Постанова

від 05.02.2013 по справі 11/85-д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 11/85-Д

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуляр С.А. - представника за довіреністю від 03.01.2013р. №1

від відповідачів:

- ВАТ "Кредобанк в особі Рівненської філії Акціонерного товариства "Кредобанк": Шевчук Г.Є. - представника за довіреністю від 12.07.2012р. №5868

- ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції": Шевчук Г.Є. - представника за довіреністю від 10.05.2012р. №020

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісресурс", с.Пристанційне Малинського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 27.11.12 р. у справі № 11/85-Д (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісресурс", с.Пристанційне Малинського району Житомирської області

до

- Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк в особі Рівненської філії Акціонерного товариства "Кредобанк", м.Рівне

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ

про визнання кредитного договору №106-05 від 15.04.2005р., договору застави №106-05/2 від 15.04.2005р. та договору іпотеки №106-05/1 від 15.04.2005р. недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.11.2012р. у справі №11/85-Д відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Лісресурс" до Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк в особі Рівненської філії Акціонерного товариства "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання кредитного договору №106-05 від 15.04.2005р., договору застави №106-05/2 від 15.04.2005р. та договору іпотеки № 106-05/1 від 15.04.2005р. недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- суд не направив на адресу позивача ухвалу про поновлення провадження у справі від 06.11.2012р.;

- ухвала від 06.11.2012р. про поновлення провадження у даній справі винесена судом незаконно, оскільки станом на день її винесення обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усуненні не були, інформація про усунення вказаних обставин в матеріалах справи відсутня;

- оскільки встановлення факту підробки підписів в протоколі зборів засновників товариства №22 від 28.02.2005р. є предметом розгляду кримінальної справи №147018/07 і при визнанні даного факту можуть настати правові наслідки недійсності спірного кредитного договору, суд безпідставно взяв до уваги вказаний протокол як підставу повноважень директора товариства на укладення спірного кредитного договору, в результаті чого незаконно визнав встановленими обставини, які по суті не є доведеними.

Представник відповідачів у письмовому відзиві від 31.01.2013р. на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції від 27.11.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

05.02.2013р. від ТОВ "Лісресурс" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи №147018/07, яка розслідується Малинським МВ УМВС України в Житомирській області, однак колегія суддів відхилила вказане клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

ТОВ "Лісресурс", звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у даній справі не довів наявності підстав для зупинення провадження у справі, тобто не надав належних доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а зіслався лише на кримінальну справу №147018/07, яка розслідується Малинським МВ УМВС України в Житомирській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2005 року між ТОВ "Лісресурс" (далі - позичальник), від імені якого, на підставі статуту товариства, діє директор Гарькавенко В.П., та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" в особі Рівненської філії АТ "Кредит Банк (Україна)" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" - банк) укладено кредитний договір №106-05 (т1, а.с.66-69).

Предметом вказаного договору є відкриття кредитної лінії позичальнику згідно положення АТ "Кредит Банк (Україна)" Про надання кредитів у формі кредитної лінії на комерційній основі (під забезпечення). Банк зобов'язується оформити кредитну лінію в строки, розмірі і під забезпечення, узгоджені сторонами. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується користуватися отриманими коштами в межах ліміту кредитної лінії на цілі, передбачені даним договором, та надавати банку можливість контролю за цільовим використанням кредиту та його забезпеченістю. Кредитна лінія передбачає право позичальника, в межах встановленого ліміту заборгованості, отримувати короткотермінові кредити без переоформлення забезпечення (п.1.1 кредитного договору).

Згідно п.п.1.2, 1.3 кредитного договору об'єкт кредитування: поповнення обігових коштів для придбання сировини та матеріалів для деревообробного виробництва із лімітом заборгованості в сумі 160000,00 євро. Термін дії кредитної лінії - до 14.04.2006р.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 15.04.2005р. сторонами укладено договір іпотеки №106-5/1, за яким ТОВ "Лісресурс" передало в іпотеку майно згідно переліку, вказаного в п.1.3 договору (т.1, а.с.70-72).

Згідно п.1.6 договору іпотеки сторони домовились оцінити предмет іпотеки в сумі 713253,60грн.

Також, 15.04.2005р. сторонами на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір застави №106-05/2, за п.1.2 якого ТОВ "Лісресурс" (заставодавець) передає Акціонерному товариству "Кредит Банк (Україна)" (заставодержатель) у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: виробниче та допоміжне обладнання деревообробного комплексу в кількості 52 одиниці, що зазначено в акті оцінки та перевірки наявності мана, що передається в заставу від 15.04.2005р. (т.1, а.с.15).

Згідно п.1.3 договору застави за згодою сторін заставлене майно оцінюється на суму 1663228,08 грн.

Зі сторони ТОВ "Лісресурс" договори іпотеки та застави підписано директором товариства Гарькавенком В.П., який діяв на підставі Статуту товариства.

01.07.2008р. ТОВ "Лісресурс" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання кредитного договору №106-05 від 15.04.2005р., договору застави №106-05/2 від 15.04.2005р. та договору іпотеки № 106-05/1 від 15.04.2005р. недійсними (т.1, а.с.4-11).

Обґрунтовуючи позов, позивач, зокрема, зазначає, що згідно п.7.1 Статуту ТОВ "Лісресурс", зареєстрованого 17.09.2002р. №0119, виконавчим органом є директор, який призначається зборами учасників. Підпунктом 7.1.2 п.7 Статуту визначено, що директор представляє товариство в його відносинах з іншими юридичними особами без доручення, виконує дії від імені товариства, розпоряджається майном товариства, виконує рішення зборів учасників, проводить переговори, підписує договори на суму, що не перевищує суму, еквівалентну 10000,00 дол. США. Згідно п.п.7.1.5 п.7 Статуту директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

Крім того, позивач вказує, що пунктом "и" п.п. 6.2.1. Статуту товариства затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США, відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Для затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну десяти тисячам доларів США, як визначено в пункті "и" п.п. 6.2.2 Статуту товариства рішення загальними зборами приймається простою більшістю голосів учасників товариства (п.п. 6.2.4. Статуту). Тобто, для підтвердження повноважень на укладення договору (угоди), що перевищує суму еквівалентну десяти тисячам доларів США, від імені ТОВ "Лісресурс", директор товариства повинен був надати рішення загальних зборів учасників, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів відповідно до їх часток у статутному фонді товариства. Однак, рішення про укладення з Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" договору на відкриття кредитної лінії із максимальним лімітом заборгованості в сумі 160000,00 євро загальними зборами учасників товариства не приймалося, тобто директор товариства Гарькавенко В. П. не мав відповідних повноважень на підписання такого договору від імені товариства. З огляду на викладене, кредитний договір від імені ТОВ "Лісресурс" підписаний неуповноваженою особою, чим порушено вимоги ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч.2 ст.207 ЦК України, ст.59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 6.2.1, 6.2.2, 7.1.2 Статуту товариства. Оскільки, договір іпотеки №106-05/1 від 15.04.2005р., договір застави №106-05/2 від 15.04.2005р. укладені на виконання недійсного кредитного договору, підписані від імені ТОВ "Лісресурс" неуповноваженою особою, вони підлягають визнанню недійсними, як похідні договори, укладені за неіснуючим зобов'язанням.

04.07.2008р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовної заяви, в якій, посилаючись на те, що директор товариства Гарькавенко В.П., підписуючи кредитний договір №106-05 від 15.04.2005р., договір іпотеки № 106-05/1 від 15.04.2005р. та договір застави №106-05/2 від 15.04.2005р., діяв з перевищенням своїх повноважень та не був уповноважений загальними зборами учасників на вчинення таких юридичних дій, а тому вказані договори слід визнати недійсними (т.1, а.с.77-79).

14.06.2012р. від ТОВ "Фінансова компанія" Приватні Інвестиції" надійшла заява про здійснення процесуального правонаступництва, згідно якої товариство просить замінити відповідача ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія" Приватні Інвестиції", посилаючись на те, що ними 29.11.2011р. укладено договір факторингу, за яким новий кредитор (ТОВ "Фінансова компанія" Приватні Інвестиції") прийняв права вимоги за кредитними договорами, зокрема, й за договором №106-05 від 15.04.2005р. (т.2, а.с.13-14).

Ухвалою суду від 14.06.2012р. до участі в справі було залучено іншого відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Приватні Інвестиції" (т.2, а.с.45).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.11.2012р. в позові відмовлено (т.2, а.с.116-119).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст. 237 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч.1 ст. 98 ЦК України).

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ЦК України).

Приписами ст. 82 ГК України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є статут.

Статтею 89 ГК України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно п.7.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісресурс" (далі- Статут), затвердженого зборами учасників товариства 29.08.2002р. та зареєстрованого Малинською районною державною адміністрацією 17.09.2002р. за №0119, із змінами від 19.12.2003р., 15.06.2004р., чинного на момент укладення спірних договорів, виконавчим органом є директор, який призначається зборами учасників (т.1, а.с.32-37, 204-213).

Підпунктом 7.1.2. п.7 Статуту визначено, що директор представляє товариство в його відносинах з іншими юридичними особами без доручення, виконує дії від імені товариства, розпоряджається майном товариства, виконує рішення зборів учасників, проводить переговори, підписує договори на суму, що не перевищує суму, еквівалентну 10000,00 (десяти тисячам) доларів США.

Згідно п.п. 7.1.5. п. 7 Статуту директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

Пунктом "и" п.п. 6.2.1. Статуту затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Пункт 6.3. Статуту встановлює можливість віднесення виконавчому органу товариства (директору) деяких повноважень за рішенням зборів учасників, за винятком тих, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів. Так, п.п. 6.2.2. передбачає, що повноваження, визначені у пункті "и" п.п. 6.2.1. п. 6.2 належать до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Для затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну десяти тисячам доларів США, як визначено в пункті "и" п.п. 6.2.2 Статуту товариства рішення загальними зборами приймається простою більшістю голосів учасників товариства (п.п.6.2.4. Статуту).

Згідно до п.п.6.4. Статуту голоси на загальних зборах розподіляються між учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (п.п. 6.5. Статуту).

Рішенням зборів засновників ТОВ "Лісресурс" від 28.02.2005р. №22 надано згоду на отримання кредиту в РФ АТ "Кредит Банк (Україна)" в розмірі 160000 євро строком на 12 місяців з метою поповнення обігових коштів, передачу в заставу майна, належного ТОВ "Лісресурс" на правах колективної власності, а саме: будівлі, лісосушильні камери, станки, кран-балки та підписання кредитного договору та договору застави директором Гарькавенком В.П. (т.1, а.с.203).

Вказане рішення недійсним в судовому порядку не визнано.

Як свідчать матеріали справи, спірні договори від імені ТОВ "Лісресурс" укладені директором Гарькавенком В.П., призначеним на посаду згідно рішення зборів засновників від 22.08.2003р. (протокол №7 на а.с.202, т.1).

Позивач зазначає, що з 11.04.2005р. учасником ТОВ "Лісресурс" із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 70% є до даного часу Курило Н.М., якій належить право голосування та прийняття рішень з питань, що віднесені до компетенції загальних зборів. Директор товариства Гарькавенко В.П. підписав спірний кредитний договір без повноважень на вчинення таких дій, про що свідчить відсутність протоколу загальних зборів учасників товариства з кількістю голосів більше як 60%. Курило Н.М., як власник понад 60% статутного фонду ТОВ "Лісресурс", не знала про підписання вказаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Лісресурс", за якими Курило Н.М. придбала загалом 65% статутного фонду товариства, були укладені 01.03.2005 року, 06.04.2005 року та 11.04.2005 року (т.1, а.с.16-31).

Пунктом 2.1. вказаних договорів встановлено, що право власності на частку до покупця переходить з дня державної реєстрації змін до Статуту товариства, що пов'язані із відчуженням частки у статутному капіталі (фонді) товариства за цим договором.

Згідно Статуту товариства "Лісресурс" зміни до нього щодо складу учасників товариства були зареєстровані 29.06.2005р. (т.1, а.с. 214-220), а згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.08.2012р. (запис №2) - 04.07.2012р. (т.2, а.с. 90-93). Тобто, Курило Н.М. на момент прийняття рішення загальними зборами засновників від 28.02.2005р. та на момент укладення 15.04.2005р. спірних договорів не являлася учасником товариства. З огляду на викладене, безпідставними є твердження позивача, що новий склад учасників, за участю Курило Н.М., повинен був на загальних зборах прийняти рішення щодо залучення кредитних коштів та передачу майна в заставу.

Згідно ч.1,3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відомості про зміни у складі учасників та перерозподіл їх часток в статутному фонді товариства, як зазначалося вище, було внесено до ЄДР лише 04.07.2005р., тобто після прийняття 28.02.2005р. зборами засновників відповідного рішення та укладення директором оспорених договорів (т.2, а.с. 90-93).

В подальшому, Статут товариства у новій редакції було зареєстровано 22.12.2005р. (т.1, а.с.51-63, т.2, а.с. 90-93).

Отже, посилання позивача на те, що Курило Н.М. (новий учасник товариства з часткою в статутному фонді більше 60%) не приймала участі в загальних зборах учасників, які вирішували питання про залучення кредиту і передачу майна в заставу, та не знала про укладення оспорюваних договорів, як на одну з підстав визнання таких договорів недійсними, не може бути прийнято до уваги, оскільки зміни до Статуту товариства, в тому числі й пов'язані зі зміною складу учасників цього товариства, набирають чинності для третіх осіб лише з дня внесення цих змін до ЄДР.

В листі прокурора Малинського району №63/1151 вих.12 від 05.07.2012р. (т.2, а.с.48-49), наданого на запит суду першої інстанції, зазначено, що:

- 27.06.2007р. прокурором Малинського району порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем, службового підроблення службовими особами ТОВ "Лісресурс", шахрайства з фінансовими ресурсами та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 222, ч. З ст. 209 КК України.

- 02.03.2009 року винесено постанову про закриття кримінальної справи, яка була порушена за фактом зловживання службовими особами ТОВ "Лісресурс" своїм службовим становищем та службового підроблення, по окремих епізодах, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

- 20.10.2009 року розглянувши скаргу заявниці Курило Н.М., Малинський районний суд виніс постанову про скасування постанови слідчого прокуратури Малинського району про закриття кримінальної справи від 02.03.2009 року за фактом зловживання службовими особами ТОВ "Лісресурс" своїм службовим становищем та вчинення службового підроблення офіційних документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

- Подальшим розслідуванням даної кримінальної справи не здобуто нових фактичних даних, які б вказували на вчинення службовими особами ТОВ «Лісресурс» злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України, тому 30.09.2010 р. слідчий прокуратури Малинського району винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - за відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Лісресурс» складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Наведене спростовує доводи позивача щодо безпідставного поновлення провадження у даній справі згідно ухвали від 06.11.2012р., оскільки ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2012р. (т.2, а.с.111) було безпідставно зупинено провадження у справі, з посиланням на ч.1 ст.79 ГПК України. Як стверджується матеріалами справи, іншої справи, пов"язаної з даною справою, на розгляді у іншого суду немає.

Окремо слід зазначити, відповідно до ч.3,4 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як свідчать матеріали справи, директор товариства Гарькавенко В.П. підписав спірні договори відповідно до рішення загальних зборів засновників товариства від 28.02.2005р., яким його було уповноважено на укладення таких договорів від імені товариства, а другий відповідач - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ не є стороною за цими договорами.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10, 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, ратифікованих Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і у межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральними засадами суспільства.

В п.7 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав, передбачених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України, для визнання спірних договорів недійсними та відмовив в задоволенні позову.

Твердження скаржника, що суд першої інстанції не направив на адресу позивача ухвалу про поновлення провадження у справі від 06.11.2012р. спростовуються наявним в матеріалах справи реєстром відправки рекомендованої поштової кореспонденції господарського суду Житомирської області від 07.11.2012р. (т.2, а.с.164-167).

Решта доводів позивача, наведених в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012р. у справі №11/85-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Лісресурс", с.Пристанційне Малинського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №11/85-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 5 прим.:

1 -до справи,

2-4 - сторонам,

5 -в наряд.