинської Маргарити Володимирівни та Грабовецького Сергія Анатолійовича про визнання неправомірними дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Київської області Ручинської Маргарити Володимирівни та Грабовецького Сергія Анатолійовича з проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем від 18.08.2010р.

Відповідно до звітів про використання води (а.с. 15-16), за період самовільного водокористування з 01.01.2010р. по 27.04.2010р. відповідачем видобуто 1 600 м 3 води.

28.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензію № 125 від 28.09.2010р. (а.с. 13-14), згідно якої запропонував останньому добровільно відшкодувати державі збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства у сумі 22 496грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимога про стягнення 22 496грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України; спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій, як це передбачено частинами 2, 3 статті 16 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон).

Згідно статті 20 Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (підпункт б частини 1 статті 20 Закону); подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (підпункти з, и частини 1 статті 20 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Частина 1 статті 149 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ст. 151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами узгоджується і ст. 49 ВК України, якою передбачено здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (стаття 48 Водного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 та 6 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних; спеціальне водокористування є платним.

Крім того, органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, встановлюються строки спеціального водокористування (частина 1 статті 50 Водного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 та пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 68 Закону передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (пункт „з" частини 2 та частина 4 статті 68 Закону).

В частині 1 статті 69 Закону зафіксовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001р. вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд встановив, що відповідачем за період з 01.01.2010р. по 27.04.2010р. видобуто без спеціального дозволу 1 600 м 3 води, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 589 від 18.08.2010р. (а.с. 10-11) та звітами про використання води (а.с. 15-16); акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 589 від 18.08.2010р. (а.с. 10-11) відповідачем оскаржено в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р., відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта" до Державної екологічної інспекції в Київській області, Державних екологічних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Київської області Ручинської Маргарити Володимирівни та Грабовецького Сергія Анатолійовича про визнання неправомірними дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Київської області Ручинської Маргарити Володимирівни та Грабовецького Сергія Анатолійовича з проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем від 18.08.2010р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування збитків за самовільне водокористування відповідача за період з 01.01.2010р. по 27.04.2010р. у сумі 22 496грн. згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика № 389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р. (в редакції, яка діяла за період з 25.08.2009р. по 07.08.2011р.).

Згідно п. 9.1. Методики № 389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м.), грн., здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м 3 ; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м 3 , що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Суд встановив, що як вбачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 589 від 18.08.2010р. (а.с. 10-11) відповідач самовільно видобував водні ресурси з свердловини глибиною 48м.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що формула зазначена у пункті 9.1. Методики № 389 в редакції, яка діяла за період з 25.08.2009р. по 07.08.2011р., не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки за вказаною формулою здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м.).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, про недоведеність завдання державі збитків у розмірі 22 496грн. і необґрунтованість позовних вимог про стягнення вказаної суми.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. та 19.09.2011р. у справах № 50/40 та № 2/149-10 відповідно.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 22 496грн., завданих відповідачем державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 08.02.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко