Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-15884/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2013 року письмове провадження № 2а-15884/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0005472204 від 03.07.2012 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2012 №0005472204, яким ТОВ "РМ-Техно" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 415820,00 грн., в тому числі 1 132 656,00 грн. основний платіж, 283 164,00 грн. - штрафні фінансові санкції

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про те, що правочин між ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "Оріон Лідер" є нікчемним, та як наслідок недійсним з моменту його вчинення.

17.12.2012 року у судове засідання відповідач не з'явився, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до наказу про проведення перевірки від 12.06.2012 року № 679, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оріон Лідер" (код ЄДРПОУ 37635930) за період жовтень та грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 377/22-4/37591039 від 14.06.2012 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 132 656 грн., в тому числі: за жовтень 2011 у сумі 544 891 грн., за грудень 2011 у сумі 587 765 грн.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0005472204 від 03.07.2012р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1 415 820,00 грн., що включає суму основного платежу - 1 132 656,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 283 164,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон Лідер" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" (Покупець) укладено договір постачання № 290711. Згідно домовленості між сторонами постачальник ТОВ "Оріон Лідер" поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (програмне забезпечення, апаратно програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем).

Згідно п.п.3.1, 3.2 п. 3 Договору, сума Договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених Постачальником Покупцю відповідно до цього Договору на протязі всього строку його дії.

Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару, що постачаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, товарних накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору. Якщо дата підписання цих супроводжувальних документів співпадає з часом дії цього Договору та/або у них є пряме посилання на Договір, всі ці супроводжувальні документи Сторони розглядають як його невід'ємну частину. Підписання представником Покупця товарної накладної або. в разі попередньої оплати - оплата грошових коштів Постачальнику є одночасним та беззаперечним свідченням про згоду щодо ціни, кількості, асортименту та загальної вартості Товару. Сторони підтверджують, що ціни на Обладнання та Програмне забезпечення є звичайними.

Всі платежі здійснюються Покупцем у національній валюті України (українських гривнях) прямими банківськими переказами на поточний банківський рахунок Постачальника (п.п. 3.3. п. 3 Договору).

Згідно ст.ст. 266, 267 Господарського кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет договору, строки, порядок поставки та оплати.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (п.2 ст. 180 ГК України) .

Аналіз положень договору від 29.07.2011 року № 290711 свідчить про відсутність умов, згідно з якими визначено вид товару який має бути поставлено, його кількість, строк, порядок поставки. Договір також містить умовні положення про віднесення господарських операцій, що не відбулися під його можливу дію.

Із Договору не вбачається, який саме товар ТОВ "Оріон Лідер" має передати, в які терміни й на яких умовах. З тексту видаткових накладних також не вбачається, що ТОВ "РМ-Техно" одержало продукцію від ТОВ "Оріон Лідер" саме за договором від 29.07.2011 року № 290711.

Таким чином, між сторонами склалися відносини, що описуються документами, якими вони обмінювалися. Так, ТОВ "Оріон Лідер" для ТОВ "РМ-Техно" складено видаткові накладні за жовтень та грудень 2011 року, виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі документів, наданих ТОВ "Оріон Лідер" позивач сформував податковий кредит на суму 1 132 656,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті проведеної звірки ТОВ "Оріон Лідер" працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт №1010/22-9/37635930 від 25.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Оріон Лідер" щодо підтвердження господарських взаємовідносин платниками податків за період з 10.06.2011 року по 31.03.2012 року, згідно якого за результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Оріон Лідер" при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) .

Згідно Акту податковим органом зроблено висновок, що укладений між "РМ - Техно" та ТОВ "Оріон Лідер" правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину: частині третій ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до частин першої, другої ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Податковий орган також вказує, що ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від УПМ ДПС у м. Києві було отримано протокол допиту посадової особи ТОВ "Оріон Лідер" код ЄДРПОУ 37635930, ОСОБА_3. Згідно пояснення, наданого ОСОБА_3, в протоколі зазначено, що ОСОБА_3 за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я підприємство, але відношення до діяльності ТОВ "Оріон Лідер" він немає, фінансово - господарською діяльністю не займався, договорів, актів приймання передачі та інших документів не підписував (копії зазначеного акту перевірки, протоколу допиту свідка наявні в матеріалах справи).

Судом дані факти прийняті до уваги оскільки належними та допустимими доказами позивач їх не спростував.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 4 грудня 2007 року, прийнятій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват комплект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11 за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, висвітлено правову позицію, що сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. При цьому зазначено, що податкові накладні яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Оріон Лідер", встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та зроблено висновок про відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Оріон Лідер" при придбанні та продажу товарів.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ "Оріон Лідер" від постачальників, у зв'язку з відсутністю, (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ "Оріон Лідер" та "РМ-Техно". Разом з тим, з огляду на вищевикладені обставини, позивач мав надати суду копії всіх документів, які підлягали складанню під час виконання договору поставки та можуть підтвердити фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором.

На пропозицію суду, з метою доведення фактичного отримання товару від ТОВ "Оріон Лідер" позивач надав суду копії договору постачання, податкових та видаткових накладних, договору суборенди нежилих приміщень.

Однак, вказані документи не містять відомості про особу, яка здійснювала поставку товару та місце розвантаження товару.

Так, згідно п.п. 4.1. п. 4 договору постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві на умовах СРТ Київ склад Покупця за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний 95-Е (відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

Будь-яких документів (специфікацій, товарно-транспортних накладних, договорів про надання кур'єрських послуг) на підтвердження фактичного перевезення товару від ТОВ "Оріон Лідер" до "РМ-Техно" на адресу зазначену у Договорі позивач суду не надав.

Під час розгляду справи позивачем була надана копія договору суборенди нежилих приміщень, укладеного між ТОВ "РМ - Техно" та ТОВ "Вектор - М". За вказаним договором позивач набув права користування нежилим приміщенням за адресою: м. Київ, пр. т Відрадний 95-Е, лише з 01 січня 2012 року.

Тобто, надані ТОВ "РМ - Техно" документи свідчать про те, що доставка товару на адресу: м. Київ пр-т Відрадний 95-Е, здійснювалася починаючи з 29 липня 2011 року, а право користування відповідним приміщенням у ТОВ "РМ - Техно" виникло лише 01 січня 2012 року, після того, як вбачається з матеріалів справи, товар реалізовано позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Суд вважає, що вище викладені невідповідності у документах первинного бухгалтерського обліку свідчать про те, що договір № 290711 від 29.07.2011 року був вчинений шляхом перерахування коштів та обміну відповідними документами без фактичної передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим документи, отримані позивачем від ТОВ "Оріон Лідер", не можуть бути підставами для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку суду, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. №168/704, первинні документи (паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Пунктом 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, згідно п. 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість.

Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 ст.9 даного Закону визначено перелік необхідних первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши дані правові норми суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Оріон Лідер" не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Перевіркою не було встановлено факт отримання товарів від контрагента позивача, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Дані документи відсутні в матеріалах справи, натомість, останніми підтверджується та обставина, що у ТОВ "Оріон Лідер" не має власних, орендованих, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Крім того, суд враховує також і ті обставини, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року встановлено відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) за договором купівлі-продажу № 01/20/11 від 20 липня 2011 року укладеним ТОВ «Техно-торг» з ТОВ «Оріон Лідер».

Суд також погоджується з доводами податкового органу, що оскільки директор ТОВ "Оріон Лідер" не складав та не підписував жодних документів від імені товариства та нікого на це не уповноважував, ніяких розрахунків від ТОВ "Оріон Лідер" з іншими суб'єктами господарювання України не здійснював, то укладений між ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "Оріон Лідер" правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину (ч. 3 ст.203 ЦК України та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом.

Доводи позивача щодо наступної реалізації товарів суд не приймає до уваги, так як надані документи не підтверджують подальшу реалізацію тих товарів, що отримані саме від ТОВ "Оріон Лідер".

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій